Послання Апостола Павла до Тита

<

1. Привіт 1-4; вимоги до єпископа 5-9; ложні вчителі 10-16

1Павло, слуга Божий, апостол же Ісуса Христа стосовно віри вибраних Божих і спізнання правди, щодо благочестя
2в надії вічного життя, обіцяного перед відвічними часами неоманливим Богом,
3– який слушного часу об’явив своє слово у проповіді, дорученій мені за повелінням нашого Спаса Бога, –
4Титові, щирому синові у спільній вірі: благодать і мир від Бога Отця і Христа Ісуса, нашого Спаса.
5Тому я лишив тебе на Кріті, щоб ти впорядкував до кінця те, що залишилось, і настановив по містах пресвітерів, як я був тобі заповідав:
6коли хтось бездоганний, чоловік однієї жінки, вірних дітей має, що не були обвинувачені в розпусті чи за неслухняність.
7Єпископ бо, як Божий управитель, мусить бути бездоганний: не зухвалий, не гнівливий, не п’яниця, не сварливий, не жадібний до нечесної наживи,
8а гостинний, добролюбивий, мудрий, справедливий, благочестивий, стриманий,
9який дотримується правдивої науки згідно з навчанням, щоб був здібний і наставляти в здоровій науці, та й супротивників переконувати.
10Є бо їх чимало, отих непокірних, пустомовних та обманних, особливо з-поміж обрізаних.
11їм треба затулити рота; вони баламутять цілі сім’ї, навчаючи заради ганебної наживи, чого не треба.
12Сказав один з них, власний пророк їхній: Крітяни завжди брехливі, звірі погані, черева ледачі.
13Свідоцтво це правдиве. Ось чому ти їх суворо картай, щоб були здорові у вірі,
14щоб не зважали на байки юдейські, ані на накази людей, які відвертаються від правди.
15Для чистих усе чисте, а для забруднених та невірних немає чистого нічого; у них же забруднені і розум, і сумління;
16Заявляють, що знають Бога, а ділами своїми відрікаються, мерзенні й непокірні та до всякого доброго діла непридатні.

2. Вказівки: старим 1-5; юнакам 6-8; рабам 9-10; вірним 11-15

1Ти ж говори, що личить здоровому вченню:
2Старі щоб були тверезі, поважні, помірковані, здорові у вірі, любові, терпеливості.
3Старі жінки так само нехай поводяться, як освяченим личить: щоб не були злоріки, ані віддані пияцтву, щоб добра навчали,
4щоб молодих навчали любити своїх чоловіків та дітей кохати,
5щоб були стримані, чисті, хазяйновиті, добрі, підвладні власним чоловікам, – щоб слово Боже не ганьбилося.
6Так само і юнаків умовляй, щоб були помірковані,
7даючи самі себе на зразок добрих діл: повноти в ученні, поважности,
8Здорового та бездоганного навчання; щоб супротивник осоромився, неспроможний нічого злого проти нас сказати.
9Раби своїм панам нехай коряться в усьому, хай будуть угодливі, не суперечливі,
10хай не крадуть, а хай виявляють цілковиту добру вірність, щоб у всьому прикрашали вчення нашого Спаса Бога.
11Бо Божа благодать з’явилася спасенна всім людям
12і навчає нас, щоб ми, зрікшися нечестя та грішних бажань цього світу, жили тверезо, праведно і благочестиво в нинішньому віці,
13чекаючи блаженної надії і славного з’явлення великого Бога і Спаса нашого Ісуса Христа,
14який віддав себе самого, щоб викупити нас від усякого беззаконня та щоб очистити собі народ, що був би його власний, ревний до добрих діл.
15Так говори, умовляй і картай з усією повагою. Нехай ніхто тобою не нехтує.

3. Загальні обов’язки християн

1Нагадай їм, щоб корилися верховній владі, щоб слухалися, були готові до всякого доброго діла,
2щоб нікого не ганьбили, були мирні, поступливі та виявляли повну лагідність супроти всіх людей.
3Ми теж були колись безглузді, непокірні, збаламучені, служили пристрастям та розкошам прерізним, живучи у злобі й заздрощах, огидні, взаємно ненависні.
4Та коли з’явилась доброта й любов до людей Спаса нашого Бога,
5він спас нас не ради діл справедливости, які ми були зробили, але з свого милосердя, купіллю відродження і відновленням Святого Духа,
6якого вилив на нас щедро через Ісуса Христа, нашого Спаса,
7щоб ми, оправдані його благодаттю, стали згідно з надією спадкоємцями життя вічного.
8Вірне слово! І я хочу, щоб ти його запевняв, аби ті, які увірували в Бога, намагалися бути першими в добрих ділах. Це добре й корисне людям.
9А безглуздих питань, родоводів, спорів та суперечок про закон уникай, бо вони безкорисні й марні.
10Єретика чоловіка по першім і другім попередженні цурайся,
11знаючи, що такий ось збився на манівці і грішить, ще й осуджує себе самого.
12Коли пришлю до тебе Артема або Тихика, чимскоріше приходь до мене в Нікопіль, бо я вирішив там перезимувати.
13Зину законника й Аполлоса випровадь дбайливо, щоб їм нічого не бракувало.
14Наші також; нехай навчаться бути першими в добрих ділах для конечних потреб, щоб не були безплідні.
15Вітають тебе всі, які зо мною. Вітай тих, які люблять нас у вірі. Благодать з усіма вами!

ІІ Послання Апостола Павла до Тимотея  Послання Апостола Павла до Филимона