Лист Єремії

Причина появи листа, адресованого до виселенців у Вавилоні 1-6; ідоли – діло людських рук 7-14; вони призначені на загладу 15-22; без життя 23-28; без сили 29-39; культ їх без вартости 40-44; речі ці – безпомічні 45-51; вони цілковито без значення 52-64; без Божої сили 65-68; заслуговують на цілковиту погорду 69-72

Відпис листа, надісланого від Єремії до тих, яких мав відвести вавилонський цар як полонених у Вавилон, щоб оповісти їм, що Бог заповідав йому.
1За гріхи, що ними ви згрішили перед Богом, будете відведені Навуходоносором, царем вавилонян, як полонені у Вавилон.
2Увійшовши ж у Вавилон, ви пробудете там багато років, довгий час, аж до сьомого покоління, а після того я виведу вас звідти в мирі.
3Тепер у Вавилоні ви побачите богів срібних, золотих і дерев’яних, яких носитимуть на плечах і які наганяють страх поганам.
4Тож глядіть, щоб ви, наподоблюючись до чужинців, не стали до них подібні й щоб вас не охопив страх перед тими (богами),
5коли побачите народ перед ними й за ними у поклоні їм. Скажіть тоді у своєму серці: «Тобі, Владико, належить поклонятись!»
6Бо ангел мій буде з вами; він пильнуватиме ваші душі.
7Язик у них обтесав тесля, їх покрито золотом та сріблом, тож вони не справжні й не можуть говорити.
8І немов для дівчини, що любить прикраси, вони беруть золото й виробляють вінці на голови своїм богам.
9А часом буває, що жерці крадуть у своїх богів золото та срібло й витрачують його на себе самих, а то й дають повіям, що зверху на покрівлі.
10І прикрашають їх одежею, немов людей, отих богів срібних, золотих та дерев’яних, які не можуть себе захистити ані від іржі, ані від черви.
11Вони зодягнені в одежу з кармазину, але їм треба стирати з лиця порох, що в храмі, така його на них сила.
12В декотрого з них, як у людини, берло, наче в судді краю, однак він не може вбити того, хто його зневажає.
13Інший держить у правиці меч та сокиру, але він неспроможний оборонити себе ні в битві, ні від розбишак.
14З того, отже, ясно, що то не боги, і ви їх не бійтесь.
15Бо так, як посуд, що з нього користується людина, коли його розбити, нездатний ні до чого, так воно й з їхніми богами, яких вони ставлять у храмах.
16Очі в них повні пороху, що його здіймають ноги тих, які входять.
17І так, як навколо зачиняються ворота за тим, хто царя зневажив і хто має йти на страту, так само й жерці зміцнюють їхні храми дверми, замками та засувами, щоб злодії їх не обдерли.
18Вони засвічують для них більше світильників, ніж для себе, але боги ті ні одного з них не можуть бачити.
19Вони, немов бантини в храмі, що середини їхні, як кажуть, сточує черва, яка з землі вилазить; вони їдять їх разом з їхньою одежею, а ті боги того й не відчувають.
20Обличчя в них стає чорним від диму, який виходить із храму.
21На тіло їхнє й на голову сідають кажани, ластівки та інше птаство; та й котів там теж не бракує.
22По тому ви пізнаєте, що то не боги, і ви їх не бійтесь.
23Золото, яким вони покриті, мало б служити їм для окраси, але коли хтось не зітре з них іржі, вони не блищать. Вони ж нічого не відчували, коли їх виливали.
24їх куплено за якубудь ціну, і в них нема подиху життя.
25Що вони без ніг, то їх носять на плечах, тим і виявляють вони людям свою ганьбу. Та й ті, що служать їм, соромляться їх: бо як ті боги впадуть на землю, вони допомагають їм встати,
26Та й коли їх поставити на ноги, вони самі не ходитимуть, ані коли вони похиляться, то не можуть випростатись, та й дари їм приносять як мертвим.
27Жертви, що приносять їм, жерці продають і з того мають прибуток. Так само їхні жінки солять частину тих жертв і не дають нічого з них ні бідному, ні недужому. Їхніх жертв дотикаються жінки у спливі й породіллі.
28Знаючи, отже, через те, що то не боги, ви їх не бійтесь.
29Та й як богами можна було їх назвати? Адже ж і жінки приносять дари богам тим срібним, золотим та дерев’яним.
30А в храмах їхніх жерці сидять у роздертій одежі, з обголеною головою та підборіддям; їхні голови не покриті,
31вони ж самі ревуть і галасують перед своїми богами, як ото дехто робить на поминках.
32Жерці здирають з них шати і вдягають у них своїх жінок та дітей.
33Чи їм хтось чинить зло, а чи добро, вони віддячитись не можуть; вони не можуть царя ані настановити, ані скинути.
34Так само не можуть дати ні багатства, ні грошей. Як хтось складає їм обіт і не дотримує, вони його від нього не вимагають.
35Вони не можуть ані врятувати людину від смерти, ані визволити слабшого від сильного,
36ані сліпого зробити видючим, ані визволити людину, що перебуває в біді.
37Вони не мають милосердя над удовою й сироті добра не чинять.
38Вони схожі на камені з гір, оті боги дерев’яні, покриті золотом та сріблом; ті ж, які їм служать, будуть соромом побиті.
39Як, отже, думати або казати, що вони – боги?
40До того ще й самі халдеї їх зневажають, що, як побачать якого-небудь німого, не здатного говорити, несуть до Бела та й просять його, щоб німий заговорив, начебто Бел міг їх почути!
41Вони не спроможні того зрозуміти, що варт покинути тих богів, бо вони не мають глузду.
42Жінки, підперезавшись мотузком, сідають при дорозі й палять полову;
43і коли якій-небудь з них пощастить переспати з перехожим, що приманив її до себе, вона своїй сусідці докоряє, що та не удостоїлась такої, як вона, чести й що в тієї не розірвано мотузка.
44Все, що діється для цих богів, – брехня. Як, отже, думати або казати, що то боги?
45їх зробили теслі та золотарі; вони ніщо інше, як тільки те, чим були в бажаннях своїх майстрів.
46Майстри ж, які споруджують їх, – недовговічні; як могло б те, що вони виробляють, бути богами?
47Вони (майстри) залишають своїм потомкам лиш оману й ганьбу.
48Бо як надійде на них війна чи якесь інше лихо, жерці їхні радяться між собою, де б їм сховатися разом з їхніми богами.
49Як, отже, не збагнути, що то не боги, які не можуть самих себе врятувати ані від війни, ані від іншого лиха?
50Та згодом воно стане відомим, що ті боги дерев’яні, покриті золотом та сріблом, – омана; всім народам та царям стане ясно, що то не боги, а діла рук людських, і що в них не має ніякого Божого чину.
51Кому, отже, не ясно, що то не боги?
52Ані царя над краєм вони настановити не можуть, ані дощу послати людям.
53Вони не можуть розсудити своїх власних справ, ані покривдженого врятувати, бо безсильні, наче ті галки між небом та землею.
54Коли ж спаде вогонь на храм богів тих дерев’яних, покритих золотом або сріблом, жерці їхні втікають і рятуються, а ті, наче колоди посеред полум’я, згоряють.
55Ані цареві, ані ворогам протиставитись вони не можуть.
56Як, отже, припустити або помислити, що то боги?
57Ні від злодіїв, ні від розбійників спасти себе не можуть ті боги дерев’яні, покриті сріблом і золотом. Сильніші від них здирають з них золото та срібло й утікають з одежею, яка покриває богів, і ці боги не можуть допомогти самим собі;
58так що ліпше бути царем, який виявляє свою потугу, або якимсь корисним домашнім посудом, що ним власник може користуватись, ніж облудними богами; або дверима в домі, які зберігають те, що в ньому, ніж ложними богами; або дерев’яним стовпом у царських палатах, ніж недійсними богами.
59Сонце, місяць і зорі, що світять і що їх послано на користь людям, – слухняні.
60Так само й блискавка, коли блисне, приємна для ока, та й через те вітер у кожній країні повіває.
61Хмари, на веління Боже, оббігають усю вселенну й виконують те, що їм наказано; і вогонь, зісланий з неба, щоб спалити гори та ліси, виконує те, що йому звелено.
62А ті боги ані красою, ані силою на них не схожі.
63Ось чому не слід думати й називати їх богами, вони бо не можуть ні суду вирішувати, ні добро чинити людям.
64Знаючи, отже, що вони не є богами, ви їх не бійтесь.
65Бо вони не можуть ані проклясти, ані благословити царів,
66ні явити народам знаків на небі, ані сяяти, як сонце, ані світити, як місяць.
67Звірі ліпші від них, бо вони, втікаючи під захист, можуть собі зарадити.
68Отож, ніяким чином нам не ясно, що вони – боги, тим то ви їх і не бійтесь.
69Немов опудало на баштані, яке ні від чого не захищає, такими є й їхні боги – дерев’яні, покриті золотом та сріблом.
70Ці їхні боги, дерев’яні, покриті золотом та сріблом, подібні також до куща глоду, на який сідає всяка птиця, а й до мерця, покинутого в темноті.
71З кармазину та вісону, що на них тліють, ви впізнаєте, що то не боги. Зрештою, їх самих пожирає черва, і вони стають ганьбою в країні.
72Вартніший, отже, праведний чоловік, який бовванів не має, бо він уникне безчестя.

 

Попередня книга (“Книга Пророка Варуха”)  Наступна книга (“Книга Пророка Єзекиїла”)