Євангелія від Марка 14:10-42

10Юда ж Іскаріотський, один з дванадцятьох, пішов до первосвящеників, щоб видати його їм. 11Вони, почувши це, зраділи й обіцяли дати йому гроші. І він шукав, як би його видати у сприятливий час. 12А першого дня Опрісноків, коли жертвували Пасху, кажуть до нього учні: Де хочеш, щоб ми йшли й приготували, – щоб ти їв Пасху? 13І послав двох із своїх учнів, і сказав їм: Ідіть у місто; і стріне вас чоловік, що нестиме жбан води; йдіть лишень за ним, 14і куди він увійде, скажіть господареві дому: Учитель питає: Де моя світлиця, в якій я міг би спожити з учнями моїми Пасху? 15І він вам покаже світлицю велику, вистелену килимами та готову. Там приготуйте нам. 16Учні пішли, прибули до міста і знайшли, як він сказав їм, та й приготували Пасху. 17Якже настав вечір, – приходить з дванадцятьма. 18І коли вони сиділи за столом та споживали, Ісус промовив: Істинно кажу вам, один з вас, який їсть зо мною, мене видасть. 19Вони засмутились і один по одному заходились його питати: Чи не я? 20Він відповів їм: Один з дванадцятьох, що вмачає зо мною руку в миску. 21Син Чоловічий іде, як написано про нього; але горе тому чоловікові, що зрадить Сина Чоловічого. Краще було б не родитись чоловікові тому! 22І коли вони їли, Ісус узяв хліб, благословив, розломив і дав їм, кажучи: Беріть, це моє тіло. 23Потім узяв чашу, воздав хвалу, дав їм, і пили з неї всі. 24Та й сказав їм: Це моя кров Завіту, що проливається за багатьох. 25Істинно кажу вам, що не питиму вже від плоду винограду аж по той день, як новим буду його пити в Царстві Божім. 26І, проспівавши, вийшли на гору Оливну. 27І сказав їм Ісус: Усі ви спокуситеся, бо написано: Вдарю пастиря, і вівці розбіжаться. 28Та по моїм воскресінні випереджу вас у Галилеї. 29А Петро сказав до нього: Навіть коли й усі спокусяться, – та не я! 30Відповів йому Ісус: Істинно кажу тобі, що ти сьогодні, цієї ночі, заки півень заспіває двічі, тричі мене відречешся. 31А він ще більше твердив: Хоч би мені прийшлося з тобою і вмерти, не відречусь я тебе! І всі так само говорили. 32І приходять вони на місце, що зветься Гетсиманія, – то й каже своїм учням: Посидьте тут, поки я помолюся. 33І взяв із собою Петра, Якова та Івана, і почав жахатись та тривожитись. 34Потім каже до них: Душа моя вся смутиться аж до смерти. Лишіться тут і чувайте. 35Пройшовши трохи далі, він припав до землі й почав молитися, щоб, якщо можливо, минула його ця година. 36І мовив: Авва – Отче, усе тобі можливе: віддали від мене цю чашу! Та не що я хочу, а що ти. 37І приходить, і знаходить їх уві сні, та й каже до Петра: Симоне, ти спиш? Не міг єси чувати ані однієї години? 38Чувайте ж, моліться, щоб не ввійти в спокусу. Дух бадьорий, але тіло кволе! 39І знову, відійшовши, молився та промовляв те саме слово. 40І, повернувшися, знову знайшов їх уві сні, очі бо в них були отяжілі й вони не знали, що йому відказати. 41Повернувся він утретє й каже їм: Спите ще й спочиваєте? Досить, прийшла година: ось Син Чоловічий буде виданий у руки грішникам. 42Уставайте, ходімо! Зрадник мій ось наблизився!