Послання Апостола Юди


1. Привіт 1-2; лжевчителі 3-7; їхня гординя і розбещеність 8-16; пересторога 17-25

1Юда, слуга Ісуса Христа, брат Якова, покликаним, любим у Бозі Отці і збереженим Ісусові Христові:
2хай милосердя, мир і любов вам примножиться!
3Любі, докладаючи всієї пильности написати вам про наше спільне спасіння, вважаю за конечне написати вам, щоб заохотити вас боротися за віру, раз назавжди передану святим.
4Бо до вас просмикнулись деякі люди, що були здавна призначені на засуд: безбожні, які благодать Бога нашого обертають на розпусту й відрікаються від нашого єдиного Владики і Господа Ісуса Христа.
5Я хочу нагадати вам, – хоч знаєте все, – що Господь, визволивши людей з Єгипетського краю, згодом віддав на погибель тих, які не вірували.
6І ангелів, що не зберегли свого достоїнства, а полишили власне житло, зберіг у кайданах вічних, під темрявою, на суд великого дня.
7Так само Содом і Гомора з сусідніми містами, – які, подібно до них, віддались були розпусті й кинулися за іншим тілом, – лежать як приклад, скарані вічним вогнем.
8Одначе і ці також в маячінні бруднять тіло, нехтують Божою владою і зневажають величчя.
9І тоді, як сам архангел Михаїл, змагаючись із дияволом і сперечаючись із ним про тіло Мойсея, не наважився винести зневажливого суду, а сказав: «Нехай тебе Господь судить», –
10то ці зневажають те, чого не знають; а що, немов та нерозумна звірина, з природи знають, – те їх погубляє.
11Горе їм, бо вони пішли дорогою Каїна і, на відплату, потрапили в обман Валаама й у бунті Корея загинули.
12Вони – підводні скелі на бенкетах ваших, які живляться безсоромно з вами й самих себе випасають; хмари безводні, вітрами гнані; дерева, що пізно восени безплідні, двічі померлі, вирвані з корінням;
13люті морські хвилі, що власним соромом шумують; зорі блукаючі, яким пречорна темрява збережена повіки.
14Про них також пророкував Енох, сьомий від Адама, кажучи: «Ось прибув Господь із своїми десятками тисяч святих,
15щоб учинити суд над усіма й виявити всім безбожним усі вчинки їхньої безбожности, які вони безбожно накоїли, та всі зневаги, що проти нього говорили оті грішники безбожні.»
16Вони ремствують, нарікають на свою долю й у своїх пожадливостях перебувають; уста ж їхні промовляють гордовито, підлещуються для користи.
17Ви ж, любі, пригадайте собі те, що вам передсказали апостоли Господа нашого Ісуса Христа,
18які вам говорили: «Останнього часу будуть насмішники, що діятимуть у своїх похотях безбожних.»
19Це ті, що розбрат сіють, тварини, що не мають духу.
20Ви ж, любі, що будуєтеся вашою найсвятішою вірою і молитесь у Святім Дусі,
21бережіть себе самих у любові Божій, очікуючи милости Господа нашого Ісуса Христа для вічного життя.
22Тих, що вагаються, старайтеся переконати;
23інших рятуйте, вириваючи з вогню; до інших майте повне страху милосердя, ненавидьте навіть одежу, забруднену тілом.
24Тому ж, хто може зберегти вас від занепаду й поставити перед славою своєю непорочними в радості,
25єдиному Богу, Спасу нашому, через Ісуса Христа, Господа нашого – слава, велич, сила і могутність перед усіма віками і нині й по всі віки! Амінь

ІІІ Послання Івана Богослова  Одкровення Івана Богослова