Одкровення Івана Богослова

   

1. Пролог 1-3; послання до Церков 4-8; вступне видіння 9-20
1Одкровення Ісуса Христа, що дав йому Бог – показати слугам своїм: чому належить статися незабаром; і він показав, пославши через свого ангела, слузі своєму Іванові, 2який засвідчив слово Боже і свідчення Ісуса Христа, і все, що він бачив. 3Блажен, хто читає, і ті, котрі слухають слів цього пророцтва й додержують написаного в ньому, бо час – близько. 4Іван сімом Церквам, які в Азії: Благодать вам і мир від того, хто єсть і хто був і хто приходить; і від сімох духів, які – перед престолом його, 5і від Ісуса Христа, що є свідок вірний, первісток із мертвих і володар царів земних. Йому, що полюбив нас і обмив нас від гріхів наших кров’ю своєю, 6і зробив нас царством священиків Богові й Отцеві своєму, – йому слава і влада на віки вічні! Амінь. 7От, приходить із хмарами і побачить його кожне око, і ті, що його прокололи, і возплачуть за ним усі племена землі. Так, амінь. 8Я – Альфа і Омега, початок і кінець – говорить Господь Бог, хто єсть і хто був і хто приходить, Вседержитель. 9Я, Іван, брат ваш і спільник у скорботі й у царстві, і в терпінні Ісуса, був на острові, званому Патмос, – за слово Боже і за свідчення Ісуса. 10Я був у дусі в неділю і почув за собою голос гучний, як від сурми, 11який говорив: «Що бачиш, запиши у книгу і пошли сімом Церквам: в Ефес і в Смірну, і в Пергам, і в Тіятири, і в Сарди, і в Філядельфію, і в Лаодікею.» 12Я обернувся – побачити, що то за голос, який говорив зо мною; і обернувшись, побачив сім золотих світильників, 13і посеред світильників – подібного до сина чоловічого, вдягненого в шату і підперезаного попід груди поясом золотим. 14Голова ж його і волосся білі, як вовна біла, як сніг; і очі його – як пломінь огню; 15і ноги його подібні до бронзи, ніби в горнилі розпалені; і голос його – як голос вод багатьох; 16і мав у правиці своїй сім зірок. З уст його меч двосічний гострий виходив; вид же його – як сонце, що сіяє в силі своїй. 17Коли я побачив його, впав до ніг його, як мертвий. А він поклав правицю свою на мене, кажучи до мене: «Не бійся: я – перший і останній, 18і живий; і стався мертвий, і от – я живий на віки вічні; і маю ключі смерти й аду. 19Тож напиши, що ти бачив і що є, і що має настати після цього. 20Таємниця семи зірок, які ти бачив у правиці моїй, і семи світильників золотих: сім зірок – то ангели семи Церков, а світильники сім – то сім Церков.»

 

2. Послання до церков: в Ефесі 1-7; у Смірні 8-11; у Пергамі 12-17; в Тіятирах 18-29
1До ангела Церкви в Ефесі напиши: Ось що говорить той, хто держить сім зірок у правиці своїй, хто ходить посеред сімох світильників золотих: 2Знаю діла твої і труд твій і терпеливість твою, і що не можеш переносити злих; і ти випробував тих, які звуть себе апостолами, а не є ними, і знайшов їх ложними; 3і терпеливість маєш, і переносив ради імени мого, і не знемагав. 4Але ж маю проти тебе, що любов свою першу покинув. 5То згадай, звідки ти впав, і покайся, і перші діла роби; а якщо ні – приходжу до тебе, і здвигну світильник твій з місця його, – якщо не покаєшся. 6Але маєш, що ненавидиш діла Николаїтів, які я також ненавиджу. 7Хто має ухо, нехай слухає, що Дух говорить Церквам: «Переможному дам споживати від дерева життя, що в Божому раю.» 8І до ангела Церкви в Смирні напиши: Ось що говорить перший і останній, хто був мертвий, і є живий: 9Знаю твоє горе і вбогість, а втім ти багатий, – і обмови від тих, що звуть себе юдеями, а не є ними, але – зборище сатани. 10Не бійся нічого, що маєш витерпіти. От, укидатиме декотрих вас диявол у темницю, щоб випробувати вас, і матимете горе десять днів. Будь вірний до смерти, і дам тобі вінець життя. 11Хто має ухо, нехай слухає, що Дух говорить Церквам: «Переможний не ушкодиться від смерти другої.» 12А до ангела Церкви в Пергамі напиши: Ось що говорить той, хто має меч двосічний гострий: 13Знаю, де мешкаєш – там, де трон сатани, і держиш ім’я моє, і не зрікся віри моєї і в дні, у які Антипа – свідок мій вірний, був убитий у вас, де мешкає сатана. 14Але маю проти тебе трохи, бо там є у тебе ті, що держаться учення Валаама, який навчив Балака кинути камінь спотикання перед синами Ізраїля -їсти ідоложертовне та блуднити. 15Так само й у тебе є ті, що держаться учення Николаїтів. 16Покайся ж! а як ні, – приходжу до тебе скоро і повоюю з ними мечем уст моїх. 17Хто має ухо, нехай слухає, що Дух говорить Церквам: «Переможному дам манни сокровенної, і дам йому камінчик білий і на камінчику – ім’я нове написане, незнане нікому, крім того, хто приймає.» 18І до ангела Церкви в Тіятирах напиши: Ось що говорить Син Божий, що має очі, як полумінь огню, і ноги його подібні до бронзи: 19Знаю діла твої і любов, і віру, і службу, і терпеливість твою, і діла твої останні – більші, ніж перші. 20Але маю проти тебе, що потураєш жінці Єзавелі, яка зве себе пророчицею, навчає і зводить моїх слуг, блуднити і їсти ідоложертовне. 21Я дав їй час, щоб покаялася, а не хоче каятись у розпусті своїй. 22От, кидаю її на ложе, а тих, що чинять перелюбство з нею, в біду велику, якщо не покаються в ділах її. 23Дітей її умертвлю смертю, і пізнають усі Церкви, що я – той, хто випробовує почуття і думки, і віддам кожному з вас – по ділам вашим. 24Вам же говорю, іншим, хто в Тіятирах, які не мають учення того, котрі, як кажуть, не знали глибини сатани: Не накладаю на вас іншого тягара; 25тільки той, що маєте, держіть, поки прийду. 26Переможному, і хто зберігає до кінця діла мої, – дам тому владу над язичниками, 27і пастиме їх жезлом залізним, мов посудини гончарні скрушаться, – 28як я теж одержав від Отця мого; і дам тому зірку досвітню. 29Хто має ухо, нехай слухає, що Дух говорить Церквам.

 

3. В Сардах 1-6; Філадельфії 7-13; в Лаодікеї 14-22
1І до ангела Церкви в Сардах напиши: Ось що говорить той, хто має сім духів Божих і сім зірок: Знаю твої діла; що ім’я носиш, ніби живий, а мертвий ти. 2Будь чуйний і укріплюй решту, що їй скоро померти, бо я не знайшов твої діла завершеними перед Богом моїм. 3Згадай, отже, як прийняв і слухав, збережи й покайся. Коли ж не чуватимеш, на тебе найду, як злодій, і ніяк не знатимеш, котрої години найду на тебе. 4Але маєш трохи імен і в Сардах, що не споганили одеж своїх і ходитимуть зо мною в білих: бо достойні. 5Хто переможний – він одягнеться в одежі білі, і вже не викреслю імени його з книги життя, і визнаю ім’я його перед Отцем моїм і перед ангелами його. 6Хто має ухо, нехай слухає, що Дух говорить Церквам. 7До ангела Церкви в Філядельфії напиши: Ось що говорить Святий, Істинний, хто має ключ Давидів, хто відкриває і ніхто не зачинить, і закриває і ніхто не відчинить. 8Знаю твої діла; я відчинив перед тобою двері, і ніхто не спроможний зачинити їх; бо малу маєш силу, а зберіг моє слово і не зрікся імени мого. 9От, даю із зборища сатани тих, що називають себе юдеями, але не є ними, а лжуть, – от, спричиню їм, що прийдуть і поклоняться в ноги тобі, і взнають, що я полюбив тебе. 10Що ти зберіг слово терпіння мого, то і я тебе збережу від години спокуси, що має прийти на вселенну – випробувати тих, що мешкають на землі. 11Гляди, приходжу скоро. Держи, що маєш, аби ніхто не вхопив вінця твого. 12Хто переможний, зроблю його стовпом у храмі Бога мого, і звідти він не вийде більше; і напишу на ньому ім’я Бога мого й ім’я міста Бога мого, нового Єрусалиму, шо сходить з неба, від Бога мого, й ім’я моє нове. 13Хто має вухо, нехай слухає, що Дух говорить Церквам. 14І до ангела Церкви в Лаодікеї напиши: Ось що говорить Амінь, свідок вірний і правдивий, початок створіння Божого. 15Знаю твої діла, що ні зимний ти, ні гарячий. Якби ти зимний був або гарячий. 16Тому, що літеплий ти, але ні гарячий, ні зимний, то вивергну тебе з уст моїх. 17Бо кажеш: «Багатий я, і розбагатів, і ні в чому потреби не маю», а не знаєш, що ти – злощасний і мізерний, і бідний, і сліпий, і голий. 18Раджу тобі купити від мене золото прочищене огнем, щоб ти збагатів, і одежу білу, щоб зодягнувся, і не видно було сором наготи твоєї, і мастю очною помаж свої очі, щоб бачити міг. 19Я, кого люблю, тих доганюю і караю. Тож будь ревний і покайся. 20От, стою при дверях і стукаю: як хто почує голос мій і відчинить двері, увійду до нього і вечерятиму з ним і він зо мною. 21Переможному дам сісти зо мною при престолі моїм, як і я переміг і сів з Отцем моїм на престолі його. 22Хто має вухо, нехай слухає, що Дух говорить Церквам.

 

4. Престоли на небі
1Після цього я глянув, і от – двері відчинені на небі, і голос перший, котрий я чув, як від сурми, що говорив зо мною, – сказав: «Зійди сюди, і я покажу тобі, що мусить настати після цього.» 2Відразу я став у дусі; і от престол стояв на небі, а на престолі – сидячий. 3І цей сидячий був подібний з вигляду до каменя яспіса і сардія, і райдуга навкруг престола, подібна виглядом до смарагду. 4Навкруг престола – двадцять чотири престоли, і на престолах – двадцять чотири старші, сиділи, одягнені в одежі білі, і на головах їхніх вінці золоті. 5Від престола виходять блискавиці й голоси і громи; сім світочів огненних палають перед престолом, які є сім духів Божих. 6Перед престолом – наче море скляне, подібне до кришталю, а в середині престола і навколо престола чотири істоти, повні очей напереді й ззаду. 7Істота перша подібна до лева, Друга істота подібна до тельця, третя істота мала обличчя, як у людини, а четверта істота подібна до орла, летючого. 8Чотири ті істоти мають кожна собі по шість крил; навколо і всередині повно очей, і покою не мають ні вдень, ні вночі, промовляючи: «Свят, свят, свят Господь Бог Вседержитель, хто був і хто є і хто приходить.» 9І коли складають ті істоти славу і честь і подяку тому, хто сидить на престолі, що живе на віки вічні, 10падають двадцять чотири старші перед тим, хто сидить на престолі, і поклоняються йому, що живе на віки вічні, і ложать вінці свої перед престолом, промовляючи: 11«Достойний ти, Господи й Боже наш, прийняти славу і честь і силу, бо ти створив усе, і волею твоєю воно існує і створено.»

 

5. Запечатана книга і Агнець
1І я побачив у правиці того, хто сидить на престолі, книгу, написану всередині і назовні, запечатану сімома печатями. 2І я бачив ангела могутнього, що проголошував голосом гучним: «Хто достойний розкрити книгу і розняти печаті її?» 3Та ніхто не міг – на небі, ні на землі, ні під землею – розкрити книгу, ні глянути в неї. 4І я плакав дуже, бо ніхто достойний не знайшовся – розкрити книгу, ні глянути в неї. 5Тоді один із старших каже мені: «Не плач, ось переміг лев від племени Юди, паросток Давида, так що може розкрити книгу й сім печатей її.» 6І я бачив посеред престола і чотирьох істот, і посеред старших Агнець стоїть, мов заколений, який має рогів сім і очей сім, що є сім духів Божих, посланих на всю землю. 7І прийшов і взяв книгу з правиці того, хто сидить на престолі. 8І коли взяв книгу, чотири істоти і двадцять чотири старші впали перед Агнцем, маючи кожен гуслі і келехи золоті, повні тиміяму, що є молитви святих. 9І співають пісню нову, говорячи: «Достойний ти взяти книгу і розкрити печаті її; бо ти був заколений, і викупив Богові кров’ю своєю з кожного племени і язика і люду і народности; 10і зробив їх царством священиків Богу нашому; і царствуватимуть на землі.» 11Потім я бачив, і чув голос ангелів багатьох навколо престола і істот і старших; і було число їх – множини множин і тисячі тисяч, 12що казали голосом гучним: «Достойний Агнець заколений прийняти силу і багатство і мудрість і кріпкість і честь і славу і благословення.» 13І всяке створіння, – на небі і на землі і під землею, і на морі, і все, що в них, – чув я, казало: «Тому, хто сидить на престолі, і Агнцеві – благословення і честь і слава і влада на віки вічні.» 14І чотири істоти говорили: Амінь. І старші впали і поклонились.

 

6. Агнець ламає сім печатей
1Я бачив, коли відкрив Агнець одну з семи печатей, і я чув одну з чотирьох істот, що говорила, мов голос грому: «Прийди!» 2Я ж глянув, і от – кінь білий, і вершник на ньому, що мав лук, і дано йому вінець, і вийшов він переможний, і щоб перемагати. 3Коли відкрив печать другу, я чув другу істоту, що говорила: «Прийди!» 4І вийшов інший кінь огнистий, і хто на ньому сидів, дано тому взяти мир від землі, і щоб один одного вбивали; дано йому меч великий. 5Коли відкрив печать третю, я чув третю істоту, що говорила: «Прийди!» Я глянув, і от – кінь вороний, а хто сидів на ньому, мав вагівницю в руці своїй. 6І я чув мов голос посеред чотирьох істот, що говорив: «Мірка пшениці за динарій, і три мірки ячменю за динарій; а оливи і вина не ушкоджуй.» 7Коли відкрив печать четверту, я чув голос четвертої істоти, що говорила: «Прийди!» 8Я глянув, і от – кінь жовтоблідий, і хто сидів на ньому, ім’я того «смерть», і ад ішов слідом за ним; дано їм владу над четвертою частиною землі – убивати мечем, голодом і мором, і звірами земними. 9Коли відкрив п’яту печать, я побачив під жертовником душі повбиваних за слово Боже і за свідчення, що мали. 10І закричали вони голосом великим: «Доки, Владико святий і правдивий, не судиш і не мстиш за кров нашу – тим, що живуть на землі?» 11І дано їм кожному одежу білу і проречено їм, нехай спочиють іще на час малий, поки не доповнять числа співслужники їхні і брати їхні, що мають бути убиті, як і вони. 12Я глянув, коли відкрив він печать шосту, і от землетрус великий відбувся, і сонце стало тьмяне, мов міх волосяний, а весь місяць став, як кров, 13і зірки небесні попадали на землю, мов смоковниця обсипає недостиглі смокви свої, вітром великим трушена. 14Небо відійшло, мов книга-сувій звиваний, і кожна гора і острів із місця свого рушили. 15І царі землі і вельможі і тисячники і багатії і сильні і всякий раб і всякий вільний сховалися в печерах та скелях гір, 16і кажуть до гір і до скель: «Упадіть на нас і закрийте нас від обличчя того, хто сидить на престолі, і від гніву Агнця, 17бо прийшов день великий гніву їхнього; і хто може устояти?»

 

7. Відзначення печаттю слуг Божих 1-8; вибранці 9-17
1Після цього я бачив чотирьох ангелів, що стояли на чотирьох кутах землі, щоб не віяв вітер на землю, ні на море, ні на яке дерево. 2Я бачив іншого ангела, що підіймався від схід сонця, маючи печать Бога живого. Він скрикнув голосом великим до чотирьох ангелів, що дано їм шкодити землі і морю, кажучи: 3«Не шкодьте землі, ні морю, ні деревам, поки не опечатаєм слуг Бога нашого на чолах їх.» 4І я чув число попечатаних, сто сорок чотири тисячі попечатані з усіх колін синів Ізраїля. 5Із коліна Юди – дванадцять тисяч попечатані; із коліна Рувима – дванадцять тисяч; 6із коліна Ашера – дванадцять тисяч; із коліна Нафталі – дванадцять тисяч; із коліна Манассії – дванадцять тисяч; 7із коліна Симеона -дванадцять тисяч; із коліна Леві – дванадцять тисяч; із коліна Іссахара – дванадцять тисяч; 8із коліна Завулона – дванадцять тисяч; із коліна Йосифа – дванадцять тисяч; із коліна Веніямина – дванадцять тисяч. 9Після цього глянув я, і от – натовп численний, перелічити який ніхто не міг, – від усякого народу і племен, і людностей, і язиків, стояли перед престолом і перед Агнцем, одягнені в одежі білі, і пальмові віті в руках їхніх; 10і викликували гучним голосом: «Спасіння Богу нашому, що сидить на престолі, і Агнцеві!» 11І всі ангели стояли навколо престола і старших і чотирьох істот, і впали перед престолом ниць і поклонилися Богу, 12говорячи: «Амінь. Благословення і слава і мудрість і подяка і честь і сила і кріпкість Богу нашому на віки вічні! Амінь.» 13Один із старших промовив до мене: «Ці, одягнені в одежі білі, хто вони і звідки прийшли?» 14Я ж мовив до нього: «Владико мій, ти знаєш.» А він оповів мені: «Це ті, що прийшли від горя великого, і обмили одежі свої, і вибілили їх у крові Агнця. 15Тому вони перебувають перед престолом Бога і служать йому день і ніч у храмі його; і той, хто сидить на престолі, поселиться над ними. 16Ні голоду, ні спраги не матимуть уже більше, і не палитиме їх ні сонце, ні жадна спека, 17бо Агнець, що на середині престола, пастиме їх і водитиме їх на живі джерела вод, і витре Бог усяку сльозу з очей їхніх.»

 

8. Сьома печать і сім ангелів 1-5; перші чотири сурми 6-13
1А коли відкрив печать сьому, настало безгоміння на небі, на якої півгодини. 2І я бачив сім ангелів, що перед Богом стояли, і їм дано сім сурем. 3І ангел інший прийшов і став при жертовнику, маючи золоту кадильницю, і дано йому тиміяму множини, щоб поклав з молитвами всіх святих на жертовник золотий, що перед престолом. 4І піднісся дим тиміяму з молитвами святих, від руки ангела, перед Богом. 5Потім узяв ангел кадильницю і наповнив її огнем із жертовника, і поверг на землю: і постали громи і голоси і блискавиці і землетрус. 6І сім ангелів, що мали сім сурем, приготувалися сурмити. 7Перший посурмив, і настав град і вогонь, змішані з кров’ю, і кинуто їх на землю: і третина землі згоріла, і згоріла третина дерев, і вся трава зелена згоріла. 8І другий ангел посурмив, і мов гора велика, огнем розпалена, була кинута в море: і стала третина моря – кров’ю, 9і вимерла третина створінь, що живуть у морі, і третина кораблів -зруйнована. 10І третій ангел посурмив, і впала з неба зоря велика, що палала, як смолоскип, і впала на третину річок і на джерела вод. 11Ім’я зорі мовиться – «полин»; і стала третина вод полином, і багато людей померло від вод, бо прогіркли. 12І четвертий ангел посурмив, і вражено третину сонця і третину місяця, і третину зірок, щоб затьмилася третина їх, і день щоб не світив третину свою і ніч – так само. 13І я бачив, і чув, одного орла, що летів посеред неба, говорив голосом гучним: Горе, горе, горе тим, які живуть на землі, від решти голосів сурмних – трьох ангелів, котрі зараз посурмлять.

 

9. П’ята сурма 1-12; шоста сурма 13-21
1І п’ятий ангел посурмив, і я побачив зірку, що з неба впала на землю; і дано їй ключ від колодязя безодні; 2і вона відкрила колодязь безодні, і піднявся дим із колодязя, мов дим із печі великої; і затьмилося сонце і повітря від диму із колодязя. 3А з диму вийшла сарана на землю і дано їй владу, як мають владу скорпіони на землі. 4І сказано їй, щоб не шкодила траві земній, ні всякій зелені, ні всякому дереву, але тільки людям, що не мають печаті Бога на чолах своїх. 5І дано їй, щоб не убивала їх, але щоб катувалися п’ять місяців; катування ж їх – як катування від скорпіона, коли вжалить чоловіка. 6У ті дні шукатимуть люди смерть, та не знайдуть її; бажатимуть умерти, та втече смерть від них. 7А виглядом сарани подібні до коней, приготованих на війну; на головах її – мов вінці, подібні до золота, лиця її, мов лиця людей; 8мала волосся, мов волосся жінок, і зуби її, мов у левів були; 9мала броні, мов броні з заліза, а звук від крил її, мов звук від колісниць із кіньми численними, що біжать на битву. 10Мала хвости, ніби в скорпіонів, і жала; а в хвостах її – сила її: шкодити людям п’ять місяців. 11І мала над собою царя, ангела безодні: ім’я його по-єврейськи «Аввадон», а по-грецьки «Аполліон». 12Горе одно минуло. От, ідуть іще два горя після нього. 13І шостий ангел посурмив, і я почув голос один від чотирьох рогів жертовника золотого, що перед Богом, 14говорив до шостого ангела, який мав сурму: «Пусти чотирьох ангелів, що зв’язані при річці великій Ефраті.» 15І випущено чотирьох ангелів, приготованих на годину і день і місяць і рік, щоб могли умертвити третину людей. 16Число вояцтва кінноти – дві міріяди міріяд; і я чув число їх. 17І я бачив коней у видінні і на них вершників, що мали броні вогнені і гіяцинтові і сірчані; голови коней – мов голови левів, а з рота виходив огонь і дим і сірка. 18Трьома карами цими вбита була третина люду: огнем і димом і сіркою, що виходили з їх ротів. 19Бо сила коней у роті їх заключена і в хвостах їх; а хвости їхні подібні до гадюк – маючи голови – і ними шкодять. 20А решта люду, котрі не побиті карами цими, не покаялися в ділах рук своїх, щоб не поклонялися демонам та ідолам золотим і срібним і мідним, і камінним і дерев’яним, які ані бачити не в силі, ані чути, ані ходити. 21І не покаялися в убивствах своїх, ні в чарівництвах своїх, ні в розпустах своїх, ні в крадіжах своїх.

 

10. Розгорнута книжка 1-8; проглинута 9-11
1І я бачив іншого ангела – могутнього, що сходив з неба, одягнений у хмару, і райдуга над головою його, і обличчя його, як сонце, і ноги його, як стовпи огню; 2і мав він у руці своїй книжечку розкриту. І поставив ногу свою праву на море, а ліву на землю, 3і скрикнув голосом великим, мов лев рикає. Якже він скрикнув, промовили сім громів своїми голосами. 4Коли промовили сім громів, я хотів був писати, а почув голос із неба, що казав: «Запечатай, що промовили сім громів, і цього не пиши.» 5Ангел же, якого я бачив, що стоїть на морі і на землі, підняв руку свою праву до неба, 6і поклявся тим, хто живе на віки вічні, хто створив небо і все на ньому, і землю і все на ній, і море і все в ньому: що часу вже не буде; 7але в дні голосу сьомого ангела, коли має сурмити, тоді здійсниться тайна Божа, як то він благовістив своїм слугам пророкам. 8А голос, який я чув з неба, знову заговорив зо мною і сказав: «Піди, візьми книжку, розкриту в руці ангела, що стоїть на морі і на землі.» 9Пішов я до ангела, сказав йому дати мені ту книжку. А він каже мені: «Візьми і з’їж її; вона згірчить твій живіт, але в устах твоїх буде солодка, мов мед.» 10І взяв я книжечку з руки ангела, і з’їв її; і була в устах моїх, мов мед, солодка; а коли з’їв її, то гірко стало в животі моїм. 11І сказав він мені: «Ти мусиш знову пророкувати про людності і племена і язики і царів багатьох.»

 

11. Два свідки 1-14; сьома сурма 15-19
1І дано мені тростину, подібну до жезла, і сказано «Встань і зміряй храм Божий і жертовник, і тих, що поклоняються в ньому. 2А двір, який зовні храму, покинь і не міряй його, бо дано його поганам, і місто святе топтатимуть сорок два місяці. 3І подам двом свідкам моїм, і пророкуватимуть тисячу двісті шістдесят днів, одягнені в веретище. 4Ці є два дерева-оливи і два світичі, що перед Господом землі стоять. 5І якщо хто їх хоче ушкодити, огонь виходить із уст їхніх і пожирає ворогів їхніх; і якщо хто схоче їх ушкодити, отак мусить бути він убитий. 6Ці мають владу закрити небо, щоб не йшов дощ у дні їх пророкування; і владу мають над водами – обертати їх у кров, і уражати землю всякою карою, так часто, як захочуть. 7Коли сповнять свідчення своє, звір, що виходить із безодні, воюватиме з ними і переможе їх і вб’є їх. 8Трупи їх – на вулиці міста великого, яке зветься духовно Содом і Єгипет, де також їхній Господь був розп’ятий. 9І дивитимуться від людностей і племен і язиків і народів на трупи їх три з половиною днів, і не дозволять трупи їх покласти в гроби. 10Ті, що мешкають на землі, радітимуть над ними і веселитимуться, і дари посилатимуть одні одним, бо ці два пророки мучили тих, що мешкають на землі.» 11А після трьох днів і половини, дух життя від Бога увійшов у них, і встали на ноги свої; і страх великий напав на тих, що дивилися на них. 12Вони ж почули голос гучний з неба, який говорив їм: «Зійдіть сюди.» І вони зійшли на небо в хмарі, і дивилися на них вороги їхні. 13В ту годину відбувся землетрус великий, і десята частина міста впала, і згинуло в землетрусі імен людських сім тисяч, а решта страхом пройнялася і віддала славу Богові небесному. 14Горе друге пройшло; ось, горе третє надходить скоро. 15І сьомий ангел посурмив, і пролунали голоси могутні на небі, що говорили: «Царство світу сталося царством Господа нашого і Христа його, і він царюватиме на віки вічні.» 16І двадцять чотири старші, що перед Богом сидять на престолах своїх, упали ниць лицями своїми і поклонилися Богу, 17говорячи: «Дякуємо тобі, Господи, Боже Вседержителю, хто сущий і хто був, що ти узяв владу свою велику і воцарився. 18І погани розлютувались, і приходить гнів твій і час судити мертвих і дати нагороду слугам твоїм, пророкам і святим і тим, що бояться імени твого, малим і великим, і погубити тих, які гублять землю.» 19І відкрився храм Божий на небі, і видно було ковчег завіту його в храмі його, і настали блискавиці і голоси і громи і землетрус і град великий.

 

12. Видіння жінки на небі і змій 1-6; війна на небі з змієм 7-12; на землі 13-18
1І знамення велике видно було на небі – жінка, одягнена в сонце, і місяць під стопами її, а на голові її вінець із дванадцяти зірок. 2І мавши в утробі, кричить, мучившись від потуг пологових та болю родження. 3Видно було й інше знамення на небі, от великий дракон червоний, який мав сім голів і десять рогів, і на головах його – сім діядем; 4хвіст його зволік третину зірок із неба і поверг їх на землю. І дракон стоїть перед жінкою, яка має родити, щоб, коли народить, дитя її пожерти. 5І народила сина-мужа, що має пасти всі народи жезлом залізним; і вознесено дитя її до Бога та престола його. 6А жінка втекла в пустелю, де має там місце, приготоване від Бога, щоб там кормили її тисячу двісті шістдесят днів. 7І настала війна на небі: Михаїл і ангели його воювали проти дракона, і дракон воював та й ангели його, 8та не перемогли, ані місця не знайшлося їхнього більше на небі. 9І повержено дракона великого, змія стародавнього, званого дияволом і сатаною, що зводить вселенну, – повержено на землю, і ангели його з ним повержені. 10І я почув голос могутній, що говорив на небі: «Нині настало спасіння і сила і царство Бога нашого, і влада Христа його, бо повержено обвинувача братів наших, який обмовляв їх перед Богом нашим день і ніч. 11І вони перемогли його кров’ю Агнця і словом свідчення свого, і не злюбили життя свого до смерти. 12Від того веселіться, небеса, і ви, що на них живете. Горе вам, земле і море, бо спустився до вас диявол із лютістю великою, знаючи, що короткий час має.» 13І коли побачив дракон, що він повержений на землю, переслідував жінку, яка народила сина-мужа. 14А жінці дано двоє крил орла великого, щоб летіла в пустиню на місце своє, де кормитиметься там за часу, часів і півчасу, далеко від лиця змія. 15І пустив змій із пащі своєї воду, як річку, за жінкою, щоб її течією волокти. 16І допомогла земля жінці, і розкрила земля уста свої і поглинула річку, що пустив дракон із пащі своєї. 17І розлютився дракон на жінку і пішов воювати проти решток її нащадків, що зберігають заповіді Бога і мають свідчення Ісуса Христа. 18І став на піску моря.

 

13. Звір з моря – тип гонителів Церкви 1-10; звір із землі – лжепророки 11-18
1І побачив я звіра, що виходив з моря, маючи десять рогів і сім голів, і на рогах його десять діядем, і на головах його імена блюзнірські. 2А звір, що бачив я, був подібний до барса, ноги ж – як у ведмедя, а паща його – як паща лева. І дав йому дракон силу свою і престол свій і владу велику. 3Одна з голів його мов забита на смерть, і рана смерти її загоєна. І дивувалася вся земля за звіром; 4і поклонилися драконові, бо владу дав звірові, і поклонилися звірові, кажучи: «Хто подібний до звіра, і хто спроможний воювати з ним?» 5Дано йому уста, що говорили великості та блюзнірства, і дано йому владу – діяти сорок два місяці. 6І розкрив уста свої для блюзнірства проти Бога – блюзнити на ім’я його і скинію його і тих, що на небесах живуть. 7Дано йому вести війну проти святих і перемогти їх; і дано йому владу над кожним племенем і людністю і язиком і народом. 8Поклоняться йому всі, що мешкають на землі, чиї не записано імена в книзі життя в Агнця заколеного, від заснування світу. 9Як хто має ухо, нехай слухає. 10Як хто в полон бере – сам у полон піде він; як хто мечем убиватиме, мусить сам бути мечем убитий, тут терпіння і віра святих. 11І бачив я іншого звіра, що виходив із землі, і мав два роги, немов агнець, а говорив, як дракон. 12І владою від першого звіра всією діє перед ним, і зневолює землю і тих, що мешкають на ній, щоб поклонилися звірові першому, в якого загоєна рана смерти. 13Чинить знамення великі, так що й огонь зводить з неба на землю перед людьми. 14І знаджує тих, що живуть на землі, знаменнями, котрі дано йому чинити перед звіром, кажучи тим, що живуть на землі – зробити образ звіра, який має рану від меча і живий. 15Дано йому надати дух в образ звіра, щоб і говорив образ звіра і діяв так, аби, скільки їх не поклоняться образові звіра, були повбивані. 16І заподіює всім, малим і великим, і багатим і вбогим, і свобідним і невільникам, щоб дано було їм клейно на руку їхню праву або на чола їхні; 17щоб жоден не міг купити чи продати, крім того, хто має клейно, ім’я звіра або число імени його. 18Тут є мудрість. Хто має розуміння, той нехай злічить число звіра, бо це – число людське, і число його 666.

 

14. Агнець у супроводі 1-5; ангели оповіщають час суду 6-13; жниво – іспит народів 14-20
1І глянув я, і от – Агнець стоїть на горі Сіоні, і з ним сто сорок чотири тисячі, що мають ім’я його та ім’я Отця його, написане на чолах своїх. 2І почув я голос із неба, мов голос вод багатьох і мов голос грому великого; голос, який я почув мов від гуслярів, що гуслярять на гуслах своїх. 3І співають пісню нову перед престолом і перед чотирма істотами і старшими. І ніхто не міг навчитися пісні, крім ста сорока чотирьох тисяч, що викуплені від землі. 4Це ті, що з жінками не осквернилися: дівочні вони. Ті, що слідують за Агнцем, куди б не пішов. Вони викуплені з-поміж людей первістки Богу і Агнцю. 5І в устах їхніх не знайдено омани: непорочні вони. 6І побачив я іншого ангела, який летів на середині неба, маючи євангеліє вічне благовістити тим, що живуть на землі і всякому народові і племені і язику і людності; 7і говорив він голосом гучним: «Пострашіться Бога і віддайте йому славу, бо приходить година суду його, і поклоніться йому, що створив небо і землю і море і джерела вод.» 8І інший ангел – другий, слідував, говорячи: «Упав, упав Вавилон великий, що вином шаленства розпусти своєї напоїв усі народи.» 9І інший ангел – третій, слідував за ним, говорячи голосом гучним: «Якщо хто звірові поклоняється і образові його і приймає клейно на чоло або на руку свою праву, 10також він питиме вино пересердя Божого, зготованого нерозбавленим у чаші гніву його, і мучений буде огнем і сіркою перед ангелами святими і перед Агнцем. 11Дим мучення їхнього на віки вічні здіймається, і не мають спочинку вдень і вночі ті, що поклоняються звірові і образові його, і якщо хто приймає клейно імени його.» 12Тут є терпіння святих, які додержують заповідей Божих і віри в Ісуса. 13І почув я голос із неба, що говорив: «Напиши: Блаженні мертві, що в Господі вмирають віднині. Так! – говорить Дух, – нехай відпочинуть від трудів своїх бо діла їхні слідують за ними.» 14Глянув я, і от – хмара біла,- а на хмарі сидить подібний до сина чоловічого, маючи на голові своїй вінець золотий, і в руці своїй гострий серп. 15І ангел інший вийшов із храму, скрикнув голосом гучним до того, хто сидів на хмарі: «Пошли серп свій і жни, бо прийшла година жнив, бо достигло жниво землі.» 16І кинув той, хто сидів на хмарі, серп свій на землю, і пожата була земля. 17І ангел інший вийшов із храму, що на небі, маючи серп гострий. 18І ангел інший вийшов від жертовника, маючи владу над огнем і покликнув криком великим – тому, хто мав серп гострий, кажучи: «Пошли свій серп гострий і збирай китиці винограду землі, бо дозрілі грона його.» 19І кинув ангел серп свій на землю і зібрав виноград землі, і кинув у велику винотоку гніву Божого. 20І топтано винотоку за містом і вийшла кров із винотоки аж до вуздечок коней, на тисячу шістсот стадій.

 

15. Пісня переможців 1-4; сім кар із сімох чаш 5-8
1Я бачив інше знамення на небі, велике і чудесне: сім ангелів, що мають сім кар останніх, бо в них довершується гнів Божий. 2Бачив я ніби море скляне, змішане з огнем, і переможці над звіром і над образом його і над клейном його, над числом імени його, стоять на морі скляному, маючи гусла Божі. 3І співають пісню Мойсея, слуги Божого, і пісню Агнця, говорячи: «Великі і чудесні діла твої, Господи, Боже Вседержителю; праведні й істинні шляхи твої, царю святих 4Хто не побоїться тебе, Господи, і не прославить імени твого? Бо ти єдиний – святий; усі народи прийдуть і поклоняться перед тобою, бо усправедливлення твої відкрились.» 5Після цього поглянув я: відкрито храм скинії свідчення на небі, 6і сім ангелів, що мали сім кар, вийшли з храму, одягнені в льон, чистий, яскравий, і підперезані коло грудей поясами золотими. 7Одна з чотирьох істот подала сімом ангелам сім чаш золотих, наповнених пересердям Бога, що живе на віки вічні. 8І сповнився храм димом від слави Бога і від сили його, і ніхто не міг увійти в храм, поки не довершилися сім кар сімох ангелів.

 

16. Сім чаш гніву
1Почув я голос великий із храму, що говорив до семи ангелів: «Ідіть і вилийте на землю сім чаш обурення Божого.» 2І пішов перший і вилив свою чашу на землю: і наробився гнояк, злий і поганий, на людях, що мали клейно звіра і що поклонялися образові його. 3Другий вилив чашу свою на море: і стала кров, як мертвого, і всяка душа жива вмерла, що в морі. 4Третій вилив чашу свою на річки і на джерела вод: і стала кров. 5І почув я ангела вод, що говорив: «Праведний єси, хто сущий і хто був, і свят, що так судив; 6бо кров святих і пророків пролили вони, і кров їм дав ти пити: достойні того.» 7І почув я від жертовника, що говорив: «Так, Господи, Боже Вседержителю, істинні і праведні суди твої.» 8Четвертий вилив чашу свою на сонце: і дано йому палити людей огнем. 9І палено людей горяччю великою, і блюзнили вони на ім’я Бога, який має владу над карами цими, і не розкаялися – віддати йому славу. 10П’ятий вилив чашу свою на престол звіра: і зробилося царство його мороковим, і кусали язики свої від болю, 11і блюзнили на Бога небесного від болів своїх і від виразок своїх, та не каялися в ділах своїх. 12Шостий вилив чашу свою на річку велику Ефрат: і висохла вода її, щоб приготовився шлях царям від схід сонця. 13І побачив я: з рота дракона і з рота звіра, і з рота лжепророка виходили три духи нечисті, немов жаби; 14то ж і є духи демонські, що творять знамення, що виходять до царів цілої вселенної – зібрати їх на битву в день великий Бога Вседержителя. 15Глядіть, іду, неначе злодій. Блаженний, хто пильнує і одежу свою береже, щоб не ходив голим, і не бачили сорому його. 16І зібрали їх на місце, що зветься по-єврейськи Армагедон. 17А сьомий вилив чашу свою на повітря; і вийшов голос могутній із храму небес, від престола, говорячи: «Сталося!» 18І зчинилися блискавиці і голоси і громи і землетрус настав великий, якого не було, відколи люди на землі: такий землетрус то ж великий! 19І розпалося місто велике на три частини, і міста язичників упали, і Вавилон великий згадано перед Богом, дати йому чашу вина від палкого гніву його. 20І зник усякий острів, і гір не знайшлося; 21а град, завбільшки як талант, падав з неба на людей; і блюзнили люди на Бога, за кару граду, бо кара його велика вельми.

 

17. Велика блудниця
1Прийшов один із семи ангелів, котрі мали сім чаш, і говорячи зо мною, сказав мені: «Підійди, я покажу тобі засуд над блудницею великою, що сидить на водах багатьох; 2з якою блуднили царі землі, і впивалися вином розпусти її ті, що мешкають на землі.» 3І повів мене в пустиню, в дусі. І я побачив жінку, що сиділа на звірі багряному, повному імен блюзнірських, що мав сім голів і рогів десять. 4Жінка одягнена була в порфіру і багряницю, і прикрашена золотом, і камінням коштовним і перлами, мавши золотий келех у руці своїй, повний мерзот і нечисти блуду її; 5на чолі її – ім’я написано, тайна: «Вавилон великий, мати блудниць і мерзот землі.» 6Я бачив, що жінка впилася від крови святих і від крови свідків Ісуса. І я дивувався, бачивши її, дивуванням великим. 7І сказав мені ангел: «Чого здивувався? Я скажу тобі тайну жінки і звіра, який носить її, який має сім голів і десять рогів. 8Звір, що ти бачив, був і немає; і вийти має з безодні і в погибель піти. І здивуються ті, що мешкають на землі, чиї імена не записані в книзі життя від заснування світу, бачачи звіра, що був і немає, і з’явиться. 9Тут розум, що має мудрість. Сім голів – це сім гір, що жінка сидить на них, 10і це – сім царів: п’ять упали, і один е, інший ще не прийшов, і коли прийде, недовго мусить зоставатись. 11А звір, що був, і немає, також – восьмий він, і від числа сімох він, і в погибель іде. 12І десять рогів, що ти бачив – це десять царів, котрі царства ще не одержали, але владу як царі на одну годину одержать із звіром. 13Ці одну думку мають, і силу і владу свою звірові передадуть. 14Ці проти Агнця воюватимуть, і Агнець переможе їх, бо він – Владика над владиками і Цар над царями, і ті, що з ним, вони покликані і вибрані і вірні.» 15І говорить мені: «Води, що ти бачив, де блудниця сидить, то людності і натовпи, народи і язики. 16Десять рогів, що ти бачив, і звір – ці зненавидять блудницю і спустошення вчинять їй і роздягнуть, і плоть її з’їдять і її спалять огнем; 17тому що Бог поклав на їхні серця – виконати думку його, і виконати єдину думку і віддати царство їхнє звіру, поки не здійсняться слова Божі. 18А жінка, яку ти бачив, то – город великий, що має царювання над царями землі.»

 

18. Вавилон – символ всякого ідолопоклонства
1Після цього побачив я іншого ангела, що сходив з неба, маючи владу велику, і земля освітлилася від слави його. 2І скрикнув грімким голосом, кажучи: «Упав, упав Вавилон – блудниця велика і став житлом демонів і пристановищем усякого духа нечистого і пристановищем усякого птаха нечистого і ненависного; 3бо від вина ярости розпусти її впивалися всі народи і царі землі з нею блуднили і купці землі від сили розкошів її збагатіли.» 4Почув я інший голос із неба, що говорив: «Вийди від неї, народе мій, щоб не співучаснили в гріхах її і кар її щоб не прийняли; 5бо досягнули її гріхи аж до неба, і пригадав Бог беззаконня її. 6Відплатіть їй так, як і вона платила вам, і подвойте їй удвічі, за вчинками її; у келехові, що замішувала, замішайте їй подвійно. 7Скільки прославляла себе і розкошувала, стільки дайте їй мучення і скорботи. Бо в серці своєму говорить: Сиджу бо царицею і я не вдова, і скорботи ніяк не побачу. 8Через те в один день прийдуть кари її, смерть і скорбота і голод, і в огні спалена буде, бо кріпкий Господь Бог, що судить її. 9Возплачуть і поридають за нею царі землі, що з нею блуднили і розкошували, коли побачать дим від пожежі її, 10віддалік стоячи, через страх від мучення її, кажучи: Горе, горе, місто велике Вавилон, місто сильне! – бо в одну годину прийшов суд твій. 11І купці землі возплачуть і поридають за нею, бо товарів їхніх ніхто більше не купує: 12товарів золота і срібла і каменя коштовного і жемчугу і вісону і пурпуру і шовку і багряниці і всякого дерева туїного, і всякого виробу з кости слонової, і всякого виробу з дерева найдорогоціннішого, і міді і заліза і мармуру, 13і цинамону і прянощів і тиміяму і мірри і ладану, і вина і оливи, і крупчатки і пшениці, і худоби і овець і коней і колісниць, і рабів і душ людських. 14Плоди ж твої, жадання душі, відійшли від тебе, і все жирне і все блискуче відійшло від тебе, і вже більше того не знайдеш. 15Купці того, які збагатіли від неї, віддалік стоятимуть, через страх від мучення її, плачучи і ридаючи, 16кажучи: Горе, горе, місто велике, одягнуте в вісон і порфіру і багряницю і прикрашене золотом і камінням коштовним і перлами, 17бо в одну годину спустошено таке багатство. І всякий керманич, і всі, що до свого місця на кораблях пливуть, і моряки, і скільки їх, які на морі господарюють, віддалік стояли, 18і кричали, дивлячись на дим пожежі її, кажучи: Котре місто подібне до цього – великого? 19Сипали попіл на голови свої і кричали, плачучи і ридаючи, кажучи: Горе, горе, місто велике, в якому збагатіли всі, що мали кораблі на морі, – від коштовностей його, бо в одну годину спустошене воно.» 20Радій над ним, небо і святі і апостоли і пророки, бо присудив Бог суд ваш на нього. 21І взяв один ангел сильний камінь, ніби жорно велике, і поверг у море кажучи: «Так стрімко повержений буде Вавилон, великий город, і не знайдеться більше. 22Голосу гуслярів і півчих і дударів і сурмачів не буде вже в тебе чути, і жодного митця від майстерства всякого вже не знайдеться в тебе, і звуку жорна вже не буде чути в тебе, 23і світло світильника вже в тебе не сіятиме, і голос молодого і молодої вже не чутиметься в тебе, бо були купці твої вельможі землі; бо чарівництвом твоїм зведені були всі народи. 24І в ньому кров пророків і святих знайдена, і всіх убитих на землі.»

 

19. Тріумфальний спів на небі 1-10; есхатологічна битва 11-21
1Після цього почув я ніби гучний голос натовпу численного на небі, що говорив: «Алилуя! Спасіння і слава і сила Богу нашому, 2бо істинні і справедливі суди його; бо він осудив блудницю велику, яка розтлила землю розпустою своєю, і він помстив за кров слуг своїх від руки її.» 3І вдруге сказали: «Алилуя!» І дим її здіймається на віки вічні. 4І впали двадцять чотири старші і чотири істоти і поклонилися Богу, що сидить на престолі, і промовили: «Амінь, Алилуя.» 5І голос від престола вийшов, говорячи: «Хваліть Бога нашого, всі слуги його і всі, що бояться його, малі і великі.» 6І чув я мов голос натовпу численного і мов голос вод багатьох і мов голос громів могутніх, що промовляли: «Алилуя! бо воцарився Господь, Бог наш, Вседержитель. 7Радуймося і веселімося і віддаймо славу йому, бо настав шлюб Агнця і дружина його приготувалася 8І дано їй, щоб одягнулася у вісон чистий, ясний, вісон же – це праведність святих.» 9І сказав мені: «Напиши: Блаженні ті, що на шлюбну вечерю Агнця покликані.» І говорить мені: «Ці є істинні слова Божі.» 10Я впав до стіп його, щоб поклонитися йому. Але говорить мені: «Гляди, не роби цього: я співслуга твій і братів твоїх, що мають свідчення Ісуса; Богу поклонися. Бо свідчення Ісуса є дух пророцтва.» 11І побачив я небо відкрите; і от – кінь білий, і хто сидить на ньому, Вірний зветься і Правдивий, і в справедливості судить і воює. 12Очі його – пломінь огню; на голові його діядеми численні; мав ім’я написане, якого ніхто не знав, тільки він сам. 13Одягнений він в одежу, побагрену кров’ю; і зветься ім’я його – Слово Боже. 14І воїнства в небі слідували за ним на конях білих, одягнені в вісон білий, чистий. 15З уст його виходить меч гострий, щоб ним поражати народи; і він пастиме їх жезлом залізним, і він топче винотоку з вином палкого гніву Бога Вседержителя. 16І має на одежі і на бедрі своєму ім’я написане: Цар царів і Володар володарів. 17І побачив я одного ангела, який стояв на сонці і скрикнув голосом гучним, кажучи до всіх птиць, що літали посеред неба: «Прийдіть і зберіться на велику вечерю Божу, 18щоб поїсти трупи царів і трупи тисячників, і трупи сильних, і трупи коней і тих, що сидять на них; і трупи всіх, вільних і рабів, і великих.» 19І побачив я заїра і царів землі і воїнства їх, зібраних вести війну проти того, хто сидить на коні, і проти воїнства його. 20І схоплено звіра і з ним лжепророка, що справляв знамення перед ним, якими він знадив тих, що прийняли клейно звіра, і тих, що поклоняються образові його: живими вкинуто обох в озеро вогню, що палає сіркою. 21А решту вбито мечем того, хто на коні сидить, – мечем, що виходить з уст його; і всі птиці наситилися трупами їх.

 

20. Христове царство на землі 1-6; друга есхатологічна битва 7-10; суд над народами 11-15
1Я побачив ангела, який сходив з неба, який мав ключ від безодні і ланцюг великий у руці своїй. 2І схопив дракона, змія стародревнього, який є диявол і сатана, і зв’язав йоги на тисячу років; 3і вкинув його в безодню і замкнув і запечатав над ним, щоб не міг він знаджувати більше народи, поки скінчиться тисяча років; після цього повинен бути випущений на короткий час. 4І побачив я престоли і тих, що сидять на них, і судити дано їм – і душі обезголовлених за свідчення Ісуса і за слово Боже, і тих, котрі не поклонилися звірові ні образові його, і не прийняли клейна на чоло своє і на руку свою. І вони ожили і царювали з Христом тисячу років. 5А решта мертвих не ожила, поки скінчиться тисяча років. Це – воскресіння перше. 6Блаженний і святий, хто одержує часть у воскресінні першому: над такими друга смерть не має влади, але будуть священиками Бога і Христа і царюватимуть з ним тисячу років. 7А коли скінчиться тисяча років, буде випущений сатана з темниці своєї, 8і вийде зваблювати народи, що на чотирьох кутах землі, – Гога і Магога, збирати їх на війну, яких число – мов пісок моря. 9І виступили на широчину землі і оточили табір святих і місто улюблене; і впав огонь від Бога з неба, і пожер їх; 10а диявола, що зводив їх, повержено в озеро вогню і сірки, де – і звір і лжепророк; і мучитимуться день і ніч на віки вічні. 11Потім бачив я престол великий білий і того, хто сидить на ньому, що від обличчя його втекли земля і небо, і не знайшлося місця їм. 12Бачив я і мертвих, великих і малих, що стояли перед престолом, і книги порозкривано; і інша книга розкрита, що є книга життя; і суджені були мертві – з написаного в книгах, по ділах своїх. 13Море віддало мертвих, що в ньому, і смерть і ад віддали мертвих, що в них, і суджено кожного по ділах його. 14І смерть і ад повержено в озеро вогню. Це є смерть друга, озеро вогню. 15А якщо кого не знайдено в книзі життя записаного, вкинуто в озеро вогню.

 

21. Нове небо й земля нова 1-8; новий Єрусалим 9-27
1Побачив я небо нове і землю нову; бо перше небо і перша земля минули, і моря вже немає. 2І побачив я місто святе, Єрусалим новий, що сходить з неба від Бога, приготований, мов наречена, прикрашена для мужа свого. 3Почув я від престола голос великий, що говорив: «От, житло Бога з людьми, і він житиме з ними, вони ж народом його будуть, і сам Бог буде з ними, 4і витре кожну сльозу з очей їхніх; і смерти не буде більше, ні скорботи, ні плачу, ні болю не буде більше, бо все попереднє минуло.» 5І сказав той, хто сидить на престолі: «От, нове творю все»; і говорить: «Напиши, бо ці слова вірні і правдиві.» 6І сказав мені: «Сталося. Я – Альфа і Омега, початок і кінець. Я спраглому дам даром від джерела води життя. 7Переможний унаслідує це, і буду йому Богом, і він буде мені сином. 8Боязливих же і безвірних, і мерзких, і убивників, і розпусних, і чарівників, і ідолопоклонників, і всіх лжеців – пай їхній в озері, що горить огнем і сіркою; то смерть друга.» 9І прийшов один із семи ангелів, що мали сім чаш, повних сімома карами останніми, і говорив зо мною, кажучи: «Підійди, я покажу тобі жінку – наречену Агнця.» 10І переніс мене в дусі на гору велику, на високу, і показав мені місто святе Єрусалим, що сходив з неба від Бога, 11опромінений славою Божою. Сіяння його схоже на камінь найкоштовніший, як на камінь яспис криштальноясний. 12Він мав стіну велику і високу, мав дванадцять брам, і при брамах дванадцять ангелів, і імена написані, які є дванадцяти колін синів Ізраїля. 13На сході три брами, і на півночі три брами, і на півдні три брами, і на заході три брами. 14Стіна міста мала дванадцять підвалин і на них дванадцять імен дванадцяти апостолів Агнця. 15А хто говорив зо мною, мав міру – тростину золоту, щоб зміряти місто і брами його, і стіни його. 16Місто чотирикутне лежить, і довжина його така ж сама, як і ширина. І зміряв він місто тростиною на дванадцять тисяч стадій; довжина і ширина і висота його однакові. 17І зміряв він стіну його: сто сорок чотири лікті, мірою чоловіка, що є і ангелова. 18А побудова стіни його – яспис, і місто – золото чисте, схоже на скло чисте. 19Підвалини стіни міста всяким камінням коштовним оздоблені: підвалина перша – яспис, друга – сапфір, третя – халцедон, четверта – смарагд, 20п’ята – сардонікс, шоста – сардіон, сьома – хризоліт, восьма – берил, дев’ята – топаз, десята – хризопрас, одинадцята – якинт, дванадцята – аметист. 21І дванадцять брам – дванадцять перлин: по кожній одній з брам було з однієї перлини; а вулиці міста – золото чисте, мов скло прозорчасте. 22А храму не бачив я у ньому, бо Господь, Бог Вседержитель, є храм його, і Агнець. 23Місто не має потреби ні в сонці, ні в місяці, щоб вони світили йому: бо слава Божа освітила його, і світильник йогоАгнець. 24Ходитимуть народи в світлі його, і царі землі принесуть славу і честь свою до нього. 25Брами його не замикатимуться вдень, ночі ж там не буде. 26І принесуть славу і честь народів до нього. 27Не ввійде до нього ніщо нечисте і хто чинить мерзоту і лжу; але тільки ті, що записані в книзі життя в Агнця.

 

22. Небесне щастя праведних 1-5; вірність пророцтва 6-11; закінчення 12-21
1І показав мені річку води життя, світлу, мов кришталь, що виходила від престола Бога й Агнця. 2Посеред вулиці його і річки, по цей бік і по той бік – дерево життя, що приносить дванадцять плодів, на кожний місяць подає плід свій, і листки дерева – для оздоровлення народів. 3І ніякого прокляття не буде більше. А престол Бога й Агнця там, і слуги його служитимуть йому, 4і побачать обличчя його, і ім’я його – на чолах їхніх. 5Ночі не буде більше, і не матимуть потреби в світлі світильника і світлі сонця, бо Господь Бог освітлює їх, і царюватимуть на віки вічні. 6І сказав мені: «Ці слова вірні і правдиві, і Господь, Бог духів пророків, послав ангела свого показати слугам своїм, що мусить скоро настати. 7От, приходжу скоро. Блажен, хто додержує слів пророцтва книги цієї.» 8І я, Йоан – той, хто бачив це і чув; і коли почув і побачив, упав поклонитися перед стопами ангела, що показав мені це. 9Але він сказав мені: «Гляди, не роби цього: я співслуга твій і братів твоїх пророків і тих, що додержують слів книги цієї; Богу поклонися!» 10І говорить мені: «Не запечатуй слів пророцтва книги цієї; бо час близько. 11Неправедний хай ще неправду чинить, і скверний нехай ще скверниться, і праведний ще творить правду, і святий ще освячується. 12От, приходжу скоро, і відплата моя при мені, щоб віддати кожному, яка робота його. 13Я – Альфа і Омега, початок і кінець, перший і останній. 14Блаженні ті, котрі одяг свій перуть, щоб було право їм на дерево життя і через брами ввійти в місто. 15Назовні – пси і чарівники, і розпусники і вбивці, і ідолопоклонники, і всі, що люблять і чинять лжу. 16Я, Ісус, послав ангела мого засвідчити вам про це в церквах. Я – корінь і паросток Давида, ясна зоря досвітня. 17І дух і наречена говорять: Прийди! І хто чує, нехай каже: Прийди! Хто спраглий, нехай приходить; хто бажає, нехай бере воду життя даром.» 18Свідчу я кожному, хто чує слова пророцтва книги цієї: якщо хто приложить до них, приложить Бог на нього кари, які записані в книзі цій; 19і якщо хто відніме від слів книги пророцтва цього, відніме Бог участь його від дерева життя та з міста святого, записаного в книзі цій. 20Говорить, хто свідчить це: Так, приходжу скоро. Амінь, прийди, Господи Ісусе! 21Благодать Господа Ісуса з усіма святими! Амінь.

Послання Апостола Юди