Книга Псалмів

111. (110) Великі діла Господні

1Алилуя. Я буду прославляти Господа всім серцем на зборах праведників і в громаді.
2Великі діла Господні, подиву гідні всім, що люблять їх.
3Краса і велич його діло, правда його стоїть повіки.
4Він зробив пропам’ятними свої чуда; добрий Господь і милосердний,
5він дав поживу тим, що його бояться, пам’ятає вічно про свій союз.
6Явив потугу діл своїх народові своєму, давши йому спадщину народів.
7Діла рук його – правда й правосуддя, всі заповіді його – непорушні,
8встановлені на віки вічні, закладені у правоті й правді.
9Відкуплення послав народові своєму, Установив навіки союз свій; святе й страшне його ім’я!
10Початок мудрости – острах Господній; добрий розум у всіх тих, що його плекають; хвала його стоїть по віки вічні.

112. (111) Щастя праведника

1Алилуя. Щасливий чоловік, що Господа боїться, що в його заповідях вельми милується.
2Потомство його на землі буде потужне, рід праведників буде благословенний.
3Достаток і багатство буде в його домі, щедрість його триватиме повіки.
4Він світить правим в темряві, як світло, добрий і милосердний і справедливий.
5Добре тому, що милосердний і позичає, який управляє своїми справами по правді.
6Бо він не захитається повіки; пам’ять про праведника буде вічна.
7Лихої чутки він лякатися не буде, серце його безпечне, довірливе у Господі.
8Серце його стійке, боятися не буде, аж поки не побачить покореними своїх ворогів.
9Він розсипає, роздає убогим; правда його триватиме повіки, ріг його підійметься у славі.
10Бачить те грішник і злиться, і мучиться, скрегочучи зубами; та бажання грішників пропаде.

113. (112) Хваліте Господа! 1-3; він – славен 4-6; милосердиться над нещасними 7-9

1Алилуя. Хваліте, слуги Господні, хваліте ім’я Господнє.
2Нехай ім’я Господнє буде благословенне віднині і повіки.
3Від сходу сонця до його заходу хвальне ім’я Господнє.
4Високий над усіма народами Господь, над небесами його слава.
5Хто, як Господь, Бог наш, що возсідае на престолі,
6що дивиться униз, на небо і на землю?
7Що піднімає з пороху злиденного, що з гною бідного підносить,
8щоб посадити його з вельможами, з вельможами народу свого.
9Дає неплідній жити в хаті, зробивши з неї щасливу дітей матір.

114. (113) Пасхальний гимн

1Алилуя. Коли Ізраїль вийшов з Єгипту, дім Якова з-поміж людей чужої мови,
2святинею його стала Юдея, Ізраїль – його царством.
3Море побачило те й кинулось тікати, Йордан назад повернувся.
4Гори, мов барани, скакали, горби – немов ягнята.
5Що з тобою, море, що ти кинулось тікати, і з тобою, Йордане, що ти назад повернувся?
6З вами, о гори, що скачете, мов барани, а ви, горби, – немов ягнята?
7Перед обличчям Господнім, трясися, земле, перед обличчям Бога Якова, 8 що скелю перетворює в озеро воднисте, а кремінь – у водяні джерела.

115. (114) Богові належиться хвала 1-3; ідоли – неживі 4-8; заклик надіятися на Господа 9-18

1Не нам, о Господи, не нам, а імені твоєму дай славу, заради милости твоєї і твоєї правди.
2Чому б народи мали говорити: «Де ж він, той Бог їхній?»
3Наш Бог на небі; усе, що захотів, створив він.
4Божища їхні – то золото й срібло діло рук людських.
5Мають уста, і не говорять; очі мають, але не бачать.
6Вуха мають, але не чують, ніс мають, але не мають нюху.
7Руки мають, але не дотикають, ноги мають, але не ходять, не чути голосу з їхнього горла.
8Ті, що їх виробляють, хай самі, як вони, стануть, усі, що на них покладаються.
9Ізраїлю, на Господа звіряйся! Він допомога їхня і щит їхній.
10О доме Арона, на Господа звіряйся! Він допомога їхня і щит їхній.
11Ви, що боїтеся Господа, на Господа звіряйтесь! Він допомога їхня і щит їхній.
12Господь, згадавши нас, поблагословить; поблагословить дім Ізраїля, поблагословить дім Арона.
13Поблагословить тих, що Господа бояться, малих, як і великих.
14Хай Господь вас помножить, вас і дітей ваших.
15Благословенні будете Господом, що створив небо і землю.
16Небо, – небо Господнє, а землю він дав синам людським.
17Не мертві Господа будуть хвалити, і ніхто з тих, що сходять у могилу.
18А ми благословляємо Господа, віднині і повіки. Алилуя.

116. (115) Божі діла 1-11; подяка 12-19

1Алилуя. Я люблю Господа, бо він почув мій голос і мої благання.
2Бо прихилив до мене своє вухо, тому взиватиму до нього всі дні мої.
3Обвили мене пута смерти, сіті Шеолу мене вхопили, журба й горе на мене навалились.
4І я прикликав ім’я Господнє: «О Господи, благаю, спаси мою душу!»
5Добрий Господь і справедливий, Бог наш – співчутливий.
6Господь береже простих; я знемігся, і він мене спас.
7Повернись, душе моя, до відпочинку твого, бо Господь учинив добро з тобою.
8Бо спас від смерти моє життя, очі мої, від сліз і ноги від падіння.
9Я буду перед Господом ходити у живих країні.
10Я був непохитний у довір’ї навіть тоді, коли казав: «Який же я нещасний!»
11У моїм схвилюванні я мовив: «Усяк чоловік – неправдомовець!»
12Чим Господеві я віддячу за всі його добродійства для мене?
13Я підніму чашу спасіння і прикличу ім’я Господнє.
14Виконаю обіти мої Господеві перед усім його народом.
15Цінна в очах Господніх смерть його вірних.
16Змилуйсь, о Господи, бо я слуга твій; слуга твій, син твоєї слугині; ти розкував мої кайдани.
17Я принесу тобі похвальну жертву І прикличу ім’я Господнє.
18Виконаю обіти мої Господеві перед усім його народом.
19В дворах дому Господнього, Посеред тебе, о Єрусалиме! Алилуя!

117. (116) Подяка – хвала

1Хваліте Господа, усі народи! Славте його, усі люди! 2Велике бо до нас його милосердя, і вірність Господа повіки. Алилуя!

 

118. (117) Подяка 1-4; Бог вирятовує 5-18; подяка у храмі 19-29

1Дякуйте Господєві, бо добрий; милосердя його повіки.
2Хай скаже дім Ізраїля: «Милість його повіки!»
3Хай скаже дім Арона: «Милість його повіки!»
4Хай скажуть ті, що Господа бояться: «Милість його повіки!»
5Із тісноти я візвав до Господа, – Господь відповів мені і визволив.
6Господь зо мною – не злякаюсь; що може людина мені зробити?
7Господь зо мною, моя допомога, і я дивитимусь на тих, що мене ненавидять.
8Ліпше до Господа прибігти, ніж покладатися на людину.
9Ліпше до Господа прибігти, ніж покладатись на князів.
10Усі народи мене обступили, ім’ям Господнім я їх розіб’ю.
11Вони навколо мене обступили, ім’ям Господнім я їх розіб’ю.
12Обсіли мене, наче бджоли, палили, мов вогонь з тернини, ім’ям Господнім я їх розіб’ю.
13Штовхнув мене сильно, щоб аж повалити, але Господь прийшов мені на допомогу.
14Сила моя й пісня моя – Господь, він став моїм спасінням.
15Луна радости й торжества у шатрах праведних; правиця Господня явила силу.
16Правиця Господня піднялася, правиця Господня об’явила силу,
17Я не вмру, я житиму і розповідатиму про діла Господні.
18Карав, карав мене Господь суворо, але на смерть не видав.
19Відчиніть мені ворота правди, я ввійду ними, воздам Господеві подяку.
20Ось Господні ворота, праведники ними ввійдуть.
21Дякую тобі, бо відповів мені і став мені спасінням.
22Камінь, яким знехтували будівничі, став головним на розі.
23Від Господа це сталось, і дивне воно в очах наших.
24Цей день учинив Господь, радіймо й веселімся в ньому!
25Спаси, о Господи, тебе благаєм! Дай же рятунок, Господи, благаєм!
26Благословенний той, що приходить в ім’я Господнє! З дому Господнього ми вас благословляєм.
27Господь є Бог, і він осяяв нас. Ведіть хоровід із гілками аж до рогів жертовника.
28Ти єси Бог мій, і я дякую тобі, о Боже мій, тебе я буду возносити.
29Дякуйте Господеві, бо добрий, бо вічна його милість.

119. (118) Хвала законові Господньому

1Щасливі ті, що їх дорога бездоганна, що ходять за Господнім законом.
2Щасливі ті, що його свідоцтва пильнують, шукають його всім серцем.
3Вони не чинять беззаконня, вони його путями ходять.
4Ти повелів заповіді твої, щоб пильнувати вельми.
5О, якби мої дороги були певні, щоб зберігати твої установи!
6Тоді б я не осоромився, вважаючи на всі твої веління.
7Я буду щирим серцем тобі дякувати, навчаючись твоїх присудів справедливих.
8Я берегтиму твої установи, не покидай мене зовсім.
9Як юнак берегтиме чистою свою дорогу? Пильнуючи її за твоїм словом.
10Усім моїм серцем я тебе шукаю; не дай мені відхилитись від заповідей твоїх.
11Я в моїм серці сховав твоє слово, щоб не згрішити проти тебе.
12Благословен єси, о Господи! Навчи мене твоїх установ.
13Устами моїми я звіщаю усі присуди уст твоїх.
14Я радуюсь дорогою твоїх свідоцтв понад усі скарби.
15Про твої заповіді буду роздумувати і на стежки твої буду вважати.
16Установами твоїми я втішатимусь, я не забуду твого слова.
17Добре чини з твоїм слугою, щоб я міг жити й твоє слово пильнувати.
18Відкрий мої очі, щоб я міг бачити дива закону твого!
19Я – на землі чужинець, не крий від мене велінь твоїх.
20Моя душа умліває, бажаючи ввесь час присудів твоїх.
21Ти погрозив гордим, отим проклятим, що від велінь твоїх блудять далеко.
22Візьми від мене сором і зневагу, бо я беріг твої свідоцтва.
23Хоча князі, розсівшись, говорять проти мене, слуга твій роздумує про твої установи.
24Бо твої свідоцтва – моя втіха, вони – мої дорадники.
25Душа моя до пороху прилипла, оживи мене за твоїм словом.
26Я оповів мої дороги, і ти вислухав мене; навчи мене твоїх установ!
27Дай мені зрозуміти дорогу заповідей твоїх, і про чудеса твої я буду роздумувати.
28Тане душа моя від смутку, постав мене на ноги за твоїм словом.
29Дорогу неправди відверни від мене, подай ласкаво закон твій.
30Я собі вибрав дорогу правди, доставив присуди твої перед собою.
31Я пристав міцно до свідоцтв твоїх; о Господи, не дай мені осоромитись!
32Дорогою велінь твоїх поспішатиму, бо ти пошириш моє серце.
33Навчи мене, о Господи, дороги установ твоїх, триматимусь її на кожнім кроці.
34Дай мені розум, і я берегтиму закон твій, зберігатиму його усім серцем.
35Настав мене на стежку велінь твоїх, у ній бо моя втіха.
36Нахили моє серце до свідоцтв твоїх, не до наживи.
37Поверни мої очі, щоб не дивились на марноту! Живи мене на твоїй дорозі!
38Утриваль твоєму слузі твоє слово, що веде до страху перед тобою.
39Відверни від мене сором, котрого я боюся, бо присуди твої добрі.
40Глянь, я твоїх заповідей прагну; живи мене по твоїй правді.
41Нехай прийде, о Господи, на мене твоя милість і твоє спасіння по твоєму слову.
42І я відповім тим, що кепкують з мене, – бо я звірився на твоє слово.
43Не забирай з уст моїх слів правди, бо я на присуди твої надіюсь
44і пильнуватиму закон твій завжди, по віки вічні.
45І я ходитиму в обширі, бо заповідей твоїх шукаю.
46Я промовлятиму перед царями про твої свідоцтва -і не осоромлюся.
47Втішатимуся веліннями твоїми, -я їх люблю.
48І до твоїх велінь буду здіймати мої руки, – я їх люблю, і буду роздумувати про твої установи.
49Згадай слузі твоєму твоє слово, бо ти подав мені надію.
50Оце моя відрада в моїм горі, що твоє слово мене оживляє.
51Горді глузують з мене вельми, та від закону твого я не відхиляюсь.
52Я згадую, о Господи, твої присуди споконвічні – і утішаюсь.
53Обурення охопило мене супроти беззаконних, що покидають закон твій.
54Твої установи піснями для мене стали у долі мого вигнання.
55Я згадую, о Господи, ночами твоє ім’я і бережу закон твій.
56Це була моя частка, що я беріг твої заповіді.
57Доля моя – Господь; я мовив: Берегтиму твоє слово.
58З усього серця прошу у тебе ласки: змилуйся надо мною по твоєму слову!
59Я роздумую про мої дороги і спрямовую мої стопи до твоїх свідоцтв.
60Спішивсь я і не барився, велінь твоїх щоб пильнувати.
61Мене обплутало мотуззя беззаконних, але я не забув закону твого.
62Опівночі я встану тебе прославляти -за твої присуди справедливі.
63Я приятель усім тим, що тебе бояться і заповідей твоїх пильнують.
64Земля, о Господи, повна твоєї ласки навчи мене твоїх установ.
65Добре вчинив еси з твоїм слугою; Господи, за словом твоїм.
66Навчи мене доброго розуму й знання бо я здаюся на твої веління.
67Поки я не був іще упокорений, блукав я тепер же я пильную твоє слово.
68Ти добрий і доброчинний; навчи мене твоїх установ.
69Горді кують на мене брехні, я ж усім серцем бережу заповіді твої,
70їхнє серце, мов жир, ситне; а я твоїм законом утішаюсь.
71Добре мені, що був упокорений, щоб установ твоїх навчитись.
72Ліпший для мене закон уст твоїх, ніж гори золота й срібла.
73Руки твої мене створили й укріпили; настав мене, і я велінь твоїх навчуся.
74Ті, що тебе бояться, побачивши мене, розвеселяться, бо я надіюся на твоє слово.
75Знаю, о Господи, що твої присуди справедливі і що ти упокорив мене по правді.
76Милість твоя, молю, нехай мене потішить, за словом твоїм до слуги твого.
77Хай твоє милосердя зійде на мене, і я буду жити, бо закон твій – моя відрада.
78Хай поб’є сором гордих, що мене незаслужено гнітять, я ж над твоїми заповідями буду роздумувати.
79Хай повернуться до мене ті, що тебе бояться і відають твої сві доцтва.
80Хай моє серце буде бездоганним у твоїх установах, щоб мені не осоромитись.
81Душа моя знемагає за твоїм спасінням, на слово твоє я надіюсь.
82Очі мої знемоглися за твоїм словом, кажучи: Коли мене потішиш?
83Бо я став, мов бурдюк у димі, але установ твоїх не забуваю.
84Скільки його, того віку, у слуги твого? Коли ти над гонителями моїми суд учиниш?
85На мене яму викопали горді, а це не за законом твоїм.
86Усі твої веління – правда; мене незаслужено гонять, подай мені допомогу!
87Вони мене ледве зо світу не зігнали, та заповідей твоїх я не покинув.
88Живи мене за твоєю ласкою – я пильнуватиму свідоцтво уст твоїх.
89Повіки, Господи, слово твоє твердо стоїть на небі.
90Від роду й до роду твоя правда. Ти укріпив землю, і вона стоїть твердо.
91За твоїми присудами усе стоїть сьогодні, усе бо тобі служить.
92Якби закон твій та не був відрадою моєю, я був би вже загинув у моїм горі.
93Повіки заповідей твоїх я не забуду, бо ними мене оживляєш.
94Твій я: спаси мене, бо я заповідей твоїх шукаю.
95Чигають грішники на мене, мене погубити; я ж на свідоцтва твої вважаю.
96У кожній досконалості кінець я бачив; твоя ж заповідь широкосяжна.
97Як я люблю закон твій! Він моє повсякденне розважання.
98Мудрішим за моїх ворогів робить мене твоє веління, бо воно зо мною завжди.
99Понад усіх моїх учителів я став розумним, свідоцтва бо твої – моє розважання.
100Більш, ніж старі, я розумію, бо я беріг твої заповіді.
101Від усякої лихої стежки стримую я ноги, щоб пильнувати твоє слово.
102Від присудів твоїх не ухиляюсь, бо ти мене навчаєш.
10ЗЯкі солодкі твої слова для мого піднебіння, -для уст моїх солодші меду!
104Твоїми заповідями я став розумний, тому й ненавиджу всяку неправдиву стежку.
105Слово твоє – світильник перед ногами в мене, світло на моїй стежці.
106Я поклявся й постановив пильнувати твої присуди справедливі.
107Смутний я понад міру! О Господи, живи мене за твоїм словом!
108Зволь, Господи, прийняти уст моїх жертву і навчи мене твоїх присудів.
109Життя моє у небезпеці завжди, але закону твого я не забуваю.
110Поставили безбожні сильце на мене та я від заповідей твоїх не відхилився.
111Твої свідоцтва – спадщина моя повіки, вони бо радість мого серця.
112Я нахилив моє серце виконувати твої установи. повіки й на кожнім кроці.
113Я ненавиджу двоєдушних, а люблю – закон твій.
114Ти захист мій і щит мій, на слово твоє я надіюсь.
115Гетьте від мене, беззаконні, і я буду пильнувати веління мого Бога.
116Підтримай мене за твоїм словом, щоб я міг жити; не дай, щоб я моєї надії стидався.
117Підтримай мене, і я спасуся, на твої установи завжди вважатиму.
118Осоружні усі ті тобі, що від установ твоїх відходять, бо неправда – їхня думка.
119Усіх грішників землі вважаєш за жужель, тим і люблю твої свідоцтва.
120Тіло моє тремтить від страху перед тобою, я присудів твоїх боюся.
121Я творив суд і справедливість, – гнобителям моїм мене не видай.
122Будь запорукою слузі твоєму на благо, нехай не гнітять мене горді.
123Очі мої знемоглися, чекаючи на твоє спасіння, на слово твоєї правди.
124Вчини з твоїм рабом за твоєю ласкою і навчи мене твоїх установ.
125Я твій слуга, настав мене на розум, щоб я спізнав твої свідоцтва.
126Час Господеві діяти! Порушили закон твій.
127Тим і люблю твої веління, над золото, над щире.
128Тому всі твої заповіді я визнаю за справедливі; кожну неправедну стежку ненавиджу.
129Дивні твої свідоцтва, тому душа моя їх пильнує.
130Слова твої, відкрившись, просвітлюють, дають розуму простим.
131Широко відкриваю уста мої, прагну, бо я велінь твоїх бажаю.
132Обернись до мене й змилуйся надо мною, як ти звичайно робиш із тими, що люблять твоє ім’я.
133Кроки мої спрямуй за твоїм словом, не дай ніякій кривді запанувати надо мною.
134Визволь мене від гніту людини, і твої заповіді я пильнуватиму.
135Світи твоїм обличчям на слугу твого і навчи мене твоїх установ.
136Потоками з очей моїх ллються сльози, бо не додержується більш закон твій.
137Ти – справедливий, Господи, і праві твої присуди!
138Ти заповів твої свідоцтва в справедливості й великій правді.
139Моя горливість мене виснажила, бо противники мої забули твоє слово.
140Глагол твій – понад усяку пробу, і слуга твій його любить.
141Малий я, і гордують мною, та заповідей твоїх не забуваю.
142Справедливість твоя – справедливість вічна, і закон твій – правда.
143Напасть і горе на мене напосіли, веління твої-моя відрада.
144Свідоцтва твої- вічна справедливість; дай мені розуму, і я буду жити.
145З усього серця взиваю: Вислухай мене, Господи! – я установи твої буду пильнувати.
146До тебе я взиваю: Спаси мене! Я берегтиму твої свідоцтва.
147Удосвіта встаю і допомоги благаю, надіюся на слово твоє.
148Очима випереджую нічні сторожі, щоб розважати над твоїм глаголом.
149Почуй мій голос, за твоїм милосердям, Господи, живи мене, як звик єси робити.
150Наблизились гонителі мої несправедливі, а від закону твого віддалились.
151Близько єси, о Господи, і всі твої веління – правда.
152Віддавна з твоїх свідоцтв знаю що ти їх заснував навіки.
153Поглянь на моє горе й визволь мене, бо я не забуваю закону твого.
154Обстань за мою справу й викупи мене! Живи мене за твоїм словом!
155Далеко від грішників спасіння, бо вони твоїх установ не шукають.
156Милість твоя, о Господи, велика; живи мене, як звик єси робити.
157Сила гонителів та противників у мене, але від твоїх свідоцтв я не ухилявся.
158Бачу відступників я і бриджуся ними, бо не пильнують слова твого.
159Глянь, як я заповіді твої люблю! Господи, живи мене за твоїм милосердям.
160Початок твого слова – правда, і вічний кожний присуд справедлисти твоєї.
161Князі мене безвинно гонять, та твого слова боїться моє серце.
162Радію твоїм словом, неначе той, хто знайшов велику здобич.
163Я ненавиджу кривду й гидую нею, люблю закон твій.
164Сім раз на день я тебе хвалю за твої присуди справедливі.
165Глибокий мир тим, що закон твій люблять, – вони не спіткнуться.
166Надіюсь на твоє спасіння, Господи, веління твої виконую.
167Душа моя свідоцтва твої пильнує і любить їх вельми.
168Пильную заповіді твої і свідоцтва твої, бо всі мої дороги перед тобою.
169Нехай моє благання, Господи, до тебе дійде, дай мені розум за твоїм словом.
170Нехай моя молитва прийде перед тебе, визволь мене за твоїм словом.
171Нехай мої уста хвалу возносять, бо ти мене твоїх установ навчаєш.
172Язик мій хай співає твоє слово; всі бо твої веління – справедливі.
173Рука твоя хай буде готова допомогти мені, бо твої заповіді я собі вибрав.
174Я прагну, Господи, твого спасіння; закон твій – моя відрада.
175Нехай моя душа живе й тебе хвалить, і твої присуди нехай мені допоможуть.
176Блукаю, мов вівця, що заблудила; шукай слугу твого, бо я велінь твоїх не забуваю.

120. (119) Скарга на обмовників

1Висхідна пісня. До Господа взиваю в моїй скруті, він мені відповідає.
2Господи, визволь від уст брехливих мою душу, від підступного язика.
3Що тобі дати, що придати тобі, язику підступний?
4Стріли вояка гострі й вугілля дрокове.
5Горе мені, що я чужинець у Мешесі, що перебуваю біля шатер кедарських!
6Довго жила моя душа між тими, що мир ненавидять.
7Я – ввесь за мир; коли ж говорю, вони – за війну.

121. (120) Господь береже побожного

1Висхідна пісня. Очі мої підводжу я на гори: звідки прийде моя допомога?
2Допомога моя від Господа, що створив небо й землю.
3Не дасть нозі твоїй спіткнутись, той, що тебе пильнує, не буде дрімати.
4О ні! Не спить і не дрімає той, що Ізраїля пильнує.
5Господь – стереже тебе, Господь -твоя прохолода праворуч тебе.
6Удень не вдарить тебе сонце, ні вночі – місяць.
7Господь тебе від усього злого стерегтиме, він стерегтиме твою душу.
8Господь вихід і вхід твій стерегтиме, віднині і повіки.

122. (121) Пісня прочан при повороті

1Висхідна пісня. Давида. Зрадів я, як мені сказали: «Підемо в дім Господній!»
2Ноги наші вже стояли в твоїх, Єрусалиме, брамах.
3Єрусалиме, збудований як місто, в собі щільно з’єднане!
4Туди сходять коліна, Господні коліна; такий закон в Ізраїлі, щоб прославляти там ім’я Господнє
5Бо там поставлено престоли для суду столи Давидового дому.
6Просіть для Єрусалиму миру; нехай щасливі будуть ті, що тебе люблять
7Хай буде мир у твоїх мурах, безпека у твоїх палатах.
8Задля братів моїх друзів скажу я: «Мир нехай буде в тобі!»
9Задля дому Господа, Бога нашого, бажатиму добра для тебе.

123. (122) Народ, погорджений, покладається на Бога

1Висхідна пісня. До тебе я підношу мої очі, до тебе, що живеш на небі.
2Як очі слуг на руки свого пана і як слугині на руки господині, так наші очі дивляться на Господа, Бога нашого, поки не змилосердиться над нами.
3Помилуй нас, о Господи, помилуй! Бо надто ми наситилися зневаги.
4Надто наситилася душа наша глузування ситих, зневаги гордих.

124. (123) Народ спогадує про небезпеку 1-5; дякує за порятунок 6-8

1Висхідна пісня. Давида. Якби Господь не був з нами, – нехай же Ізраїль скаже, –
2якби Господь не був з нами, коли на нас повстали були люди,
3живцем тоді були б нас проковтнули, коли на нас запалав їхній гнів.
4Води були б тоді нас затопили, потік пронісся б понад нами,
5бурхливі води б тоді пройшли над нашою душею.
6Благословен Господь, що нас видав на здобич їм у зуби.
7Душа наша спаслась, як пташка з сильця птахоловів; сильце порвалось, і ми спаслися.
8Допомога наша в імені Господа, що створив небо й землю.

125. (124) Господь стереже праведних

1Висхідна пісня. Ті, які звіряються на Господа, – подібні до гори Сіон, що не хитається, що пробуває вічно
2Єрусалим! Гори навколо нього; а Господь круг народу свого, віднині і повіки.
3Берло беззаконних не буде тяжіти над долею праведних, щоб праведні не простягали рук своїх до кривди.
4Благотвори, Господи, добрим, людям щирого серця! 5А тих, що звернули на криві дороги, – нехай Господь зведе їх з тими, що творять беззаконня. Мир над Ізраїлем!

126. (125) Поворот з неволі 1-3; молитва за народ 4-6

1Висхідна пісня. Коли Господь повернув сіонських бранців, немов би сон ми бачили, так було з нами.
2Тоді уста наші сповнилися сміху радости язик наш. Тоді проміж народами загомоніли: «Велике діло вчинив Господь над ними!»
3Велике діло вчинив Господь над нами, – раділи.
4Поверни, о Господи, наших бранців, немов потоки на спраглу землю.
5Хто сіє у сльозах, з радістю буде жати,
6Іде з плачем, іде, несучи мірку зерна. Повертається додому радий, несучи снопи з собою.

127. (126) Без Божого благословення – марно трудяться люди

1Висхідна пісня. Соломона. Коли Господь та не будує дому, – дарма працюють його будівничі. Коли Господь не зберігає міста, -дарма пильнує сторож.
2Дарма устаєте рано, засиджуєтеся допізна: усе ж їсте загорьований хліб! Господь дає його у сні своїм любим.
3Спадок Господній – діти; плід лона – нагорода.
4Як стріли у руці вояка, так діти віку молодого.
5Щасливий чоловік, що ними наповнив сагайдак свій! Не осоромляться, коли будуть позиватись при брамі з ворогами.

128. (127) Щаслива побожна сім’я

1Висхідна пісня. Щасливий кожний, хто Господа боїться і хто його путями ходить!
2Як будеш їсти працю рук твоїх, щасливий будеш і добре тобі буде.
3Жінка твоя, неначе лоза плодовита, у середині дому твого. Діти твої, мов парості оливки, навколо столу твого.
4Ось так буде благословенний чоловік, що Господа боїться.
5Нехай Господь благословить тебе з Сіону, щоб ти міг бачити добро Єрусалиму, поки віку твого,
6щоб ти міг бачити дітей твоїх дітей! Мир на Єрусалим!

129. (128) Молитва пригнобленого

1Висхідна пісня. Надто мене гнобили вже з юнацтва мого, – нехай собі Ізраїль скаже.
2Надто мене гнобили вже з юнацтва мого, – але мене не подолали.
3На моїй спині орачі орали, борозни довгі поробили.
4Та Господь справедливий, він розтяв пута беззаконних.
5Хай осоромляться й назад відступлять усі ті, що Сіон ненавидять!
6Хай стануть, як трава на покрівлі, що висихає, ще заки зійде,
7що нею жнець своєї жмені не наповнить, ані в’язальник – жмутка свого.
8Перехожі теж не скажуть: «Благословення Господнє на вас! Ми вас благословляємо ім’ям Господнім.»

130. (129) Молитва того, хто кається

1Висхідна пісня. З глибин взиваю, Господи, до тебе.
2О Господи, почуй мій голос! Хай твої вуха будуть уважні до голосу благання мого!
3Коли ти, Господи, зважатимеш на провини, – о Господи, хто встоїться?
4Та в тебе є прощення, щоб мали страх перед тобою.
5Жду на Господа, душа моя жде, і я надіюся на його слово:
6Душа моя чекає на Господа більш, ніж сторожа на ранок.
7Надійсь, Ізраїлю, на Господа, бо в Бога є милість, і відкуплення велике в нього.
8Він викупить Ізраїля з усіх його злочинів.

131. (130) Духове дитинство

1Висхідна пісня. Давида. Серце моє, о Господи, не горде, та й очі мої не несуться вгору. Я не женусь також за тим, що велике й дивне для мене.
2Я втихомирив і заспокоїв мою душу, немов дитятко на руках у матері своєї, немов дитя – душа моя у мене.
3Надійсь, Ізраїлю, на Господа віднині і повіки.

132. (131) Обітниця Давида 1-5; кивот завіту 6-10; обітниці Божі 11-18

1Висхідна пісня. Згадай, о Господи, Давидові усі його старання,
2як він був Господеві клявся, Могутньому Якова обрікався:
3«Ні! Я не ввійду до намету дому мого, не ляжу на постіль відпочити,
4не дам очам моїм заснути, ані повікам задрімати,
5покіль не знайду для Господа оселі, житла для Яковового Могутнього.»
6Ось чули ми про нього в Ефраті, знайшли його в полях яарських.
7Увійдімо в його житло, упадім до підніжка його стіп!
8Устань, Господи, до твого відпочинку ти і кивот твоєї сили!
9Священики твої нехай одягнуться у справедливість святі твої нехай возрадуються вельми
10Задля Давида, слуги твого, не відштовхуй обличчя помазаника твого.
11Поклявсь Господь Давидові правдою і не відступить він від неї: «Плід твого лона насаджу я на твоїм престолі.
12Коли сини твої союз мій берегтимуть і закон, що я навчу їх. то й діти їхні по віки вічні будуть сидіти на твоїм престолі.»
13Бо Господь Сіон собі вибрав, він захотів його собі як житло.
14«Це місце мого відпочинку назавжди, тут оселюся, бо я його собі вподобав.
15Благословлю поживу його щедро, бідних його насичу хлібом.
16Священиків його я зодягну спасінням, і святі його возрадуються вельми.
17Там вирощу я Давидові рога, там приготую світильник для помазаника мого.
18Ворогів його я соромом укрию; а на ньому буде його вінець сяяти.»

133. (132) Братня любов

1Висхідна пісня. Давида. Глядіть, як добре і як любо, коли брати живуть укупі!
2Немов на голові найліпше миро, що на бороду стікає, бороду Арона, на комір його шат стікає.
3Немов роса хермонська, що спадає на сіонські гори: бо там Господь зсилає благословення, життя повіки.

134. (133) Всенічна хвала Господеві у храмі

1Висхідна пісня. Нумо! Благословіте Господа, усі Господні слуги, що по ночах стоїте у Господнім домі.
2Піднесіть руки ваші до святині і благословіте Господа!
3Нехай благословить тебе Господь із Сіону, він, що створив небо й землю.

135. (134) Хваліте Господа – він Бог єдиний

1Алилуя. Хваліте ім’я Господнє, хваліте, слуги Господні,
2що стоїте в домі Господнім, у дворах дому нашого Бога.
3Хваліте Господа, бо Господь добрий; псалмами величайте ім’я його, бо воно миле.
4Бо Якова Господь вибрав, Ізраїля собі у власність.
5Я знаю добре, що Господь великий, і Що Владика наш над усіма богами.
6Усе, що Господь хоче, чинить; на небі й на землі, на морях і у всіх водних безоднях.
7Підносить із кінців землі хмари і блискавки для дощу утворює, виводить вітер із своїх сховищ.
8Він вибив перворідних у Єгипті, так людини, як і скотини.
9Явив знаки й чудеса посеред тебе, Єгипте, над фараоном і над усіма його слугами.
10Багато розгромив народів і повбивав царів могутніх.
11Сихона, царя аморіїв, і Ога, царя Башану, і всі царства ханаанські.
12І землю їхню віддав у спадщину Ізраїлеві, своєму народові, в насліддя.
13О Господи, ім’я твоє повіки; пам’ять твоя, о Господи, від роду й до роду.
14Господь бо заступається за люд свій і над слугами своїми має милосердя.
15Поган божища – срібло й золото, діло рук людських:
16уста мають – і не говорять, очі мають – і не бачать,
17вуха мають – і не чують; навіть і подиху нема в їхньому роті.
18Ті, що їх виробляють, хай самі, як вони, стануть, усі, що на них покладаються.
19Доме Ізраїля, благословіте Господа! Доме Арона, благословіте Господа!
20Доме Леві, благословіте Господа! Ви, що боїтеся Господа, благословіте Господа!
21Благословен Господь із Сіону, що перебуває у Єрусалимі! Алилуя.

136. (135) Дяка Богові за різні благодійства

1Хваліте Господа, бо добрий, бо милість його вічна.
2Хваліте Бога над богами, бо милість його вічна.
3Хваліте Володаря над володарями, бо милість його вічна.
4Він сам один великі дива творить, бо милість його вічна.
5Він мудрістю створив небо, бо милість його вічна.
6Розстелив землю над водами, бо милість його вічна.
7Витворив великії світила, бо милість його вічна.
8Сонце, щоб днем правило, – бо милість його вічна.
9Місяць і зорі, щоб правили ніччю, – бо милість його вічна.
10Він побив Єгипет – його перворідних, -бо милість його вічна.
113-між них Ізраїля він вивів, бо милість його вічна.
12Рукою сильною й простягнутим раменом, бо милість його вічна.
13Червоне надвоє розділив море, бо милість його вічна.
14Провів Ізраїля посеред нього, бо милість його вічна.
15Він кинув фараона та його військо в Червоне море, бо милість його вічна.
16Він вів народ свій через пустиню, бо милість його вічна.
17Розбив царів великих, бо милість його вічна.
18Знищив царів могутніх, бо милість його вічна.
19Сихона, царя аморіїв, бо милість його вічна.
20І Ога, царя Башану, бо милість його вічна.
21І дав їхню землю у спадщину, бо милість його вічна.
22У спадщину Ізраїлеві, слузі своєму, бо милість його вічна.
23Він згадав нас у нашім приниженні, бо милість його вічна.
24І визволив від наших гнобителів, бо милість його вічна.
25Дає поживу всякій плоті, бо милість його вічна.
26Хваліте Бога неба, бо милість його вічна.

137. (136) Туга вигнанців за рідним краєм

1Над вавилонськими ріками, там ми сиділи й ридали, як згадували Сіон.
2На вербах, серед нього, повісили ми наші гусла.
3Бо там пісень у нас просили ті, що в неволю нас забрали, просили радости у нас тії, що мук нам завдавали: «Співайте нам пісень сіонських!»
4Як нам пісень Господніх на чужій землі співати?
5Якщо тебе, Єрусалиме, я забуду, нехай забудеться моя десниця!
6Нехай прилипне язик мій до піднебіння, коли тебе я не згадаю, коли Єрусалим я не поставлю понад найвищу мою радість!
7Згадай, о Господи, день Єрусалиму синам едомським, що кричали: «Руйнуйте, руйнуйте його аж до підвалин!»
8О дочко вавилонська, руїннице! Щасливий, хто тобі відплатить те, що ти нам зробила.
9Щасливий, хто, вхопивши дітей твоїх, розіб’є їх об скелю.

138. (137) Подяка за доброчинства

1Давида. Я буду дякувати, Господи, тобі з усього серця; перед богами буду тобі псалми співати.
2Упаду ниць перед твоїм святим храмом і буду дякувати імені твоєму за твою милість і твою правду, бо ти понад усяке ім’я возвеличив твоє слово.
3Тоді, як я візвав до тебе, ти вислухав мене, ти мене підбадьорив, вливши в мою душу силу.
4Усі царі землі, о Господи, будуть тобі дякувати, скоро почують слова уст твоїх.
5Будуть співати про путі Господні, велика бо Господня слава.
6Бо хоч Господь високо, покірного він бачить і гордого він пізнає здалека.
7Хоч я ходжу посеред лиха, ти мене оживляєш Ти проти ворогів моїх шалених руку простягаєш і твоя десниця мене спасає.
8Господь почате доведе до краю задля мене. Милість твоя, о Господи, повіки; не покидай діла рук твоїх!

139. (138) Бог усюди присутній

1Провідникові хору. Псалом. Давида. Ти мене випробував, Господи, і знаєш.
2Знаєш мене, коли сиджу і встаю я. Думки мої здаля розумієш.
3Чи ходжу я, чи спочиваю, ти добре бачиш; тобі відомі всі мої дороги.
4Бо ще нема й слова на язиці у мене, а ти, Господи, вже все знаєш.
5Ти ззаду й спереду мене оточуєш, кладеш на мене твою руку.
6Що за предивне знання! Для мене занадто високе, недосяжне воно!
7Куди мені піти від духу твого? Куди мені втекти від обличчя твого?
8Зійшов би я на небо – ти там єси, ліг би я у Шеолі – і там ти.
9Взяв би крила зірниці, осівся б на край моря, –
10і там рука твоя мене б водила, і твоя десниця мене б тримала.
11Сказав би я: «Принаймні тьма нехай мене покриє, і світло, неначе ніч, мене сповиє», –
12та навіть темрява для тебе не занадто темна; і ніч, немов день, світить. Так темрява, як і світло!
13Ти створив моє нутро, ти мене виткав в утробі матері моєї.
14Хвалю тебе, що сотворив мене так дивно; діла твої предивні, ти душу мою знаєш вельми добре.
15Кості мої не були сховані від тебе, коли постав я таємничо, коли мене творено в землі глибоко.
16Очі твої бачили мої вчинки, усі вони записані у твоїй книзі; і дні, що ти мені призначив, коли ані одного із них іще не було.
17Як мені тяжко думки твої збагнути, Боже! Яка їх сила!
18Я полічив би їх, та їх від піску більше; якби й скінчив, я був би ще з тобою.
19Якби ж то ти, Боже, знищив нечестивця, і відступили геть від мене кровожерні,
20що обговорюють тебе підступно й лукаво повстають на тебе!
21Хіба я, Господи, не ненавиджу тих, що тебе ненавидять? Хіба я не гидую тими, що повстають на тебе?
22Я їх страшною ненавистю ненавиджу, вони моїми ворогами стали.
23Вивідай мене, о Боже, і спізнай моє серце випробуй мене й спізнай мої задуми!
24І подивись, чи є в мені якась лиха дорога, і веди мене дорогою давньою.

140. (139) Прохання про захист від ворогів

1Провідникові хору. Псалом. Давида.
2Визволь мене, о Господи, від злого чоловіка, бережи мене від насильницького мужа!
3Від тих, що злобу в серці замишляють, щодня здіймають колотнечі,
4гострять язики свої, мов гадюка; отрута змії на устах їхніх.
5Сохрани мене, Господи, від руки нечестивця, бережи мене від насильницького мужа. Вони задумали мене з ніг збити.
6Горді сховали на мене тенета і мотуззя і розіп’яли сітку при дорозі, сильце поставили на мене.
7Я кажу Господеві: «Ти єси – Бог мій! Почуй, Господи, голос мого благання!»
8Господи, Боже мій, сило мого спасіння! Ти покриваєш голову мою в день бою.
9Не дай, Господи, щоб грішника бажання збулися, не потурай його лихим задумам.
10Хай не підносять голови ті, що мене обсіли, хай злоба власних губ їх вкриє.
11Нехай гаряче вугілля на них упаде, у прірви нехай їх кинуть, щоб не встали більше.
12Злоріка на землі не встоїться, насильника й злого будуть безнастанно гнати й бити.
13Я знаю, що Господь бідному вчинить правосуддя, і заступиться за право вбогих.
14І праведники твоє ім’я прославлятимуть, а праві житимуть перед тобою.

141. (140) Молитва праведника під час напасти

1Псалом. Давида. О Господи! – до тебе я взиваю: Поспішись до мене, почуй мій голос, коли до тебе взиваю!
2Нехай моя молитва стане перед тобою, мов кадило; здіймання рук моїх – немов вечірня жертва
3Постав, о Господи, моїм устам сторожу; до дверей губ моїх – варту!
4Не дай схилитися серцеві моєму до чогось злого, ані чинити лихі вчинки з людьми, що творять беззаконня, – їхніх ласощів не хочу їсти.
5Хай праведник по-доброму б’є мене й виправляє; а олія грішного хай не намастить моєї голови; я все таки молитимусь, не зважаючи на їхні злі вчинки.
6Якщо суддів їхніх скинуть в ущелини скелі, то почують, що слова мої любі.
7Немов би хтось розбив і розрив землю, розкидано їхні кості біля пельки Шеолу.
8До тебе бо, о Господи, мій Боже, мої очі; до тебе прибігаю, не губи душі моєї!
9Збережи мене від петлі, що її наставили на мене, й від сильця тих, що творять беззаконня.
10Хай грішники впадуть у власні сіті всі разом, а я пройду безпечно.

142. (141) Псалмопівець, усіма покинутий, шукає втіхи в молитві

1Маскіл. Давида, коли він був у печері. Молитва.
2Я голосом моїм до Господа взиваю, я голосом моїм до Господа молюся.
3Скаргу мою перед ним виливаю, скруту мою йому я виявляю.
4Коли тривожиться у мені дух мій, – ти знаєш мою стежку. На дорозі, де я ступаю, тайно розставили сильце на мене.
5Поглянь праворуч і подивися: нема нікого, хто за мене дбав би; нема куди мені втікати, нема нікого, хто б мною піклувався,
6До тебе, Господи, взиваю й кажу: Ти моє прибіжище, в землі живих ти – моя доля!
7Зверни увагу на моє благання, бо я вельми нещасний. Спаси мене від гонителів моїх, сильніші бо від мене.
8Виведи з в’язниці мою душу, щоб дякувати імені твоєму. Мене обступлять праведники, бо ти добро мені вчиниш.

143. (142) Покаянна молитва у скруті

1Псалом. Давида. О Господи, почуй мою молитву, у твоїй вірності нахили вухо твоє до мольби моєї; вислухай мене у твоїй правді!
2І не входь у суд із твоїм слугою, бо ніхто з живих не виправдається перед тобою.
3Бо мою душу гонить ворог, життя моє у землю топче, він оселює мене в пітьмі, як давно померлих.
4Дух мій тривожиться у мені й серце моє жахається у мені всередині.
5Я згадую дні давні, роздумую над усіма вчинками твоїми і над ділами рук твоїх міркую.
6До тебе простягаю мої руки; моя душа, мов спрагла земля, тебе жадає.
7Вислухай мене скоро, Господи, бо знемагає дух мій. Не крий обличчя твого від мене, щоб я не став, як ті, що сходять в яму.
8Дай мені вранці відчути твою милість, бо я на тебе покладаюсь. Вкажи мені дорогу, якою слід мені ходити, до тебе бо підношу мою душу.
9Спаси мене, о Господи, від ворогів моїх, – до тебе прибігаю!
10Навчи мене творити твою волю, бо ти Бог мій. Хай дух твій добрий мене веде по землі рівній.
11Живи мене, о Господи, імени твого ради, у справедливості твоїй виведи з скорботи мою душу.
12І в гніві твоїм знищ моїх, супротивників! І вигуби всіх гнобителів душі моєї! Бо я – слуга твій.

144. (143) Цар молиться за перемогу та добробут народу

1Давида. Благословен Господь, моя скеля, що навчає руки мої до бою, до війни мої пальці.
2Він моя милість і моя кріпость, моя твердиня і мій визволитель; мій щит, – і я до нього прибігаю. Він підбиває народи під мене.
3Господи, що таке людина, що ти піклуєшся про неї, син чоловічий, – що думаєш про нього?
4Людина схожа на подих, дні її, мов ота минуща тінь.
5Господи, прихили твоє небо й зійди! Діткнись до гір, – і вони задимують.
6Заблискай блискавкою і розсип їх, стріли твої пусти й збентеж їх!
7Простягни з вишніх твою руку, спаси мене і вирятуй мене від вод великих, від рук чужинців,
8уста яких промовляють брехнею, правиця яких – правиця клятвопорушна.
9Боже, я нову пісню тобі заспіваю, на десятиструнній гарфі тебе хвалитиму, –
10тебе, який даєш царям перемогу, який спасаєш Давида, слугу твого, від меча лихого.
11Спаси мене й визволь із рук чужинців, уста яких промовляють брехнею, правиця яких – правиця клятвопорушна.
12Сини наші як парості хай будуть, що ростуть у повнім віку молодечім. Дочки наші, немов стовпи наріжні, витесані, немов оті у палаці.
13Засіки наші нехай будуть повні і постачають усяке збіжжя. Вівці наші хай тисячами котяться, тьмою-тьменною на полях наших.
14Хай буде навантажена худоба наша; хай не буде ані розколини, ані втрати, ані галасу на майданах наших.
15Щасливий народ, в якого така доля! Щасливий народ, якому Бог – Господь!

145. (144) Велич та доброта Божі

1Хвала. Давида. Я вознесу тебе, мій Боже, Царю, і благословитиму ім’я твоє по віки вічні.
2Щодня буду тебе благословляти, і хвалити ім’я твоє по віки вічні.
3Великий Господь і хвали вельми гідний, і велич його незбагненна.
4Рід родові діла твої буде славити і возвіщати про твою могутність.
5Про пишну славу величі твоєї і про чудеса твої розповідатимуть.
6Про силу діл твоїх страшних говоритимуть, і я буду розповідати твою велич.
7Будуть звіщати славу великої добрости твоєї і будуть оспівувати твою справедливість.
8Господь ласкавий і милосердний, повільний до гніву й милістю великий.
9Добрий Господь до всіх, і його милосердя перед усіма його ділами.
10Хай, Господи, усі діла твої тебе славлять і святі твої нехай тебе благословлять.
11Про славу царства твого хай оповідають і говорять про твою могутність,
12щоб дати синам людським твою силу і пишну славу царства твого.
13Царство твоє – всіх віків царство, і влада твоя – по всі роди й роди. Вірний Господь у всіх своїх глаголах, святий у всіх своїх творіннях.
14Господь підтримує всіх тих, що падають, і всіх зігнутих підводить.
15Очі всіх на тебе уповають, ти їм своєчасно даєш поживу.
16Ти розтуляєш твою руку і насичуєш усе живе якнайкраще.
17Справедливий Господь у всіх своїх дорогах і милостивий у всіх своїх ділах.
18Близько Господь до всіх, які до нього взивають, до всіх тих, що до нього взивають по правді –
19Він учинить волю тих, які його бояться; заклик їхній почує і спасе їх.
20Господь береже всіх, які його люблять, а нечестивих усіх погубить.
21Хай возвістять мої уста хвалу Господеві і хай благословить усякий смертний його святе ім’я по віки вічні.

146. (145) Хвала Богові Творцеві

1Алилуя. Хвали, душе моя, Господа!
2Буду хвалити Господа поки життя мого, псалми співатиму Богові моєму докіль буду жити.
3Не покладайся на вельмож, на сина чоловічого, який спасти не може.
4Виходить його дух, і він повертається у землю і того ж дня гинуть його задуми.
5Щасливий той, кому Бог Якова подає допомогу, в кого надія на Господа, Бога свого,
6що створив небо й землю, море – й усе, що є в них; що вірність береже повіки,
7що пригнобленому чинить правосуддя, що дає хліб голодним. Господь визволяє в’язнів,
8Господь відкриває сліпим очі, Господь випростовує похилих, Господь праведників любить.
9Господь захожих захищає, підтримує сироту й удову, – дорогу ж нечестивих відвертає.
10Господь буде царем повіки, твій Бог, Сіоне, по всі роди. Алилуя.

147. (146) Хвала Богові – могутньому оновителеві Ізраїля

1Хваліте Господа, бо добрий! Співайте Богу нашому, бо милий! Хвала бо йому подобає.
2Господь Єрусалим будує, розсіяних Ізраїля збирає.
3Розбитих серцем він ізціляє і перев’язує їх рани.
4Він число зір лічить і кожну пойменно називає.
5Великий наш Господь, велика його сила, і розумові його немає міри.
6Господь принижених підносить, а нечестивих понижує додолу.
7Співайте Господеві на подяку, хваліте Бога нашого на гарфі.
8Він хмарами вкриває небо, готує дощ на землю, ростить траву на горах.
9Дає для скоту поживу і воронятам, що квилять.
10Він милується не силою коня і не ноги мужа йому довподоби, –
11Господь любить тих, що його бояться, що його милости чекають.
12Слав Господа, Єрусалиме! Хвали, Сіоне, Бога твого!
13Бо він укріпив брам твоїх засуви, благословив дітей твоїх посеред тебе.
14Він робить мир у твоїх межах, насичує тебе ситтю пшеничною.
15Він посилає свій глагол на землю, слово його несеться швидко.
16Він дає сніг, як вовну; як попіл, іній розсипає,
17кришками лід кидає, – перед його морозом хто встоїться? –
18він посилає своє слово і їх розтоплює, подме своїм вітром – течуть води.
19Він Яковові звістив своє слово, Ізраїлеві свої присуди й свої устави.
20Ніякому народові він не вчинив так, і присудів своїх він не явив їм. Алилуя.

148. (147) Небо й земля нехай хвалять Господа

1Алилуя. Хваліте Господа з неба, хваліте його на висотах!
2Хваліте його, всі ангели його, хваліте його, всі воїнства небесні!
3Хваліте його, ви, сонце й місяцю, хваліте його, всі ясні зорі!
4Хваліте його, ви, небеса небес, – і води, що над небесами,
5нехай ім’я Господнє хвалять! Бо він повелів, і створились.
6Поставив їх на віки вічні і дав закон, який не перейде.
7Хваліте Господа з землі, кити і всі морські безодні!
8Вогонь і град, сніг і туман, і буйний вітер, який виконує його слово.
9Гори й усі пагорби, садовина й усі кедри.
10Звір дикий і скот усілякий, гад і птах крилатий.
11Царі землі й усі народи, князі й усі земні судді.
12Хлопці, а й дівчата, старі разом з юнацтвом.
13Нехай ім’я Господнє хвалять, – високе бо ім’я його єдине. Велич його понад землю й небо:
14він підняв ріг народу свого. Хвала усім його святим, синам Ізраїля, народові, що йому близький. Алилуя.

149. (148) Тріюмфальний гимн

1Алилуя. Співайте Господеві нову пісню, а хвалу йому на зборі праведників.
2Нехай Ізраїль своїм Творцем радіє, нехай своїм царем сини Сіону веселяться!
3Хай хвалять його ім’я танком, при бубні й при гарфі хай йому співають.
4Господь бо благоволить народові своєму оздоблює перемогою покірних.
5Хай торжествують праведні славі, на своїх ложах хай ликують.
6Хай хвала Божа буде на устах у них і двосічний меч у руці в них,
7щоб між народами вчинити від плату між племенами – покарання;
8щоб їх царів забити у кайдани, а їхніх вельмож – у залізні пута,
9щоб суд написаний над ними учинити. Це слава всіх його преподобних! Алилуя.

 

150. (149) Прикінцеве славослов’я

1Алилуя. Хваліте Господа в його святині. Хваліте його в його могутній тверді.
2Хваліте його за його подвиги великі. Хваліте його в його величі безмежній.
3Хваліте його звуком рогу, хваліте його на гарфі й на гуслах.
4Хваліте його на бубні й танком. Хваліте його на струнах і сопілці,
5хваліте його на дзвінких цимбалах, хваліте його на гучних цимбалах.
6Хай хвалить Господа все, що живе!

 

Попередня книга (“Книга Іова”)  Наступна книга (“Приповідки”)