Послання Апостола Павла до Ефесян

 

 

1

1. Вступ 1-2; Бог від віків вирішив спасти людей 3-14; Христос – голова Церкви 15-23
1Павло, волею Божою апостол Ісуса Христа, святим, що в Ефесі і вірним у Христі Ісусі: 2благодать вам і мир від Бога, Отця нашого, і Господа Ісуса Христа. 3Благословен Бог і Отець Господа нашого Ісуса Христа, що благословив нас із неба всяким духовним благословенством у Христі. 4Бо в ньому він нас вибрав перед заснуванням світу, щоб ми були святі й бездоганні перед ним у любові. 5Він призначив нас наперед для себе на те, щоб ми стали його синами через Ісуса Христа, за рішенням своєї доброї волі, 6на хвалу слави своєї благодаті, якою він обдарував нас у любім своїм Сині. 7У ньому маємо відкуплення його кров’ю, відпущення гріхів, згідно з багатством його благодаті, 8що її вилляв на нас щедро, у всій мудрості та розумі. 9Він дав нам пізнати тайну своєї волі, той задум доброзичливий і ухвалений у ньому (Христі), 10щоб, коли настане повнота часів, здійснити його – об’єднати все у Христі: небесне й земне. 11У ньому ми стали також спадкоємцями, призначені наперед рішенням того, хто все чинить за радою своєї волі, 12щоб ми були на хвалу його величі, ми, що вже раніш були свою надію поклали на Христа. 13У ньому й ви, – почувши слово правди, благо-вість вашого спасіння, в яке ви повірили, – були запечатані обіцяним Святим Духом, 14що є завдатком нашої спадщини для повного визволення викуплених, на хвалу його величі. 15Тому і я, почувши про вашу віру в Господа Ісуса і про любов до всіх святих, 16не перестаю дякувати за вас і згадувати вас у моїх молитвах, 17щоб Бог Господа нашого Ісуса Христа, Отець слави, дав вам дух мудрости та об’явлення, щоб його добре спізнати; 18щоб він просвітлив очі вашого серця, аби ви зрозуміли, до якої надії він вас кличе, яке то багатство славної спадщини між святими, 19і яка безмірна велич його сили для нас, що повірили, за діянням могутности його сили, 20яку він здійснив у Христі, коли воскресив його з мертвих і посадовив на небі праворуч себе, 21вище від усякого начала, власти, сили й володарства та всякого імени, яке б воно не було, не тільки на цьому світі, але й на тому, що буде. 22І він усе підкорив під його ноги й вивищив його понад усе, як Голову Церкви, 23яка є його тілом, повнотою того, що виповнює все в усіх.

2. Спасіння поган – дар Божий 1-10; ізраїльтяни і погани – одне в Бозі 11-18; рівноправні в Церкві 19-22
1І ви були мертві вашими провинами й гріхами, 2в яких ви колись звичаєм цього світу жили, згідно з владою князя повітря, духа, що діє тепер у синах бунту. 3Між тими і ми всі колись жили в наших похотях тілесних, виконуючи примхи тіла і природних нахилів, і були ми з природи дітьми гніву, як і інші. 4Та Бог, багатий милосердям, з-за великої своєї любови, якою полюбив нас, 5мертвих нашими гріхами, оживив нас разом із Христом – благодаттю ви спасені! – 6І разом з ним воскресив нас, і разом посадовив на небі у Христі Ісусі; 7щоб у наступних віках він міг показати надзвичайне багатство своєї благодаті у своїй доброті до нас у Христі Ісусі. 8Бо ви спасені благодаттю через віру. І це не від нас: воно дар Божий. 9Воно не від діл, щоб ніхто не міг хвалитися. 10Бо ми його створіння, створені у Христі Ісусі для добрих діл, які Бог уже наперед був приготував, щоб ми їх чинили. 11Тож пам’ятайте, ви, колись погани тілом, – яких звуть “необрізанням” ті, що звуться “обрізанням”, довершеним рукою на тілі, – 12що ви того часу були без Христа, відлучені від прав ізраїльського громадянства й чужі заповітам обітниці, без надії і без Бога в цьому світі. 13Тепер же в Христі Ісусі, ви, що колись були далекі, стали близькі кров’ю Христовою. 14Бо він – наш мир, він, що зробив із двох одне, зруйнувавши стіну, яка була перегородою, тобто ворожнечу, – своїм тілом 15скасував закон заповідей у своїх рішеннях, на те, щоб із двох зробити в собі одну нову людину, вчинивши мир між нами, 16і щоб примирити їх обох в однім тілі з Богом через хрест, убивши ворожнечу в ньому. 17Він прийшов звістувати мир вам, що були далеко, і мир тим, що були близько; 18бо через нього, одні й другі, маємо доступ до Отця в однім Дусі. 19Отже ж ви більше не чужинці і не приходні, а співгромадяни святих і домашні Божі, 20побудовані на підвалині апостолів і пророків, де наріжним каменем – сам Ісус Христос. 21На ньому вся будівля, міцно споєна, росте святим храмом у Господі; 22на ньому ви теж будуєтеся разом на житло Бога в Дусі.

3. Павло об’являє тайну спасіння поган 1-13; апостол молиться за народи 14-21
1Ось чому я, Павло, – в’язень Христа Ісуса за вас, поган. 2Думаю, що ви чули про ту спасенну ухвалу Божої ласки, яку він дав мені для вас, 3тобто, що він дав об’явленням мені знати тайну, як то я описав вам коротко. 4Коли ви це перечитаєте, зможете збагнути, яке я маю розуміння тієї Христової тайни. 5Вона бо не була відкрита синам людським у минулих поколіннях, як то вона тепер відкрита через Духа святим апостолам його і пророкам, 6а саме: що погани мають доступ до такої самої спадщини, і вони члени того самого тіла й мають участь у тій самій обітниці в Христі Ісусі, через Євангелію. 7Я став її слугою за даром благодаті, що нею Бог наділив мене чином своєї сили. 8Мені, найпослідущому з усіх святих була дана ця благодать: звістувати поганам незбагненне багатство Христа 9і навчити всіх про спасенний задум тієї тайни, що від віків захована була в Бозі, який створив усе; 10щоб об’явилася тепер началам і властям небесним через. Церкву безконечна мудрість Божа, 11згідно з відвічним рішенням, що його Бог ухвалив у Христі Ісусі, Господі нашім, 12в якому маємо сміливість і повний надії доступ через віру в нього. 13Тому благаю вас не падати духом з приводу мого горя, що його терплю за вас, бо воно – ваша слава. 14Ось чому я згинаю свої коліна перед Отцем, 15від якого бере ім’я все отцівство на небі й на землі; 16щоб він дав вам за багатством своєї слави скріпитись у силі через його Духа, на зростання внутрішньої людини, 17і щоб Христос вірою оселивсь у серцях ваших, а закорінені й утверджені у любові – 18спромоглися зрозуміти з усіма святими, яка її ширина, довжина, висота і глибина, 19і спізнати оту любов Христову, що перевищує всяке уявлення, і таким чином сповнились усякою Божою повнотою. 20А тому, хто може зробити куди більше за те, чого ми просимо або що ми розуміємо за діючою в нас силою, 21– йому слава в Церкві та у Христі Ісусі по всі роди на віки вічні. Амінь.

4. Заклик до єдности 1-16; нове життя у Христі 17-24; різні вказівки християнам 25-32
1Отож, благаю вас я, Господній в’язень, поводитися достойно покликання, яким вас візвано, 2в повноті покори й лагідности, з довготерпеливістю, терплячи один одного в любові, 3стараючися зберігати єдність духа зв’язком миру. 4Одне бо тіло, один дух, айв одній надії вашого покликання, яким ви були візвані. 5Один Господь, одна віра, одне хрищення. 6Один Бог і Отець усіх, що над усіма й через усіх і в усіх. 7Кожному з нас дана благодать за мірою Христових дарів. 8Тому й сказано: “Вийшов на висоту, забрав у полон бранців, дав дари людям.” 9А те “вийшов” що означає, як не те, що він був зійшов і в найнижчі частини землі? 10Той же, хто був зійшов на низ, це той самий, що вийшов найвище всіх небес, щоб усе наповнити. 11І він сам настановив одних апостолами, інших – пророками, ще інших – євангелистами і пастирями, і вчителями, 12для вдосконалення святих на діло служби, на будування Христового тіла, 13аж поки ми всі не дійдемо до єдности в вірі й до повного спізнання Божого Сина, до звершености мужа, до міри повного зросту повноти Христа. 14Тоді ми не будемо більше малолітками, яких кидають хвилі і яких обносить усякий вітер науки, зводячи на манівці людською хитрістю й обманом. 15Але будемо жити по правді та в любові, в усьому зростаючи в того, хто є головою – у Христа. 16Кожне тіло, складене та споєне всякою в’яззю допомоги, згідно з відповідним діянням кожного члена, від нього бере зріст на будування самого себе в любові. 17Отож, кажу і в Господі вас заклинаю, щоб ви більш не поводились, як поводяться погани, що ходять у марноті свого ума, 18бувши запоморочені умом, далекі від життя в Бозі із-за свого неуцтва, що є в них, та через зачерствілість свого серця. 19Вони, очманівши, віддали себе непогамованій розпусті, щоб з ненаситністю коїти всяку нечисть. 20Та ви не так Христа вивчили, 21як це про нього чули й були навчилися у ньому, як то воно справді є в Ісусі. 22А саме: вам треба позбутися, за вашим попереднім життям, старої людини, яку розтлівають звабливі пристрасті, 23а відновитись духом вашого ума 24й одягнутись у нову людину, створену на подобу Божу, у справедливості й у святості правди. 25Тому, відкинувши брехню, говоріть кожен правду ближньому своєму, ми бо один одному члени. 26Гнівайтеся, та не грішіте! Хай сонце не заходить над вашим гнівом; 27і не давайте місця дияволові. 28Хто крав, нехай не краде більше, а краще хай працює, творивши власними руками добро, щоб він мав змогу дати тому, хто потребує. 29Жадне погане слово нехай не виходить з уст ваших, а лише гарне, що може в потребі повчити, і щоб це вийшло на користь тим, які чують його. 30І не засмучуйте Святого Духа Божого, що ним ви назнаменовані на день відкуплення. 31Усяка досада, гнів, лють, крик та хула мусять бути викорінені з-посеред вас разом з усією злобою. 32Будьте, натомість, добрі один до одного та милосердні, прощайте один одному, як Бог у Христі вам. простив.

5. Головні чесноти християнина 1-20; співжиття християнської родини 21-33
1Будьте, отже, послідовниками Бога, як любі діти, 2і ходіть у любові, за прикладом Христа, що полюбив вас і видав себе за вас, як принос та жертву приємного Богові запаху. 3Розпуста й усяка нечистота та захланність щоб і не згадувалися між вами, як це й личить святим. 4Так само безсоромність чи балачки безглузді й порожні жарти, – воно бо непристойне; а радше – дякуйте Богові. 5Бо знайте, що жадний розпусник чи нечистий, чи захланний, що є ідолослужитель – не матимуть спадщини у Христовім і Божім царстві. 6Нехай ніхто вас не зводить марними словами, бо, власне, через це спадає гнів Божий на синів бунтівливих. 7Не майте, отже, нічого спільного з ними! 8Ви були колись темрявою, тепер же – світлом у Господі: поводьтеся ж як діти світла. 9Плід світла є в усьому, що добре, що справедливе та правдиве. 10Шукайте пильно того, що Господеві подобається. 11Не беріть участи в безплідних ділах темряви, а радше їх картайте, 12бо що ті люди потай виробляють, соромно й казати. 13Все, що ганиться, стає у світлі явним, а все, що виявляється, стає світлом. 14Тому говорить: “Прокиньсь, о сплячий, і встань із мертвих, а Христос освітить тебе!” 15Тож, уважайте пильно, як маєте поводитися, – не як немудрі, а як мудрі, 16використовуючи час, бо дні лихі. 17Тому не будьте необачні, а збагніть, що є Господня воля. 18І не впивайтеся вином, яке доводить до розпусти, а сповнюйтеся Духом. 19Проказуйте між собою вголос псалми й гимни та духовні пісні, співайте та прославляйте у серцях ваших Господа 20і дякуйте за все завжди Богові й Отцеві в ім’я Господа нашого Ісуса Христа. 21Коріться один одному у Христовім острасі. 22Жінки нехай коряться своїм чоловікам, як Господеві, 23бо чоловік голова жінки, як і Христос голова Церкви, свого тіла, якого він Спаситель. 24А як Церква кориться Христові, так у всьому й жінки – своїм чоловікам. 25Чоловіки, любіть своїх жінок, як і Христос полюбив Церкву й видав себе за неї, 26щоб її освятити, очистивши купіллю води зо словом, 27щоб появити собі Церкву славну, без плями чи зморшки або чогось подібного, але щоб була свята й непорочна. 28Так і чоловіки повинні любити своїх жінок, як свої тіла; бо хто любить свою жінку, себе самого любить. 29Ніхто ж ніколи не ненавидів свого тіла, навпаки, він його годує і піклується ним, як і Христос Церквою, 30бо ми – члени тіла його. 31Тим то покине чоловік свого батька і свою матір, і пристане до своєї жінки, і вони обоє будуть одне тіло. 32Це велика тайна, а я говорю про Христа і Церкву. 33Нехай же кожний з вас зокрема любить свою жінку так, як себе самого, а жінка нехай поважає чоловіка.

6. Обов’язки християнської сім’ї 1-9; духовна боротьба 10-17; молитва 18-20; закінчення 21-24
1Діти, слухайтеся в Господі батьків ваших, бо це справедливо. 2Шануй батька свого і матір – це перша заповідь з обітницею: 3щоб тобі добре було і щоб ти на землі був довголітнім. 4А й ви, батьки, не дратуйте дітей ваших, виховуйте їх у послусі й Напоумленні Господньому. 5Раби, слухайтеся панів сьогосвітних із страхом та пошаною, у простоті вашого серця, як Христа, 6працюючи не задля ока, щоб подобатися людям, а як Христові слуги, що з душі чинять волю Божу. 7Служіть охоче, як Господеві, а не як людям, 8свідомі того, що кожен одержить нагороду від Господа за те, що зробить доброго, чи то раб, чи вільний. 9І ви, пани, чиніть їм те саме: облиште погрози і знайте, що як для них, так і для вас є Господь на небі, який не зважає на особи. 10Нарешті кріпіться в Господі та в могутності його сили. 11Одягніться в повну зброю Божу, щоб ви могли дати відсіч хитрощам диявольським. 12Нам бо треба боротися не проти тіла й крови, а проти начал, проти властей, проти правителів цього світу темряви, проти духів злоби в піднебесних просторах. 13Ось чому ви мусите надягнути повну зброю Божу, щоб за лихої години ви могли дати опір і, перемагаючи все, міцно встоятися. 14Стійте, отже, підперезавши правдою бедра ваші, вдягнувшись у броню справедливости 15і взувши ноги в готовість, щоб проповідувати Євангелію миру. 16А над усе візьміть щит віри, яким здолаєте згасити всі розпечені стріли лукавого. 17Візьміть також шолом спасіння і меч духовний, тобто слово Боже. 18Моліться завжди в дусі всякою молитвою і благанням. І для того, чуваючи з повною витривалістю, моліться за всіх святих 19і за мене, щоб Бог, коли уста мої відкрию, дав мені сміливо звістувати тайну Євангелії, 20якої я посол у кайданах, щоб я говорив сміливо про неї, як мені належить. 21А щоб ви також знали, як зо мною, що я роблю – про те все повідомить вас Тихик, любий брат і мій вірний слуга в Господі, 22якого я саме вислав до вас на те, щоб ви довідалися про наші справи і щоб він утішив серця ваші. 23Мир братам і любов з вірою від Бога Отця і Господа Ісуса Христа. 24Благодать з усіма, що люблять Господа нашого Ісуса Христа в нетлінності! Амінь.

Послання Апостола Павла до Галатів   Послання Апостола Павла до Филип’ян