Євангелія від Луки 22:7-23

7Настав день опрісноків, коли треба було жертвувати пасху. 8Ісус послав Петра та Івана: “Ідіть”, – сказав, – “та приготуйте нам пасху, щоб ми її спожили.” 9Вони його спитали: “Де хочеш, щоб ми приготували?” 10Він відповів їм: “Ось, коли ввійдете в місто, стріне вас чоловік, що буде нести глечик води. Ідіть слідом за ним у господу, куди він увійде, 11і скажіть господареві дому: Учитель тобі каже: Де світлиця, в якій я з учнями моїми міг би спожити пасху? 12І він покаже вам горницю велику, вистелену килимами; там приготуйте.” 13Пішли вони й знайшли так, як він сказав їм, і приготували пасху. 14І як прийшла година, сів він до столу й апостоли з ним. 15І він до них промовив: “Я сильно бажав спожити оцю пасху з вами перш, ніж мені страждати, 16бо кажу вам, я її більш не буду їсти, аж поки вона не звершиться в Божім Царстві.” 17І, взявши чашу, віддав хвалу й мовив: “Візьміть її і поділіться між собою, 18бо, кажу вам: Віднині я не буду більше пити з плоду винограду, доки не прийде Боже Царство.” 19І, взявши хліб, віддав хвалу, поламав, дав їм і мовив: “Це – моє тіло, що за вас віддається. Чиніть це на мій спомин.” 20Так само чашу по вечері, кажучи: “Ця чаша – це Новий Завіт у моїй крові, що за вас проливається. 21Одначе, ось рука того, що мене видасть, на столі зо мною. 22Бо Син Чоловічий іде, як призначено, але горе тому чоловікові, що його видає.” 23І вони заходились один одного питати, хто б то з них міг бути, що намірявся те зробити.