І Послання Апостола Павла до Солунян

1. Привіт і подяка

1Павло, Сильван і Тимотей солунській Церкві, що в Бозі Отці й Господі Ісусі Христі: благодать вам і мир!
2Ми дякуємо Богові завжди за всіх вас, коли згадуємо про вас у молитвах наших.
3Маємо в пам’яті безперестанку діло вашої віри, труд вашої любови та терпеливість вашої надії на Господа нашого Ісуса Христа перед Богом і Отцем нашим,
4знаючи, люблені Богом брати, про ваше вибрання,
5бо наша до вас євангельська проповідь була не тільки у слові, але й у силі і в Дусі Святім та в повнім переконанні. Ви ж знаєте, як ми поводилися між вами заради вас.
6І ви заходилися наслідувати нас і Господа, прийнявши слово посеред численних утисків, з радістю Святого Духа
7і, таким чином, ви стали зразком для всіх віруючих у Македонії та в Ахаї.
8Від вас бо рознеслося слово Господнє не тільки в Македонії та в Ахаї, але ваша віра в Бога розійшлася по всіх усюдах, так що не треба нам і говорити про те.
9Про нас бо там оповідають, який ми успіх мали у вас і як ви від ідолів повернулися до Бога, щоб служити Богові живому і правдивому
10та очікувати з неба його Сина, якого він воскресив з мертвих, – Ісуса, що визволює нас від грядучого гніву.

2. Діяльність св. Павла в Солуні 1-12; віра й витривалість солунян 13-20

1Самі ж ви знаєте, брати, що наш прихід до вас не був даремний;
2але хоч ми перед тим зазнали страждань та зневаг, як вам відомо, у Филиппах, Бог наш дав нам сміливість проповідувати вам Божу Євангелію з великою запопадливістю.
3Бо наша заохота не має в собі ні облуда, ні нечистоти, ані підступу.
4Але, як Бог, визнавши нас гідними, доручив нам Євангелію, так ми й говоримо, стараючись подобатися не людям, а Богові, який випробовує серця наші.
5Та й не було в нас ніколи лестивого слова, як знаєте, ані таємної зажерливої думки. Бог тому свідок!
6Ми не шукали від людей слави, ні від вас, ані від інших,
7хоч і могли, як апостоли Христові, бути тягарем вам. Ми, навпаки, були лагідні між вами. Як годувальниця піклується про своїх дітей,
8так і ми, з палкого до вас почуття, раді були передати вам не лише Божу Євангелію, а й власні душі; такими дорогими ви нам стали.
9Ви пам’ятаєте, брати, про наш труд та про працю: вночі і вдень ми працювали, щоб з вас когось не обтяжити, та проповідували вам Божу Євангелію.
10Ви й Бог свідки, як свято, справедливо й бездоганно ми поводилися між вами, віруючими.
11Самі знаєте, як ми кожного з вас, мов батько своїх дітей,
12просили, умовляли й заклинали жити достойно перед Богом, який вас кличе до свого Царства і слави.
13І тому ми також дякуємо Богові безперестанку за те, що ви, ледве почувши від нас слово Боже, прийняли його не як слово людське, а як воно є справді – як Боже слово, що й діє у вас, віруючих.
14Ви бо, брати, почали наслідувати Божі Церкви, що в Юдеї у Христі Ісусі, бо й ви терпіли те саме від ваших земляків, як і вони від юдеїв,
15які і Господа Ісуса вбили, і пророків, і нас переслідували, чим вони й Богові не подобалися, і усім людям супротивні.
16Вони забороняють нам до поган говорити, щоб ті спаслися, то ж повсякчасно доповнюють свої провини. Врешті спіткав їх. гнів.
17А ми, брати, розлучені з вами на коротку хвилину обличчям, не серцем, старалися щоскоріш побачити ваше обличчя: така наша туга за вами.
18Тому хотіли прийти до вас, таки я, Павло, – раз і вдруге, та сатана перешкодив нам.
19Яка бо наша надія або радість, або вінець слави, як не ви, перед Господом нашим Ісусом, у день його приходу?
20Так! Ви – наша слава й наша радість.

3. Тимотей у Солуні 1-5; добрі новини з Солуня 6-10; молитва 11-13

1Тому, не спроможні більше витримати, ми вирішили зостатися самі в Атенах
2і вислали Тимотея, нашого брата і слугу Божого в Євангелії Христовій зміцнити вас і підбадьорити у вашій вірі,
3щоб ніхто не хитався в цьому горю; самі бо знаєте, що така наша доля.
4Бо коли ми були між вами, то ми наперед вам казали, що маємо страждати, як воно й сталось, і вам відомо.
5Ось чому я, не спроможний більше витримати, послав довідатися про вашу віру, щоб, бува, не збентежив вас спокусник і щоб наш труд не був даремним.
6Тепер же, як повернувся до нас Тимотей від вас і приніс нам добру звістку про віру та любов вашу, а й що завжди нас гарно згадуєте, бажаючи побачити нас, як і ми вас,
7то й ми, брати, втішилися вами посеред злиднів та клопотів наших, заради вашої віри;
8ми тепер ожили, бо ви стоїте в Господі.
9Яку подяку можемо віддати Господеві за всю радість, якою ви нас врадували перед нашим Богом?
10Ніч і день якнайревніше молимося, щоб побачити обличчя ваше та доповнити те, чого бракує вашій вірі.
11Нехай же сам Бог і Отець наш та Господь наш Ісус вирівняє нашу до вас дорогу!
12А вас нехай Господь примножить і наповнить любов’ю один до одного й до всіх, такою самою, яку й ми маємо до вас,
13щоб він зміцнив ваші серця бездоганними у святості перед Богом і Отцем нашим за дня приходу Господа нашого Ісуса з усіма його святими.

4. Святість, любов, праця 1-12; померлі воскреснуть 13-18

1А втім, брати, ми просимо вас і благаємо в Господі Ісусі, щоб, як то ви від нас навчилися як слід жити на вподобу Богові, – як ви і живете, – щоб так досягали дедалі більшого поступу.
2Ви бо знаєте, які накази ми дали вам від Господа Ісуса.
3Це ж саме воля Божа: святість ваша – щоб ви стримувались від розпусти,
4щоб кожний з вас умів тримати своє тіло у святості й пошані,
5не в пристрасті жагучій, як погани, які не знають Бога;
6не надуживаючи і не кривдячи в цій справі свого брата, бо Господь за те все відплачує, як ми про це вам уже казали та засвідчили.
7Бо Бог нас покликав не до нечистоти, а до святости.
8Тому, отже, хто на це не зважає, той не чоловіка зневажає, а Бога, що нам дає свого Святого Духа.
9А щодо братньої любови, то ви не потребуєте, щоб до вас писати: самі бо ви навчені від Бога любити один одного,
10і це чините супроти всіх братів по всій Македонії. Та ми благаємо вас, брати, досягати в цьому дедалі більшого поступу.
11Пильно старайтеся жити спокійно, клопотатися кожен своїми справами та працювати власними руками, – так, як ми були наказали,
12– і щоб поводилися чесно супроти тих, що зовні, – і ні в чому не зазнавали нестачі.
13Не хочемо, брати, залишати вас у незнанні щодо померлих, – щоб ви не сумували, як інші, що не мають надії.
14Бо коли ми віруємо, що Ісус умер і воскрес, тож так і тих, які поснули в Ісусі, Бог приведе з ним.
15Бо це ми вам кажемо словом Господнім: Ми, що живемо, що залишимося до приходу Господа, – не випередимо тих, що поснули.
16Бо сам Господь на даний знак, на голос архангела та при сурмі Божій, зійде з неба, і найперше воскреснуть ті, що вмерли в Христі.
17Потім же ми, що живемо, що лишимось, будемо разом з ними вхоплені на хмарах у повітря назустріч Господеві і так будемо з Господом завжди.
18Отже, втішайте один одного цими словами.

5. День судний невідомий 1-3; тож слід повсякчас бути готовим 4-12; різні вказівки 13-22; закінчення 23-28

1А про часи та пори не маєте, брати, потреби, щоб до вас писати.
2Самі бо знаєте, що день Господній прийде, як злодій уночі.
3Саме, як говоритимуть: Мир і безпечність, – тоді зненацька злетить на них погибель, як біль на вагітну лоном, – і не уникнуть.
4Та ви, брати, не в темряві, щоб вас той день зненацька захопив, як злодій:
5бо всі ви – сини світла й сини дня. Ми не належимо ні ночі, ані темряві.
6Не спімо, отже, як інші, а чуваймо та будьмо тверезі!
7Ті бо, що сплять, сплять уночі, і ті, що впиваються, впиваються вночі.
8Ми ж, які належимо дневі, будьмо тверезі, надягнувши броню віри та любови й шолом надії на спасіння.
9Бо ж призначив нас Бог не на гнів, а на те, щоб ми одержали спасіння через Господа нашого Ісуса Христа,
10який умер за нас, щоб ми, чи чуваємо, чи спимо, разом з ним жили.
11Тому втішайте один одного і будуйте один одного, як то ви й робите.
12Прохаємо вас, брати: поважайте тих, які серед вас працюють і які над вами в Господі старшують та на розум вас наводять.
13Шануйте їх у надмірі любови за їхню працю. Живіть у мирі між собою.
14Благаємо вас, брати: карайте ледачих, малодушних підбадьорюйте, підтримуйте безсилих, супроти всіх будьте терплячі.
15Уважайте, щоб ніхто не віддавав нікому злом за зло, а старайтеся робити добро один одному і для всіх.
16Завжди радійте.
17Моліться без перерви.
18За все дякуйте: така бо воля Божа щодо вас у Христі Ісусі.
19Духа не гасіте,
20пророцтва не легковажте,
21усе перевіряйте; тримайте те, що добре,
22і стримуйтесь від усякого роду лукавства.
23Сам же Бог миру нехай освятить вас цілковито, і нехай уся ваша істота – дух і душа, і тіло – буде збережена без плями на прихід Господа нашого Ісуса Христа.
24Вірний той, хто вас покликав, – він і здійснить це.
25Брати, моліться і за нас!
26Вітайте всіх братів святим поцілунком.
27Заклинаю вас Господом прочитати цього листа всім братам.
28Благодать Господа нашого Ісуса Христа – з вами!

Послання Апостола Павла до Колосян  ІI Послання Апостола Павла до Солунян