Євангелія від Луки 8:41-56

41Аж ось прийшов чоловік, Яір на ім’я, який був головою синагоги. Припавши до ніг Ісуса, він почав його просити зайти до нього в хату, 42бо була в нього дочка одиначка, яких дванадцять років, і вона вмирала. І як він ішов туди, люди тиснулися до нього. 43Аж тут жінка якась, що була хвора дванадцять років на кровотечу й витратила на лікарів увесь свій прожиток, і ніхто з них не міг її оздоровити, 44підійшовши ззаду, доторкнулась краю його одежі й умить стала здоровою – спинилась її кровотеча. 45Ісус спитав: “Хто доторкнувся мене?” А що всі відпекувались, Петро мовив: “Наставниче, то люди коло тебе юрмляться і тиснуться.” 46Ісус же сказав: “Хтось доторкнувся до мене, бо я чув, як сила вийшла з мене.” 47Побачивши жінка, що не втаїлася, тремтячи підійшла й упавши йому до ніг, призналася перед усіма людьми, чому до нього доторкнулась і як негайно одужала. 48Сказав їй Ісус: “Дочко, віра твоя спасла тебе, йди в мирі!” 49Він говорив ще, як приходить хтось від голови синагоги і каже: “Твоя дочка померла, не турбуй більш Учителя.” 50Ісус почувши це, озвався до нього: “Не бійся, тільки віруй, і вона спасеться.” 51Прийшовши до хати, він не пустив нікого з собою всередину, крім Петра, Йоана та Якова з батьком та матір’ю дитини. 52Всі плакали за нею і голосили. Він же мовив: “Не плачте, вона не вмерла, вона тільки спить.” 53І ті сміялися з нього, бо знали, що вмерла. 54А він узяв її за руку й голосно промовив: “Дівчино, пробудися!” 55І дух її повернувсь до неї, і вона миттю встала. Тоді він звелів дати їй їсти. 56Батьки ж її були здивовані вельми, та він наказав їм нікому не говорити, що сталося.