Євангелія від Марка 14:43-15:1

43І відразу ж, коли він ще говорив, прибув Юда, один з дванадцятьох, а з ним юрба з мечами та киями – від первосвящеників, книжників і старших. 44Його зрадник дав їм знак, кажучи: Кого поцілую, той і є: беріте його й ведіте обережно. 45І скоро він прибув, то підійшов до Ісуса та й каже: Учителю – і поцілував його. 46А вони наклали на нього руки й схопили його. 47Один же з тих, що там були, витяг меч, вдарив слугу первосвященика й відтяв йому вухо. 48Тоді Ісус, звернувшись до них, сказав їм: Немов на розбійника ви вийшли з мечами та киями, щоб мене спіймати. 49Щодня був я між вами, навчаючи у храмі, і ви мене не схопили. Та це – щоб збулося Писання. 50Тоді всі, лишивши його, повтікали. 51Якийсь же юнак, загорнений в одне лиш покривало, йшов за ним. Його схопили, 52тож він, покинувши покривало, втік від них нагий. 53І повели Ісуса до первосвященика; і зібрались усі первосвященики, старші та книжники. 54Петро ж ішов слідом за ним здалека аж усередину до двору первосвященика і, сівши з слугами, грівся при ватрі. 55Первосвященики ж і вся рада шукали свідчення на Ісуса, щоб його вбити, та не знаходили. 56Багато бо свідчило неправдиво проти нього, але свідчення їхні не були згідні. 57А деякі, підвівшись, так свідчили проти нього ложно: 58Ми чули, як він говорив: Зруйную храм цей рукотворний і за три дні збудую інший, нерукотворний. 59Та й це їхнє свідчення не було однозгідне. 60Тоді первосвященик, уставши посередині, спитав Ісуса, мовивши: Не відказуєш нічого, коли оці свідчать проти тебе? 61Та він мовчав і нічого не відповідав. Знову спитав його первосвященик і каже йому: Чи ти єси Христос, Син Благословенного? 62Я є, – відповів Ісус, – і побачите Сина Чоловічого, який сидітиме праворуч Всемогутнього та йтиме по хмарах небесних. 63Отож первосвященик роздер свою одежу й каже: Навіщо нам іще свідків? 64Ви чули богохульство! Як вам здається? І всі вони присудили, що смерти він гідний. 65Тож деякі стали плювати на нього, закривати йому лице й били його по щоках та приказували: Пророкуй! А й слуги били його по обличчі. 66Коли Петро був унизу на подвір’ї, приходить одна з служниць первосвященика 67і, побачивши Петра, що грівся, придивилась до нього та й каже: А й ти був з Ісусом Назарянином. 68Та він відрікся, кажучи: Не знаю і не розумію, що ти таке кажеш. Та й вийшов геть на переддвір’я, – а півень і заспівав! 69Служниця ж, побачивши його знову, почала говорити тим, що там стояли: Цей з їхніх. 70Та він відрікся знову. І трохи згодом ті, що там стояли, сказали до Петра: Ти й справді з їхніх, бо ти галилеянин. 71Він же став клястися і божитися, мовляв, не знаю цього чоловіка, про якого кажете. 72І тієї ж миті півень заспівав удруге. І згадав Петро слово, що Ісус був промовив до нього: Перше ніж півень заспіває двічі, – тричі мене відречешся. Та й заридав гірко. 1З самого ранку первосвященики вчинили нараду із старшими та книжниками – увесь синедріон. Зв’язавши ж Ісуса, вони повели та й видали його Пилатові.