Пророк Амос

1 2 3 4 5
6 7 8 9  

1. Гріх і покарання сусідніх Ізраїлеві народів

1Слова Амоса, що був з-між пастухів із Текоа, які він сприйняв про Ізраїля за юдейського царя Уззії та за Єровоама, сина Йоаса, ізраїльського царя, два роки перед землетрусом.
2І він промовив: Господь гримить з Сіону, з Єрусалиму видає свій голос, і пасовиська чабанів сумують, вершина Кармелю сохне.
3Так говорить Господь: «За три переступи Дамаску й за чотири, – я не попущу того. За те, що вони молотили залізними саньми Гілеад,
4я пошлю вогонь на дім Хазаела, й він пожере палаци Бен-Гадада.
5Я розіб’ю засув Дамаску й знищу мешканців Бікат-Авену й того, що тримає берло в Бет-Едені, й народ арамейський піде в Кір у полон», – слово Господнє.
6Так говорить Господь: «За три переступи Гази й за чотири, – я не попущу того. За те, що вони виселили цілі валки бранців, щоб їх Едомові видати.
7Я пошлю вогонь на мури Гази, й він пожере її палаци.
8Я знищу мешканців з Ашдоду й того, що тримає берло в Аскалоні. Поверну мою руку проти Екрону, і вигине останок філістимлян», – слово Господнє, Боже.
9Так говорить Господь: «За три переступи Тиру й за чотири, – я не попущу того. За те, що вони видали Едомові цілі загони бранців і не згадали про союз братерський,
10пошлю вогонь на мури Тиру, що пожере його палаци.»
11Так говорить Господь: «За три переступи Едому й за чотири, – я не попущу того. За те, що він мечем переслідував свого брата і заглушив у собі милосердя, і гнів його рвав безнастанно, і він зберіг лють свою назавжди, –
12пошлю вогонь на Теман, що пожере палаци Боцри.»
13Так говорить Господь: «За три переступи дітей Аммона й за чотири, – я не попущу того. За те, що розтинали жінок вагітних у Гілеаді, щоб поширити свої границі.
14Я запалю вогонь у мурах Рабби, що пожере його палаци серед крику у день бою, серед бурі у день хуртовини.
15І цар їхній піде у неволю, сам він і князі його з ним», – слово Господнє.

2. Гріх і покарання Моава, Юди та Ізраїля

1Так говорить Господь: «За три переступи Моава й за чотири, – я не попущу того. За те, що він перепалив кості едомського царя на вапно.
2Я пошлю вогонь на Моава, що пожере палаци Керійоту; Моав серед метушні загине, серед воєнного крику й суремного звуку.
3Знищу суддю з-посеред нього й уб’ю усіх його князів з ним», – слово Господнє.
4Так говорить Господь: «За три переступи Юди й за чотири, – я не попущу того. За те, що відкинули закон Господній і постанов його не пильнували; що брехні їхні звели їх на манівці, брехні, що за ними їхні батьки ходили.
5Я пошлю вогонь на Юду, що пожере палаци в Єрусалимі.»
6Так говорить Господь: «За три переступи Ізраїля й за чотири, – я не попущу того. За те, що вони праведника продають за гроші й бідного за пару капців;
7що топчуть голови вбогих у земний порох, що крутять правом тихих, що батько й син до однієї дівки ходять, щоб знеславити моє святе ім’я;
8за те, що розлягаються при кожнім жертовнику на взятій у застав одежі та п’ють вино покараних гривною у домі Бога свого.
9Адже то я був знищив перед ними Аморія, високого, неначе кедр ставний, та, немов дуб, сильного. Я знищив плід його зверху та його коріння знизу.
10Я вивів вас із Єгипетського краю, водив вас сорок років пустинею, щоб ви посіли землю Аморія;
11настановив з-поміж ваших синів пророків, і з-поміж юнаків ваших -назореїв. Хіба ж воно не так, діти Ізраїля? – слово Господнє.
12Ви .ж назореїв вином напували, а пророкам наказали: Не пророкуйте!
13Ось я придавлю вас, як давить віз, накладений снопами.
14І для моторного не буде втечі, і сильний не виявить сили, і витязь не врятує життя свого.
15Ані лучник не встоїться з луком, і прудконогий не спасеться, і їздець не врятує життя свого.
16Ба, й наймужніший з-між відважних утече в той день голим», – слово Господнє.

3. Злочини та покарання Ізраїля

1Слухайте це слово, що Господь говорить проти вас, діти Ізраїля, проти всієї родини, яку я вивів з Єгипетського краю, кажучи:
2«Лиш вас я знаю з усіх родин землі: тому й покараю вас за всі ваші провини.
3Хіба йдуть двоє укупі, якщо не згодились?
4Хіба рикає лев у лісі, коли він здобичі не має? Хіба левеня здіймає голос з лігва свого, нічого не впіймавши?
5Чи потрапить у сильце на землі пташка, коли не має принади? Чи здійметься сильце з землі, коли нічого не впіймало?
6Хіба засурмить сурма у місті я народ не сполохнеться? Чи станеться у місті якесь лихо, що його Бог не спричинив би?
7Дійсно, Господь Бог не робить нічого, не об’явивши намисли свої своїм слугам-пророкам.
8Зарикає лев, – хто не настрашиться? Господь Бог заговорив, – хто не запророкує?
9Оповістіть це на палацах у Ашдоді, й на палацах в Єгипетському краю, і скажіте: Зберіться на горах Самарії і гляньте на величезне в ній безладдя й утиски посеред неї!
10Вони не знають діяти чесно, -слово Господнє, – вони громадять насильства і здирства у своїх палацах.»
11Тому ось як говорить Господь Бог: «Ворог обложить край, повалить у тебе твою потугу, пограбовані будуть твої палаци.»
12Так каже Господь: «Так, як пастух із пельки лева вириває пару ніг чи клаптик вуха, отак сини Ізраїля, що живуть у Самарії, врятуються з кутком від ліжка, з підніжжям від постелі.
13Слухайте і свідчіть проти дому Якова, – слово Господа Бога, Бога сил.
14Бо того дня, коли каратиму Ізраїля за його переступи, я покараю і вівтарі у Бетелі: і роги жертовника будуть повідбивані й попадають на землю.
15Я вдарю по домі зимовім і домі літнім; доми зі слонової кости зникнуть, і кінець прийде на доми великі», – слово Господнє.

4. Жіночі розкоші; неминуче покарання Самарії

1Слухайте це слово, ви, корови башанські, що сидите на горі самарійській, що гнітите убогих, що утискаєте злиденних, що кажете до ваших чоловіків: «Нум лишень, будем пити!»
2Господь Бог поклявся святістю своєю: «Ось прийдуть певне на вас дні, і вас потягнуть геть гаками, останніх із вас – гарпунами.
3Ви вийдете через проломи в мурах, кожна – куди потрапить, – і кинуть вас у напрямі Хермону, – слово Господнє.
4Ідіть у Бетел і грішіте, та у Гілгал – гріхи помножте! Приносьте ранком ваші жертви, що три дні – ваші десятини.
5Паліть закваску в подячну жертву, кричіть про добровільні дари на все горло, бо ви так любите, о діти Ізраїля, – слово Господа Бога.
6Я дав вам голі зуби по всіх містах ваших, безхліб’я по всіх селах ваших, та ви до мене не повернулися, – слово Господнє.
7Я стримав від вас дощ, як було ще три місяці до жнив; пускав його на одне місто, та не пускав на друге; один наділ дощем скроплювано, а другий, на який дощ був не падав, висихав.
8І пленталися двоє-троє міст до одного міста, щоб води напитись, і не напивались; та ви до мене не повернулися, – слово Господнє.
9Побив я вас сажкою та зоною; силу ваших садів та ваших виноградників, ваші смоковниці й маслини сарана пожерла, та ви до мене не повернулися, – слово Господнє.
10Наслав на вас я пошесть, таку, як у Єгипті; вибив мечем ваших юнаків і забрав у полон ваших коней; постав сморід у таборі вашім, що бив вам у ніздра, та ви до мене не повернулися, – слово Господнє.
11Я деяких з-між вас спустошив, як Бог спустошив був Содом та Гомору; й ви були, мов та головешка, вирвана з пожежі, та ви до мене не повернулися, – слово Господнє.
12Тому отак, Ізраїлю, вчиню з тобою! Тому, що це вчиню з тобою, готуйсь, Ізраїлю, стрічати Бога твого!»
13Бо ось він, той, хто утворює гори й творить вітер; хто відкриває людині її задуми, хто робить з ранку пітьму і хто ходить по землі висотах, – Господь, Бог сил – його ім’я.

5. Новий заклик чинити добро

1Слухайте це слово, яке я виголошую над вами, – жалобну пісню, доме Ізраїля:
2Упала, більш не встане Ізраїлева діва! Лежить на власній землі навзнак, і нікому її підвести!
3Бо так говорить Господь Бог: «У місті, що виступало тисяччю в похід, зостанеться лиш сотня; у місті ж, що виступало сотнею, зостанеться лиш десять для дому Ізраїля.»
4Бо так говорить Господь до дому Ізраїля: «Шукайте мене, й житимете.
5Бетелу не шукайте, та й до Гілгалу не ходіте, і в Версавію не проходьте, бо Гілгал таки піде в неволю, Бетел на ніщо зійде.»
6Шукайте Господа, і житимете; інакше він кинеться, немов вогонь, на дім Йосифа і пожере його, і нікому буде в Бетелі його гасити.
7О ви, що обертаєте у полин правосуддя і що кидаєте на землю справедливість!
8Той, що творить Косаря та Квочку, перемінює темряву на ранок, а з дня робить ніч темну; що кличе води моря і на поверхню землі їх розливає, – Господь, ім’я йому!
9Він насилає на потужного, мов блискавку, руїну, і спустошення приходить на твердиню.
10А вони ненавидять суддю у брамі, бридяться тими, що говорять правду.
11Тому, за те, що топчете вбогого й здираєте хабар із нього хлібом, ви, збудувавши з тесаного каменя доми, – не будете в них жити; ви насадили виноградники препишні, -але вина з них не будете пити.
12Бо я знаю, яка їх безліч – тих переступів ваших, і які великі гріхи і ваші; ви, що утискаєте праведника, що берете викуп, і відпихаєте убогого при брамі!
13Тому розсудливий мовчить такого часу, бо то – лихий час.
14Добра шукайте, не зла, щоб могли жити і щоб Господь, Бог сил, був з вами, як то ви кажете.
15Ненавидьте зло, любіть добро, встановіть у брамі справедливість, -може, Господь, Бог сил, змилується над решткою Йосифа.
16Тому так каже Господь, Бог сил, Адонай: «По всіх майданах лемент буде, і по всіх вулицях будуть кричати: Леле, леле! Плугатаря закличуть до жалоби, до плачу – тих, що вміють пісень похоронних.
17І по всіх виноградниках плач буде, бо я перейду серед тебе, – слово Господнє.
18Горе вам, що прагнете дня Господнього! Навіщо вам той день Господній? Він – темрява, не світло!
19Це все одно, якби хтось утік від лева й наскочив на ведмедя, або, ввійшовши в хату, сперся об стіну рукою, а його б гадина вкусила.
20Хіба ж бо день Господній не буде темрява, а світло? Не пітьма без просвітку?
21Мені осоружні, мені обридли ваші свята; ваші врочисті збори мені не довподоби.
22Хоч ви мені й принесете всепалення та ваші хлібні жертви, я їх не прийму. На ваші мирні жертви з годованого скоту я й не погляну.
23Усунь від мене твоїх пісень гомін! Гри твоїх гарф я слухати не хочу.
24Нехай тече, неначе води, справедливість – і правда, як ріка потужна.
25Чи ви, доме Ізраїля, приносили мені в пустині жертви та офіри протягом сорока років?
26Ви візьмете Сіккута, вашого царя, і зорю бога вашого Кійюна, бовванів ваших, що ви їх собі наробили.
27Тому я виселю вас за Дамаск», – слово Господнє, – Бог сил його ім’я.

6. Марна впевненість багатіїв

1Горе безжурним на Сіоні та безпечним на горі самарійській, значним у першому з народів, до яких дім Ізраїля приходить!
2Перейдіть у Калне й гляньте, а звідти йдіть у Хамат Великий, потім спустіться в Гат Філістимлянський. Чи ж вони ліпші, ніж ці царства? Чи ж їхня країна більша, аніж ваша?
3Ви віддаляєте день лиха й наближаєте насильства осередок.
4Вилежуєтесь на слонових ложах і розтягаєтесь на їхніх постелях; їсте собі ягнят з отари та телят із хліву.
5Кричать під звуки гарфи, вигадують собі, немов Давид, музичне знаряддя.
6П’ють вино в великих чашах, намащуються мастьми вельми дорогими і над руїною Йосифа не вболівають.
7За те ж підуть тепер у полон на чолі полонених, і гульня тих, що вилежувалися, минеться.
8Господь Бог поклявся самим собою, – слово Господа, Бога сил: «Мені огидна Якова гординя, його палаци ненавиджу; я видам місто з усім, що є у ньому.»
станеться, коли в одному домі лишиться десять чоловік, вони помруть.
10І останеться мало хто, щоб виносити спалені кості з хати. І як хтось спитає того, що в самій середині у хаті: «Чи є ще хтось із тобою?» – і той відкаже: «Ні!» – тоді він скаже: «Цить, бо не годиться згадувати ім’я Господнє!»
11Бо ось Господь накаже, й великий дім на скіпки розпадеться, а малий – на тріски.
12Чи ж коні бігають по скелях? Чи хтось орав коли волами море? А ви обертаєте правосуддя в отруту, плід справедливости – у полин.
13О ви, що радуєтесь невідь чому, кажучи: «Чи ж не нашою силою ми здобули собі могутність?»
14«Та ось, доме Ізраїля, я на вас підійму, – слово Господа, Бога сил, -народ, і вас тіснитимуть від Хамат-входу до Арава-потоку.»

7. Спротив маловірів пророцтвам Амосовим

1От що Господь Бог показав мені у видінні: Ось він створив сарану тоді, коли отава почала гнатися вгору. То була отава по царській косовиці.
2І як вона перестала їсти траву у країні, я мовив: «Господи Боже, прости, будь ласкав! Як устоїться Яків? Таж він такий маленький!»
3І жалко стало Господеві того: «Не бути цьому!» – мовив Господь.
4От що Господь Бог показав мені у видінні: Ось Господь Бог викликав вогонь для суду. І він пожер глибінь велику і намірявсь пожерти землю.
5Тоді я мовив: «Господи Боже, припини, будь ласкав! Як устоїться Яків? Таж він такий маленький!»
6І жалко стало Господові того: «І цьому теж не бути!» – мовив Господь Бог.
7От що він показав мені: Господь стояв на мурі мурованім з повісом у руці.
8Господь сказав до мене: «Що ти, Амосе, бачиш?» І відповів я: «Повіс.» – Тоді Господь сказав до мене: «Ось я покладу повіс посеред мого люду Ізраїля, Я не прощу йому вже більше!
9Спустошені будуть висоти Ісаака, Ізраїля святині будуть зруйновані. Я проти дому Єровоама з мечем устану.»
10Тоді Амасія, бетельський священик, послав до Єровоама, ізраїльського царя, сказати: «Амос змовився на тебе серед дому Ізраїля. Країна не може вже терпіти всіх його слів.
11Бо ось що Амос каже: Єровоам від меча поляже, й Ізраїль напевно піде в неволю далеко від свого краю.»
12Далі Амасія сказав до Амоса: «Іди, видющий, тікай геть у землю Юди; там їж собі хліб та й пророкуй там.
13А в Бетелі не пророкуй більше, бо то царська святиня і дім царський.»
14І відповів Амос і мовив Амасії; «Я не був ні пророком, ані сином пророка не був я. Я пастухом був і порав сикомори.
15Та Господь узяв мене від отари і сказав до мене: Іди, пророкуй моєму народові Ізраїлеві.
16Слухай же тепер слово Господнє. Ти кажеш: Не пророкуй проти Ізраїля, і не проповідуй проти дому Ісаака.
17За це ж так Господь каже: Жінка твоя стане блудницею у місті, сини твої та дочки від меча поляжуть; поле твоє поділять шворкою, і ти помреш у краю нечистім. Ізраїль же напевно піде в полон, геть із свого краю.»

8. Нова погроза карами

1От що Господь Бог показав мені у видінні: Ось кошик з літніми плодами.
2І він спитав: «Що ти, Амосе, бачиш?» Я відповів: «Кошик з літніми плодами.» Господь сказав до мене: «Настав кінець моєму народові Ізраїлеві: я не прощу йому вже більше.
3І співи храму стануть того дня квилінням, – слово Господа Бога; багато трупів буде; на кожне місце кинуте буде мовчання!»
4Слухайте це, ви, що раді б бідного пожерти і вигубити вбогих краю,
5кажучи: «Коли мине той новий місяць, щоб нам продати хліб наш? І субота, щоб нам засіки відчинити, і, зменшивши міру й збільшивши ціну шекля, невірною вагою шахрувати?
6Щоб нам купити бідолах за гроші, вбогого за пару капців, продати висівки пшенишні?»
7Господь поклявсь гординею Якова: Повіки не забуду ані одного з їхніх учинків.
8Хіба не затрясеться через це країна; і не затужить кожен, хто живе в ній? Уся вона, немов ріка, піде вгору і скаламутиться, і знов осяде, як ріка Єгипту!
9«І станеться в той день, – слово Господа Бога, – я сонцю заповім заходити опівдні, нашлю серед ясного дня пітьму на землю.
10Оберну ваші свята в смуток, усі ваші пісні в лемент. Я наведу на кожен стан вереття, на кожну голову – лисину. Наведу плач, немов по синові одинакові: так воно буде до кінця, немов гіркий день.
11Ось дні надходять, – слово Господа Бога, – і я пошлю на землю голод; не голод за хлібом, не спрагу за водою, лише за слуханням слова Господнього.
12І вони будуть плентатись від моря і до моря, від півночі до сходу сонця будуть туди й сюди тинятися, шукаючи слова Господнього, але його не знайдуть.
13Того дня гарні дівчата й хлопці будуть від спраги умлівати.
14Ті, що кленуться гріхом Самарії і кажуть: Так певно, як живе твій Бог, о Дане! – або: Так певно, як живе дорога Версавії, – вони впадуть і більш не встануть.»

9. Доля Ізраїля вже призначена 1-10; він очищений дочекається Месіянської ери 11-15

1Я бачив Господа, що стояв при жертовнику. І він мовив: «Удар по главнях, щоб аж одвірки захитались! Я всім їм голови порозбиваю, а тих з них, що зостануться, мечем повбиваю; ані один з них не втече, ані один з них не спасеться.
2Хоч би в Шеол зарились, то й звідти їх моя рука добуде. Хоч би знялись на небо, я їх і звідти поскидаю.
3Хоч би сховались на вершині Кармелю, я їх шукатиму і візьму звідти. Хоч би запроторились від мого ока на дні моря, я і там звелю змієві, і він їх кусатиме.
4Хоч би пішли перед своїми ворогами у неволю, я й там повелю мечеві, й він уб’є їх. Оберну на них мої очі, – та на лихо, не на благо.»
5Бо Господь, Бог сил, – то він, що землі торкнеться, і вона тане, і всі її мешканці тужать; і вся вона, немов ріка, здіймається вгору й осідає знову, як ріка Єгипту.
6Він збудував на небі свої високії палаци, він заснував своє склепіння над землею. Він кличе води моря, і на поверхню землі їх розливає; Господь – ім’я йому!
7«Чи ж ви мені не як кушіїв діти, о діти Ізраїля, – слово Господнє? Чи ж я Ізраїля не вивів з Єгипетського краю, і філістимлян із Кафтору та арамійців із Кіру?
8Ось очі Господа Бога на грішнім царстві, і я вигублю його з обличчя землі. Однак, не вигублю я зовсім Яковового дому, – слово Господнє.
9Бо ось ізвелю я і просію дім Ізраїля проміж усі народи, як то просівають у решеті, але й зернятко не впаде на землю.
10Усі грішники мого народу від меча поляжуть, вони, що кажуть: Не наблизиться, не прийде на нас лихо!
11Того дня я підведу розвалену Давидову халупу, поправлю в ній проломи, підійму її румовища. Я відбудую її, як була за днів днедавніх,
12щоб вони заволоділи останком Едома і всіма народами, що на них було призване моє ім’я, – слово Господа, який це зробить.
13Настане час, – слово Господнє, – коли орач женця застане, а той, що топче грона, – того, що зерно розсіває. Гори точитимуть сік винний, і всі пагірки розтануть.
14Я відновлю Ізраїля, народ мій, і вони відбудують спустошені міста й будуть у них жити. Насадять виноградники й будуть вино з них пити, і розведуть сади, і їстимуть плоди з них.
15Я посаджу їх на землі їхній, і їх не вирвуть уже з землі їхньої, що я їм дав», – каже Господь, Бог твій.

 

Попередня книга (“Пророк Йоіл”)  Наступна книга (“Пророк Авдій”)