Пророк Наум

1 2 3

1. Гнів Господній проти Ніневії

1Пророцтво про Ніневію. Книга видіння Наума з Елкошу.
2Господь – ревнивий Бог і месник! Господь відплачує, він повний гніву. Господь своїм противникам воздає, він плекає на ворогів своїх обурення.
3Господь довготерпеливий і силою великий, але без кари винного не залишає. Господь, – його дороги в бурі й хуртовині, і хмари – порох під ногами в нього.
4Він погрожує морю й сухим його робить, висушує всі ріки. В’яне Башан і Кармель, і цвіт Ливану в’яне!
5Перед ним тремтять гори, і на пагорби тануть; земля перед ним піднімається, – усесвіт і всі його мешканці.
6Хто встоїться перед його гнівом? Хто може витримати його обурення гаряче? Гнів його вогнем розливається, і скелі розпадаються перед ним.
7Господь – благий, твердиня в день смутку, і знає тих, що на нього уповають.
8Але він повінню, що з берегів виходить, дощенту знищить своїх противників, і пітьма буде гнатися за його ворогами.
9Що ви намислюєте проти Господа? Він довершить руїну, і лихо більш не повториться.
10Бо хоч вони, мов терня, що густо переплелося, хоч вони п’яні від своїх напоїв, – вони будуть пожерті цілковито, як суха солома.
11Із тебе вийшов той, хто проти Господа зло намислює, – лихий дорадник.
12Так каже Господь: «Хоч вони й повні сили, і їх багато, все одно будуть стяті, і зникнуть! Хоч я тебе й засмутив, та більше не засмучу.
13Тепер розторощу його ярмо, яке тяжить на тобі, і розірву твої окови.»
14Про тебе ж Господь заповідав: «Не буде більш потомства з твоїм ім’ям. Я викоріню з дому богів твоїх, тесаних і вилитих ідолів. Я приготую гріб твій, бо став єси нікчемним.»

2. Видовище падіння Ніневії

1Ось на горах ноги посла доброї новини, що мир оповіщає! Святкуй, о Юдо, твої свята, виконуй твої обітниці, бо Беліял не буде через тебе більше проходити, – він згинув цілковито.
2Бо Господь велич Якова відновить, як велич Ізраїля; пустошники бо їх спустошили, знівечили їхнє віття виноградне.
3Пустошник вирушає на тебе. Стань на валу на варті, стережи шлях, підпережи стан свій, збери докупи всю твою потугу.
4Щити витязів його червоні, вояки в кармазині, а колісниці у вогненному блиску криці, коли готуються до бою; хвилюються кипарисові списи.
5По вулицях летять шалено колісниці, наввипередки котяться через майдани; на вигляд вони, неначе смолоскипи, неначе блискавки, біжать по всіх усюдах.
6Він згадує своїх витязів, що спотикаються, бігши, кидаються під мури, і захист уже готовий.
7Брами рік відкрито, палац зо страху вмліває.
8Виводять царицю і ведуть у неволю, її слугині стогнуть жалібно, немов голубки, і б’ють себе в груди.
9Ніневія, немов став, з якого води утікають. «Стійте бо, стійте!» Але ніхто й не озирнеться!
10«Грабуйте золото, грабуйте срібло!» Ліку нема запасам, сила всілякого дорогоцінного посуду.
11Спустошена, порожня, в руїнах! Аж серце мліє, трусяться коліна; у кожного біль у крижах, обличчя в усіх поблідли.
12Де леговище левів, що в ньому левенята зростали, що в ньому походжали лев, левиця та левеня, і ніхто не полохав їх?
13Лев рвав для своїх левенят кусні, душив для своїх левиць; він наповнював здобиччю свої сховки, й свої ж барлоги лупом.
14«Оце я проти тебе, – слово Господа сил, – я пущу димом твої колісниці, меч пожере левенят твоїх. Я зітру з землі твою здобич, і голосу твоїх послів не буде більше чути.»

3. Проречення Ніневії горя

1Ой, горе місту крови, повному брехень, грабіжницькому, – здирству кінця не видно!
2Ось чути ляскіт бича, чути, як гуркотять колеса, басують коні, скачуть колісниці.
3Летить кіннота, мечі блискають, вилискують ратища; сила поляглих, купи мертвих, трупам немає краю, -всі спотикаються об трупи.
4А все це за велику силу блудів блудниці чудової вроди, спритної до чарів, що блудами своїми продає народи, і сім’ї – чарами своїми.
5Оце я проти тебе, – слово Господа сил. Закину на обличчя тобі подолки твого плаття, твою голизну покажу народам і царствам – твій сором.
6Жбурну на тебе брудом, я тебе знеславлю і виставлю на насміх.
7І станеться: кожний, хто тебе побачить, утече від тебе й скаже: «Збурена Ніневія! Хто її пожаліє? Де мені для неї утішителів шукати?»
8Хіба ж ти ліпша від Но-Аммону, що був розлігся на ріках, що воду мав навколо себе, що валом йому було море, і море було йому муром?
9Етіопія і Єгипет були його потугою, і їй кінця не було; Пут та Лівія – його помічниками.
10Та й він пішов у неволю, потяг у полон, а його немовлята теж були розбиті на перехрестях усіх вулиць; на його знатних кинуто жереб, і всіх його вельмож закуто в кайдани.
11Ти теж уп’єшся, будеш непритомна; ти теж шукатимеш від ворога притулку.
12Усі твої твердині будуть, наче смоковини зо спілими первоплодами: як їх потрясти, то падають у рот тому, що їх із’їсти хоче.
13Глянь на народ твій: та то ж жіноцтво серед тебе! Ворота твого краю відкриті навстіж ворогам твоїм, вогонь жере твої засуви.
14Черпай же собі воду на час облоги, скріпи твої твердині. Увійди у грязь і міси глину, візьми у руки форму на цеглини.
15Там пожере тебе вогонь, меч посіче тебе, він пожере тебе, як гусінь! Множись, як сарана!
16Розмножуй твоїх купців над зорі, що на небі! Гусінь розсіється і розлетиться.
17Твої князі, неначе сарана; твої урядовці, неначе стрибунців рій, що розташовується табором на мурах за холодної днини, – але як зійде сонце, вона вмить зникає, і місця, де була, не знати.
18Поснули пастирі твої, асирійський царю! Витязі твої відпочивають, народ твій по горах розбігся, і нікому його збирати.
19На твою рану нема ліків, тяжке твоє нещастя! Хто лиш почує вість про тебе, заплеще в долоні над тобою: над ким бо не переходила безнастанно твоя злоба!

 

Попередня книга (“Пророк Міхей”)  Наступна книга (“Пророк Авакум”)