Євангелія від Луки 24:12-35

12Однак, Петро встав, побіг до гробниці й, нахилившись, побачив лиш пов’язки. І повернувсь до себе (додому), дивуючися тому, що сталося. 13Аж ось того самого дня двоє з них ішли в село, на ім’я Емаус, стадій сто шістдесят від Єрусалиму, 14і розмовляли між собою про те, що сталось. 15А як вони розмовляли та сперечалися між собою, сам Iсус наблизившись, ішов разом з ними, 16але очі їм заступило, щоб його не пізнали. 17Він їх спитався: “Що це за розмова, що ви, ідучи, ведете між собою?” Ті зупинились, повні смутку. 18Озвавсь тоді один з них на ім’я Клеопа, і йому каже: “Ти бо один, що мешкаєш у Єрусалимі, а не знаєш, що цими днями в ньому сталося?” 19І він спитав їх: “Що таке?” Вони ж йому сказали: “Те, що сталося з Ісусом Назарянином, мужем, що був пророком, могутнім – ділом та словом перед Богом і всім народом, – 20та як наші первосвященики й князі видали його на засуд смертний і його розіп’яли. 21А ми сподівались, що це він той, хто має визволити Ізраїля. До того ж усього ось третій день сьогодні, як це сталось! 22Деякі з наших жінок, щоправда, нас здивували: вони пішли були ранесенько до гробниці, 23та, не знайшовши його тіла, повернулись і нам оповіли, що вони бачили ангелів, які їм з’явились і сказали, що він живий. 24Деякі ж з наших пішли до гробниці й знайшли так, як жінки сказали; його ж вони не бачили.” 25А він промовив до них: “О безумні й повільні серцем у вірі супроти всього, що були пророки оповіли! 26Хіба не треба було Христові так страждати й увійти в свою славу?” 27І, почавши від Мойсея та від усіх пророків, він вияснював їм те, що в усім Писанні стосувалося до нього. 28Коли вони наблизилися до села, куди йшли, Ісус удав, що хоче простувати далі. 29Вони ж наполягали, кажучи: “Зостанься з нами, бо вже надвечір, і день уже похилився.” І він увійшов, щоб зостатись. 30І от, як він був за столом з ними, взяв хліб, поблагословив, і, розламавши його, дав їм. 31Тоді відкрилися в них очі, і вони його пізнали. А він зник від них: 32І казали вони один до одного: “Чи не палало наше серце в нас у грудях, коли він промовляв до нас у дорозі та вияснював нам Писання?” 33І вони рушили негайно й повернулися в Єрусалим, і там знайшли зібраних одинадцятьох і тих, що були з ними, 34які їм сказали: “Христос справді воскрес і з’явився Симонові.” 35І вони розповіли те, що сталося в дорозі і як вони його пізнали при ламанні хліба.