Одкровення наших прихожан

Повернутися до Бога ніколи не пізно, але краще це зробити якнайраніше!

У 58 років здається, що людина вже досягла всього, чого вона могла досягти, але це не так. З квітня минулого року я почав відвідувати храм св. Ольги УГКЦ, і за цей час в моєму житті сталося багато духовних змін і багато чого в духовному становленні відбулося вперше.

Так я відчув, що до церкви іду з бажанням, а не із самопримусу, як це було раніше. Я перестав чекати причини, завдяки якій не відвідав би Службу Божу, по дорозі до церкви в мене вже немає бажання повернути назад, і навіть думки такої не виникає. З часом я відчув, що вже не чекаю з нетерпінням закінчення Святої Літургії і не змушую себе не дивитися на годинник, щоб визначити скільки часу ще залишається до кінця.

Вперше я розпочав спілкування із священиком, хоча в дитинстві я товаришував із сином священика. Вперше я відчув, що в мене з’являється бажання і внутрішня потреба приймати Святу Євхаристію. Вперше я запропонував свої послуги церковній громаді і зараз служу їй. Цієї весни вперше я пройшов Тайну Соборування (хоча хворію вже давно, мав багато значних погіршень здоров’я, близьких до летального кінця і тому потреба в Соборуванні була значно раніше). Вперше цього року я був присутнім на Службі Божій всю Великодню ніч, хоча на освяченні вже був неодноразово але, якщо заходив до церкви в цей час, то лише для того, щоб купити свічку.

Цього літа вперше я був на прощі у Зарваниці (як прочанин, а не як екскурсант в Почаєві), яка на мене справила велике враження і навіть вже у дорозі додому мої вуха чули не гул мотора автобуса і шум його коліс, а слова і мелодію пісні «Витай, Маріє!» (https://youtu.be/ewqSwaOsRA8), яка часто звучала під час прощі, особливо під час вечірнього походу зі свічками.

Як бачимо, дуже багато чого в мене відбулося вперше аж на 59 році життя, хоча віра в Бога в мене відновилася задовго до цього і я мав кілька невдалих спроб полюбити Господа і стати його вірним слугою. За останній рік в духовному зростанні я зробив значно більше, ніж до цього. Але моє сумління запитує: «Чоловіче, чому ти не зробив цього раніше? Наприклад, в дитинстві або в молодому віці, тоді, коли був здоровим і повним сил та енергії? Чому ти не зробив цього тоді, коли на собі відчув Божу поміч – отримав полегшення відразу ж після свого звернення до Господа? Чому так? Адже до цього часу ти міг і не дожити і тоді було б вже пізно! І чи не станеться так, як це було раніше – знову почнеш віддалятися від Нього?»

Як нас вчить Ісус Христос – повернутися до Бога в цьому житті можна в будь-якому  віці, але ж після смерті вже змінити щось неможливо. Але, якщо звернутися до Бога раніше, то набагато багатшим стане духовне життя, можливо, і вдасться здійснити набагато менше гріховних дій, ми встигнемо здійснити більше добрих справ. Тому я звертаюся до всіх, хто це читає: «Поспішайте навернутися до Господа, не відкладайте це на потім, адже життя на цім світі не безкінечне. Любіть Господа, дякуйте йому за все, моліться до Нього, поспішайте робити добро!»

Віктор