Євангелія від Луки 19:29-40,22:7-9

29І от, як він наблизився до Витфагії та Витанії, до гори, що зветься Оливною, послав двох із своїх учнів, 30кажучи: “Ідіть у село, що перед вами; ввійшовши в нього, ви знайдете прив’язане ослятко, на якого ніхто з людей ще не сідав ніколи; відв’яжіть його і приведіть. 31Коли ж вас хтось спитає: Навіщо відв’язуєте? – ви скажете: Господь його потребує.” 32Пішовши посланці, знайшли, як він сказав їм. 33Коли вони відв’язували осля, господарі його спитали їх: “Навіщо відв’язуєте осля?” 34Ті відповіли: “Господь його потребує”. 35А привівши його до Ісуса й накинувши на осля свою одежу, посадили Ісуса. 36І як він їхав, простеляли свою одежу по дорозі. 37А як був близько вже до спуску з Оливної гори, вся громада його учнів, радіючи, почала сильним голосом хвалити Бога за всі чуда, що бачили, 38кажучи: “Благословен цар, що йде в ім’я Господнє! Мир на небі і слава на висотах!” 39Деякі з фарисеїв, що були в юрбі, сказали йому: “Учителю, заборони твоїм учням.” 40Він же відповів: “Кажу вам: Коли оці замовчать, кричатиме каміння.”  7Настав день опрісноків, коли треба було жертвувати пасху. 8Ісус послав Петра та Івана: “Ідіть”, – сказав, – “та приготуйте нам пасху, щоб ми її спожили.” 9Вони його спитали: “Де хочеш, щоб ми приготували?” 10Він відповів їм: “Ось, коли ввійдете в місто, стріне вас чоловік, що буде нести глечик води. Ідіть слідом за ним у господу, куди він увійде, 11і скажіть господареві дому: Учитель тобі каже: Де світлиця, в якій я з учнями моїми міг би спожити пасху? 12І він покаже вам горницю велику, вистелену килимами; там приготуйте.” 13Пішли вони й знайшли так, як він сказав їм, і приготували пасху. 14І як прийшла година, сів він до столу й апостоли з ним. 15І він до них промовив: “Я сильно бажав спожити оцю пасху з вами перш, ніж мені страждати, 16бо кажу вам, я її більш не буду їсти, аж поки вона не звершиться в Божім Царстві.” 17І, взявши чашу, віддав хвалу й мовив: “Візьміть її і поділіться між собою, 18бо, кажу вам: Віднині я не буду більше пити з плоду винограду, доки не прийде Боже Царство.” 19І, взявши хліб, віддав хвалу, поламав, дав їм і мовив: “Це – моє тіло, що за вас віддається. Чиніть це на мій спомин.” 20Так само чашу по вечері, кажучи: “Ця чаша – це Новий Завіт у моїй крові, що за вас проливається. 21Одначе, ось рука того, що мене видасть, на столі зо мною. 22Бо Син Чоловічий іде, як призначено, але горе тому чоловікові, що його видає.” 23І вони заходились один одного питати, хто б то з них міг бути, що намірявся те зробити. 24Знялась між ними й суперечка, хто з них має вважатися за більшого. 25Ісус сказав їм: “Царі народів панують над ними, і ті, що владу над ними мають, доброчинцями звуться. 26Не так хай буде з вами! А навпаки: більший між вами нехай буде як молодший, а наставник як слуга. 27Хто бо більший? Той, що за столом, чи той, що служить? Хіба не той, що за столом? Та, проте, я між вами як той, що служить. 28Ви ті, що перебували зо мною у моїх спокусах, 29і я завіщаю вам Царство, як мені завіщав Отець мій, 30щоб їли й пили за столом у моїм Царстві й сиділи на престолах, судячи дванадцять племен Ізраїля. 31О Симоне, Симоне! Ось Сатана наставав, щоб просіяти вас, як пшеницю, 32та я молився за тебе, щоб віра твоя не послабла, а ти колись, навернувшись, утверджуй своїх братів.” 33“Господи”, – сказав Петро до нього, – “з тобою я готовий піти й у тюрму, й на смерть.” 34А Ісус мовив: “Кажу тобі, Петре, не заспіває нині півень, як ти тричі відречешся, мовляв, мене не знаєш.” 35Далі сказав їм: “Як я вас посилав без калитки, без торби та взуття, хіба вам чого бракувало?” 36“Нічого”, – відповіли. Він же до них промовив: “А тепер – хто мас калитку, нехай її візьме, так само й торбу; хто ж не має, хай продасть свою одежу й купить меч. 37Кажу вам: Має сповнитись на мені, що написане: Його зараховано до злочинців, – бо те, що стосується до мене, кінця доходить.” 38Вони казали: “Господи! Ось два мечі тут.” А він відповів їм: “Досить!” 39Тоді вийшов він і пішов, як звичайно, на Оливну гору. Слідом за ним пішли і його учні.