Пророк Осія

1 2 3 4 5 6 7
8 9 10 11 12 13 14

1. Блудниця та діти Осії від неї – символи Ізраїля

1Слово Господнє, що було до Осії, сина Беері, за часів Уззії, Йотама, Ахаза та Єзекії, царів юдейських, і за часів Єровоама, сина Йоаса, царя ізраїльського.
2Коли Господь почав говорити через Осію, він сказав до нього: «Іди, візьми собі за жінку блудницю й дітей блудних, бо край, покинувши Господа, тільки й знає, що блудувати.»
3Пішов він і взяв Гомер, дочку Дівлаїма. Завагітніла вона й породила йому сина.
4Господь сказав до нього: «Назви його Єзреел, бо ще трохи, й я відомщу кров Єзреела на домі Єгу та покладу край царству дому Ізраїля.
5Того дня я зламаю лук Ізраїля в Єзреел-долині.»
6Завагітніла вона знову й породила дочку. І він сказав до нього: «Назви її: Непомилувана, бо я не буду більше милувати дому Ізраїля; я ніяк не прощу їм.
7А над домом Юди я змилуюся і спасу їх Господом, Богом їхнім. Я не спасу їх ні луком, ні мечем, ні війною, ні кіньми, ні їздцями.»
8Відлучила вона Непомилувану й завагітніла та породила сина.
9І він сказав: «Назви його: Не-Мій-Народ, бо ви – не мій народ, а я – не ваш.»

2. Проблиски надії

1«Та все ж таки синів Ізраїлевих буде числом стільки, як піску морського, що його не можна ні зміряти, ані злічити. І замість до них казати: Ви – не народ мій, – до них казатимуть: Діти Бога живого.
2Сини Юди й сини Ізраїля зберуться докупи і настановлять над собою одного головою, і вийдуть з краю, великий бо буде день Єзреела.
3Скажіть вашим братам: Народ мій, – а вашим сестрам: Помилувана.
4Оскаржте вашу матір, оскаржте, бо вона мені не жінка, і я не чоловік їй. Нехай вона усуне з лиця у себе блуд свій, і свої перелюбства з-поміж грудей у себе,
5а то я роздягну її догола, зроблю її такою як була в день, коли народилась, зроблю її, немов пустиню, зроблю її, неначе суху землю, я спрагою її заморю.
6Дітей її не буду милувати, бо то блудницькі діти,
7бо мати їх блудувала. Та, що їх зачала, соромом себе покрила, бо говорила: Піду я за коханцями моїми, що мені дають хліб і воду, вовну й льон, олію й напої.
8Ось чому я її дорогу глодами загороджу й вимурую мур проти неї, так що вона своїх стежок не знайде.
9Вона гонитиметься за коханцями своїми, але не дожене їх, шукатиме, та не знайде їх. І тоді скаже: Піду, повернусь до мого першого чоловіка, бо тоді мені ліпше було, ніж нині.
10Вона не визнала, що то я давав їй хліб, молоде вино й свіжу олію, що я обсипав її золотом та сріблом, з яких вона собі ваалів наробила.
11Тому я заберу назад у свій час хліб мій, і моє молоде вино в свою пору; я вирву геть вовну й льон мій, якими вона свою голизну прикривала.
12Тепер відкрию її сором перед очима в її коханців, і ніхто її не врятує з руки моєї.
13Край покладу я всім її утіхам, її святам, її новомісяччям, її суботам – усім її врочистостям.
14Я спустошу виноградні лози й смоківниці в неї, що про них вона казала: Це мої подарунки, що мені були дали мої коханці. Я оберну їх на ліс; звір польовий буде їх жерти.
15Я її покараю за дні ваалів, коли вона їм кадила та, оздобившися кульчиками й намистами, за коханцями ходила. Мене ж – вона забула! – слово Господнє.
16Ось чому я її заманю і заведу її у пустиню, і буду їй до серця промовляти.
17Я дам їй виноградники ізвідти й Ахор-долину, як надії двері. І вона відповість там так, як за днів своєї молодости та як вона виходила з Єгипетського краю.
18І станеться: того часу, – слово Господнє, – вона буде звати мене: Мій чоловіче! – вона не буде більше мене звати: Мій Ваале!
19Я викину із уст у неї імена ваалів, їхні ймення не будуть згадуватись більше.
20І я вчиню для них умову з диким звірем, з птаством небесним і з тим, що по землі плазує. Лук, меч, війну – я з землі знищу і дам лежати їм безпечно.
21Я заручу тебе собі навіки, я заручу тебе собі в справедливості й у праві, в ласкавості й у любові.
22Я заручу тебе собі в вірності, й ти Господа спізнаєш.
23Того часу я відповім, – слово Господнє, – небу, а воно відповість землі.
24Земля відповість збіжжю, мустові й олії; вони ж відкажуть Єзреелові.
25Я його засію для мене у краю, помилую я Непомилувану і скажу Не-Мій-Народові: Ти – народ мій, а він скаже: Ти – Бог мій.»

3. Викуп невірної жінки – символ Божого милосердя супроти Ізраїля

1Господь сказав до мене: «Іди ще, полюби жінку, яку любить її друг, перелюбку, так само, як Господь любить синів Ізраїля, хоч вони й звертаються до інших богів і люблять печива виноградні.»
2І я купив собі її за п’ятнадцять срібняків та за хомер ячменю й пів хомера ячменю,
3і сказав їй: «Довгий час сидітимеш мені самотньою, не блудуючи, і не належатимеш ніякому чоловікові; таким же й я буду до тебе.»
4Бо довгий час сини Ізраїля сидітимуть самотніми, без царя й без князя, без жертви й без пам’ятника, без ефоду й без терафів.
5Потім сини Ізраїля повернуться й шукатимуть Господа, Бога свого, й Давида, царя свого; і, тремтівши, прийдуть до Господа й до його доброти – наприкінці днів.

4. Загальне зіпсуття

1Слухайте слово Господнє, діти Ізраїля, бо в Господа суд із мешканцями краю: нема бо правди, ані милосердя, ні знання Бога в краю.
2Невірні клятьби, брехні, душогубства, крадіж та перелюби! Прорвано перепони, кров ллється без упину!
3Ось чому край сумує, і кожний, хто живе в ньому, зневажає разом із звірем у полі й птахом у небі, ба й риба в морі гине.
4А все ж таки нехай ніхто не докоряє, ніхто нехай не ганить; до тебе бо, священику, у мене справа!
5Тому спотикатимешся удень, і пророк теж спотикнеться уночі з тобою. І матір твою я погублю.
6Народ мій гине через брак знання. Тому, що ти відкинув знання, – то й я тебе відкину від мого священства; забув ти про закон Бога твого, – то й я твоїх синів забуду.
7Що більш їх множилося, то більш вони грішили проти мене; я славу їхню переміню на ганьбу.
8Вони живуть з гріхів мого народу, душа їхня до його беззаконности змагає.
9Та що буде з народом, те й із священиком: я його покараю за його поведінку, я йому відплачу за його вчинки.
10І вони їстимуть, але не будуть ситі; блудуватимуть, але не будуть розростатись, бо занедбали на Господа вважати.
11Блуд, вино й муст розум відбирають.
12Народ мій у свого дерева шукає ради, і палиця його майбутнє його звіщає, бо дух блудництва зводить їх з дороги; блудуючи, вони від свого Бога відступили.
13На вершинах гір вони приносять жертви та по пагорбах палять кадило, під дубом, під тополею та теребинтом, бо тінь їхня мила. Тому ваші дочки блудують і ваші невістки перелюб творять.
14Я не скараю дочок ваших, коли будуть блудувати, ані невісток ваших, як будуть перелюб творити, бо вони ж самі з блудницями набік відходять, приносять жертви з розпусницями при святинях; а народ без тями гине.
15Коли вже ти, Ізраїлю, блудуєш, то нехай би вже не провинювавсь хоч Юда! Ой, не ходіте у Гілгал і не здіймайтесь у Бет-Авен, та не кляніться: Як жив Господь!
16Ізраїль бо впертий, як телиця вперта; хіба Господь може пасти їх, як ягня, по лугах розлогих?
17Ефраїм злигався з бовванами, – лиши його.
18Коли мине їх пияцтво, вони беруться до блудництва; князі його кохаються в безчесті.
19їх схопив вітер у свої крила, вони стидатимуться своїх жертовників.

5. Погроза карою: Бог відступиться від Ізраїля

1Слухайте це, о священики! Вважай, доме Ізраїля! Прихили вухо, доме царський, бо вам суд належить! Бо ви були пасткою у Міцпі і сіткою розіп’ятою на Таворі.
2Відступники погрузли глибоко у вбивствах, та я провчу їх усіх.
3Знаю я Ефраїма, та й Ізраїль не схований від мене. Тепер бо ти, Ефраїме, блудуєш, – сплюгавлений Ізраїль.
4Учинки їх не дозволяють їм повернутися до свого Бога, бо дух блудництва в них усередині, і вони Господа не знають.
5Але Ізраїля гординя буде свідчити проти нього. Ізраїль та Ефраїм спотикнуться об свою провину, і Юда теж спотикнеться з ними.
6Вони йдуть з вівцями своїми та волами Господа шукати, але вони його не знайдуть: він від них ухилився!
7Вони зламали віру Господеві, бо чужих дітей сплодили: тепер же новий місяць пожере їх і поля їхні.
8Трубіть у ріг у Гівеа, у сурму в Рамі; вдарте на сполох у Бет-Авені – позаду тебе, Веніямине!
9Ефраїм стане пусткою в день кари; я сповіщаю над колінами Ізраїля річ певну.
10Князі юдейські скидаються на тих, які пересувають межі. Я виллю на них, немов воду, гнів мій.
11Пригноблений Ефраїм, судом побитий, бо уподобав собі за марнотами ходити.
12Тому буду для Ефраїма міллю і порохном для дому Юди.
13Коли ж Ефраїм побачив свою неміч і Юда – свою рану, пішов Ефраїм до Ашшура, а Юда до великого царя звернувся; та він вас вилікувати не здолає, ні вигоїти рану вашу.
14Бо я буду, мов лев, для Ефраїма, немов левеня – для дому Юди. Я, я розірву й геть піду; я вхоплю, і ніхто не буде рятувати.
15Піду, повернусь на моє місце, аж доки ті не визнають вини своєї і не стануть обличчя мого шукати. У своїй біді шукатимуть мене ретельно.

6. Ізраїль навертається до Бога, але нещиро

1Ходіть, до Господа повернімся: бо він розірвав, він і загоїть; він ударив, він і рани перев’яже.
2Через два дні він оживить нас, на третій день на ноги нас поставить, і будемо перед ним жити.
3І спізнаваймо, намагаймось Господа спізнати; його прибуття певне, як зірниця, як дощ, він до нас прийде; немов весняний дощ, який зрошує землю.
4Що мені діяти з тобою, Ефраїме? Що мені діяти з тобою, Юдо? Таж любов ваша, немов уранці мряка, мов та роса, що притьмом геть приходить.
5Тому я їх навчав через пророків, грозив їм уст моїх словами, і суд мій виходить, наче світло.
6Бо я бажаю милости, а не жертви; і знання Бога – над всепалення.
7Вони ж, як люди, союз порушили і зрадили мене там.
8Гілеад – місто злочинців, вкрите слідами крови.
9Неначе зграя розбишак, що на людей чигає, отак священиків ватага вбиває на шляху сихемськім. Вони мерзоти чинять!
10В домі Ізраїля бачив я страшні речі: там блуд в Ефраїма, опоганивсь Ізраїль.
11Та й тобі, Юдо, призначене жниво, як я відкличу полон народу мого
.

7. Зіпсуття провідних верств Ізраїля

1Як я хотів Ізраїля лікувати, виявилась провина Ефраїма й злоба Самарії; вони бо брехню чинять; злодій вдирається до хати, а розбишак ватага грабує ззовні.
2Вони ж у серцях своїх не кажуть, що я пригадую усю їхню злобу. Тепер їх обгорнули навкруги їхні власні злі вчинки, – вони перед обличчям у мене.
3Вони своєю злістю царя розвеселяють, – князів обманами своїми.
4Всі вони перелюбці, як піч, розпалена пекарем, який перестає підкладати до вогню, коли замісить тісто, доки воно не вкисне.
5У день нашого царя князі палким вином зробили його хворим, він простягає свою руку разом із глузливцями.
6Бо серце їхнє, неначе піч, палає при їхній змові; їхній гнів усю ніч дрімає, а вранці горить палаючим вогнем.
7Усі вони, мов піч, розгарячились, і пожирають своїх суддів. Усі царі їхні впали, ані один з них мене не взиває.
8Ефраїм? Таж він з народами змішався; Ефраїм став, мов паляниця не обертана.
9Чужинці поїдають його силу, а він того й не знає. На ньому вже посивіло волосся, а він того й не знає.
10Гордість Ізраїля свідкує проти нього, але вони не повертаються до Господа, Бога свого, і неуважні на все те, його не шукають.
11Ефраїм став, мов та голубка проста, нерозумна: кличе Єгипет, іде в Асирію.
12Куди б вони не йшли, я мою сіть на них закину, зведу їх наниз, мов птаство піднебесне; я їх скараю за їхню злобу.
13Горе їм, бо утекли від мене; погибіль їм, бо вони проти мене збунтувались. Я визволив би їх, та вони брехні говорять проти мене.
14Вони до мене не взивають своїм серцем, хоч і голосять на своїх постелях. Надрізують себе з-за пшениці й мусту, бунтують проти мене.
15Хоч я вправляв, скріпляв їх руки, та вони зло видумували проти мене.
16Вони повертаються, але не вгору, і стали, мов той лук зрадливий. Поляжуть від меча князі їхні з-за язика свого пихатого: це буде насміхом над ними в Єгипетському краю.

8. Проти ідолопоклонства

1Приклади сурму до твого рота, – мов сторож Господнього дому, за те, що вони порушили союз мій і від закону мого відступили.
2Вони взиватимуть до мене; «Боже мій, ми ж тебе знаємо, ми – Ізраїль!»
3Ізраїль добро геть відкинув, ворог буде за ним гонитися.
4Вони царів настановили, та не від мене; князів собі робили, а я про те не відав.
5Твого бичка, о Самаріє, я відкинув; гнів мій на них палає; докіль вони очиститись не зможуть?
6Бо він від Ізраїля походить: то ремісник зробив його і він – не Бог. На тріски розлетиться бичок самарійський.
7Вони бо сіють вітер і пожнуть бурю: на їхньому стеблі нема колосся, муки воно не вродить; а як і вродить, то чужі його поглинуть.
8Поглинутий Ізраїль! Тепер він став поміж народами, немов посудина безвартна.
9Вони бо пішли до Ашшура, – немов дикий осел, самітний, одинокий – Ефраїм найняв собі коханців.
10Та хоч вони поміж народами їх наймуть, я їх тепер зберу докупи і вони почнуть зменшуватись від тягару царя та князів.
11Ефраїм намножив собі жертовників, щоб грішити; жертовники й були для нього, щоб грішити.
12Хоч би я написав йому і тьму моїх законів, – вони б їх за щось чуже вважали!
13Їм жертви довподоби. Нехай жертвують м’ясо й споживають! А Господові вони не вгодні. Тепер він пригадає їхню несправедливість і за гріхи їх покарає: вони повернуться у Єгипет.
14Ізраїль бо Творця свого забув, палаців собі набудував. Та й Юда намножив укріплених міст; та я пошлю вогонь на його міста, й він пожере його твердині.

 

9. Позбавлений усього – Ізраїль піде на вигнання

1Не радуйся, Ізраїлю, не веселися, як народи, бо ти блудуєш геть від Бога твого. Ти полюбив блудничу плату на кожнім току.
2Ні тік, ні кухва їх не будуть годувати, молоде вино їх обманить.
3Вони не будуть жити у краю Господнім, але Ефраїм повернеться в Єгипет, і в Асирії їстимуть нечисте.
4Не будуть приносити Господові вина в жертву, і жертви їхні не будуть йому довподоби. Їхні жертви будуть для них, немов хліб похоронний: кожен, хто його їстиме, оскверниться, бо хліб їхній буде їм на пожиток і в дім Господній він не ввійде.
5Що будете чинити в день призначеного свята, в день Господнього празника?
6Бо ось вони від згуби повтікали. Єгипет їх збере докупи, Мемфіс їх поховає. А їхні дорогоцінні скарби срібла – кропива їх заглушить, тернина буде в їхніх наметах.
7Прийшли дні відвідин! Прийшли дні відплати! Ізраїль мусить це знати. Пророк – дурний! Надхненний зсунувся з глузду! З-за безлічі беззаконства твого – неприязнь велика.
8Ефраїм, народ мого Бога, стежить за пророком, кладе сильця на кожній його стежці, переслідує його і в Божім домі.
9Вони глибоко зіпсувались, як за днів Гівеа. Він пригадає їхню несправедливість, гріхи їхні покарає.
10Як винні грона в пустині, я знайшов Ізраїля; як перший плід на смоківниці, побачив батьків ваших. Вони ж, прибувши до Ваал-Пеору, віддались гидоті, й зробились бридкими як і те, що полюбили.
11Ефраїм – слава його відлетить, як птиця: не буде більше ні народин, ні вагітности, ані зачаття.
12Навіть коли й зростять собі дітей, я захоплю їх так, що ніхто не залишиться. Горе їм теж, як я від них відійду!
13Ефраїм, як я бачу, зробив своїх дітей здобиччю. Ефраїм виведе своїх дітей на різанину.
14Дай їм, о Господи!… Що ж ти даси їм? – Дай їм неплідне лоно й сухі груди.
15Усе їхнє зло в Гілгалі, бо там стали вони мені осоружні. За їхні лихі вчинки я прожену їх з мого дому, не буду більше їх любити; усі князі їхні – бунтівливі.
16Ефраїма побито; коріння їхнє всохло, вони не вродять більше плоду. Та навіть як народяться в них діти, я знищу дорогий їм плід їхнього лона.
17Мій Бог відкине їх від себе за те, що були йому неслухняні. Вони будуть між народами блукати.

10. Руїна жертовників. Падіння царства

1Ізраїль був розкішною лозою, що плоди родила гойно. Але що більш плодів було в нього, то більше жертовників він намножив; що кращою була земля в нього, то кращими були божки в нього.
2Серце в них подвійне: вони тепер будуть покутувати. Він повалить їхні жертовники і зруйнує бовванів їхніх.
3Певно будуть тепер казати: «Царя в нас немає, тому, що Господа ми не боялись. Та й цар – що може він для нас зробити?»
4Пусті слова зводять, нещиро присягають, чинять умови: право буяє, немов отруйне зілля на бороздах у полі.
5З-за бичка Бет-Авену будуть у страху мешканці Самарії. Народ бо за ним буде в жалобі, жерці його за ним тремтітимуть, – за його славою, бо відійшла від нього.
6Та й його самого віднесуть в Ашшур – як бранку великому цареві. Ефраїм сорому зазнає, Ізраїль застидається свого заміру.
7А цар Самарії зникне, немов піна на воді.
8Будуть спустошені узвишшя безбожности, – той гріх Ізраїля! Глоди й будяки зійдуть на їхніх жертовниках. Вони скажуть горам: «Покрийте нас!» – а пагорбам: «Упадіте на нас!»
9Вже від днів Гівеа ти согрішив, Ізраїлю! Там вони й зостались. Чи не досягне їх війна в Гівеа, тих дітей зухвальства?
10Коли захочу, я їх покараю. Народи проти них зберуться, як їх каратимуть за їхню вину двоїсту.
11Ефраїм – добре освоєна ялівка, що любить молотити. Я накладу ярмо на її пишну шию, на Ефраїмі будуть їздити верхи. Юда буде орати, а Яків волочити.
12Засійте собі правду, жніть плід любови, розоріть собі цілину. Бо час шукати Господа, поки він прийде й виллє на вас дощеві справедливість,
13Ви орали безбожність, жали беззаконність і їли плід брехень. Що ти звірявсь на твої колісниці, на многоту твоїх вояків, –
14то метушня у твоїм війську здійметься; спустошені будуть усі твої твердині, як Салман зруйнував був Бет-Арбел у день бою; мати була з дітьми розбита.
15Таке зробив вам Бетел за вашу страшну злобу. Удосвіта з царя Ізраїля й сліду не стане.

11. Любов Бога до Ізраїля – понад усе

1Коли Ізраїль був дитятком, я полюбив його, і з Єгипту покликав я мого сина.
2Що більше я їх кликав, то більш вони відходили від мене. Вони ваалам жертви приносили, кадили перед різьбленими бовванами.
3Я самий, я вчив Ефраїма ходити, брав їх за руки, але вони не розуміли, що то я доглядав їх.
4Я притягав їх людяними мотузками, – поворозами любови. Я був для них, неначе тії, які здіймають ярмо в них із шиї. Я нахилявсь над ними й давав їм їсти.
5Вони не повернуться в Єгипетську країну, але Ашшур царем їхнім буде – за те, що не хотіли повернутися до мене.
6Меч буде лютувати по містах їхніх, він знищить їхні засуви й пожере їх за власні їхні задуми.
7Люд мій повис; не знає, чи повернутись до мене; і хоч його кличуть угору, ані один не хоче підвестися.
8І як мені тебе лишити, Ефраїме? Як мені видати тебе на поталу, Ізраїлю? Як мені зробити з тобою те, що в Адмі? Вчинити з тобою те, що з Цевоїмом? Серце моє в мені обернулось, зворушився ввесь жаль мій.
9Не виконаю палаючого гніву мого, не буду нищити більш Ефраїма, бо я – Бог, не людина; Святий посеред тебе; я не вломлюся в місто.
10Вони підуть за Господом, який, як лев, зарикає; бо він зарикає, і діти, тремтівши, прийдуть із заходу.
11Птахом прилинуть, тремтівши, з Єгипту і, як голубка, з Ашшур-краю. Я оселю їх у домівках їхніх, – слово Господнє.

12. Релігійно-політичний занепад Ізраїля

1Ефраїм оточив мене брехнею, дім Ізраїля – обманом. А Юда ще й вередливий супроти Бога й супроти святого, який – вірний.
2Ефраїм пасе вітер; за східнім вітром женеться, всякденно множить брехню й насильство; укладають союз з Ашшуром, несуть олію в Єгипет.
3Та й з Юдою в Господа розправа: і він покарає Якова згідно з його путями, згідно з його ділами він йому відплатить.
4В утробі за п’яту взяв брата свого, своєю силою боровся з Богом.
5Боровся з ангелом – і подужав; плакав – і прохав у нього ласки; зустрів його в Бетелі і говорив там з ним.
6Але Господь, Бог сил небесних, Господь – ім’я його.
7Тож повернись до Бога твого, пильнуй любов та правду і чекай на Бога твого постійно.
8Мов Ханаан тримає у своїй руці вагу неправдиву, він любить утискати.
9Ефраїм мовив: «Таки розбагатів я! Здобув собі достатків! У всіх моїх трудах не знайдуть у мені кривди, що гріхом було б.»
10Я – Господь, Бог твій, з Єгипетського краю, – я знов оселю тебе в наметах, як у дні призначеного свята.
11Я мовляв до пророків, помножив я видіння, через пророків промовляв я у притчах.
12Гілеад – то сама несправедливість, вони – чиста марнота. Биків жертвують у Гілгалі; їхні жертовники будуть, мов каміння купи на бороздах у полі.
13Яків утік в арамське поле, Ізраїль служив за жінку, за жінку стеріг вівці.
14Через пророка вивів Господь Ізраїля з Єгипту, через пророка він ним піклувався.
15Тяжко доводив Ефраїм до гніву; за те ж і кров його впаде на нього, і Господь його поверне йому назад його зневагу.

13. Невдячний Ефраїм буде покараний

1Як говорив, було, Ефраїм – усі тремтіли: він був в Ізраїлі поважний. Та він через Ваала провинився й загинув.
2І нині вони грішать дедалі більше й більше. Вони собі зробили литих бовванів із свого срібла, згідно із своїм розумом – ідолів: усе робота ремісницька! І примовляють: «Жертвуйте їм! Люди, телят цілуйте!»
3За те ж і будуть вони, неначе мряка вранці, немов роса, яка зникає вдосвіта, немов полова, що вітер її з току звіває; мов дим з вікна.
4Однак, я – Господь, Бог твій, із Єгипетського краю. Іншого, крім мене, Бога ти не знаєш, і опріч мене, -Спасителя немає.
5Я знав тебе в пустині, в краю великої посухи.
6Коли ж їх нагодовано й вони стали ситі, наситилися, – серце їхнє загорділо, тому мене й забули.
7Тому то я для них став левом; мов леопард, чигатиму при дорозі.
8Немов ведмедиця, що забрано в неї ведмежат, я на них накинусь; я роздеру їхнього серця оболону й там пожеру їх, мов левиця; звір дикий буде їх на шматки розривати.
9Знищу тебе, Ізраїлю, – хто прийде тобі з допомогою?
10Де ж він, твій цар, щоб тебе рятувати по всіх твоїх містах? Де твої судді, що про них говорив єси: «Дай мені царя і князів»?
11Я дав тобі царя у моїм гніві, і забрав геть у моїм обуренні.
12Несправедливість Ефраїма, зв’язана у вузол, гріх його схований ретельно.
13Прийдуть на нього муки породіллі, та він – син нерозумний: вже час би й народитись, та він не покидає материнського лона.
14І я б та визволяв їх з руки Шеолу? Я б їх рятував від смерти? Де твої рани, смерте? Де бич твій, о Шеоле? Жалю не буде в мене.
15Хоч Ефраїм посеред очерету процвітає, та прийде східній вітер; Господній вітер здійметься з пустині й висушить його джерела, висушить його криниці; ограбує скарб усього дорогоцінного посуду.

14. Ізраїль повертається до Господа

1Самарія понесе кару за свою провину, бо збунтувалась проти Бога свого. Вони поляжуть від меча; малечу їхню роздавлять, вагітних їхніх порозтинають.
2Повернись, Ізраїлю, до Господа, Бога твого, бо ти спотикнувся об твою беззаконність.
3Візьміть слова з собою й поверніться до Господа. Скажіть йому: «Прости всю беззаконність! Прийми те, що добре, і ми принесемо плід уст наших.
4Ашшур нас не врятує; на коні ми не будемо сідати; діла рук наших не називатимемо більше нашими богами; бо в тобі сиротина знайде милосердя!»
5Я вилікую їхню зраду; я полюбив їх доброхітно, бо гнів мій від них відвернувся.
6Я буду для Ізраїля росою; він зацвіте, немов лілея, і, мов Ливан, пустить коріння.
7Його паростки далеко розростуться, краса його буде, немов маслини, а його запах – мов Ливану.
8Ті, що сидять під його тінню, знов будуть пшеницю плекати; вони будуть цвісти, неначе лоза виноградна; запах його буде, немов вино ливанське.
9Ефраїм скаже: «І що мені ще до ідолів?» Я відповідаю і дивлюсь на нього. Я, наче кипарис зелений, від мене буде плід твій.
10Хто мудрий, нехай це зрозуміє! Розумний нехай це знає! Бо путі Господні праві, й праведники ходять ними, а грішники на них спотикнуться.

 

Попередня книга (“Книга Пророка Даниїла”)  Наступна книга (“Пророк Йоіл”)