Євангелія від Луки 1:1-25,57-68,76,80

1Тому, що багато хто брався скласти оповідання про речі, які сталися між нами, 2як то нам передали ті, що були від початку наочними свідками й слугами Слова, 3вирішив і я, вивідавши про все докладно від початків, тобі написати за порядком, високодостойний Теофіле, 4щоб ти знав стійкість науки, яку ти прийняв. 5Був за часів Ірода, царя юдейського, один священик, на ім’я Захарія, з черги Авії, та його жінка з дочок Арона, на ім’я Єлисавета. 6Вони були обидвоє справедливі перед Богом і виконували всі заповіді та накази Господні бездоганно. 7Але були бездітні, бо Єлисавета була безплідна, і вони обидвоє були в літах похилі. 8І ось одного разу, коли Захарія за порядком своєї черги служив перед Богом, 9згідно зо звичаєм священичої служби, випав на нього жереб увійти в святилище Господнє і покадити. 10А вся сила народу під час кадіння молилася знадвору. 11Тоді з’явивсь йому ангел Господній, ставши праворуч кадильного жертовника. 12Захарія, побачивши його, стривожився, і страх напав на нього. 13Ангел же сказав до нього: “Не бійся, Захаріє, бо твоя молитва вислухана; жінка твоя Єлисавета породить тобі сина, і ти даси йому ім’я Іван. 14І буде тобі радість і веселість, і багато з його народження радітимуть; 15бо він буде великий в очах Господніх; не питиме ні вина, ні напою п’янкого, і сповниться Духом святим вже з лона матері своєї, 16і багато синів Ізраїля наверне до Господа, їхнього Бога. 17І сам він ітиме перед ним з духом та силою Іллі, щоб навернути серця батьків до дітей і неслухняних до мудрости праведних, щоб приготувати Господеві народ прихильний.” 18Захарія ж сказав до ангела: “По чому знатиму це? Я бо старий, і жінка моя на схилі свого віку.” 19Ангел озвавсь до нього: “Я Гавриїл, що стою перед Богом, і мене послано з тобою говорити та принести тобі цю благовість. 20І ось замовкнеш і не зможеш говорити аж до дня, коли це здійсниться, за те, що ти не повірив словам моїм, які здійсняться свого часу.” 21Люди ж чекали Захарії і дивувались, що він так забарився у святині. 22Коли ж він вийшов, не міг до них говорити, і вони зрозуміли, що він видіння бачив у святині. Він же давав їм знаки й зоставсь німий. 23А як скінчилися дні його служби, він повернувся до свого дому. 24Після тих днів зачала Єлисавета, його жінка, й таїлася п’ять місяців, кажучи: 25“Так учинив мені Господь у ці дні, коли зглянувся, щоб зняти мою ганьбу між людьми.” 57Тим часом настав Єлисаветі час родити, і вона вродила сина. 58Її сусіди та родина почули, що Господь виявив їй своє велике милосердя, і радувалися з нею. 59Восьмого дня прийшли обрізати хлоп’я і хотіли назвати його ім’ям його батька – Захарія; 60його ж мати заговорила, кажучи: “Ні, він зватись буде Іван.” 61Кажуть до неї: “Та у твоїй родині нема нікого, хто звався б таким ім’ям.” 62І знаками спитали його батька, як би хотів, щоб той назвався. 63І попросивши табличку, він написав: “Іван – його ім’я.” Всі тому дивувались. 64Тієї ж хвилини відкрились його уста і язик розв’язався, і він почав говорити та благословити Бога. 65І страх напав на всіх їхніх сусідів; по всіх гірських околицях Юдеї про все це говорили. 66Усі, що про те чули, берегли в своїм серці й казали між собою: “Що воно з того хлоп’яти буде?” І справді рука Господня була з ним. 67А Захарія, його батько, сповнився Святим Духом і почав пророкувати: 68“Благословен Господь, Бог Ізраїля, що навідався і звільнив народ свій 69і що підняв нам спасенну потугу в домі Давида, слуги свого; 76А ти, дитино, пророком Вишнього назвешся, бо ти ходитимеш перед Господом, щоб приготувати йому дорогу, 80Дитя ж росло й скріплялося на дусі та перебувало в пустині аж до дня свого об’явлення Ізраїлеві.