Євангелія від Матея 24:36-26:2

36А про той день і годину ніхто не знає, ані ангели небесні, – лише один Отець. 37Як було за днів Ноя, так буде й за днів Сина Чоловічого. 38Бо як за днів перед потопом, їли й пили, женилися та віддавались аж до дня, коли Ной увійшов у ковчег, 39і ніхто не знав нічого, аж поки не прийшов потоп і забрав усіх, – так буде й прихід Сина Чоловічого. 40Тоді з двох, що будуть у полі, одного візьмуть, другий залишиться. 41Дві молотимуть на жорнах: одну візьмуть, друга залишиться. 42Чувайте отже, бо не знаєте, якого дня Господь ваш прийде. 43Знайте те, що коли б господар відав, у яку сторожу прийде злодій, пильнував би він і не дав би підкопати свого дому. 44Тому й ви будьте готові, бо Син Чоловічий прийде тієї години, що про неї ви й не думаєте. 45Котрий є вірним та мудрим слугою, що його пан настановив над челяддю своєю давати їм поживу своєчасно? 46Щасливий той слуга, як його пан, повернувшися, знайде його при роботі. 47Істинно кажу вам, що він поставить його над усім своїм маєтком. 48Коли ж той злий слуга скаже в своєму серці: Мій пан бариться, – 49та й почне бити своїх товаришів-слуг, їсти та пити з п’яницями, – 50то прийде пан того слуги за дня, якого він не сподівається, і за години, якої він не знає, 51та й розітне його надвоє і долю його з лицемірами покладе. Там буде плач і скрегіт зубів.”
1“Тоді Небесне Царство буде подібне до десятьох дів, що взяли свої лямпи й вийшли назустріч молодому. 2П’ять з них були нерозумні, а п’ять мудрі. 3Нерозумні взяли з собою світичі, та не взяли оливи з собою. 4Мудрі ж узяли в посудинках оливу. 5Через те, що молодий був забарився, всі задрімали й поснули. 6Та опівночі крик залунав: Ось молодий! Виходьте йому назустріч! 7Схопились тоді всі ті діви й приготували свої світичі. 8А нерозумні мовлять до мудрих: Дайте нам вашої оливи, бо наші світичі гаснуть. 9Мудрі ж у відповідь їм кажуть: Щоб часом і нам, і вам не забракло – підіть краще до продавців та й купіть собі. 10І от як вони пішли купувати, прибув молодий, і ті, що були готові, ввійшли з ним у весільний покій, і замкнулись двері. 11Нарешті приходять також інші діви й кажуть: Господи, Господи, відчини нам! 12А він у відповідь їм мовить: Істинно кажу вам: Я вас не знаю. 13Чувайте, отже, не знаєте бо ні дня, ні години. 14І немов той чоловік, що, пускаючись у дорогу, прикликав своїх слуг і передав їм своє майно. 15Одному він дав п’ять талантів, другому – два, а третьому один, кожному за його здібністю, і від’їхав. 16Той, що взяв п’ять талантів, негайно пішов і орудував ними, і придбав других п’ять талантів. 17Так само і той, що взяв два, також: придбав два других. 18А той, що взяв лише один, пішов, викопав у землі яму та й сховав гроші пана свого. 19По довгім часі приходить пан слуг тих і зводить з ними обрахунок. 20Приступив той, що узяв був п’ять талантів, і приніс других п’ять талантів: Мій пане, – каже, – ти мені дав п’ять талантів, – ось я придбав других п’ять талантів. 21Сказав до нього його пан: Гаразд, слуго добрий і вірний. У малому ти був вірний, поставлю тебе над великим. Увійди в радість пана твого. 22Приступив і той, що взяв був два таланти та й каже: Пане; два таланти передав ти мені. Ось других два я придбав. 23Сказав до нього пан його: Гаразд, слуго добрий і вірний! У малому був ти вірний, поставлю тебе над великим. Увійди в радість твого пана. 24Приступив і той, що взяв був лише один талант, і каже: Пане, знав я тебе, що ти жорстокий чоловік: пожинаєш, де не сіяв, і визбируєш, де ти не розсипав. 25Тому, зо страху, я пішов і закопав талант твій у землю. Ось він – маєш твоє. 26Озвався його пан і каже до нього: Лукавий слуго й лінивий! Ти знав, що я пожинаю, де не сіяв, і визбирую, де я не розсипав. 27Тож треба було тобі віддати мої гроші торгівцям, і я, повернувшись, забрав би своє з відсотками. 28Візьміть, отже, талант від нього й дайте тому, хто має їх десять. 29Бо кожному, хто має, додасться, і він матиме над міру; а в того, хто не має, заберуть і те, що має. 30А нікчемного слугу того викиньте в темряву кромішню. Там буде плач і скрегіт зубів. 31Якже прийде Син Чоловічий у своїй славі, й ангели всі з ним, тоді він сяде на престолі своєї слави. 32І зберуться перед ним усі народи, і він відлучить їх одних від одних, як пастух відлучує овець від козлів; 33і поставить овець праворуч себе, а козлів ліворуч. 34Тоді цар скаже тим, що праворуч нього: Прийдіть, благословенні Отця мого, візьміть у спадщину Царство, що було приготоване вам від створення світу. 35Бо я голодував, і ви дали мені їсти; мав спрагу, і ви мене напоїли; чужинцем був, і ви мене прийняли; 36нагий, і ви мене одягли; хворий, і ви навідались до мене; у тюрмі був, і ви прийшли до мене. 37Тоді озвуться праведні до нього: Господи, коли ми бачили тебе голодним і нагодували, спрагненим і напоїли? 38Коли ми бачили тебе чужинцем і прийняли, або нагим і одягнули? 39Коли ми бачили тебе недужим чи в тюрмі й прийшли до тебе? 40А цар, відповідаючи їм, скаже: Істинно кажу вам: усе, що ви зробили одному з моїх братів найменших – ви мені зробили. 41Тоді скаже й тим, що ліворуч: Ідіть від мене геть, прокляті, в вогонь вічний, приготований дияволові й ангелам його; 42бо голодував я, і ви не дали мені їсти; мав спрагу, і ви мене не напоїли; 43був чужинцем, і ви мене не прийняли; нагим, і ви мене не одягнули; недужим і в тюрмі, і не навідались до мене. 44Тоді озвуться і ті, кажучи: Господи, коли ми бачили тебе голодним або спраглим, чужинцем або нагим, недужим або в тюрмі, і тобі не послужили? 45А він відповість їм: Істинно кажу вам: те, чого ви не зробили одному з моїх братів найменших – мені також ви того не зробили. 46І підуть ті на вічну кару, а праведники – на життя вічне.”
1Якже Ісус скінчив усі ці слова, сказав до своїх учнів: 2“Ви знаєте, що через два дні буде Пасха й Син Чоловічий буде виданий на розп’яття.”