Послання Апостола Павла до Филип’ян

 

1. Привіт 1-2; подяка 3-11; ув’язнення Павла корисне для Євангелії 12-20; особисті почування апостола 21-26; напоумлення вірним 27-30

1Павло і Тимотей, слуги Христа Ісуса, усім святим у Христі Ісусі, що перебувають у Филиппах, з єпископами та дияконами:
2благодать вам і мир від Бога, нашого Отця, і Господа Ісуса Христа
3Дякую Богові моєму щоразу, коли вас згадаю,
4завжди в кожній моїй молитві за всіх вас із радістю молившися,
5за участь вашу в Євангелії від першого дня і досі;
6я певний того, що хто розпочав у вас добре діло, він його й закінчить аж до дня Христа Ісуса.
7Воно й справедливо думати це мені про всіх вас, бо ви в мене у серці; всі ви, чи то в моїх кайданах чи то обороні, чи в утвердженні Євангелії, берете участь у моїй благодаті.
8Бог мені свідок, як я тужу за всіма вами любов’ю Христа Ісуса.
9Молюся і про те, щоб любов ваша дедалі більш і більш зростала у досконалім знанні та в усякому досвіді,
10щоб ви могли розпізнавати те, що ліпше; і щоб були чисті й бездоганні в день Христа,
11повні плодів праведности, що їх маємо через Ісуса Христа на славу й хвалу Божу.
12Бажаю, брати, щоб ви знали, що те, що мені сталося, вийшло більше на користь Євангелії.
13Бо ж вістка, що я у кайданах за Христа, стала відома в цілій Преторії та й усім іншим;
14і більшість братів, яким, власне, мої кайдани додали сміливости в Господі, ще більш набрали відваги безстрашно проголошувати слово Боже.
15Деякі, щоправда, проповідують Христа із заздрощів та суперництва, а деякі з доброї волі.
16Ці – з любови, знаючи, що я тут поставлений на оборону Євангелії;
17а інші, з заздрощів, звіщають Христа нещиро, гадаючи додати тягару моїм кайданам.
18Та що ж? В усякому разі, чи то сповидно, чи по правді, Христос проповідується, і я тому радий і буду радіти.
19Знаю бо, що це для мене вийде на спасіння завдяки вашим молитвам та допомозі Духа Ісуса Христа,
20за моїм твердим очікуванням і надією, що я не буду осоромлений ні в чому, а, навпаки, я цілком певний, що нині, як і завжди, Христос буде звеличений у моїм тілі, чи то моїм життям, чи смертю.
21Для мене бо життя – Христос, а смерть – прибуток.
22Однак, як я живу в цім смертнім тілі, я можу ще корисно працювати; – та що вибрати, не знаю.
23Тягне бо мене на обидва боки: хотілося б мені померти, щоб із Христом бути, бо так багато краще;
24та задля вас мені куди конечніше зостатися в тілі.
25І це певно знаю, що зостанусь і перебуватиму з усіма вами на розвиток вам і радість у вірі,
26щоб через мене ваша хвала збільшувалась у Христі Ісусі, завдяки моєму поворотові до вас.
27Тільки поводьтеся достойно Євангелії Христової, щоб я, – чи то як прийду і вас побачу, чи то бувши далеко, – довідаюся про вас, що ви стоїте твердо в однім дусі, змагаючись однодушно за євангельську віру,
28ні в чому не боявшися ваших противників; це буде для них певним знаком погибелі, а для вас -спасіння, і то від Бога,
29бо ж вам дана ласка Христа, не тільки вірувати в нього, але за нього також і страждати.
30Отак ви переносите ту саму боротьбу, яку ви бачили в мені та яка й тепер в мені, як це вам відомо.

2. Взаємна любов 1-4; зразок Христа 5-11; завжди треба дбати про спасіння 12-18; Тимотей і Епафродит 19-30

1Коли, отже, є в Христі якась утіха, коли є якась відрада в любові, коли є якась спільність духа та якесь серце і милосердя,
2то завершіте мою радість: думайте те саме, майте любов ту саму, будьте однодушні, згідливі.
3Не робіть нічого підо впливом суперечки, чи з марної слави, але вважаючи в покорі один одного за більшого від себе;
4майте на увазі користь не власну, а радше інших.
5Плекайте ті самі думки в собі, які були й у Христі Ісусі.
6Він, існуючи в Божій природі, не вважав за здобич свою рівність із Богом,
7а применшив себе самого, прийнявши вигляд слуги, ставши подібним до людини. Подобою явившися як людина,
8він понизив себе, ставши слухняним аж до смерти, смерти ж – хресної.
9Тому і Бог його вивищив і дав йому ім’я, що понад усяке ім’я,
10щоб перед іменем Ісуса всяке коліно приклонилося на небі, на землі й під землею,
11і щоб усякий язик визнав, що Ісус Христос є Господь на славу Бога Отця.
12Отож, мої любі, як то ви завжди були слухняні, працюйте над спасінням вашим в острасі та трепеті, не тільки коли я присутній, але ще більше тепер, коли мене нема між вами,
13бо то Бог викликає у вас і хотіння і діяння за своїм уподобанням.
14Усе робіть без нарікання і мудрування,
15щоб ви були бездоганні й щирі, непорочні діти Божі серед лукавого й розбещеного роду, серед якого сяєте, немов світила у світі,
16зберігаючи слово життя, на похвалу мені в день Христа, що я біг не дарма і трудився не марно.
17Ба навіть коли мушу пролити мою кров на жертву й офіру за вашу віру, я радуюсь і веселюся разом з усіма вами.
18Та й ви також радуйтеся і веселіться зо мною.
19Надіюсь у Господі Ісусі послати до вас незабаром Тимотея, щоб і мені на серці стало легше, коли довідаюся про вас.
20Нікого бо не маю рівного йому душею, що так щиро дбав би про вас,
21бо всі шукають чогось власного, а не Христа Ісуса.
22Ви знаєте його випробувану чесність: він, як син батькові, служив зо мною справі Євангелії.
23Отож, надіюся його до вас послати, як лиш довідаюся, як воно зо мною.
24А я маю в Господі впевнену надію, що скоро й сам прибуду.
25Але вважав необхідним послати до вас Епафродита, мого брата і співробітника та співвояка, якого ви послали, і служителя в моїй потребі;
26бо він за вами всіма побивався і непокоївся – тому, що ви почули про його недугу.
27Він бо, справді, занедужав смертельно, але Бог змилувався над ним, та не лише над ним, а й надо мною, щоб я не мав смутку за смутком.
28Тому я послав його вам, щоб ви, знову побачивши його, зраділи і щоб і я мав менше смутку.
29Прийміть же його в Господі з усякою радістю і майте таких у пошані,
30бо за Христове діло він наблизився до смерти, наражаючи життя на небезпеку, щоб доповнити ваш нестаток служіння для мене.

3. Пересторога від спокус з боку юдеїв

1Врешті, брати мої, радуйтеся у Господі. Писати вам те саме мені не важко, а вам воно корисно.
2Уважайте на собак, уважайте на лихих робітників, уважайте на обрізання!
3Ми бо “обрізання”, що духом служимо Богові, що хвалимось у Христі Ісусі, не покладаючися на тіло,
4хоч я міг би покладатись і на тіло. Коли хтось інший думає покладатися на тіло, то я ще більше:
5обрізаний восьмого дня, з роду Ізраїля, з коліна Веніямина, єврей з євреїв, фарисей за законом;
6щодо горливости – гонитель Церкви, щодо справедливости в законі – бездоганний.
7А те, що було мені зиском, з-за Христа я вважав за втрату.
8Ба, більше: я вважаю за втрату все задля найвищого спізнання Христа Ісуса, Господа мого, заради якого я все втратив і вважаю все за сміття, аби Христа придбати;
9і опинитися в ньому не з праведністю моєю, що від закону, а з тією, що через віру в Христа, з праведністю, що від Бога – від віри;
10щоб спізнати його й силу його воскресіння і участь в його муках, уподібнюючись йому у смерті,
11аби якось осягнути воскресіння з мертвих.
12Не те, щоб я осягнув уже мету чи був уже досконалим, але змагаю далі, чи не здобуду її, бо саме на те Христос Ісус і здобув мене.
13Брати, я не вважаю, що осягнув уже мету; на одне лиш зважаю: забуваю те, що позаду, і змагаюся до того, що попереду,
14женусь до мети, по нагороду високого Божого покликання в Христі Ісусі.
15Ті ж, які досконалі, роздумуймо про це, а коли ви де в чому думаєте інакше, то Бог і в цьому просвітлить вас.
16Тим часом, що б ми й не осягнули, простуймо завжди тим самим кроком.
17Наслідуйте мене, брати, і вважайте на тих, що поводяться так, згідно із зразком, який ви маєте в нас.
18Багато ж є тих, що про них я часто говорив вам та й тепер з плачем говорю, які поводяться як вороги Христового хреста.
19їхній кінець – погибель, їхній бог – черево, їхня слава – у їхній ганьбі, вони думають тільки про земні речі.
20Бо наше громадянство в небі, звідки і Спасителя очікуємо, Господа Ісуса Христа,
21який перемінить наше понижене тіло, щоб було подібним до його прославленого тіла, силою, якою він спроможен усе собі підкорити.

4. Прикінцеві вказівки й признання для филип’ян

1Тож, брати мої любі та побажані, моя радосте і вінче мій! Стійте так у Господі, любі мої!
2Еводію прошу та й Синтиху теж прошу, щоб думали однаково у Господі.
3І тебе, щирий товаришу, теж прошу, допомагай їм, бо вони працювали для Євангелії зо мною і Климентом та іншими моїми співробітниками, імена яких у книзі життя.
4Радуйтеся завжди у Господі; знову кажу: Радуйтеся!
5Хай ваша доброзичливість буде всім людям відома. Господь близько!
6Ні про що не журіться, але в усьому появляйте Богові ваші прохання молитвою і благанням з подякою.
7І мир Божий, що вищий від усякого уявлення, берегтиме серця й думки ваші у Христі Ісусі.
8Наостанку, брати, усе, що лиш правдиве, що чесне, що справедливе, що чисте, що любе, що шанобливе, коли якась чеснота чи що-будь похвальне, – про те думайте!
9Чого ви навчилися, що прийняли, що почули та бачили в мені – те чиніте, і Бог миру буде з вами.
10Я вельми зрадів у Господі, що ваші старання про мене знову нарешті ожили, – ви про те старалися, та нагоди вам бракувало.
11Я кажу це не тому, що терплю злидні, бо я навчився задовольнятись тим, що маю.
12Умію бути в упокоренні, умію бути і в достатку: в усьому й в усіх обставинах я звик і насичуватися, і голодувати, жити в достатках і терпіти злидні.
13Я можу все в тому, хто укріплює мене.
14Однак, ви все ж таки зробили добре, що взяли участь у моїй скорботі.
15І ви, филип’яни, знаєте, що на початку євангельської проповіді, коли я вийшов був з Македонії, крім одних вас, ніяка Церква не брала участи в даванні і прийманні,
16бо й у Солунь ви раз і вдруге вислали були мені на потреби.
17Не те, щоб я шукав дарів, я бо шукаю плоду, що множиться на вашу користь.
18Я одержав усе, і маю надто. Мені доволі всього, відколи я дістав від Епафродита вашу милостиню, – пахощі солодкі, жертву приємну, Богові вгодну.
19За те мій Бог виповнить усі ваші потреби, за багатством своїм, у славі, у Христі Ісусі.
20А Богові й нашому Отцеві слава на віки вічні! Амінь.
21Вітайте кожного святого у Христі Ісусі. Вітають вас брати, які зо мною.
22Вітають вас усі святі, а особливо з цісарського дому.
23Благодать Господа нашого Ісуса Христа хай буде з духом вашим! Амінь.

Послання Апостола Павла до Єфесян  Послання Апостола Павла до Колосян