Євангелія від Луки 14:25-35

25Якже ішла з ним народу превелика сила, він обернувсь і до них мовив: 26“Коли хтось приходить до мене й не зненавидить свого батька й матір, жінку, дітей, братів, сестер, та ще й своє життя, той не може бути моїм учнем. 27Хто не несе хреста свого, і не йде слідом за мною – не може бути моїм учнем. 28Хто бо з вас, коли захоче збудувати башту, не сяде перше й не порахує видатків, чи має чим закінчити, 29щоб часом, як поставить підвалину та не спроможеться скінчити, усі, що бачитимуть те, не почали сміятися з нього, 30мовляв, цей чоловік узявся будувати, та не міг закінчити! 31Або який цар, ідучи війною проти іншого (царя), не сяде перш та не роздумає, чи може з десятьма тисячами стати проти того, хто йде з двадцятьма тисячами на нього? 32Коли ж не може, то, як той ще далеко, шле посольство й просить миру. 33Так і кожний з вас, хто не зречеться всього, що має, не може бути моїм учнем. 34Сіль – добра річ, але коли сіль звітріє, чим її приправити? 35Ні в землю, ні на гній вона більш не придатна: її геть викидають. Хто має вуха слухати, нехай слухає!”