Євангелія від Марка 5:22-24,35-6:1

22Аж ось приходить один із старшин синагоги, Яір на ім’я, а побачивши його, упав йому до ніг 23і благав його вельми, кажучи: Дочка моя вже на сконі. Прийди, поклади лишень на неї руки, щоб видужала й жила. 24Тож пішов з ним. Слідом же за ним ішло багато люду, що тиснувся до нього. 35Коли він ще говорив, приходять від старшини синагоги й кажуть: Дочка твоя померла, навіщо клопочеш Учителя? 36Але Ісус, почувши слово, що ті сказали, промовив до старшини синагоги: Не бійся! Тільки віруй. 37І не дозволив іти нікому з собою, окрім Петра, Якова та Івана, брата Якова. 38Приходять вони до старшини синагоги в хату, – бачить він метушню і тих, що ридали й голосили вельми. 39Увійшов же й каже: Чого метушитесь і плачете? Не померло дівча, спить воно! 40І насміхались з нього. Він же відсторонив усіх, узяв батька дівчати та матір і тих, що з ним були, та й увійшов, де дівча лежало. 41Взявши ж дівча за руку, сказав до нього: Таліта кум – що значить у перекладі: Дівчино, кажу тобі, встань! 42І притьмом устало дівча й почало ходити, – років же дванадцять мало, – і нараз охоплені були всі дивом-дивенним. 43Та повелів їм суворо, щоб ніхто про те не довідався, – і наказав дати їй їсти. 1І вийшовши звідти, прибув у свою батьківщину, а слідом за ним пішли й його учні.