Левіт

1 2 3 4 5 6 7
8 9 10 11 12 13 14
15 16 17 18 19 20 21
22 23 24 25 26 27  

1. Жертви всепалення: з тварин 1-2; з волів 3-9; з дрібних тварин 10-13; з птаства 14-17

1Покликавши Мойсея, сказав Господь до нього з намету зборів таке:
2«Промов до синів Ізраїля та скажи їм: Коли хтось із-поміж вас приноситиме Господеві жертвопринос, то з товару або з отар, маєте приносити вашу жертву.
3Коли його жертва на всепалення – з товару, то нехай принесе самця без вади; коло входу в намет зборів принесе він його, щоб знайти ласку в Господа.
4Він покладе свою руку на голову жертви всепалення, й вона буде прийнята йому на користь – як покута за нього.
5І заріже бичка перед Господом, а сини Аронові, священики, принесуть його кров і покроплять нею з усіх боків жертовник, що при вході в намет зборів.
6І здере шкуру з жертви, і розшматує її на кусні,
7сини ж Аронові, священики, запалять вогонь на жертовнику і розкладуть на вогні дрова;
8потім сини Аронові, священики, розкладуть кусні, голову й тук на дровах, що на вогні, на жертовнику.
9Нутрощі ж його й ноги виполоще в воді, а священик усе це воскурить на жертовнику; це всепалення, вогняна жертва приємного запаху для Господа.
10Коли ж жертва його на всепалення з дрібного скоту, чи то з овець, чи з кіз, то нехай принесе самця без вади,
11і заріже його на північнім боці жертовника перед Господом, а Аронові сини, священики, покроплять його кров’ю навколо жертовника.
12І розшматує його на кусні, і священик розкладе їх укупі з головою й туком на дровах, що горять на жертовнику.
13А нутрощі ж і ноги виполоще в воді, і священик принесе все це й воскурить на жертовнику: це всепалення, вогняна жертва приємного запаху для Господа.
14Коли ж жертовопринос на всепалення Господеві з птаства, то нехай він принесе його з горлиць або голубенят;
15і принесе його священик до жертовника, скрутить йому голівку та й воскурить на жертовнику, а кров його нехай видушить на стінку жертовника;
16вола ж його з пір’ям відірве й кине збоку біля жертовника, на схід, до попелища.
17І роздере його по крилам, не відриваючи їх, і воскурить його священик на жертовнику, на дровах, що на вогні: ось усепалення, вогняна жертва приємного запаху для Господа.»

2. Жертви з муки 1-12; про сіль 13; жертви з первоплодів 14-16

1«Якщо хтось схоче принести Господеві безкровну офіру, з питльованої муки нехай буде його принос; нехай злиє на нього олії і покладе на нього ладану.
2І принесе його синам Ароновим, священикам, а священик, узявши з нього повну жменю питльованої муки з олією й з усім ладаном, воскурить на спогад на жертовнику; це вогняна жертва приємного запаху для Господа.
3Останки ж офіри будуть для Арона й синів його, як священна пайка вогняної жертви для Господа.
4А коли схочеш принести в дар офіру, спечену в печі, нехай то будуть прісні коржі, з питльованої муки, розчиненої на олії, та ладки прісні, помазані олією.
5Коли ж твій принос-офіра, спечена на сковороді, нехай буде питльована мука, розчинена на олії, прісна;
6роздрібниш його на кусні й зіллєш на нього олії: це безкровна жертва.
7А як твій принос-офіра, зготована в ринці, то нехай буде зроблена з питльованої муки з олією.
8І принесеш так зготовану офіру Господеві і подаси її священикові, а він піднесе її до жертовника.
9І візьме священик з офіри на спогад частину, і як кадило воскурить на жертовнику; вогняна це жертва приємного запаху для Господа.
10Останки ж офіри будуть для Арона й синів його – як священна пайка вогняної жертви для Господа.
11Ніяка ваша офіра, що її приносите Господеві, не буде зроблена на квасі, бо ні дріжджів, ні меду, ніколи не палитимете як вогняну жертву Господеві.
12Ви можете принести їх як принос Господеві з первоплоду, але на жертовник, як приємний запах, вони не підуть.
13Кожен твій принос-офіру посолиш сіллю; а щоб не забракло твоїй офірі соли Завіту Бога твого, то з усяким твоїм приносом приноситимеш і сіль.
14А як приноситимеш офіру з первоплодів Господеві, то принесеш колоски, пражені на вогні, або нове потовчене зерно – як офіру з твоїх первоплодів;
15наллєш на неї олії і покладеш на неї ладану: це безкровна жертва.
16І воскурить священик, на спогад, немов кадило, частину нового зерна й частину олії з усім ладаном її: це вогняна жертва Господеві.»

3. Мирні жертви: воли 1-5; вівці 6-11; кози 12-17

1«А як його принос-жертва мирна, і він хоче принести її з товару, самця чи самицю без вади, має принести Господеві.
2Нехай покладе руку свою на голову жертви та й заріже її коло входу в намет зборів, Аронові ж сини, священики, покроплять її кров’ю жертовник з усіх боків.
3І нехай принесе з мирної жертви на спалення Господеві тук, що покриває нутрощі, й увесь жир, що на нутрощах,
4і обидві нирки з ситтю, що на них, та полядвиці, а чепець над печінкою й над нирками нехай відкине.
5І сини Аронові воскурять це на жертовнику, зверху всепалення, на горіючих дровах: це вогняна жертва приємного запаху для Господа.
6Коли ж з отар принос його в мирну жертву Господеві, нехай принесе самця чи самицю без вади.
7Якщо ягня приносить у жертву, нехай принесе його перед Господа;
8і покладе руку свою на голову жертви й заріже перед наметом зборів, Аронові ж сини покроплять його кров’ю жертовник з усіх боків.
9Та нехай принесе з мирної жертви на спалення Господеві тук його: увесь курдюк, відділивши його по саму крижову кість; тук, що вкриває нутрощі, і ввесь жир, що на нутрощах;
10і обидві нирки з ситтю, що на них, та що по боках, а чепець над печінкою й над нирками нехай відкине.
11І священик нехай спалить його на жертовнику як поживу для спалення Господеві.
12А коли принос його – коза, нехай приведе її перед Господа
13і покладе свою руку їй на голову та й заріже її перед наметом зборів; Аронові ж сини покроплять її кров’ю жертовник з усіх боків.
14І нехай принесе з неї – як принос на спалення Господеві – тук, що вкриває нутрощі, і ввесь жир, що на нутрощах;
15обидві нирки й сить на них та по боках; а чепець над печінкою й над нирками нехай відділить.
16І священик нехай спалить їх на жертовнику як поживу для спалення на приємний запах. Увесь тук належить Господеві.
17Установа ця віковічна для ваших поколінь, де б ви не осілись: ні туку, ні крови не смієте їсти.»

4. Покутні жертви за гріх: первосвященика 1-12; громади 13-21; князя 22-26; мирянина 27-35

1Господь сказав Мойсеєві:
2«Промов до синів Ізраїля так: Коли хтось ізгрішить ненароком проти котрої-будь заповіді Господньої і зробить щонебудь, чого не годиться робити,
3і якщо згрішить помазаний священик, і провина спаде на народ, то за гріх свій, що ним провинився, жертвуватиме Господеві за покуту молодого бичка без вади.
4Він приведе бичка перед Господа до входу в намет зборів і покладе руку йому на голову та й заріже його перед лицем Господнім,
5а помазаний священик візьме дещо крови бичка, внесе до намету зборів
6і, вмочивши палець свій у кров, бризне нею сім разів перед Господом до завіси святині.
7І священик намастить кров’ю роги кадильного жертовника, що стоїть перед Господом у наметі зборів, і виллє всю решту крови з бичка до підніжка жертовника всепалення, що коло входу в намет зборів.
8Увесь же тук із бичка, принесеного в жертву за гріх, повиймає з нього: тук, що вкриває нутрощі, й ввесь жир, що на нутрощах;
9і обидві нирки з туком, що на них, та що по боках, а чепець над печінкою й над нирками нехай відкине,
10так, як то виймається з бика мирної жертви, – і воскурить усе те священик на жертовнику всепалення.
11Шкуру ж із бичка й усе його м’ясо, з головою, ногами, нутрощами й калом, –
12усього бичка винесе геть із табору на чисте місце, де висипають попіл, та й спалить його на дровах вогнем; на попелищі спалять його.
13Як же вся громада Ізраїля згрішить ненароком, і гадки не маючи про щось грішне, і сподіє щось, чого не годиться робити, що заповіді Господні забороняють, і провиниться,
14і коли гріх, що допустилась його, виявиться, – громада принесе в жертву за гріх бичка. Вона приведе його перед намет зборів.
15І старші в громаді покладуть руки на голову бичкові, перед Господом, і заріжуть його перед Господом.
16Тоді помазаний священик внесе кров із бичка до намету зборів,
17вмочить свій палець у кров і бризне нею сім разів перед Господом до завіси святині,
18й намастить кров’ю роги жертовника, що перед Господом у наметі зборів, і всю решту крови з бичка виллє до підніжка жертовника всепалення, що коло входу в намет зборів;
19тук же ввесь вийме з нього й воскурить на жертовнику.
20Він зробить з цим бичком так само, як зробив із бичком, принесеним за гріх власний, -так само зробить із ним, Отак і зробить за них священик покуту, і проститься їм.
21Бичка ж винесуть геть із табору й спалять, як було спалено першого бичка; це жертва за гріх громади.
22Коли ж ізгрішить князь і сподіє ненароком щось, чого не годиться робити, що забороняють заповіді Господа Бога його, й провиниться,
23і як стане свідомим гріха, що ним ізгрішив, – має принести в жертву козла, самця без вади.
24Він покладе руку на голову козлові та й заріже його там, де ріжуть жертву всепалення перед Господом: це жертва за гріх.
25Священик візьме на палець трохи крови з жертви за гріх і помастить роги жертовника всепалення, а кров його виллє до підніжка жертовника всепалення.
26Тук же його воскурить увесь на жертовнику як тук мирної жертви. Так зробить священик покуту за його гріх, і проститься йому.
27Коли ж хтось із простого люду ненароком ізгрішить і сподіє щось, чого не годиться робити, що забороняють Господні заповіді, та й провиниться,
28і як стане свідомим гріха, що ним ізгрішив, – має принести в жертву козу без вади, самицю, за гріх, що ним згрішив.
29Він покладе руку на голову жертви за гріх та й заріже її на місці всепалення,
30а священик візьме пальцем її крови та й помастить роги жертовника всепалення, всю решту ж крови виллє до підніжка жертовника всепалення.
31Він вийме з неї увесь тук, як то виймається в мирної жертви, і священик воскурить його на жертовнику як приємний запах для Господа. Так зробить священик покуту за нього, й проститься йому.
32Якщо принесе в жертву за гріх ягня, то нехай принесе самичку без вади.
33Він покладе руку на голову жертви за гріх та й заріже її в покуту на місці, де ріжуть жертву всепалення;
34священик же візьме пальцем крови її та й помастить роги жертовника всепалення, всю решту ж її крови виллє до підніжка жертовника всепалення.
35Він вийме ввесь тук її, як виймається тук у ягняти мирної жертви, і священик воскурить його на жертовнику для жертв Господеві. Так зробить священик покуту за його гріх, що ним ізгрішив, і проститься йому.»

5. Особливі переступи 1-6; жертва за гріх із голубів і з муки 7-13; святотатство 14-16; необачні переступи закону 17-19; прогріхи супроти ближнього 20-26

1«Якщо хтось ізгрішить тим, що почув проклін, і не об’явить його, хоч був його наочним свідком чи напевне дізнався від інших, то понесе вину на собі.
2Або коли хто, не знаючи про те, доторкнеться до чогось нечистого, чи до стерва нечистого звіря, чи стерва нечистої тварини, чи стерва нечистого повзуна, не знаючи, що воно нечисте, то сам стане нечистим і винним.
3Або як доторкнеться, не знаючи про те, до якої-небудь людської нечистоти, яким би то робом вона й не занечищувала, то потім, як дізнається, стане винним.
4Або коли хто поклянеться необачно, тільки словами, сподіяти щось лихе чи добре в тих речах, що в них люди звичайно необачно клянуться, хоч він про те не знав, а потім дізнається, – буде винен у тім, у чім поклявся.
5І як стане винним у чімнебудь такім, мусить признатися, чим згрішив,
6і принести Господеві покутну жертву за сподіяний гріх: самицю з отари, вівцю або козу як жертву за гріх, а священик відслужить покуту за його провину.
7Коли ж не спроможеться на щось із отари, то принесе Господеві в покуту за провину, що її допустився, пару горлиць або пару голубенят; одне на покутну жертву за гріх, а друге на всепалення.
8Він подасть їх священикові, а цей принесе наперед те, що на жертву за гріх, і зломить йому шийку при голівці, не відділяючи її.
9І побризкає кров’ю жертви за гріх боки жертовника, решту ж крови видушить коло підніжка жертовника; це жертва за гріх.
10А друге впорає як усепалення, за обрядом. Так відслужить священик покуту за сподіяний ним гріх, і проститься йому.
11Коли ж і на пару горлиць або на пару голубенят не спромога його, то нехай принесе в офіру за гріх десятину з ефи питльованої муки; він не зливатиме на неї олії, ані не кластиме на неї ладану, бо це жертва за гріх.
12І принесе її священикові, який візьме з неї повну жменю – як пахоші – і спалить їх на жертовнику, зверху на жертвах, палених Господеві: це жертва за гріх.
13Так відслужить священик покуту за гріх його, що ним він де-вчому провинився, й проститься йому. Священик же одержить те саме, що й при офірі.»
14І промовив Господь Мойсеєві:
15«Коли хтось спроневіриться і ненароком згрішить проти Господніх святощів, має принести Господеві в жертву за провину барана з отари, без вади, вартістю стільки срібних шеклів, скільки ти оціниш, по шеклю святині, на жертву за провину.
16Він мусить відшкодувати це, що заподіяв святині, та ще й додати п’ятину та разом мусить віддати це священикові; а священик пожертвує барана як відшкодування, відслужить покуту за нього, і проститься йому.
17Коли хто несвідомо згрішить і зробить щось, чого не годиться робити, що забороняють Господні заповіді, він провиниться, і гріх тяжітиме на ньому;
18нехай він принесе священикові в жертву за відшкодування барана з отари, без вади, по твоїй оцінці, а священик спокутує за нього його провину, що нею несвідомо провинився, і проститься йому.
19Це жертва за відшкодування; бо направду він провинився перед Господом.»
20І сказав Господь Мойсеєві:
21«Коли хтось ізгрішить і провиниться проти Господа, відмовляючи своєму ближньому чи то повірене на схованок, чи на заклад, чи крадене, чи інакше загарбане в нього;
22чи, знайшовши загублене, заперечує те, чи клянеться неправдиво про щонебудь, що люди звичайно творять і грішать;
23одне слово: коли грішить і провиняється, мусить повернути крадене, чи загарбане, чи повірене йому на сховок, чи загублене, що його знайшов;
24чи що б воно не було, про що клявся ложно; нехай поверне його сповна та ще й додасть п’ятину до нього; він оддасть це його власникові в день жертви за відшкодування.
25Він приведе до священика, як жертву відшкодування Господеві, барана з отари, без вади, по твоїй оцінці.
26А священик спокутує за нього перед Господом, і проститься йому, яка б не була провина, що нею провинився.»

6. Жертва всепалення щоденна 1-6; права священиків при безкровних жертвах 7-11; жертвоприносини при свяченні на священика 12-16; жертва за гріх 17-23

1І промовив Господь до Мойсея:
2«Повели Аронові й його синам, кажучи: Ось закон усепалення: жертва всепалення зостанеться на вогнищі жертовника всю ніч аж до ранку, і вогонь на жертовнику мусить там горіти.
3Священик, надягнувши льняну ризу й льняні підштанки на тіло, забере попіл жертви, яку спопелив вогонь на жертовнику, та покладе його коло жертовника.
4Потім, скинувши шати, надягне інші й винесе попіл геть поза табір, на чисте місце.
5Вогонь же на жертовнику горітиме на нім, і не згасатиме ніколи, а священик запалюватиме на ньому щоранку дрова і розкладатиме на ньому всепальну жертву і спалюватиме на ній зверху тук мирних жертв.
6Вогонь мусить постійно горіти на жертовнику, не згасаючи ніколи.
7А ось закон про офіру: Аронові сини приноситимуть її Господеві перед жертовником.
8І візьме один з них із неї жменю питльованої муки, олії й увесь ладан, що на офірі, та й воскурить на жертовнику в приємний запах як кадило для Господа.
9Решту ж її їстимуть Арон та сини його; прісною їстимуть її в святому місці, на подвір’ї намету зборів.
10Не можна пекти її заквашеною. Я призначаю їм її як частину з жертв, що згоряють для мене. Бо це пресвята річ, як і жертва за гріх і жертва за відшкодування.
11Кожен чоловік з Аронових дітей їстиме її; це їхнє віковічне право для всіх їхніх нащадків щодо вогняних жертв Господеві; все, що доторкнеться до неї, освятиться.»
12І мовить Господь Мойсеєві:
13«Ось принос від Арона та синів його, що його мусять принести Господеві від дня свого помазання: десятина ефи питльованої муки як повсякчасна офіра, половина вранці, а половина ввечорі.
14На пательні, на олії розчинену, спражиш її, і принесеш її, розламавши на куснички, та офіруєш її як приємний запах для Господа.
15Так само зробить помазаний миром священик, наслідник з його потомків. Це установа віковічна. Вся офіра має бути спалена для Господа.
16Всяка офіра священика мусить бути цілком спалена; не можна її їсти.»
17І сказав Господь Мойсеєві:
18«Скажи Аронові й синам його: Ось закон про жертву за гріх: вона буде зарізана на тому самому місці, де ріжуть жертву всепалення, перед Господом; це пресвята справа.
19Священик, що приносить жертву за гріх, їстиме її; на святому місці хай її споживають, на подвір’ї намету зборів.
20Все, що доторкнеться до її м’яса, освятиться, а коли кров її бризне на одежу, то те, на що бризнуло, випереш на святому місці.
21Глиняну посудину, що в ній варено м’ясо, треба розбити; а коли варено його в мідній посудині, то треба витерти її й виполоскати водою.
22Кожен мужчина зо священицтва їстиме його: це пресвята річ.
23Не можна їсти ніякої жертви за гріх, що її кров має бути принесена в намет зборів, для спокутування в святині. Нехай на вогні буде спалена.»

7. Жертва за провину 1-6; уділ священиків 7-10; мирні жертви 11-21; вживання жиру та крови 22-27; права священиків при мирних жертвах 28-38

1«А ось закон про жертву за відшкодування: пресвята це річ.
2її заріжуть на тім самім місці, де ріжуть жертву всепалення, кров же розбризкають по жертовнику з усіх боків.
3Увесь тук від неї треба принести в офіру: і курдюк і сить, що вкриває нутрощі,
4і обидві нирки з туком, що на них по боках, та чепець, що на печінці, відділивши його зверху від нирок;
5і священик нехай спалить їх на жертовнику як вогняну жертву Господеві: це жертва за відшкодування.
6Кожен чоловік зо священиків їстиме її; однак, на святім місці треба її споживати: це пресвята річ.
7Щодо жертви за гріх і щодо жертви за відшкодування – закон один: вона буде для того священика, хто нею відслужить покуту.
8Коли ж священик приноситиме чиєсь усепалення, шкура жертви всепалення, що він її приніс, буде йому, священикові.
9А й усяка офіра, спечена в печі, і все зготовлене на мидниці чи на сковороді, теж буде священикові, що її приносить, – йому буде вона.
10Однак, усяка офіра, замішана з олією, або суха, буде всім синам Арона, так одному, як і другому.
11А ось закон про мирну жертву, що приноситиметься Господеві.
12Коли хтось приносить її на подяку, то воднораз із подячною жертвою принесе прісні коржі, замішані на олії, та прісні ладки, помащені олією, і питльовану муку, приправлену олією, спечену на коржі.
13Разом із заквашеними хлібцями принесе свій дар, разом із своєю подячною мирною жертвою.
14З кожної офіри принесе частину як дань Господеві, і вона належатиме священикові, що скроплював кров’ю мирної жертви; йому вона належить.
15М’ясо з подячної мирної жертви треба їсти в день приносин, нічого не залишаючи з нього до ранку.
16А якщо чийсь жертвопринос буде обітований або добровільний, то його треба з’їсти в день офірування; другого дня можна ще їсти, що зостанеться;
17а що залишиться з жертвенного м’яса на третій день, треба спалити на вогні.
18Коли ж би хтось усе таки їв м’ясо з мирної жертви третього дня, то жертвуючий не здобуде собі ласки, жертва зовсім йому не зачислиться, гидотою стане; а той, хто їв, візьме на себе гріх.
19Коли якесь м’ясо доторкнеться до чогонебудь нечистого, не можна його їсти, на вогні його треба спалити. А інше м’ясо кожен чистий може їсти.
20Хто з’їсть м’ясо з мирної жертви, принесеної Господеві, в стані нечистоти, той викоріниться з-поміж людей своїх.
21А як хтось доторкнеться до будь-чого нечистого, чи нечистої скотини, або якого нечистого повзуна та й з’їсть м’яса з мирної жертви, принесеної Господеві, той буде викорінений з-поміж людей своїх.»
22І сказав Господь Мойсеєві:
23«Промов до синів Ізраїля таке: Ніякого туку з вола, чи з вівці, чи з кози не їстимете.
24Тук із стерва й тук з того, що розірве звір, можна вживати до кожної потреби, їсти ж не смієте його.
25Хто їстиме сить із скотини, що її можна принести в огняну жертву Господеві, такого викорінять з-поміж людей своїх.
26Ніякої крови, ні крови з птаства, ні з чотироногих не їстимете, де б ви не мешкали.
27Кожного, хто їстиме якусь кров, треба викорінити з-поміж людей своїх.»
28І промовив Господь до Мойсея:
29«Скажи синам Ізраїля таке: Хто приносить Господеві свою мирну жертву, нехай принесе Господеві свій дар, узятий від мирної своєї жертви.
30Він нехай подасть власними руками те, що має бути спалене в честь Господа; тук подасть укупі з персами; перса, щоб принести як жертву коливальну перед Господом,
31а сить священик воскурить на жертовнику; перса ж будуть Аронові й синам його.
32Праву лопатку теж священикові здасте – як данину з ваших мирних жертв.
33Вона буде як пайка тому з-поміж Аронових синів, хто принесе кров і сить мирної жертви.
34Я бо застерігаю собі в синів Ізраїлевих від мирних їхніх жертв груднину коливальної жертви й лопатку жертви возношення та й віддаю їх Аронові, священикові й синам його як вічне їхнє право від синів Ізраїля.»
35Ось уділ помазання Арона й синів його в жертвах, палених на честь Господа, з дня помазання їх у священики на служіння Господеві,
36як заповідав Господь синам Ізраїля давати їм з того дня, коли помазав їх; це установа віковічна для їхніх поколінь.
37Це закон про всепалення, про безкровну офіру, про жертву за гріх, про жертву за відшкодування, про жертву висвячення і про мирну жертву,
38що заповідав Господь Мойсеєві на Синай-горі, того дня, як велів синам Ізраїля приносити дари Господеві в Синай-пустині.

8. Жертва за провину 1-6; уділ священиків 7-10; мирні жертви 11-21; вживання жиру та крови 22-27; права священиків при мирних жертвах 28-38

1Сказав Господь Мойсеєві:
2«Візьми Арона й синів його з ним, і шати, і миро на помазання, і бичка на жертву за гріх, і два барани й кошик опрісноків,
3і збери всю громаду до входу в намет зборів.»
4І вчинив Мойсей, як заповідав йому Господь, і зібралась громада до входу в намет зборів.
5І промовив Мойсей до громади: «Ось що заповідав Господь учинити.»
6І велів Мойсей наблизити Арона й синів його і пообмивав і’х водою.
7Потім надягнув на нього хитон і підперезав його поясом; одягнув його в плащ і поклав на нього ефод, і обв’язав його мережаним пояском ефода, щоб щільно був на ньому.
8Поклав на нього нагрудника й поклав у нагрудник Урім і Туммім.
9Вклав на голову йому завій, а зверху на ньому, спереду, золоту плиточку, святу корону, як заповідав Господь Мойсеєві.
10Далі взяв Мойсей олії до помазання й помазав храмину, і все, що було в ній, і освятив усе.
11І мазнув нею сім разів жертовник і помазав його й увесь його посуд, умивальницю та її підставку, щоб освятити їх.
12І злив олію помазання на голову Аронові й помазав його, щоб освятити його.
13По тому велів Мойсей наблизити синів Арона і повдягав їх у хитони, попідперізував їх поясами і позагортав їх у завої, як заповідав Господь Мойсеєві.
14Згодом звелів привести бичка, що на жертву за гріх; Арон же й сини його поклали руки свої на голову бичкові, що на жертву за гріх.
15І зарізав його Мойсей і, взявши крови, поклав пальцем на роги жертовника з усіх боків, і розгрішив жертовник, а кров вилляв до підніжок жертовника, і освятив його, щоб відслужити над ним покуту.
16І взявши ввесь жир, що на нутрощах, чепець на печінці й обидві нирки і сить їхню, воскурив усе те на жертовнику.
17А бичка й шкуру і м’ясо його та кал спалив на вогні за табором, як заповідав Господь Мойсеєві.
18І велів привести й барана, на всепалення, а Арон та сини його поклали руки свої на голову барана
19і Мойсей заколов його й порозливав кров навколо жертовника,
20і розшматував барана на частини і воскурив голову, частини й тук.
21Потім, виполоскавши нутрощі й ноги в воді, пустив димом усього барана на жертовнику як всепалення приємного запаху, вогняну жертву на честь Господа, як заповідав Господь Мойсеєві.
22Велів він привести й другого барана, барана на жертву посвячення; Арон же й сини його поклали руки на голову барана,
23а Мойсей зарізав його і взяв з нього крови й поклав на кінчик правого вуха Аронові та на великий палець правої руки його й на великий палець правої ноги його.
24По тому велів приступити синам Ароновим і поклав і їм крови на кінчик правого вуха та на великий палець правої руки і на великий палець правої ноги їх, і порозливав кров навколо жертовника.
25Далі взяв тук і курдюк і ввесь жир, що на нутрощах, і чепець на печінці, й обидві нирки з їхньою ситтю і праву лопатку;
26а з кошика з опрісноками, що стояв перед Господом, узяв одного прісного коржа й один хліб на олії, і одну ладку, і, положивши їх на кусні туку й на праву лопатку,
27передав усе разом на руки Арона й синів його і звелів їм коливати їх перед Господом.
28Потім Мойсей узяв те назад у них із рук і воскурив на жертовнику всепалення: це жертва посвячення приємного запаху, вогняна жертва для Господа.
29Взяв Мойсей перса й простягнув у жертву перед Господом; була це пайка посвятного барана, що належав Мойсеєві, як заповідав Господь Мойсеєві.
30Взяв він далі й оливу до помазання та крови, що на жертовнику, і покропив Арона, шати його, синів його й заразом шати синів його; ось так посвятив він Арона й шати його, синів його й шати синів із ними.
31Мойсей сказав Аронові й синам його: «Варіть м’ясо коло входу в намет зборів і їжте його там та й хліб, що в кошику посвятної жертви, як заповіджено мені словами: Арон із синами їстимуть його.
32А що лишиться з м’яса та з хліба, спалите вогнем.
33Від входу ж у намет зборів не відходитимете сім днів, аж поки не закінчаться дні вашого посвячення, бо сім днів триватиме посвячування ваше.
34А як зроблено сьогодні, так велить Господь чинити (й надалі), щоб відбути покуту за вас.
35Сім днів перебуватимете день і ніч коло входу в намет зборів і пильнуватимете приписи Господні, щоб не померти вам; так бо наказано мені.»
36І вчинив Арон і сини його все, що повелів Господь через Мойсея.

9. Перша старозавітна богослужба: врочисте богослуження 1-7; жертва за гріх священиків 8-14; жертва за гріх народу 15-21; поява Господа 22-24

1А восьмого дня покликав Мойсей Арона й синів його та старійшин Ізраїля.
2І сказав Аронові: «Візьми собі телятко на жертву за гріх і барана на всепалення, обох без вади, та й принеси перед Господа.
3А до синів Ізраїля скажеш: Візьміть на жертву за гріх козла, а на всепалення однорічне теля й ягня, без вади,
4та бика й барана на мирну жертву, щоб жертвувати їх перед Господом; і безкровну офіру, замішану на олії; сьогодні бо з’явиться нам Господь.»
5І принесли, що повелів Мойсей, перед намет зборів, і приступила вся громада й стала перед Господом.
6Тоді Мойсей сказав: «Ось що заповідав Господь вам чинити, щоб з’явилась вам слава Господня.»
7І каже Мойсей Аронові: «Приступи до жертовника та принеси твою жертву за гріх і твоє всепалення, і зроби примирення за себе й за людей; а потім принеси офіру за народ і зроби примирення за них, як заповідав Господь.»
8І приступив Арон до жертовника, і зарізав телятко за гріх, що було призначене за нього.
9І сини Аронові подали йому крови, і він, вмочивши свого пальця в кров, поклав її на роги жертовника, решту ж вилляв до підніжка жертовника.
10А тук, нирки й чепець від печінки, що з жертви за гріх, пустив димом на жертовнику, як заповідав Господь.
11М’ясо ж і шкуру спалив на вогні за табором.
12Зарізав він і жертву на всепалення, а сини Аронові подали йому кров, і він покропив нею жертовник з усіх боків.
13Подали вони йому й жертву всепалення, розшматовану на кусні, і голову, й він пустив це димом на жертовнику.
14Виполоскав нутрощі й ноги й пустив їх димом на жертовнику, зверху на жертві всепалення.
15Приніс він і жертву за людей: узяв козла відпущення за людей і зарізав його й зробив ним примирення, як і перше.
16Потім приніс жертву всепалення й довершив її згідно з установою.
17Далі приніс безкровну офіру і, взявши її повну жменю, воскурив на жертовнику, крім ранішнього всепалення.
18Нарешті зарізав бика та барана як мирну жертву за людей; а Аронові сини подали йому кров, і він окропив нею жертовник з усіх боків.
19Тучні частини бика та барана: курдюк, сить, що вкриває нутрощі, нирки та чепець із печінки,
20вони поклали на перса, а він пустив їх димом на жертовнику.
21Перса й праву лопатку приніс Арон як жертву коливальну перед Господом, так, як велів Мойсей.
22Тоді зняв Арон руки до людей і поблагословив їх; та й зійшов наниз, принісши жертву за гріх, жертву всепалення й мирну офіру.
23І ввійшли Мойсей та Арон у намет зборів; а як вийшли з нього, то поблагословили народ, і слава Господня з’явилася всьому людові;
24вийшов від Господа вогонь і пожер усепалення й кусні туку на жертовнику. Побачивши те, всі люди закричали з радощів і попадали ниць на землю.

10. Смерть Аронових синів 1-5; участь священиків у жалобних звичаях 6-7; уживання вина 8-11; належність для священиків 12-15; жертовний козел 16-20

1Аронові сини, Надав і Авігу, взяли кожен свою кадильницю й вклали до них жару та й посипали на нього ладану, і принесли перед Господом вогонь негодящий, якого він їм не заповідав.
2І вийшло з-перед Господа полум’я та й пожерло їх, і вони померли перед Господом.
3Тоді Мойсей сказав Аронові: ось воно те, що заповідав Господь: «На тих, що наближаються до мене, я покажу, що я святий; і перед усім народом покажу я мою славу.» І мовчав Арон.
4Тоді Мойсей покликав Мішаела і Елцафана, синів Узієла, Аронового дядька, і сказав їм: «Приступіть і винесіть ваших небожів геть із святині за табір.»
5Вони приступили й винесли їх у їхніх хитонах геть за табір, як повелів Мойсей.
6Аронові ж та його синам, Єлеазарові й Ітамарові, сказав Мойсей: «Волосся на голові не запускайте, й одежі вашої не рвіте, щоб не померти вам та щоб не навести гніву на всю громаду. Родичі ваші й увесь дім Ізраїля нехай плачуть за спаленими вогнем, що його запалив Господь.
7Ви ж від входу в намет зборів не відходьте, а то помрете; бо миро Господнього помазання покоїться на вас.» І ті вчинили по Мойсеєвому слову.
8І промовив Господь до Арона:
9«Коли треба буде вам входити в намет зборів, то вина й п’янких напоїв не пийте, ні ти сам, ні сини твої з тобою, бо помрете: установа це віковічна для ваших поколінь,
10щоб могти розібрати між святим і несвятим, між чистим і нечистим,
11та щоб навчали ви синів Ізраїля всіх установ, що дав їм Господь через Мойсея.»
12І Мойсей сказав Аронові й Єлеазарові та Ітамарові, синам його, що зосталися живими: «Возьміте офіру, що залишилася від вогняної жертви Господеві, та й їжте її прісною біля жертовника, бо вона пресвята.
13Ви будете їсти її на святому місці, бо це твоє право й право твоїх синів – на вогняні жертви Господеві; так бо заповідано мені.
14Ти сам і сини твої й дочки твої з тобою груднину коливальної жертви й лопатку підношеної жертви теж мусите їсти на чистому місці, бо вони дані тобі як твоє право й право твоїх синів на офіри й мирні жертви синів Ізраїля.
15Лопатку підношеної жертви й груднину коливальної жертви принесуть разом із тучними частинами, що мають бути спалені, щоб принести їх коливальну жертву перед Господом, а потім будуть для тебе і твоїх синів із тобою як віковічне право, як заповідав Господь.»
16Коли ж Мойсей пильно шукав козла, що був у жертву за гріх, виявилось, що його спалили. Тому він розгнівавсь на Єлеазара й Ітамара, Аронових синів, що зостались, і запитав:
17«Чому ви не з’їли жертви за гріх на святому місці? Таж це річ пресвята! Вона вам дана, щоб усунути провину громади та й спокутувати за неї перед Господом.
18А що кров її не була внесена всередину до святині, то й треба вам було конче її з’їсти на святому місці, як я наказав.»
19І відповів Арон до Мойсея: «Дивись, вони приносили сьогодні свою жертву за гріх та своє всепалення перед Господом, і таке трапилося мені! А коли б я сьогодні їв жертву за гріх, чи гаразд воно було б в очах Господа?»
20Мойсей вислухав це та й задовольнився.

11. Про чистих та нечистих тварин 1-47

1І Господь сказав Мойсеєві та Аронові, кажучи їм:
2«Скажіть синам Ізраїля таке: Ось тварини, яких можна вам їсти з усіх чотириногих, що на землі:
3всяке чотириноге з розщепленим копитом та з розколиною між ратицями, й що ремиґає, – можна вам його їсти.
4Однак з-поміж тих, що ремиґають або мають розколене копито, не можна вам їсти: верблюда, хоч він ремиґає, але ратиці в нього нерозколені; нечистий він вам буде;
5борсука, що хоч і ремиґає, та не має розколених ратичок; нечистий він вам буде;
6зайця, бо хоч і ремиґає, та не має ратичок розділених, нечистий він вам буде;
7ані свині, хоч у неї ратиці розділені, та навіть має розщеплену стопу, бо вона не ремиґає, тож нечиста вам буде.
8М’яса їх не їстимете й падлини їх не доторкайтесь: вони для вас нечисті.
9З усього ж, що в водах, те можна вам їсти: все, що має поплавці й луску; чи воно буде в водах, чи в морях, чи в річках, це й їжте.
10А все, що не має поплавців і луски, чи то в морях, чи в річках, і все, що кишить у водах, та й усяка водна тварина, буде вам гидотою.
11М’яса їх не їжте й падлиною їх бридьтеся, бо й це гидота для вас.
12Усе, що в водах без поплавців і луски, буде вам гидотою.
13А з птаства ось які вважатимете гидкими, що їх не слід їсти, бо це гидь: орел, шуліка й морський орел,
14кібець і сокіл із породою його;
15і всякого роду ворони;
16струсь, пугач, морська чайка й ясттруб з породою його;
17сова, баклан і рибалка;
18сич, пелікан та єгипетський стерв’як;
19чорногуз, чапля з породою її, і одуд і кажан.
20Усе комаство крилате, що рачкує на чотирьох, гидота вам буде.
21Тих тільки з усієї крилатої комашини, що рачкує на чотирьох, можна вам їсти, що крім передніх ніг, має ще другу пару ніг, щоб скакати ними по землі.
22Тож їстимете з-поміж них такі: всякого роду сарану, всяких цвіркунів, стрибунців із породою їхньою та різних скакунів.
23Усяке інше крилате комаство, що рачкує на чотирьох ногах, буде гидотою вам.
24А від таких ви ставатимете нечистими: хто доторкнеться їхнього падла, стане нечистим до вечора;
25і хто нестиме стерво котрогось із них, мусить випрати свою одіж, і буде нечистим до вечора.
26Всяка скотина, що має ратиці, але нерозколені, і не ремиґає, нечиста вам. Хто б не доторкнувся її, буде нечистим.
27Всяке чотириноге, що ходить на лапах, буде вам нечисте. Хто доторкнеться його стерва, стане нечистий до вечора.
28А хто б ніс цю падлину, мусить випрати одежу, й буде нечистий до вечора; вони нечисті вам.
29З дрібних же тварин, що повзають по землі, оці будуть вам нечисті: ласиця, щур і різні роди ящірок;
30анака, коах, летаа, хомет і тіншамет.
31Між усіма повзунами будуть вони для вас нечисті. Хто доторкнеться їх падлини, буде нечистий до вечора.
32І все, на що впаде з їхньої падлини, буде нечисте: чи то буде дерев’яний посуд, чи одежа, чи шкура, чи мішок, чи що-небудь, що служить для якоїсь потреби, все це треба вкинути в воду й воно буде нечисте до вечора; по тому ж знову стане чистим.
33Якби ж щось із них упало в якийсь глиняний посуд, то все, що в ньому, стане нечистим, і посуд треба розбити.
34Всяка їжа, навіть коли хлюпне на неї така вода, буде нечиста; і всякий напій у якій-небудь такій нечистій посудині буде нечистим.
35Усе, на що впаде щось із їхньої здохлятини, стане нечистим; піч або грубу треба знищити, бо вони нечисті, і нечисті вони вам будуть.
36Тільки джерела та копанки, себто водозбірні, будуть чисті; а той, хто доторкнеться до їхньої падлини, буде нечистий.
37Коли щось із їхнього падла впаде на посівне зерно, воно залишиться чистим.
38А якщо б насіння було намочене в воді, й щось із падлини впаде на нього, то це стане нечистим.
39Коли здохне якась скотина, що її можна вам їсти, той, хто доторкнеться її падла, буде нечистий до вечора.
40Хто їстиме її падло, мусить випрати свою одіж, і буде нечистим до вечора; і хто нестиме її падло, мусить випрати свою одежу, й буде нечистим до вечора.
41Кожне дрібне створіння, що совається по землі, то – гидь, не їсти його.
42Нічого з того, що повзає на череві, чи з того, що совається на чотирьох чи багатьох ногах, тобто, ніякого дрібного створіння, що совається по землі, не їстимете, бо це гидота.
43Не зогиджуйте себе нічим, що совається по землі, й не занечищуйте ним себе, бо через них ви могли б стати нечистими.
44Я бо – Господь, Бог ваш; ви маєте ставати святими й бути святими, бо я – святий. Не опоганюйте себе ніяким дрібним створінням, що совається по землі.
45Я бо, Господь, що вивів вас із Єгипетської землі, щоб бути вашим Богом; тож маєте бути святими, бо я святий.
46Ось такий то закон про чотириногих і про птаство і про всяку живу тварину, що кишить у воді, і про всяку тварину, що совається по землі,
47щоб розрізняти між нечистим і чистим, і між твариною, що можна її їсти, та твариною, що не можна їсти.»

12. Очищення породільниці 1-8

1Заговорив Господь до Мойсея, кажучи:
2«Промов до синів Ізраїля таке: Коли жінка завагітніє й вродить хлоп’ятко, буде нечистою сім днів; як під час місячного спливу, буде нечистою.
3А восьмого дня обріжуть крайню плоть у нього,
4вона ж тридцять три дні нехай сидить у хаті, очищаючись від крови; ні до чого святого нехай не доторкається й до святині нехай не заходить, поки не сповняться дні очищення її.
5Якщо вродить дівчатко, буде нечистою два тижні, як під час спливу; шістдесят шість днів сидітиме вдома, очищаючись від крови.
6Як же сповняться дні очищення її, чи за сина, чи за доньку, принесе ягня-однолітка на всепалення та голубеня чи горлицю в жертву за гріх, до входу в намет зборів, священикові.
7А він принесе їх перед Господа і відслужить за неї покуту, і вона очиститься від свого кровотоку. Такий закон щодо тієї, яка родить чи хлоп’ятко, чи дівчатко.
8А коли не може спромогтися на ягнятко, то нехай візьме пару горлиць або пару голубенят; одне на всепалення, а друге на жертву за гріх. І відслужить священик за неї покуту, й вона стане чистою.»

13. Про проказу 1-59

1Господь сказав Мойсеєві та Аронові:
2«Коли хтось матиме на шкірі в себе на тілі опух чи прищ, чи білу пляму, що підозріла на проказу, нехай приведуть його до Арона, священика або до котрогось із його синів, священиків.
3Священик огляне загрожене місце, що на шкірі на тілі, і якщо волосся на нім побіліє, й само воно буде глибше, ніж шкіра на тілі, то це проказа: священик, оглянувши його, об’явить його нечистим.
4А коли пляма на шкірі в нього на тілі біла, але не виглядає глибшою, ніж решта шкіри, і волосся не побіліло, нехай священик зачинить недужого на сім днів,
5а на сьомий день огляне його, і як побачить, що рана зосталась як була, не розкинулась по шкірі, нехай зачинить його знову на сім день.
6Сьомого ж дня огляне його вдруге, і побачивши, що рана поблідла, і не розкинуло її по шкірі, об’явить його чистим; це тільки висип; нехай випере свою одіж, і буде чистий.
7Коли ж висип, після того як священик оглянув його й об’явить чистим, таки розкинеться по шкірі, то нехай покажеться священикові вдруге,
8а священик, оглянувши висип, побачить, що він розкинувся по шкірі, об’явить його нечистим; це проказа.
9Коли на комусь покажеться щось підозріле на проказу, нехай приведуть його до священика.
10Священик нехай його огляне, і як побачить білий опух на шкірі, і волосся на нім побіліло, й дике м’ясо на нарості,
11то це задавнена проказа на шкірі, в нього на тілі, і священик об’явить його нечистим; не зачинятиме його, бо він нечистий.
12Коли ж проказа розкинеться по шкірі так, що вкриє всю шкіру недужого з голови до ніг, куди б не глянули очі священика,
13то священик, бачивши, що проказа вкрила все його тіло, об’явить чистим прокаженого: бо ввесь побілівши, став він чистим.
14Але, як тільки з’явиться на нім дике м’ясо, він буде нечистий;
15священик же, як побачить дике м’ясо, об’явить його нечистим; бо дике м’ясо – нечисте: це проказа.
16Коли ж би дике м’ясо змінилось і стало білим, то недужий мусить прийти до священика,
17а священик, оглянувши його і побачивши, що воно стало білим, об’явить його чистим: він чистий.
18Коли в когось буде боляк на шкірі та й загоїться,
19але на місці чиряка з’явиться білий наріст або червонаво-біла пляма, то такий має показатися священикові,
20а священик, оглянувши й побачивши, що вона пройшла шкіру, й волос на ній взявся білим, об’явить його нечистим: це недуга прокази, що виникла на чиряку.
21Коли ж, оглянувши його, священик побачить, що на ній нема білого волосся, і що вона не загніздилася глибше шкіри, ба навіть зблідла, нехай зачинить його на сім день;
22і як пляма розкинеться по шкірі, то нехай священик об’явить його нечистим: це проказа.
23Коли ж пляма залишиться, де була, не розкинеться, то це виразка від чиряка; нехай священик об’явить його чистим.
24Або коли в когось на шкірі буде опік і виразка від опіку візьметься біло – червонавою або білою плямою,
25нехай священик її огляне, і як побачить, що волос на плямі побілів, і на вигляд вона глибша від шкіри, то це проказа, що виникла на опіку; нехай священик об’явить такого нечистим; це проказа.
26А як, оглянувши її, священик побачить, що на плямі нема білого волосся, і що вона не глибше шкіри, а навіть зблідла, нехай зачинить його на сім день,
27а на сьомий нехай огляне його, і коли пляма розкинулась по шкірі, обв’явить його нечистим: це проказа.
28Коли ж пляма залишиться на своїм місці, не розкинеться по шкірі, ба навіть зблідне, то це виразка на опіку. Священик об’явить його чистим, бо то виразка на опіку.
29Коли в чоловіка чи в жінки буде якась рана на голові чи на підборідді,
30нехай священик її огляне, і як побачить, що вона на вигляд глибша від шкіри, і волос на ній жовтавий, тонкий, нехай об’явить таку людину нечистою: це парші, – то проказа на голові чи на підборідді.
31Коли ж, оглянувши запаршивілу болячку, священик побачить, що вона на вигляд не глибша від шкіри, але чорного волосся на ній нема, нехай зачинить зараженого паршами на сім день.
32А на сьомий огляне болячку, і як побачить, що парші розкинулись, і жовтавого волосу на них нема, і що на вигляд вони не глибше шкіри,
33нехай хворий поголиться, але паршів нехай не голить, і священик нехай зачинить його на сім день знову.
34А на сьомий огляне парші, і як побачить, що вони не розкинулись по шкірі і на вигляд не глибше шкіри, об’явить хворого чистим, і він, виправши свою одіж, буде чистим.
35Коли ж би після того, як хтось очиститься, стали розкидатися парші по шкірі,
36то і священик, оглянувши його й упевнившись, що парші розкинулись по шкірі, не має чого шукати жовтавого волоска: він нечистий.
37А коли, на його погляд, парші залишились, де були, і на них поріс чорний волос, то парші вигоїлись, він чистий, і чистим нехай обв’явить його священик.
38Коли на шкірі в якогось чоловіка чи жінки висипляться білясті плями,
39і священик, оглянувши їх, побачить на шкірі в них на і тілі блідаві, білясті плями, то це і лишай, що кинувся на шкірі; та людина чиста.
40Коли в когось повилазило на голові волосся, він – лисий, але він чистий.
41Коли волосся повилазило спереду на голові, він – лисий спереду, але чистий він.
42Коли ж на лисині на лобі або на лисині з боків буде біло-червонувата пляма, то це проказа, що висипала на лисині спереду чи ззаду;
43священик огляне його, і як побачить біло-червонуватий поріст на хворім місці на лисині спереду чи ззаду, подібний до прокази на шкірі на тілі,
44то такий прокажений – нечистий, і нечистим об’явить його священик; на голові в нього проказа.
45Хворий на проказу носитиме подерту одежу, (ходитиме) з розпущеним волоссям, він покриє підборіддя й гукатиме: Нечистий! Нечистий!
46Доки його недуга, він буде вважатися нечистим, бо він справді нечистий; насамоті мусить жити; геть поза табором буде його оселя.
47Якщо з’явиться проказна зараза чи то на одежі вовняній, чи льняній,
48або на основі, або на вовняній чи льняній тканині, або на шкурі, або на чомусь із шкури,
49і так та зараза буде зеленкувата або червонувата на одежині, чи на шкурі, чи на основі, чи на тканині, чи на будь-чому зо шкури, то це – проказа; її конче показати священикові.
50А священик, оглянувши заразу, замкне ту заражену річ на сім день.
51Сьомого ж дня огляне він заразу, і коли побачить, що вона розслалася по одежині, чи по основі, чи по тканині, чи по шкурі, чи будь-якім виробі зо шкури, то це злоякісна проказа; на чім вона буде, – те нечисте.
52Він мусить спалити ту одежину, ту основу, ту вовняну чи льняну тканину, чи що не було б шкуратяне, де буде зараза, бо це злоякісна проказа: мусить те на вогні спалити.
53Коли ж священик огляне і побачить, що зараза не розкидається по одежині, чи по основі, чи по тканині, чи по будь-чому шкуряному,
54він накаже, щоб випрали те, на чому зараза, та й замкне його знову на сім день,
55і як після того, як його виперуть, він його огляне і побачить, що зараза на вид не змінилася, хоч і не розкинулася, то те, на чому вона, буде нечисте; в огні мусиш його спалити: розточене воно на лицевім або виворотнім боці.
56Але якщо священик огляне й побачить, що місце, де зараза, після прання поблідло, він віддере його від одежини, чи від шкури, чи від основи, чи від тканини,
57і як покажеться, що вона знову роз’ятриться чи на одежині, чи на основі, чи на тканині, чи на чім зі шкури, на вогні мусиш спалити те, на чому зараза.
58Одежину ж, чи основу, чи тканину, чи шкуряне що, після того, як випереш, і зникне з них зараза, то треба випрати ще раз, і буде чисте.
59Це закон про заразу на вовняній чи на льняній одежині, чи на основі, чи на чомусь із шкури, щоб (знати) як об’явити їх чистими або нечистими.»

14. Обряд очищення від прокази 1-9; жертва очищення 10-20; жертва вбогих 21-32; проказа в домах, обряд очищення дому 33-53; заключення 54-57

1І каже Господь Мойсеєві:
2«Ось який буде закон для прокаженого: в день його очищення приведуть його до священика,
3а священик нехай вийде за табір і огляне його, а як побачить, що проказа вигоїлась у прокаженого,
4то звелить узяти для того, хто має очиститись, пару живих і чистих пташок, кедрового дерева, кармазину й іссопу.
5Потім священик звелить зарізати одну пташку над глиняною посудиною з живою водою,
6живу ж пташку візьме й разом із кедровим деревом і кармазином та іссопом умочить усе вкупі з живою пташкою в кров пташки, зарізаної над живою водою,
7і бризне сім раз на того, хто має очиститись від прокази, і об’явить його чистим, а живу пташку випустить на волю в поле.
8Той же, хто очищається, випере своє вбрання, поголить усе волосся на собі, викупається в воді, і буде чистим. І тоді можна буде йому знову ввійти в табір, але він мусить пробути зовні свого намету сім день.
9На сьомий день він знову поголить усе своє волосся, поголить собі голову, бороду й брови, геть усе волосся на собі поголить, випере свою одіж і вимиється в воді, і стане чистий.
10А на восьмий візьме двоє ягнят без вади й одну овечку, однолітку, без вади, та три десятини ефи питльованої муки, змішаної з олією, і лог олії в офіру.
11Все це й того, який очищається, священик, що очищає, поставить перед Господом коло входу в намет зборів,
12і взявши одне ягня як жертву за відшкодування, з логом олії, принесе як коливальну жертву перед Господом.
13Він заріже ягня на тому місці, де ріжуть жертву за гріх і жертву всепалення, на святім місці; бо так жертва за гріх, як і жертва за відшкодування буде священикові: пресвята це річ.
14Потім священик візьме крови з жертви відшкодування та й помаже кінчик правого вуха в того, що має очиститись, і на великий палець правої руки і правої ноги його.
15Далі він візьме лог олії і, наливши собі на ліву долоню,
16вмочить свій правий палець в олію, що на лівій долоні, та й покропить нею сім раз перед Господом.
17З решти олії, що на долоні, покладе на кінчик правого вуха в того, кого очищає, і на великий палець правої руки й ноги його, поверх крови жертви відшкодування.
18Олію ж, що зостанеться на долоні, виллє на голову тому, хто очищається; так священик спокутує за нього перед Господом.
19А потім принесе священик жертву за гріх, щоб спокутувати нечистоту того, хто очищається, а наприкінці він заріже жертву всепалення.
20Принісши ж усепалення й офіру на жертовнику, священик спокутує за нього, і той стане чистий.
21А коли він убогий і нема в нього засобів, то нехай візьме одно ягня на жертву за провину – для коливання й для покути за себе – та десятину питльованої муки, змішаної з олією, на офіру, та лог олії,
22та пару горлиць або пару голубенят, за спромогою, і нехай буде одне на жертву за гріх, а друге на всепалення.
23І нехай принесе їх восьмого дня для свого очищення священикові, до входу в намет зборів перед Господа.
24Священик візьме ягня, що на жертву відшкодування, та лог олії й пожертвує їх, коливаючи ними вперед і назад перед Господом.
25Потім заріже ягня, що на жертву відшкодування, і, взявши з нього крови, накладе її на кінчик правого вуха в того, кого очищає, та на великий палець правої руки й ноги його.
26І зіллє священик собі на ліву долоню олії,
27та й правим пальцем покропить нею сім раз перед Господом.
28З олії ж, що зосталась у нього на долоні, положить на кінчик правого вуха в того, кого очищає, та на великий палець правої руки й ноги його, на місце крови жертви за провину.
29Решту ж олії, що в нього на долоні, виллє священик на голову тому, кого очищає, щоб спокутувати за нього перед Господом.
30А з горлиць або з голубенят, що на них спроможеться той, що має очиститись,
31одне принесе як жертву за гріх, друге ж на всепалення, крім офіри; і відбуде священик покуту за нього перед Господом.
32Це закон для того, хто хворий на проказу та без засобів, коли мусить очищатись.»
33І промовив Господь до Мойсея й Арона:
34«Як увійдете в Ханаан-землю, що оце дав я вам у посілість, і як наведу заразу прокази на якийсь дім у землі, що займете,
35то нехай власник хати прийде до священика й заявить: Щось немов проказа показалось у мене в хаті.
36Тоді священик, поки ще ввійде оглядати заразу, накаже спорожнити хату, щоб не стало нечистим усе, що в хаті, а потім увійде її оглядати.
37І як, оглядаючи її, священик побачить заразу на стінах у хаті, немов зеленаві або рудаві западини, на вигляд глибші від стіни,
38нехай вийде з хати за двері й замкне її на сім день.
39А сьомого дня нехай повернеться й огляне знову, і як побачить, що зараза розкидається по стінах у хаті,
40накаже повиймати каміння, що на ньому зараза, та й викинути його поза місто, на нечисте місце;
41дім же накаже обшкрябати в середині з усіх боків, і вишкрябки висипати геть за містом, на нечисте місце.
42І нехай візьмуть іншого каміння й покладуть замість першого, й іншої глини, щоб потинькувати хату.
43Коли ж, після того як виймуть каміння та обшкрябають і потинькують хату, знову покажеться зараза та й стане розростатися в хаті,
44нехай прийде священик та й огляне; і коли побачить, що зараза поширилась по хаті, то це злоякісна проказа в хаті; хата – нечиста.
45Тоді нехай накаже хату зруйнувати, каміння, дерево й всю глину з неї, та й повиносити за місто, на нечисте місце.
46Хто б увійшов у хату колинебудь, як її замкнено, буде нечистий до вечора.
47А хто б у ній спав чи їв, мусить випрати свою одіж.
48Якщо священик повернеться й побачить, що зараза в хаті не розіслалася після того, як хату обтиньковано, він об’явить її чистою, бо зараза вигоїлась.
49Тоді візьме він на очищення дому дві пташки, кедрового дерева, кармазину й іссопу,
50і заріже одну пташку над череп’яною посудиною з живою водою.
51Потім візьме кедрове дерево, іссоп та кармазин і живу пташку, умочить їх у кров зарізаної пташки й у живу воду та й покропить сім раз хату.
52І очистивши хату пташою кров’ю, свіжою водою, живою птицею, кедровим деревом, іссопом та кармазином,
53випустить живу пташку за місто в поле. Так спокутує за дім, і дім буде чистий.
54Це закон про всякі роди прокази, про парші,
55про заразу на одежі і на хатах,
56про нарости прищі й про білі плями,
57щоб навчити, коли що чисте й коли нечисте. Це закон про проказу.»

15. Чоловіча нечистота 1-12; обрядове очищення від утоків 13-18; спливи 19-27; обрядове очищення жінки 28-30; прикінцева пересторога 31-33

1Господь сказав Мойсеєві й Аронові:
2«Промовте до синів Ізраїля і скажіть їм: Кожен, у кого буде течиво з тіла, через те течиво стане нечистим.
3Нечистота його буде в течиві його, чи його тіло випускає течиво, чи стримує його: в його течиві нечистота його.
4Всяке ложе, що на нього ляже течивий, буде нечисте, і всяка річ, що на неї сяде, буде нечиста.
5Хто торкнеться об його ложе, мусить випрати свою одіж та обмитись у воді, і буде нечистим до вечора.
6Хто сяде на якусь річ, що на ній сидів течивий, мусить випрати свою одіж та обмитись у воді, і буде нечистим до вечора.
7Хто доторкнеться течивого, мусить випрати свою одіж та обмитись у воді і буде нечистим до вечора.
8Коли течивий плюне на чистого, цей мусить випрати свою одіж та обмитись у воді, і буде нечистим до вечора.
9Всяке сідло, що на нім їхав течивий, буде нечистим.
10Кожен, хто доторкнеться до чого-небудь під ним, буде нечистим до вечора; хто таке нестиме, мусить випрати свою одіж та обмитись у воді, і буде нечистий до вечора.
11Той, до кого доторкнеться течивий, не обмивши в воді рук, мусить випрати свою одіж та обмитись у воді, і буде нечистий до вечора.
12Череп’яну посудину, що до неї доторкнеться течивий, треба розбити, і всяку посудину дерев’яну треба вимити в воді.
13Коли течивий видужає від течива, нехай одлічить сім день від видужання, випере свою одіж, вимиється в текучій воді, і стане чистий.
14А на восьмий день нехай візьме пару горлиць або пару голубенят і принесе перед Господа до входу в намет зборів і віддасть їх священикові.
15Священик одне принесе в жертву за гріх, а друге в усепалення, і спокутує за нього перед Господом, за його течиво.
16Коли в когось стікає сім’я, мусить вимити в воді все тіло, і буде нечистий до вечора.
17Всяку одіж і всяку шкуру, що на неї впаде сім’я, треба випрати в воді, і вона буде нечистою до вечора.
18Коли чоловік, течивий сім’ям, ляже з жінкою, обоє мусять вимитись у воді і будуть нечисті до вечора.
19Коли жінка буде течива, тобто матиме місячну кровотечу, сім день буде тривати в своїй нечистоті; кожен, хто доторкнеться до неї, буде нечистий до вечора.
20Все, на що вона ляже в нечистоті своїй, буде нечистим, і все, на що сяде, буде нечистим.
21Кожен, хто торкнеться об її ложе, мусить випрати свою одіж і вимитись у воді, і буде нечистим до вечора.
22Кожен, хто торкнеться об якусь річ, що на ній вона сиділа, мусить випрати свою одіж, вимитись у воді, і буде нечистим до вечора.
23Коли хтось доторкнеться ліжка або якоїсь речі, на якій вона сиділа, буде нечистим до вечора.
24Якщо чоловік зляже з нею, й з її кровотоку перейде дещо на нього, то він буде нечистим сім день, і всяка постіль, що на неї він ляже, буде нечистою.
25Жінка, яка довгий час, поза звичайною порою місячних спливів, має кровотечу, що триватиме поза звичайний час, увесь час нечистоти своєї буде нечистою, як і під час спливу.
26Всяке ложе, що на нього вона ляже за всіх днів свого течива, буде для неї як ложе її спливу; і всяка річ, що на неї сяде, буде нечиста, як під час місячного спливу;
27кожен, хто доторкнеться їх, буде нечистим; він мусить випрати свою одіж та вимитись у воді і буде нечистим до вечора.
28А коли одужає від кровотечі, одлічить сім день, то й буде чиста;
29а на восьмий візьме пару горлиць або пару голуб’ят і занесе їх священикові до входу в намет зборів.
30Священик одне принесе в жертву за гріх, а друге в усепалення, і довершить за неї покуту перед Господом за її нечисте течиво.
31Тож зробіть уважними синів Ізраїля щодо їхніх нечистот, щоб не померли через них, опоганюючи мою храмину, що серед них.
32Ось такий закон про течивого, і про того, що в нього стікає сім’я і тим робить його нечистим,
33і про ту, що нездужає від спливу, одне слово: про тих, у кого течиво, чоловік чи жінка, і про того, хто лежатиме з нечистою.»

16. Урочистий день великого відпусту (Йом Кіппур): підготова 1-10; покута за Арона й священство 11-14; покута за народ 15-19; козел відпущення 20-22; підготова всепалення 23-28; день покути 29-34

1Після смерти двох синів Аронових, що померли, як наближались до Господа,
2Господь промовив до Мойсея й сказав до нього: «Повідай Аронові, братові твоєму, щоб не входив повсякчас у святиню, за завісу, перед віко, що на ковчезі; щоб не вмер, як я в хмарі з’являтимусь над віком.
3От із чим мусить Арон входити в святиню: з бичком на жертву за гріх та з бараном на всепалення.
4Він мусить надягати священний хитон із льону, льняні підштанки мають бути на ньому, мусить підперізуватися льняним поясом і в льняне завивало обгортати голову; це священні шати, і він їх надягне, вимивши спершу своє тіло і в воді.
5А від громади синів Ізраїля візьме двох козлів на жертву за гріх та одного барана на всепалення.
6І принісши бичка в жертву за свої гріхи та спокутувавши за себе й за дім свій,
7Арон візьме обох козлів і поставить їх перед Господом при вході в намет зборів,
8і кине про них жереб: один для Господа, а один для Азазела.
9І приведе Арон козла, що на нього випав жереб для Господа, і принесе його в жертву за гріх,
10а козла, на якого випав жереб для Азазела, поставить живого перед Господом, щоб справити на нім покуту і потім пустити його Азазелові в пустиню.
11І приведе Арон бичка на жертву за свої гріхи і, спокутувавши за себе й за свій дім, заріже бичка в жертву за власні гріхи.
12І візьме кадильницю, повну жару з жертовника зверху, перед Господом, і дві повні пригорщі пахучого, на-дрібно стовченого ладану, і понесе в середину за завісу і
13посипле ладану на вогонь перед Господом, щоб кадильний дим вкрив віко, що на Свідоцтві, щоб він не вмер.
14Потім візьме крови з бичка та й покропить пальцем (нею) на віко спереду, на схід сонця, а перед віком покропить пальцем сім раз кров’ю.
15І заріже козла, що на жертву за гріх людей, і внесе кров його в середину за завісу й учинить з його кров’ю так само, як зробив із кров’ю бичка, – бризнувши нею на віко й перед віком
16і так очистить святиню від нечистот синів Ізраїля й від проступків та всіх гріхів їхніх; те ж саме вчинить із наметом зборів, що стоїть посеред них, серед нечистот їхніх.
17Та щоб у наметі зборів нікого не було, як (він) входитиме покутувати в святині, аж поки звідти не вийде, відправивши покуту за себе й за дім свій і за всю громаду синів Ізраїля.
18А як вийде до жертовника, що перед Господом, то відправить на ньому покуту, взявши крсви з бичка та з козла і поклавши її на роги жертовника кругом з усіх боків
19та побризкавши нею сім раз з пальця; так він його очистить і освятить від нечистот синів Ізраїля.
20А як скінчить покуту за святиню, за намет зборів і за жертовник, приведе Арон козла живого,
21і поклавши йому обидві руки на голову, визнає над ним усі беззаконня синів Ізраїля і всі переступи їхні, і всі гріхи їхні, і покладе їх козлові на голову та й випустить його за допомогою приготованого на те чоловіка в пустиню.
22І понесе козел на собі всі їхні беззаконня в землю безлюдну; і випустить він козла в пустиню.
23Тоді нехай Арон увійде в намет зборів, поздіймає льняні шати, що надягнув був, як увіходив у святиню, і складе їх там;
24вимиє собі в воді тіло в святому місці, надягне знову свою одіж і, вийшовши, принесе всепалення за себе й усе-палення за народ, і відправить покуту за себе й за народ.
25А тук жертви за гріх воскурить на жертовнику.
26Той же, хто випустив Азазелові козла, випере свою одіж і вимиє в воді собі тіло, і тоді зможе ввійти знову в табір.
27А бичка, що на жертву за гріх, і козла, що на жертву за гріх, кров яких внесено для покути в святиню, нехай винесуть геть поза табір та й спалять на вогні, шкури їхні, і м’ясо їхнє і кал їхній.
28Той же, хто палитиме їх, нехай випере свою одіж, вимиє в воді собі тіло, і тоді можна буде йому ввійти до табору.
29Це буде вам установою віковічною: сьомого місяця, десятого дня місяця, маєте вмертвляти самих себе й нічого не робити, чи тубілець, чи чужинець, що пробуває між вами;
30в той бо день відправлятиметься покута за вас, щоб очистити вас; і будете чисті перед Господом від усіх ваших гріхів.
31Це день повного спочинку для вас, і ви мусите вмертвляти самих себе: це установа віковічна.
32Покуту ж відправлятиме священик, що його помазано й висвячено, щоб священнодіяв замість батька свого; він вдягатиметься в льняні шати, шати священні.
33Він покутуватиме за святиню й за намет зборів, і за жертовник; і за священиків і за всіх людей у громаді робитиме покуту.
34І буде це вам установою віковічною; раз на рік робитиметься покута за синів Ізраїля за всі гріхи їхні.» І зроблено було так, як Господь заповідав Мойсеєві.

17. Єдність місця культу 1-9; заборона вживати кров 10-14; здохлі або розірвані тварини 15-16

1Господь сказав Мойсеєві:
2«Промов до Арона й до синів його і до всіх синів Ізраїля, і скажи їм: Ось що заповідав Господь:
3Хто б то не був із дому Ізраїля, що заріже чи вола, чи вівцю, чи козу в таборі, або хто заріже поза табором,
4та не приведе його до входу в намет зборів, щоб принести в жертву Господеві перед храминою Господньою, той відповідатиме за пролиту кров; бо він пролив кров, і такий чоловік буде викорінений з-поміж свого люду.
5Це для того, щоб сини Ізраїля ті жертви, які різали звичайно в чистому полі, приносили Господеві, до входу в намет зборів, священикові, та щоб жертвували їх як мирні жертви Господеві.
6Священик покропить кров’ю жертовник Господень перед наметом зборів і воскурить тук як приємний запах на честь Господа.
7Тож не приноситимуть більш своїх жертв козлоногим (ідолам), що за ними блудно ходили. Це буде віковічною установою для них і для їхніх поколінь.
8Далі їм скажеш: Кожен чи з дому Ізраїля, чи з приходній, що перебуває між вами, як приноситиме всепалення або жертву,
9і не принесе її до входу в намет зборів, щоб там жертвувати її Господеві, такий чоловік викоріниться з-поміж свого люду.
10Хто б то не був, чи з дому Ізраїля, чи з приходній, що пробувають між вами, що їстиме хоч яку б кров, – я повернусь проти того, що їстиме кров, і викоріню його з-поміж його людей;
11бо в крові – життя тіла, і я вам дозволив уживати її на жертовнику в покуту за ваші душі, кров бо чинить покуту, оскільки в ній життя.
12Тим то й сказав я синам Ізраїля: ніхто з-поміж вас не сміє споживати крови, і приходень, що пробуває між вами, не сміє їсти крови.
13Хто б то не був, чи з синів Ізраїля, чи з приходнів, що перебувають серед вас, коли вполює якусь дичину, чи птицю, яку можна їсти, нехай вицідить кров її й засипле землею.
14Бо життя кожного тіла – це кров його; тим то й сказав я синам Ізраїля: Не їжте крови ні з якого тіла; а що кров то життя кожного тіла, то хто б її не їв – викоріниться.
15Кожен, хто їстиме або здохлятину, або розірване звірем, чи то буде тубілець, чи приходень, нехай випере свою одіж і вимиється в воді; він буде нечистим до вечора; тоді ж стане чистим.
16Коли ж не випере й не вмиється ввесь, нестиме гріх свій.»

18. Чистота звичаїв: Божа вимога 1-5; подружжя поміж спорідненими 6-18; приписи щодо чистоти 19-30

1Господь сказав Мойсеєві:
2«Промов до синів Ізраїля і скажи їм: Я – Господь, Бог ваш.
3Не робіть так, як робиться в Єгипетській землі, де ви жили, і як водиться в Ханаан-землі, куди вас веду, не робіть, і за їхніми законами не живіть.
4Мої веління виконуйте й мої закони пильнуйте, щоб згідно з ними чинити: я Господь-Бог ваш.
5Тож пильнуйте мої закони і мої ухвали; а тому, хто їх виконує, дають життя. Я – Господь!
6Ніхто нехай не наближається ні до якої близької родички, щоб відкрити наготу її: Я – Господь.
7Ні батька свого, ані матері своєї наготи не відкриватимеш; вона мати твоя, наготи її не смієш відкривати.
8Наготи жінки батька твого не відкриватимеш: то батька твого нагота.
9Наготи твоєї сестри, дочки твого батька, або дочки твоєї матері, що народилась удома чи поза ним, – не відкриватимеш їхньої наготи.
10Ти не будеш відкривати наготи дочки твого сина або дочки твоєї дочки, бо це нагота твоя.
11Наготи дочки твоєї мачухи, що народилась від твого батька, та вона ж тобі сестра, – не відкриватимеш.
12Наготи сестри твого батька не відкриватимеш; вона родичка батька твого.
13Наготи сестри матері твоєї не відкриватимеш, бо вона родичка матері твоєї.
14Наготи брата батька твого не відкриватимеш, тобто до жінки його не смієш наближатися: вона тітка тобі.
15Наготи невістки твоєї не відкриватимеш: вона жінка сина твого, не відкриватимеш наготи її.
16Наготи жінки брата твого не відкриватимеш: це нагота брата твого.
17Наготи молодиці й дочки її не відкриватимеш; дочки в сина її ї дочки в її дочки не братимеш, щоб відкривати наготу її: вони родички твої; це було б кровозмішання.
18Не братимеш собі жінчиної сестри за жінку як наложницю, щоб із нею мати зносини за життя жінки, відкриваючи її наготу, побіч наготи жінки твоєї за життя її.
19Ні до якої жінки під час її місячної нечистоти не наближатимешся, щоб відкрити наготу її.
20З жінкою ближнього твого не сходитимешся, щоб не осквернитися з нею.
21Нікого з потомства твого не даси в жертву на вогні Молохові, і не сквернитимеш імени Бога твого: я – Господь!
22З чоловіком не сходитимешся, як сходишся з жінкою: це гидота.
23Ні з ніякою скотиною не зійдешся, щоб не осквернитися з нею; молодиця нехай не стає перед скотиною, щоб спаруватися: це огида.
24Не скверніться нічим цим; бо тим усім осквернилися народи, що оце виганяю з-перед вас.
25І як осквернилася земля, я покарав її за її провину, й вона виблювала своїх мешканців.
26Ви ж пильнуйте моїх законів і моїх присудів, і не чиніть ніякої з отих гидот, – ні тубільці, ні приходні, що перебувають серед вас;
27усі бо оті гидоти чинили люди цієї землі, що були перед вами, і земля осквернилась.
28І тим робом земля не виблює вас за те, що скверните її, як виблювала народи, що були перед вами.
29Кожен бо, хто допуститься якоїсь із тих гидот, — кожен такий буде викорінений з-поміж людей своїх.
30Тож допильновуйте моїх заповідей, щоб не виконували якогось з отих мерзенних звичаїв та щоб не осквернились ними: я – Господь, Бог ваш.»

19. Заповідь святости 1-8; опіка над вбогими 9-10; крадіжка, брехня, обман, ненависть до брата, мішання худоби й насіння, зносини з невільницею 11-22; первоплоди овочів, поганські жалобні звичаї, обов’язок пошанування 23-37.

1Господь сказав Мойсеєві:
2«Промов до всієї громади синів Ізраїля і скажи їм: Святими ви мусите бути, бо я – святий, Господь, Бог ваш.
3Кожен шануватиме свого батька й матір свою, і субот моїх пильнуватимете; я – Господь, Бог ваш.
4Не звертайтесь до ідолів, і литих божків собі не робіть; я – Господь, Бог ваш.
5Як приноситимете Господеві мирну жертву, приносьте її так, щоб осягнути його ласку.
6Вам можна буде її їсти того самого дня, коли принесете її, і другого дня; а що зостанеться на третій день, треба спалити на вогні.
7Коли ж би хто усе таки їв її на третій день, то тому що вона зіпсувалась, не була б (бого) вгодною.
8Якби хтось її їв, узяв би на себе провину, бо збезчестив би річ, посвячену Господеві, – він викорінився б з-поміж людей своїх.
9Коли справлятимете жнива на вашій землі, то не дожинатимеш аж до країв поля і не збиратимеш колосся, що попадало.
10Так само з виноградинка твого не збиратимеш грон до останнього, і грона, що попадали, не підбиратимеш; для вбогого й приходня покинеш їх. Я -Господь, Бог ваш.
11Не крадіть, не брешіть, не ошукуйте один одного.
12Не присягайте іменем моїм ложно; бо так зневажиш ім’я Бога твого: я – Господь.
13Не визискуй ближнього твого й не грабуй. Не затримуй у себе наймитової платні до ранку.
14Не проклинай глухого, а перед сліпим не клади нічого, об що він міг би спіткнутись; бійся Бога: я – Господь.
15Не чинитимете несправедливости на суді; не потуратимете вбогому, але й не зважатимете на багатого: по правді судитимеш твого ближнього.
16Не ходитимеш обмовляти поміж земляків твоїх і не будеш байдужим, як буде в небезпеці твій сусід: я – Господь.
17Не будеш ненавидіти брата твого в твоїм серці; докориш щиро ближньому твоєму, щоб не взяти на себе його гріха.
18Не будеш мститися і не будеш злопам’ятним супроти твоїх земляків. Любитимеш ближнього твого, як самого себе: я – Господь.
19Установ моїх пильнуйте: не спаровуватимеш твоєї скотини з двох порід: не засіватимеш твоєї ниви мішаним насінням, і не вдягатимешся в одежу з двоякої тканини.
20Коли якийсь чоловік зійдеться з жінкою, а вона повірена рабиня іншого, але не відкуплена, ані не випущена на волю, нехай буде покараний, та не на смерть, бо вона не вільна.
21Він мусить принести Господеві до входу в намет зборів як жертву за провину барана,
22а священик бараном за провину відправить покуту перед Господом за нього, за гріх, що допустився, і проститься йому гріх, що ним згрішив.
23Як увійдете в країну й понасаджуєте всілякого овочевого дерева, то вважатимете їхні овочі нечистими; три роки будуть вони для вас нечисті, не можна їх їсти.
24А на четвертий рік усе, що на них вродиться, буде святе, на хвалу Господеві.
25Аж п’ятого року можете їсти плоди з них, і тим робом матимете більший врожай; я – Господь Бог ваш.
26Не їстимете м’яса з кров’ю; не будете ворожити, ані чаклувати.
27Не підстригатимете кругом на голові волосся, і не обтинатимете країв вашої бороди.
28Не робитимете заради мерця нарізок на вашому тілі, ані не знакуватимете себе; я – Господь.
29Не збезчещуй дочки твоєї, віддаючи її розпусті; щоб і країна не розпустувала та не сповнилася соромними ділами.
30Субот моїх пильнуйте, і перед святинею моєю благоговійте: я – Господь.
31Не вдавайтесь до заклиначів мертвих та до знахурів по пораду не ходіть, щоб не осквернитись вам ними; я – Господь, Бог ваш.
32Перед сивим волосом мусиш підвестись і особу старого шанувати; і боятимешся Бога твого: я – Гоподь.
33Коли якийсь приходень перебуває в вашім краю з вами, не гнобіть його.
34Приходень, що перебуває між вами, буде для вас як земляк посеред вас; любитимеш його, як себе самого, приходнями бо ви були в землі Єгипетській. Я – Господь, Бог ваш.
35Не кривдитимете на суді, в мірі, в вазі, в мірках.
36Вага вірна, тягарці вірні, ефа вірна й гін вірний буде в вас: я – Господь, Бог ваш, що вивів вас із землі Єгипетської.
37Тож пильнуватимете всіх моїх установ і всіх моїх присудів, і виконуватимете їх: я – Господь.»

20. Карні закони: служба Молохові 1-5; заклиначі мертвих та знахурі 6-8; подружжя, родина та чистота 9-26; про відьом 27

1Господь сказав Мойсеєві:
2«Ти до синів Ізраїля промовиш: Хто з синів Ізраїля чи приходнів, що перебувають в Ізраїлі, дасть когось із свого потомства Молохові, покарати його смертю; його земляки нехай поб’ють його камінням.
3Я звернусь проти такого чоловіка й викоріню його з-поміж людей його; бо він із дітей своїх оддав Молохові, осквернивши мою святиню та збезчестивши моє ім’я.
4А коли земляки заплющать очі на того чоловіка, як віддаватиме когось із дітей своїх Молохові, і не схочуть його вбити,
5я зверну моє лице проти нього й проти роду його й з-поміж його люду викоріню його та всіх, що розпустували слідом за ним, щоб розпустувати за Молохом.
6Хто звернеться до заклиначів мерців і знахурів, щоб слідом за ними блудувати, я звернуся проти нього й викоріню його з-поміж його люду.
7Ви ж освячуйте себе і будете святими, бо я – Господь, Бог ваш.
8Ви пильнуватимете установ моїх і виконуватимете їх; я – Господь, що освячую вас.
9Хто проклинає свого батька чи свою матір, того мусять покарати смертю; він кляв свого батька й свою матір, тож кров його нехай упаде на нього.
10Хто чужоложить із жінкою ближнього свого, на смерть мусять бути скарані і перелюбець і перелюбка.
11Той, хто сходитиметься з батьковою жінкою, наготу свого батька відкрив він; обоє мусять бути покарані смертю; кров їхня на них.
12Хто зійшовся б із невісткою своєю, смертю мусять покарати їх обоє; кровозмішання вчинили; кров їхня на них.
13Коли чоловік зійдеться з чоловіком так, як із жінкою, обидва вчинили гидоту; смертю мусять їх покарати; кров їхня на них.
14Хто бере собі за жінку дочку й матір її – це ганьба; вогнем нехай спалять його й їх, щоб не було такої ганьби серед вас.
15Чоловік, що спарується зо скотиною, мусить бути скараний на смерть; а скотину треба вбити.
16Коли жінка наблизиться до якоїсь скотини, щоб злучитися з нею, мусиш убити жінку й скотину; вони мусять згинути; кров їхня нехай упаде на них.
17Коли чоловік візьме свою сестру, дочку батька свого або дочку матері своєї, та й побачить наготу її, а вона побачить наготу його, мерзота це; їх обох треба викорінити перед очима людей свого народу; наготу своєї сестри відкрив, мусить понести кару за гріх свій.
18Коли чоловік зійдеться з жінкою в час її спливу і, оголивши наготу її, відкриє її течиво, і вона відкриє свою кровотечу, обох їх викорінити з-поміж людей їхніх.
19Наготи сестри матері твоєї й сестри батька твого не відкриватимеш; бо це – обнажувати свою родичку; вони понесуть кару за гріх їхній.
20Коли хтось зійдеться з тіткою своєю, наготу дядька свого відкрив він; понесуть кару за гріх свій, бездітними помруть.
21Коли хтось візьме жінку брата свого – це огида; наготу брата свого відкрив, бездітними будуть.
22Пильнуйте всіх моїх установ й усіх моїх присудів, і виконуйте їх, і не виблює вас земля, куди веду вас жити.
23Не наслідуйте звичаїв народів, що їх прожену з-перед вас, бо тому що вони чинили все те, то вони й стали мені гидкими.
24Вам же кажу я: ви заволодієте їхньою землею; я вам даю її в посілість, землю, що тече молоком і медом; я, Господь, Бог ваш, що відрізнив вас від інших народів.
25Ви мусите відрізняти тварину чисту від нечистої, птаство чисте від нечистого, і не сквернити себе твариною, чи птицею, нічим, що повзає по землі, і що я вказав вам як нечисте.
26Тож будете мені святими, бо святий я, Господь, що відрізнив вас від народів, щоб ви були моїми.
27Чоловік або жінка, що будуть викликати мертвих або відьмувати, мусять бути скарані на смерть; камінням нехай поб’ють їх; кров їхня упаде на них.»

21. Похоронні звичаї та священик 1-6; подружжя священиків 7-9; священикові заборонено жалобу 10-12; подружжя первосвященика 13-15; перешкоди до священства 16-24

1Господь сказав Мойсеєві: «Промов до священиків, Аронових синів, і скажи їм: ніхто з них нехай не осквернює себе померлим із своїх людей,
2хібащо то буде близька родина його, як от мати його, батько його, син його, дочка його, брат: його,
3сестра його – дівиця, що перебуває при нім, що ще не мала чоловіка; задля неї може осквернитись.
4Як він жонатий, то не сміє осквернитися померлим з рідні, опоганюючи себе;
5вони не вистригатимуть лисини на голові в себе, і краю борід своїх не підгтригатимуть, і на тілі в себе не робитимуть нарізок.
6Святими будуть перед своїм Богом і не плюгавитимуть імени Бога свого, бо вони приносять вогняні жертви Господеві, хліб Бога свого, тож і мусять бути святими.
7Повії або знеславленої не братимуть собі за жінку; відпущеної чоловіком теж не братимуть; бо священик посвячений Богові своєму.
8Ти будеш уважати його за святого, бо він приносить хліб Бога твого; святим він буде для тебе, бо святий я, Господь, що освячую вас.
9Коли дочка котрогось священика обезчестить себе розпустою, вона тим знеславить батька свого; вогнем таку спалити.
10А священик, верховний між своїми братами, той, що на голову його злито миро, і що дана йому власть зодягатися в священні шати, не повинен тримати свого волосся розпущеним, роздирати на собі одежі,
11ні наближатися до жадного мерця; навіть ради батька чи матері своєї не буде оскверняти себе.
12Нехай не виходить зо святині, щоб не осквернити святині Бога свого, бо посвячення миром, яким був помазаний для Бога свого, на нім; я – Господь.
13Дівицю візьме собі за жінку.
14Вдовицю, відпущену, знеславлену і розпусницю – цих не братиме, – тільки дівицю зо свого народу мусить узяти собі за жінку;
15і таким робом не знеславить свого потомства серед народу свого, я бо – Господь, що освячую його.»
16Господь сказав Мойсеєві:
17«Промов до Арона так: Ніхто з твого покоління, в прийдешніх родах їхніх, що матиме будь-яку ваду на тілі, нехай не приступає, щоб приносити хліб Бога свого;
18ніхто бо, що матиме якусь ваду, нехай не приступає, як от сліпий, чи кульгавий, чи кирпатий, чи нечумазний;
19або такий, у кого переламана нога, чи переламана рука;
20чи горбатий, чи кволий, чи з більмом на очах, чи коростявий, чи лишаюватий, чи з ушкодженими ядрами.
21Ніхто з роду Арона священика, що матиме яку ваду, не може приступити, щоб приносити вогняні жертви Господеві; він має ваду – не приступатиме, щоб приносити хліб Бога свого.
22їсти він може хліб Бога свого, себто з пресвятих і святих дарів.
23Але підходити до завіси й наближатись до жертовника він не сміє, бо має ваду на собі; тож нехай не осквернює святині моєї: я бо – Господь, що освячую їх.»
24Переказав Мойсей усе це Аронові, синам його й усім ізраїльтянам.

22. Те, що Господеві, – бездоганне, святе святим 1-9; хто може споживати жертвуване 10-16; бездоганність жертви 17-25; жертви з новонароджених тварин 28-33

1Господь сказав Мойсеєві:
2«Скажи Аронові й синам його, щоб поважали святі речі, що їх сини Ізраїля посвячують мені, та щоб не сквернили імени святого мого: я – Господь.
3Тож скажи їм: Хто б то не був у ваших поколіннях, кожен із ваших нащадків, що з нечистотою на собі приступить до святих речей, посвячених від синів Ізраїля Господеві, той викоріниться з-перед мого обличчя: я – Господь.
4Ніхто з Аронових нащадків, що буде прокажений або течивий, не їстиме святих приносів, поки не стане чистим; а й той, що доторкнеться когось, що занечистився від трупа, або такого, в кого стікає сім’я,
5або такого, що доторкнеться повзуна чи людини, що можуть зробити його нечистим хоч якою б там нечистотою;
6хто цього доткнеться, буде нечистим до вечора, й не можна йому їсти святих речей, хібащо вимиється в воді.
7А зайде сонце, то стане чистим, і можна йому буде потім їсти святі речі, бо то харч його.
8Здохлятину й те, що розірве звір, не їстиме, щоб не осквернитись тим. Я – Господь.
9Нехай виконують мої веління, щоб не взяти на себе гріха в цьому та щоб не вмерти, осквернюючи їх: я – Господь, що освятив їх.
10Хто неуправнений, не їстиме святого; комірник або наймит священика не їстиме святого.
11Коли ж священик купить раба за свої гроші, той може їсти в нього, і ті, що народжуються в його домі, можуть їсти з його хліба.
12Дочка священика, що вийде заміж за мирянина, не може вже більш їсти святих приношень.
13Коли ж би дочка священика повдовіла чи була відпущена чоловіком бездітна, і вернулась у домівку батька свого, батьківський хліб, як замолоду, можна їй їсти; зо сторонніх же ніхто не може його їсти.
14Коли хтось ненароком з’їсть святе, нехай віддасть священикові, додавши п’ятину поверх того.
15Нехай (священики) не осквернюють святих речей, що сини Ізраїля приносять Господеві,
16і не вводять їх у гріх, який треба б спокутувати, коли б їли ці святі приноси. Я бо Господь, що освячую їх.»
17Каже Господь Мойсеєві:
18«Промов до Арона й до синів його та до всіх синів Ізраїля, і скажи їм: Коли, хоч хто б він був з дому Ізраїля, чи з приходнів в Ізраїлі, схоче принести жертву, чи з якоїсь обітниці, чи з доброї волі, як то звичайно приносять Господеві всепалення,
19то щоб бути угодним, мусить принести самця, без вади, зо скотини, чи з овець, чи з кіз.
20Нічого, що має якийсь ґандж, не приноситиме, бо не буде вам угодним Богові.
21І коли хтось приносить мирну жертву Господеві, щоб виконати обітницю або як принос добровільний, зо скоту чи з овець, то, щоб бути угодною, жертва мусить бути без ґанджу; ніяк не може бути на ній жадної вади.
22Сліпого, чи скаліченого, чи уломного, чи болячкуватого, чи коростявого, чи запаршивілого, – таких не приноситимете Господеві і не подаватимете їх як вогняну жертву на жертовник.
23Бика або вівцю, що буде нечумазне, з уломним носом і зо скороченим хвостом, можеш принести як добровільний дар; але як обітниця воно невгодне.
24Тварини, в якої ядра роздавлені, або розтовчені, або вирвані, або вирізані, не приноситимете Господеві; таких приношень у вашім краю не робитимете,
25ані з рук чужинців не прийматимете таких пожертв, щоб їх приносити вашому Богу як поживу, бо вони уломні, і з вадою не будуть для вас угодні.»
26Сказав Господь Мойсеєві:
27«Теля, чи ягня, чи козеня, як уродиться, нехай пробуде сім день при матері своїй; з восьмого ж дня і потім буде угодним на вогняну жертву Господеві.
28Чи то корову, чи вівцю не будете різати одного дня з її маленьким.
29Коли жертвуватимете подячну жертву Господеві, жертвуйте так, щоб була боговгодна від вас.
30Того самого дня треба її з’їсти, не зоставляйте нічого до ранку. Я – Господь.
31Пильнуйте мої заповіді й виконуйте їх; Я – Господь.
32Ви не сквернитимете імени мого святого, щоб я святився серед синів Ізраїля. Я – Господь, що освячую вас,
33що вивів вас із Єгипетської землі, щоб бути вам Богом. Я – Господь.»

23. Празники – святкові дні: субота 1-3: пасха та свято опрісноків 4-8; сніп первоплоду 9-14; п’ятдесятниця 15-21; залишки для вбогих 22; пів місяця у Сьомому місяці 23-25; судний день 26-32; свято кучок 33-44

1Господь сказав Мойсеєві:
2«Промов до синів Ізраїля й скажи їм: Празники Господні, за яких ви скликатимете святі збори, – ось вони, мої празники.
3Шість день можна працювати, а сьомого дня – субота цілковитого спочинку, святих зборів; ніякого діла не робитимете; спочинок це для Господа по всіх оселях ваших.
4Ось празники Господні, святі збори, що їх скликатимете в свій час.
5Першого місяця, чотирнадцятого дня місяця, над вечір, Пасха Господня.
6А п’ятнадцятого дня того ж місяця свято опрісноків на честь Господа; сім день їстимете опрісноки.
7Першого дня будуть у вас святі збори, ніякої тяжкої роботи не робитимете.
8Сім днів приноситимете вогняні жертви Господеві, а сьомого дня (будуть) святі збори; ніякої тяжкої роботи не робитимете.»
9І сказав Господь до Мойсея:
10«Промов до синів Ізраїля і скажи їм: Як увійдете в землю, що оце хочу вам дати, і там жатимете жниво, то принесете сніп, первоплід ваших жнив, священикові,
11а він принесе його перед Господа, щоб зробити вас угодними йому; принесе він його другого дня після суботи.
12Ви ж у той день, як будете приносити снопа, жертвуватимете у всепалення Господеві ягня, без вади, однолітка,
13а в офіру йому – дві десятини питльованої, змішаної з олією, муки – як вогняну жертву на приємний запах Господеві, а на питну жертву йому – чверть гіна вина.
14Ні хліба, ні праженого зерна, ні сирого зерна не їстимете аж до самісінького того дня, поки не принесете дар вашому Богу; це установа віковічна для ваших поколінь і у всіх оселях ваших.
15Від другого дня після суботи, себто від дня, коли принесете як і коливальну жертву снопа, полічите собі сім повних тижнів,
16і полічивши аж до другого дня після сьомої суботи п’ятдесят днів, принесете нову офіру Господеві.
17Із ваших осель ви принесете два хліби як жертву на коливання, з двох десятин питльованої муки; нехай будуть спечені на заквасі як первоплід Господеві.
18І принесете з хлібом семеро ягнят без вади, однолітків, та одного бичка й двох баранів; вони будуть на всепалення Господеві; а з ними офіру на питну жертву – як вогняну жертву, як приємний запах Господеві.
19Ви принесете одного козла на жертву за гріх і двоє ягнят однолітків на мирну жертву;
20а священик принесе їх разом із хлібним первоплодом у коливальну жертву перед Господом, їх присвятити Господеві на користь священика.
21Того ж самого дня скличте святі збори; і вони святими будуть для вас; ніякої тяжкої роботи не робитимете; це установа віковічна в усіх оселях ваших для поколінь ваших.
22Як збиратимеш жниво на своїй землі, не дожинатимеш країв твоєї ниви, і не будеш підзбирувати колосків після жнив; убогому та приходневі їх залишиш. Я – Господь, Бог ваш.»
23Господь сказав Мойсеєві:
24«Промов до синів Ізраїля так: Перший день сьомого місяця буде для вас великим пам’ятковим відпочинком, під гру святкових труб, із святими зборами.
25Ніякої тяжкої роботи не робитимете, принесете вогняні жертви Господеві.»
26Господь сказав Мойсеєві:
27«Десятий день сьомого місяця буде днем покути; святі збори будуть у вас, ви будете вмертвляти самих себе й приносити вогняні жертви Господеві.
28Не робитимете ніякої роботи в той день, бо це день покути, щоб спокутувати за вас перед Господом, Богом вашим.
29Тим то кожен, хто не вмертвлятиметься в той день, викоріниться з-поміж людей своїх.
30Кожен, хто того дня робитиме якесь діло, вигублений буде мною з-поміж людей його.
31Ніякої роботи не робитимете: установа віковічна для ваших нащадків у всіх оселях ваших.
32Це цілковитий відпочинок для вас; ви будете вмертвляти самих себе; дев’ятого дня того місяця ввечорі, від вечора до вечора, будете цілком спочивати.»
33І сказав Господь Мойсеєві:
34«Промов до синів Ізраїля так: П’ятнадцятого дня цього сьомого місяця – свято кучок, сім день, на честь Господа.
35Першого дня будуть святі збори. Ніякої тяжкої роботи не робитимете.
36Сім день приноситимете вогняні жертви Господеві; восьмого дня будуть у вас святі збори, і спалюватимете вогняні жертви Господеві; це врочисте зібрання; ніякої тяжкої роботи не робитимете.
37Ось такі празники Господні, що в них скликатимете святі збори, шоб приносити вогняні жертви Господеві: всепалення, офіру, кров’яну жертву і питну жертву, кожну в свій день,
38крім субот Господніх, і крім дарів ваших, і крім усіх обітниць ваших, і крім усіх добровільних приношень ваших, що схочете дати Господеві.
39А п’ятнадцятого дня сьомого місяця, як позбираєте врожай із землі, святкуватимете свято Господнє протягом сімох днів; першого дня буде цілковитий відпочинок, і восьмого дня цілковитий відпочинок.
40Першого дня виберете собі найпишніших плодів із дерев, пальмового віття, гілля густолистих дерев, і верболозу, що над бурчаками, і веселитиметесь перед Господом, Богом вашим, сім день.
41Тож так святкуватимете його як свято на честь Господа, сім день щороку; установа віковічна для ваших поколінь; сьомого місяця святкуватимете його.
42У кучках житимете сім день; кожен тубілець із Ізраїля житиме в кучках,
43щоб нащадки ваші знали, що в кучках оселив я синів Ізраїля, як вивів їх із Єгипетської землі, я – Господь, Бог ваш.»
44І Мойсей об’явив синам Ізраїля свята Господні.

24. Олія до свічників 1-4; хліб Завіту 5-9; покарання богохульника 10-16; покарання кривдників 17-23

1Промовив Господь до Мойсея:
2«Накажи синам Ізраїля, щоб принесли тобі чистої олії з розчавлених оливок для світильника, щоб тримати лямпи засвіченими повсякчасно.
3Арон поставить його ззовні завіси завіту в наметі зборів, щоб з вечора до ранку горів перед Господом повсякчасно. Це повсякчасний закон для ваших нащадків.
4На щирозолотому свічнику він порозставляє лямпадки, які горітимуть повсякчасно перед Господом.
5Візьмеш питльованої муки та й спечеш із неї дванадцять коржів, дві десятини ефи кожний,
6і покладеш їх у два ряди, по шість до ряду, на чистому столі перед Господом;
7а на кожен ряд покладеш чистого ладану, що буде на хлібі як пахощі на спалення перед Господом.
8Що кожної суботи напоготовлятимуть його перед Господом, повсякчасно, як віковічний союз від синів Ізраїля.
9Він (хліб) буде Аронові й синам його, й вони їстимуть його на святому місці, бо, як пресвята річ із вогняних жертв Господеві, належиться йому по віковічному праву.»
10Раз зайшов між синів Ізраїля один, що його мати була ізраїльтянкою, а батько єгиптянином, то зчинилась у таборі суперечка між сином ізраїльтянки та одним ізраїльтянином.
11І став син ізраїльтянки хулити ім’я (Господа) і клясти його. І приведено його до Мойсея. Мати ж його звалась Шеломіт, дочка Діврі, з покоління Дана.
12І віддано його під сторожу, поки Мойсей не об’явить їм, що велить Господь.
13І Господь сказав Мойсеєві:
14«Виведи богохульника поза табір, і нехай усі, хто чув, покладуть свої руки йому на голову, і нехай уся громада його каменує.
15До синів же Ізраїля промовиш: Хоч хто б то був, що клястиме Бога свого, понесе кару за свій гріх.
16Хто хулить ім’я Господнє, того скарати смертю, вся громада нехай каменує його; чи приходень, чи тубілець, як хулитиме Ім’я, мусить умерти.
17Хто вбив би на смерть яку людину, його треба скарати смертю.
18Хто вб’є яку скотину, мусить за неї віддати, скотину за скотину.
19Хто зранить свого ближнього, – що вчинив він, те й йому нехай учинять.
20Перелом за перелом, око за око, зуб за зуб; яке ушкодження він заподіяв людині, такого нехай завдадуть йому.
21Хто вб’є скотину, мусить за неї повернути; хто вб’є людину, мусить бути скараний смертю.
22Одно право буде в вас, так для приходня, як і для тубільця; я бо – Господь, Бог ваш.»
23І коли Мойсей об’явив це синам Ізраїля, вони вивели богохульника поза табір та й укаменували його. І вчинили сини Ізраїля так, як заповідав Господь Мойсеєві.

25. Суботній рік 1-7; ювілейний рік 8-22; викуп землі 23-28; посідання дому 29-31; спадщина левітів 32-34; відсотки й лихва 35-38; земляки як піддані 39-43; чужинці й невільники 44-46; викуп ізраїльських невільників у чужинців 47-55

1Господь сказав Мойсеєві на Синай-горі:
2«Промов до синів Ізраїля й скажи їм: Як прийдете в край, що я вам хочу дати, то нехай земля спочиває свою суботу Господеві.
3Шість років засіватимеш своє поле і шість років обтинатимеш свій виноградник, і збиратимеш урожай із них.
4А на сьомий рік буде цілковитий відпочинок для землі, відпочинок на честь Господа; поля твого не засіватимеш і виноградника твого не будеш обтинати.
5Що само собою після останніх твоїх жнив виросте, не жатимеш, і грон у неповідтинаному твоєму винограднику не збиратимеш, рік цілковитого відпочинку буде для землі.
6Те, що вродить земля сама під час відпочинку, буде вам на харч, тобі й рабові твоєму, й рабині твоїй, і наймитові твоєму, й комірникові твоєму, що в тебе перебувають,
7і скотині твоїй, і звірині, що на твоїй землі, ввесь урожай піде на харч.
8Відлічиш собі сім седмиць років, сім разів по сім років, так що час сімох седмиць років буде тобі сорок дев’ять років,
9і повелиш сьомого місяця десятого дня місяця сурмити голосно в труби. В день покути повелите сурмити голосно в трубу по всій землі вашій;
10і вважатимете за святий п’ятдесятий рік, і проголосите волю всім мешканцям краю. То буде ювілей для вас, і кожен повернеться в свою посілість і до роду свого.
11П’ятдесятий рік буде для вас ювілейним роком. Не будете сіяти, ані збирати того, що само вродиться, і не збиратимете з непрочищеного виноградинка,
12бо це ювілей, святий це час для вас; з поля їстимете врожай його.
13В цей ювілейний рік кожен з вас нехай повертається до своєї посілости.
14Якщо ти продаєш щонебудь своєму ближньому чи купуєш у свого ближнього, не кривдіть одне одного.
15По числу років після ювілею купуватимеш у ближнього твого, а він продаватиме тобі за числом років жнив.
16Що більше років, то більшу ціну йому поставиш, що менше років, то меншу ціну поставиш, бо число жнив він продає тобі.
17Нехай ніхто не кривдить ближнього свого, бійся Бога свого, бо я – Господь, Бог ваш.
18Якщо виконуватимете мої установи і пильнуватимете мої приписи, та здійснюватимете їх, то житимете в краю безпечно,
19і земля даватиме плоди свої, і їстимете до наситу, і житимете на ній безпечно.
20Коли ж спитаєте: Що будемо їсти сьомого року, бож ми не будемо сіяти та не збиратимемо врожаю?
21– то я зсилатиму на вас моє благословення в шостому році, щоб зародило на три роки.
22А як посієте восьмого року, то їстимете ще з старого врожаю аж до дев’ятого року, – поки наступить новий урожай, ще їстимете зо старого.
23А землі не продаватимете назавжди, бо земля моя. Ви ж приходні й комірники в мене.
24Тим то по всім краю, де ваша власність, допустите право на викуп землі.
25Ось чому, коли твій брат зубожіє й продасть дещо зо своєї посілости, його близький родич може прийти з правом викупу й викупити, що продав брат його.
26А коли в когось нема викупника, а сам же він здобудеться на те, щоб викупити,
27то нехай порахує роки від продажу, і поверне решту (належности) тому, кому продав, і повернеться до своєї посілости.
28Коли ж він не спроможеться настільки, щоб звернути йому, то нехай продане буде аж до ювілейного року в того, хто купив; а як буде об’явлено ювілей, він повернеться до своєї посілости.
29Коли хтось продасть житловий дім в обведеному муром місті, то він матиме право викупу до кінця року від часу продажу; цілий рік матиме право викупу.
30Якщо ж не викупить до кінця повного року, то дім, що в обведеному муром місті, буде назавжди того, хто його купив і нащадків його; не буде вільним під час ювілею.
31Хати по селах, що не обведені навколо муром, вважатимуться нарівні з полями, що в краю; вони матимуть право викупу і під час ювілею будуть звільнені.
32Щождо міст левітів, то доми, Що будуть там їхньою власністю, можуть бути викуплені ними повсякчасно.
33А коли хто з левітів не викупить дому, що був проданий У місті їхньої власности, то дім під час ювілею буде вільний; доми бо в містах левітів – це їхня власність посеред синів Ізраїля.
34І вигони навкруги їхніх міст не можна продавати, бо це їхня віковічна власність.
35Якщо твій брат зубожіє й буде в злиднях у тебе, допоможи йому, наче б він був приходень або комірник, щоб він міг жити при тобі.
36Не братимеш від нього відсотків, ані лихви, а боятимешся Бога твого, й нехай брат твій живе при тобі.
37Грошей не позичатимеш йому на відсотки, і не даватимеш йому харчів на лихву:
38я – Господь, Бог ваш, що вивів вас із Єгипетської землі, щоб дати вам Ханаан-землю, і бути в вас Богом.
39Коли брат твій зубожіє в тебе й продасться тобі, ти не присилуєш його до невільничої праці;
40нехай буде при тобі як наймит, як комірник, і нехай служить тобі до ювілейного року,
41а тоді нехай відійде від тебе на волю, сам він і його діти, і нехай повертається до своєї родини, нехай повернеться й до посілости батьків своїх.
42Бо вони мої слуги, що їх я вивів із Єгипетської землі; їх не можна продавати, як запродуують невільників.
43Не верховодитимеш над ним із суворістю, боятимешся Бога твого.
44Щодо раба та рабині тобі до послуг, то в народів, що навколо вас, набувайте собі раба та рабиню.
45Так само з дітей комірників, що перебувають у вас, і з їхніх сімей, що народились у вашім краю, можете собі купувати рабів і тримати їх собі як власність.
46Ви можете навіть зоставити їх вашим дітям після вас як власність у спадщині і назавжди послуговуватись ними; над братами ж вашими, дітьми Ізраїля, – не верховодитимете одне над одним із суворістю.
47Якщо чужинець або комірник, що перебуває коло тебе, забагатіє, брат же твій у нього заборгує та й продасться чужинцеві або комірникові, чи нащадкам родини чужинця,
48то після того, як продався, матиме право на викуп; хтонебудь із братів його може викупити його;
49або його дядько, або син дядька, або хтось із кревних, з його родини, може викупити його, або сам може викупитися, як його спромога.
50Він полічить із тим, хто купив його, від року, коли йому продався, аж до ювілейного року, і ціна, що за неї продався, буде відповідна до лічби років, немов би йшло про наємну заплату в нього.
51Якщо ще багато років зостанеться, то відповідно до них та ціни, що за неї його куплено, поверне вартість свого викупу.
52Коли ж мало років зостанеться до ювілейного року, то нехай, полічивши їх, відповідно до них заплатить викуп за себе.
53Як наймит, з року в рік, буде в нього; нехай не поводиться з ним суворо на твоїх очах.
54Коли ж не викупиться таким робом, то вийде на волю в ювілейнім році, сам він і діти його з ним,
55бо це мої раби – діти Ізраїля; вони мої раби, яких я вивів із землі Єгипетської: я – Господь, Бог ваш.»

26. Нагороди за пильнування закону 1-13; кари за переступлення 14-39; новий союз ласки 40-46

1«Не робіть собі кумирів, ні тесаних ідолів, ні стовпів не ставте собі, ні каменя з образами нехай не буде в вашій землі, щоб перед ними падати ниць; бо я – Господь, Бог ваш.
2Субот моїх пильнуйте і святиню мою шануйте; я – Господь.
3Коли ходитимете в моїх установах і пильнуватимете мої заповіді, і будете їх виконувати,
4то я насилатиму вам дощі о відповідній порі, і земля даватиме свій урожай, і дерево, що в полі, приноситиме свої плоди.
5Молотьба триватиме у вас до збирання винограду, а збір винограду триватиме до сівби; ви їстимете хліб ваш до наситу і житимете безпечно у своєму краю.
6Я встановлю мир у краю, й зможете лягати (спати), і ніхто не буде вас турбувати; я повиганяю хижого звіря з країни, і меч не проходитиме по краю вашім.
7Ви будете гнатися за вашими ворогами, й вони падатимуть від меча перед вами.
8П’ятеро вас гнатиме сотню, а сотня вас гнатиме десять тисяч, падатимуть вороги ваші від меча перед вами.
9Я обернусь до вас і розплоджу вас, і розмножу вас, і дотримаю мого союзу з вами.
10Ви не то що зможете прохарчуватися попередньолітніми врожаями, ба навіть виноситимете старе перед новим урожаєм.
11Я поставлю мою храмину посеред вас: не буду бридитися вами.
12Я ходитиму проміж вас і буду вашим Богом, а ви будете моїм народом.
13Я – Господь, Бог ваш, що вивів вас із Єгипетської землі, щоб ви не були там рабами; я поломив занози ярма вашого, щоб ви ходили випростані.
14Коли ж ви мене не послухаєте і не виконуватимете всіх оцих заповідей моїх,
15коли зневажатимете мої установи й гордуватимете веліннями моїми, не здійснюючи всіх заповідей моїх та ламаючи союз мій,
16то ось що я зроблю з вами: напущу на вас страх, сухоти й пропасницю, від них померкнуть очі й погасне життя. Намарно будете засівати своє зерно, бо вороги ваші пожеруть його.
17Я звернусь проти вас, і вас поб’ють вороги ваші; над вами володарюватимуть ненависники ваші, і ви втікатимете, хоч і ніхто не буде гнатися за вами.
18Якщо і тоді не послухаєте мене, я семикратно обкладу вас карами за гріхи ваші.
19Я зламаю вашу зарозумілу силу, і зроблю небо над вами як залізо, а землю вашу як мідь.
20Намарне витратиться ваша сила, бо земля ваша не даватиме врожаю, ні дерево з краю не даватиме свого плоду.
21А коли ж ви все таки будете противитися мені, і не схочете слухати мене, я скараю вас сім разів більшою карою, ніж ваші гріхи.
22Я пущу на вас дикого звіря, що вигубить дітей ваших, і винищить скотину вашу, і вас зведе нінащо, так що спорожніють шляхи ваші.
23Коли ж ви й після цього не дасте мені вас направити, а виступатимете проти мене,
24то я теж піду проти вас і покараю вас семикратно за гріхи ваші.
25Я наведу на вас меч, що помститься за зламаний союз. Ви позбираєтесь у ваших містах, а я впущу посеред вас чуму, і ви впадете ворогові до рук.
26Як я відніму в вас піддержку вашу, – хліб, тоді десять молодиць пектимуть хліб ваш в одній печі і розділюватимуть вам по вазі, й ви їстимете й не насититесь.
27Коли ж і після цього не послухаєте мене і повстанете проти мене,
28я теж виступлю в гніві проти вас і покараю вас усемеро за гріхи ваші.
29Ви їстимете тіло синів ваших, і тіло дочок ваших їстимете.
30Я зруйную ваші висоти, і розіб’ю ваші стовпи на честь сонця і кину ваші трупи на звалища бовванів ваших, і душа моя гидуватиме вами.
31Міста ваші оберну в пустиню, зруйную святині ваші і не прийму приємного запаху ваших воскурень.
32Я спустошу країну так, що вороги ваші, які поселяться в ній, зжахнуться над нею.
33Вас самих я порозкидаю між народами, я вийму з піхов меча за вами; і спорожніє земля ваша, а міста ваші перетворяться в руїни.
34Тоді земля зазнає відпочинку протягом усього часу її запустіння, як ви самі опинитесь у землі ворогів ваших; тоді відпочине земля й розкошуватиме своїми суботами.
35По всі дні запустіння свого спочиватиме вона за те, що не відпочивала своїми суботами, як жили ви на ній.
36А тим, хто з вас зостанеться, на серце наведу страх у країнах їхніх ворогів; так що гнатиме їх шелестіння листя, як затремтить від вітру, і втікатимуть, як утікають від меча, і падатимуть, хоч ніхто не гнатиметься за ними.
37І спотикатимуться один через одного, наче перед мечем, хоч ніхто не гнатиметься за ними; ви не встоїтесь перед ворогами вашими.
38Ви загинете між народами, і пожере вас земля ворогів ваших.
39Хто ж зостанеться з вас, ті зотліють за свої беззаконня по ворожих землях; вони зотліють і за беззаконня батьків своїх, як і батьки їхні.
40Вони зізнаються у власних беззаконнях і у беззаконнях батьків своїх, – і в тих віроломствах, що мені вчинили, йдучи явно проти мене.
41Із-за того й я повстав проти них і вигнав їх у землю ворогів їхніх. І тоді впокориться їхнє необрізане серце, і тоді вони спокутують свої беззаконня.
42Я згадаю союз мій із Яковом і союз мій із Ісааком, та й союз мій із Авраамом я теж згадаю, і землю я згадаю.
43Але спершу вони мають покинути її; і вона зазнає своїх субот, як вони її полишать; та й самі вони спокутують свої беззаконня за те, що приписами моїми погордували й установами моїми гидували.
44Та навіть і тоді, як перебуватимуть у землі ворогів своїх, я їх від себе не відкину, і не полишу їх так, щоб їх вигубити та зламати союз мій із ними; я бо – Господь, Бог їхній.
45Тож і згадаю заради них самих союз мій із їхніми предками, що вивів їх із Єгипетської землі перед очима в народів, щоб бути їхнім Богом, я, Господь.»
46Це установи, й приписи й закони, що поставив Господь між собою та синами Ізраїля на Синай-горі, через Мойсея.

27. Обітниці та десятини 1-34

1Господь сказав Мойсеєві:
2«Промов до синів Ізраїля й скажи їм: Коли хто-небудь обітує Господеві грошову вартість якоїсь особи,
3то за чоловіка від двадцятьох до шістдесятьох років оцінка буде п’ятдесят срібних шеклів, по шеклю святині,
4а за жінку оцінка буде тридцять шеклів;
5а як матиме від п’ятьох до двадцятьох років, то за чоловічу стать оцінка – двадцять шеклів, а за жіночу – десять шеклів;
6від одного місяця до п’ятьох років, за хлопця оцінка буде п’ять шеклів срібла, а за дівчину – три шеклі.
7Як же комусь шістдесят років або більше, то оцінка буде: за чоловіка п’ятнадцять шеклів, за жінку десять шеклів.
8Коли ж той, хто робить обітницю, вбогий і не може дати по оцінці, то нехай поставлять його перед священиком, і священик оцінить його по його спромозі.
9А коли то скотина, з якої приносять у жертву Господеві, то все, що дається Господеві, вважатиметься за святе;
10її не можна ні перемінити, ні підмінити, ні кращої на гіршу, ні гіршої на кращу; коли ж хтось замінить скотину за скотину, то одна й друга стануть святими.
11Коли ж то буде якась скотина нечиста, що не приноситься Господеві в жертву, то нехай її поставлять перед священиком,
12і священик оцінить її, чи добра, чи не добра; як її священик оцінить, так і буде.
13Якщо б він схотів викупити її, нехай додасть п’ятину до оціненої вартости.
14Коли хтось присвятить дім свій як святиню Господеві, нехай священик оцінить його, чи він варт багато, чи мало; і як його священик оцінить, так і мусить бути.
15Коли ж той, хто присвячує, схоче викупити свій дім, то нехай додасть п’ятину поверх оцінки, й дім буде його.
16Коли хтось присвятить Господеві якесь спадкове поле, то його Оцінка буде за мірою висіву його, п’ятдесят срібних шеклів за один омер ячменю.
17Коли від ювілейного року присвятить своє поле, то оцінка зостанеться цілою.
18А коли по ювілейному році присвятить своє поле, то нехай священик полічить йому гроші за мірою років, що зостаються до наступного ювілейного року, і нехай буде відчислене від оцінки.
19Якби ж той, хто присвятив, схотів викупити поле, нехай додасть п’ятину ціни, за яку його оцінено, й воно зостанеться за ним.
20Коли ж не викупить поля або продасть його іншому чоловікові, то потім не можна його вже більш викупляти.
21І хоч поле стане звільнене в ювілейному році, однак воно буде присвячене Господеві як поле обітоване; воно перейде в посідання священика.
22А коли присвятить Господеві куплене поле, що не належить до його спадщини,
23то нехай священик полічить йому відповідно до ціни аж до ювілейного року, а він заплатить її у той же день, як священний дар Господеві.
24В ювілейному році поле повернеться до того, в кого він купив його, й належатиме йому як спадкова власність.
25Кожна оцінка нехай буде шеклями святині; двадцять гер на один шекель.
26Щодо первородця від скотини, що вже як первородне належиться Господеві, то ніхто не може його присвятити, чи з великорослої воно скотини, чи з дрібної (чи це віл чи ягня), – воно належиться Господеві.
27Коли ж скотина нечиста, нехай викупить її за оцінкою, додавши до неї п’ятину; як же не викупить, то нехай продасться за оцінкою.
28З усього свого майна, що хтось його присвятить Господеві як обітоване, чи людину, чи скотину, чи власне спадкове поле, – нічого не можна продавати, ні викуплювати; все, що обітоване, пресвяте Господеві.
29Ніхто обітований з-між людей не може бути викуплений: він має таким померти.
30Всяка десятина від землі, чи від засівів із поля, чи від плодів із дерева, буде Господеві, (вона) свята Господеві.
31А хто схоче викупити якусь частину з десятини, нехай додасть до неї п’ятину.
32Десятина з великорослої чи з дрібної скотини; десятина з усього, що проходить під ґирлиґою пастуха, буде свята Господеві.
33Не треба вибирати чи краще, чи гірше, й вимінювати його не можна; коли ж його перемінено, то й воно саме, й те, чим замінено його, стане святим Господеві; викупляти його не можна.»
34Ось такі заповіді, що Господь заповідав Мойсеєві для синів Ізраїля на Синай-горі.

 

Попередня книга (“Вихід”)  Наступна книга (“Числа”)