Книга Псалмів

31. (30) Псалмопівець, пригнічений, молиться 1-19; заздалегідь дякує 20-25

1Провідникові хору. Псалом. Давида.
2До тебе, Господи, я прибігаю; не дай мені осоромитися повіки, у твоїй справедливості визволь мене!
3Нахили до мене твоє вухо, спаси мене притьмом, будь скелею прибіжища для мене, твердинею міцною, щоб мене урятувати!
4Бо ти – скеля моя й моя твердиня, і ради імени твого веди мене та керуй мною.
5Виведи мене з тенет, що тайно наставлено на мене, бо ти – моє пристановище.
6В руки твої віддаю я духа мого: ти визволив мене, Господи, вірний Боже.
7Ти ненавидиш тих, що почитають бовванів нікчемних; а я на Господа уповаю.
8Радітиму й буду веселитись твоїм милосердям, бо зглянувсь ти над моїм горем, знав душі моєї скорботи
9і не віддав мене в руки супостата, поставив на широкім місці мої ноги.
10Змилуйсь надо мною, Господи, бо мені скрутно; з журби виснажилися в мене очі, душа моя й моє нутро.
11Життя моє виснажується в горі літа мої у стогнанні. У смутку підупала моя сила, і кості мої повисихали.
12Я став сміховиськом усім моїм противникам і ганьбою моїм сусідам, страховищем моїм знайомим; хто мене бачить надворі, втікає від мене.
13Мене, немов мерця, забуто в серці; я став, немов розбитий посуд.
14Бо чув я нашіптування багатьох, страхіття навколо; коли вони разом змовлялися на мене, і замишляли відібрати життя в мене.
15А я на тебе, Господи, вповаю; кажу: “Ти єси Бог мій!”
16В руках у тебе моя доля: вирятуй мене з руки ворогів і гнобителів моїх.
17Освітли світлом твого обличчя слугу твого, спаси мене в твоїм милосерді!
18Господи, не дай мені осоромитись, до тебе бо взиваю;нехай грішники вкриються соромом, нехай мовчки зійдуть до Шеолу.
19Нехай заніміють уста брехливі, що на праведного нахабно говорять.
20Яка велика, Господи, твоя доброта, що її ти зберіг тим, що тебе бояться, і чиниш тим, що до тебе прибігають, перед людськими синами!
21Ти ховаєш їх у сховку обличчя твого від заговорів людських; ти їх заховуєш у наметі від язиків сварливих.
22Благословен Господь, бо дивне своє милосердя явив мені в місті-твердині.
23Я ж у збентеженні моїм промовив: “Відтятий я з-перед твоїх очей!” Та ти почув голос мого благання, як я взивав до тебе.
24Любіть Господа, усі його святії! Вірних стереже Господь, а гордовитим злишком відплатить. 25Сміло! І нехай ваше серце буде одважне, ви всі, що уповаєте на Господа.

32. (31) Бог прощає тому, хто визнає свої гріхи

1Давида. Маскіл. Блажен, кому простилось беззаконня, кому гріх покрито,
2Блажен той, кому Бог вини не залічить, і в кого на душі нема лукавства.
3Як я мовчав, ниділи мої кості серед мого безнастанного стогнання.
4Бо вдень і вночі твоя рука тяжіла надо мною, висохла моя сила, немов під літню спеку.
5Я висповідав тобі гріх мій і не затаїв провини моєї. Я мовив: “Признаюсь Господеві в моїх провинах”, і ти простив вину гріха мого.
6Тому помолиться до тебе всяк побожний в час небезпеки. І під час повені вод великих -вони до нього не досягнуть.
7Ти – захист мій, ти збережеш мене від скрути, огорнеш мене радістю мого спасіння.
8“Навчу тебе й вкажу тобі дорогу, якою маєш ходити; дам тобі пораду; на тобі – моє око!
9Не будьте, як той кінь, немов віслюк той нерозумний, що запал їхній треба віжками й вудилом гамувати, а то до тебе не підійдуть.”
10Великих мук зазнають нечестиві; хто ж уповає на Господа, того огортає ласка.
11Радійте в Господі й веселітеся, праведні, і ликуйте всі праві серцем.

33. (32) Хвала Божій силі та провидінню

1Ликуйте, праведні, у Господі: правим хвала личить.
2Прославляйте Господа гуслами, співайте йому на десятиструнній гарфі.
3Співайте йому нову пісню, грайте на струнах добре, гучно.
4Бо Господнє слово праве, і всяке діло його – вірне.
5Він любить справедливість і право, ласки Господньої земля повна.
6Словом Господнім створене небо, і подихом уст його – вся його оздоба.
7Він, немов у бурдюк, збирає морські води, до зборищ кладе водяні безодні.
8Нехай шанує Господа вся земля; нехай його бояться всі, що живуть на світі!
9Бо він сказав, і сталось; він повелів, і постало.
10Господь раду народів зводить нанівець, і думки людські обертає на ніщо.
11Господня ж постанова стоїть повіки: помисли його серця від роду й до роду.
12Щасливий народ, Бог якого – Господь, народ, якого вибрав він собі у спадщину.
13Господь із неба поглядає, він бачить усіх дітей людських.
14Він дивиться з місця побуту свого на всіх землі мешканців,
15Він, що сотворив серця усіх їх, вважає на всі їхні діла.
16Не переможе цар великим військом і не спасеться лицар силою великою.
17Марна надія конем перемогти, він не врятує великою силою своєю.
18Ось очі Господа на тих, що його бояться, що уповають на його ласку,
19щоб рятувати їхнє життя від смерти і живити їх у голоднечі.
20Душа наша Господа чекає; він – наша допомога, щит наш.
21Ним веселиться наше серце, бо на святе його ім’я ми уповаєм.
22Нехай твоя ласка, Господи, буде над нами, бо ми надіємось на тебе.

34. (33) Хвала Господеві 2-4 заклик надіятися на доброту Божу 5-11; зберігання заповідей 12-23

1Давида, коли він удавав божевільного перед Авімелехом, і той прогнав його, і він пішов.
2Благословлю Господа повсякчасно, завжди хвала його в устах у мене.
3Душа моя нехай Господом хвалиться; нехай покірні чують те й веселяться.
4Величайте Господа зо мною, і вознесімо ім’я його вкупі.
5Я шукав Господа, і він почув мене; і звільнив мене від усіх моїх страхів.
6Гляньте на нього й розвеселіться, обличчя ваше нехай не соромиться.
7Ось візвав бідолаха, і Господь почув, і врятував його від усіх його напастей.
8Ангел Господній стоїть на варті навкруг тих, що його бояться, і їх визволяє.
9Спробуйте й подивіться, який добрий Господь. Блаженний, хто до нього прибігає.
10Бійтеся Господа, його святії бо нема нестачі в тих, що його бояться.
11Багатії збідніли й голодують, а тим, що Господа шукають, ніякого блага не забракне.
12Ходіть, мої діти, послухайте мене: остраху Господнього навчу вас.
13Хто той, що життя любить, що рад бачити дні щасливі?
14Бережи від зла язик твій і уста твої від слів лукавих.
15Відступи від зла й чини добро, шукай миру та його тримайся!
16Очі Господні на праведних; вуха його – на їхній заклик.
17А обличчя Господнє проти злочинців, щоб знищити з землі їхню пам’ять.
18Візвали праведні, і Господь почув їх і з усіх скорбот їхніх врятував їх.
19Близький Господь до тих, у кого розбите серце; прибитих духом він спасає.
20Багато в праведника злиднів, але з усіх них Господь його рятує.
21Він усі його кості зберігає, ані одна з них не зламається.
22Злоба грішника його ж убиває, і ті, що ненавидять праведника, зазнають кари.
23Господь визволяє душу слуг своїх, і хто до нього прибігає, покараний не буде.

35. (34) Благання про допомогу проти ворогів 1-6; 17-28; невдячні вороги переслідують 7-16

1Давида. Розсуди, Господи, моїх позовників; воюй проти тих, що боєм ідуть на мене.
2Візьми щит малий і великий, і встань мені на поміч!
3Замахнися списом і моїх гонителів стримай; скажи моїй душі: Я твоє спасіння!
4Нехай засоромляться і застидаються ті, що на життя моє чигають; нехай назад відступлять і почервоніють ті, що замишляють зло на мене.
5Нехай будуть, як полова на вітрі, ангел Господній нехай їх прожене.
6Дорога їхня нехай буде слизька й темна, і ангел Господній за ними нехай женеться.
7Бо без причини тайно нап’яли на мене свої тенета, без причини викопали яму на мене.
8Нехай зненацька заскочить їх погибель, і тенета, що нап’яли, їх же зловлять; самі впадуть у викопану ними яму.
9Душа ж моя нехай у Господі веселиться, нехай радіє його спасінням.
10Уся моя істота скаже: “Господи, хто тобі рівний? Тобі, що вириваєш бідака від сильнішого за нього, бідака та вбогого від захланного.
11Устають несправедливі свідки, допитують у мене, чого я не знаю.
12Віддячують мені злом за добро; моя душа у розпачі.
13Я ж, як вони хворували, надягав волосяницю, присмиряв постом мою душу і моливсь у моїм серці.
14Немов за приятелем, немов за рідним братом, сумний ходив я; немов у жалобі за матір’ю, засмучений хилився.
15І коли я хитався, вони раділи й збирались; збирались проти мене і били мене зненацька, рвали мене на шмати безупину.
16Спокушали мене, сміялися з мене, скрегочучи зубами проти мене.
17Господи, докіль будеш дивитись? Спаси від рикаючих мою душу, від левенят – мою єдину.
18Подякую тобі перед великим збором, серед численної громади тебе прославлю.
19Не дай, щоб злораділи надо мною вороги брехливі, примружували очі ті, що безвинно мене ненавидять.
20Вони бо не про мир говорять, а на найтихіших на землі лукаве замишляють.
21І на мене роззявляють рот свій, кажуть: “Ага! Ага! Бачили очі наші!”
22Ти бачив, Господи! Не мовчи, о Господи, не віддаляйсь від мене!
23Прокинься й устань мені на оборону, мій Боже й мій Господи, за мою справу!
24Обстань за мною, Господи, по справедливості твоїй! Мій Боже, нехай не злорадіють надо мною,
25нехай не думають у своїм серці: “Ага! Ми досягли свого!” Нехай не кажуть: “Ми його заїли!”
26Нехай осоромляться й застидаються всі ті разом, що радіють моєму лиху; нехай укриються соромом і стидом ті, що гордовито несуться проти мене.
27Нехай ликують і веселяться ті, що сприяють моїй справі, і завжди кажуть: “Нехай возвеличиться Господь, якому любий спокій слуги свого.”
28Язик мій тоді звіщатиме твою справедливість, твою хвалу щоденно.

36. (35) Псалмопівець жаліється на беззаконня 2-5; Боже провидіння 6-10; молитва 11-13

1Провідникові хору. Слуги Господнього Давида.
2Гріх нашіптує грішникові в його серці; немає Божого страху перед очима в нього.
3Він бо облещує себе в своїх очах, що не знайдуть його провини, не будуть гидуватись.
4Слова уст його – неправда й лукавство, він перестав розумно мислити, добро чинити.
5Він беззаконня задумує на своїм ложі, ступає на дорогу недобру, злом не гидує.
6Милість твоя, Господи небес сягає, вірність твоя по хмари.
7Справедливість твоя, як Божі гори, суди твої, немов глибока безодня; людину й скотину, Господи, спасаєш.
8Яка дорога, о Боже, твоя ласка: людські сини під захист крил твоїх прибігають.
9Насичуються ситтю дому твого, потоком солодощів твоїх їх напуваєш.
10Бо в тебе джерело життя, у твоїм світлі побачимо світло.
11Продовжи твою ласку тим, що тебе знають, і справедливість твою тим, що праві серцем.
12Нехай нога гордих на мене не наступить, рука безбожного нехай мене не відпихає.
13Ось упали лиходії, провалились, не можуть більше встати.

37. (36) Доля злих, та добрих неоднакова

1Давида. Не палай гнівом на злочинців, творящим беззаконня не завидуй
2Вони бо, як трава, швидко поникнуть, -зів’януть, як рослина яра.
3Вповай на Господа й чини добро щоб жити на землі й безпечним бути.
4Втішайся в Господі, і він сповнить тобі бажання твого серця.
5На Господа здай твою дорогу; вповай на нього, і він учинить;
6виведе, як світло, твою правду і твоє право, як полудень.
7Спокійним будь у Господі, надійсь на нього. Не палай гнівом на того, кому щастить у дорозі, на людину, що лихо коїть.
8Лиши гнів, покинь пересердя; не палай гнівом, а то накоїш тільки лиха.
9Бо лиходії знищені будуть, ті ж, що надіються на Господа, заволодіють краєм.
10Ще трохи, і беззаконник пропаде, подивишся на його місце, і його більше не буде.
11Покірні ж заволодіють краєм і тішитимуться глибоким миром.
12Беззаконник кує на праведника лихо і скрегоче на нього зубами.
13Господь сміється з нього, бо бачить, що його день надходить.
14Беззаконники добувають меча й лука, щоб повалити вбогого й нужденного, щоб вистинати тих, які простою дорогою ходять.
15Їхній меч пройде їм крізь серце, луки їх поторощаться.
16Ліпший малий достаток, що в праведника, ніж велике багатство в беззаконних,
17бо рамена беззаконних поламані будуть, праведників Господь підтримає.
18Господь піклується життям невинних, і спадщина їхня буде повіки.
19Вони не осоромляться лихої години, і наситяться голодної пори.
20А беззаконники загинуть, і вороги Господні, мов краса лук, зникнуть, з димом зникнуть.
21Беззаконник позичає й не звертає; а праведник – щедрий, дарує.
22Бо благословенні Богом заволодіють краєм, а кого він прокляв, знищені будуть.
23Господь зміцнює кроки чоловіка, і його дороги йому довподоби.
24Навіть як і впаде, він не буде лежати, бо Господь підтримує його руку.
25Молодим був я і вже постарівся, але не бачив покинутого праведника і його нащадків, які просили б хліба.
26Увесь час його рука щедра й він позичає, і рід його буде благословенний.
27Відступи від зла й чини добро, і житимеш повіки!
28Бо Господь любить правду і не покине своїх вірних. Нечестиві знищені будуть, рід беззаконних буде стятий.
29Праведники заволодіють краєм і житимуть повіки у ньому.
30Праведника уста мовлять мудрість, язик його говорить правду.
31Закон Бога його в нього в серці, не захитаються в нього кроки.
32Беззаконний на праведника чигає і намагається зігнати його зо світу.
33Але Господь не залишить його в руці в нього і не засудить, коли він на суді з’явиться.
34Надійсь: на Господа й пильнуй його дороги. Він вознесе тебе, щоб ти володів землею, -і погибель беззаконних побачиш.
35Я бачив беззаконного, як він пишався і розростався, неначе кедр ливанський.
36А коли я пройшов, його вже більш не було; шукав його, та знайти було годі.
37Уважай на чесного й на праведного дивися, бо в чоловіка мирного буде потомство.
38Відступники ж знищені будуть усі до одного, і потомство беззаконних буде стяте.
39Спасіння праведним від Господа, він їхнє прибіжище в час скрути.
40Господь їм допомагає і їх спасає; спасає їх від беззаконних і зберігає, бо вони до нього прибігають.

38. (37) Грішник, покараний, молиться 2-5; оповідає про свою біду 6-13; він покладається на Бога 14-17; благання 18-23

1Псалом. Давида. На спомин.
2О Господи, не докоряй мені у твоїм гніві і не карай мене у твоїм обуренні.
3Бо твої стріли мене прошили, і рука твоя спустилася на мене.
4Нема здорового нічого на моїм тілі з-за гніву твого; немає цілого нічого в моїх костях з-за гріху мого.
5Бо мої провини голову мою перевищили, немов важкий тягар, що тяжить над мою силу.
6Смердять, загнивши, мої рани з-за мого нерозуму.
7Принижений, зігнувсь я вельми, повсякденно сумний ходжу я.
8Бо стегна мої сповнені жару, і здорового нема нічого на моїм тілі.
9Зомлів я, розбитий понад міру, і скиглю від стогону серця мого.
10О Господи, перед тобою все моє бажання, і стогін мій від тебе не скритий.
11Серце моє розколотилось, сила мене полишила і навіть очей моїх світло, – і того вже нема в мене.
12Друзі мої та приятелі далекі від моєї рани, і родичі мої стоять оподаль.
13І ті, що на моє життя зазіхають, тенета наставляють; і ті, що бажають мені нещастя, говорять про погибель, увесь час міркують лукаве.
14Я, немов глухий, не чую; і як німий, що уст своїх не відкриває.
15Я став, немов людина, що не чує, в устах якої одвіту немає.
16На тебе бо, о Господи, я уповаю; ти вислухаєш мене, Господи, мій Боже.
17Кажу бо: “Нехай не втішаються надо мною, як захитається моя нога; нехай не несуться проти мене.”
18Я бо ось-ось уже маю впасти, і біль мій передо мною завжди.
19Я бо провину мою визнаю і гріхом моїм журюся.
20А ті, що без причини зо мною ворогують, набирають на силі; чимало тих, що мене безпідставно ненавидять.
21І ті, що злом оддячують за добро, – вони проти мене, бо я про добро дбаю.
22Не покидай мене, о Господи; мій Боже, не віддаляйсь від мене!
23Поспіши мені на допомогу, Господи, моє спасіння!

39. (38) Хворий молиться за одужання

1Провідникові хору, Ідутунові. Псалом. Давида.
2Я мовив: Пильнуватиму мої дороги, щоб язиком не согрішити; уздечку накладу собі на рот, поки передо мною беззаконник.
3Я занімів, замовкнув понад міру і біль мій роз’ятрився.
4У мене в нутрі запалало моє серце від думок моїх огонь зайнявся. І слово навернулось на язик мій:
5Дай мені спізнати, Господи, кінець мій і міру днів моїх, яка вона, щоб я знав, який я тлінний.
6Ось кілька п’ядей завдовжки зробив ти мої дні і вік мій – немов би. ніщо перед тобою; вона лиш подув, – кожна людина,
7лише, як тінь, чоловік проходить, дарма лиш метушиться; громадить, та не знає, хто те збере;
8Та й ось тепер, о Господи, чого я дожидаю? Моя надія в тобі!
9Від усіх моїх переступів мене визволь, не дай мене на глум дурному.
10Я занімів, я уст не розтуляю, бо ти вчинив це.
11Відверни геть від мене удар твій, – від замаху руки твоєї я пропадаю.
12Карою за провину ти направляєш людину; нищиш, неначе міль, те, що йому миле. Кожна людина – тільки подув.
13Вислухай, Господи, мою молитву, нахили вухо до благання мого, не будь глухим на мої сльози. Бо я – приходень у тебе, як усі мої батьки – перехожий.
14Відверни від мене твої очі, щоб я міг відідхнути перше, ніж піду, і більш мене не буде.

40. (39) Подяка за благодать 2-11; він просить про нову благодать 12-18

1Провідникові хору. Псалом. Давида.
2Надіявся, на Господа надіявся я твердо, і він нахиливсь до мене й вислухав моє благання.
3І витягнув мене з погибельної ями, з багнистого болота, і поставив на скелю мої ноги, ствердивши мої кроки.
4І вклав мені в уста новую пісню, хвалу нашому Богові. Багато хто побачить і буде шанувати, і вповати на Господа.
5Блажен муж, який на Господа поклав своє довір’я, хто не пристає до зухвальців, ані до тих, що збочують у брехню.
6Силу чудес учинив ти, Господи, мій Боже, провидінням твоїм над нами. Ніхто тобі не рівний. Я був би радий їх звістити й розповісти, та забагато їх, щоб їх перелічити.
7Жертви й офіри ти не хочеш, вуха відкрив у мене. Ти всепалення й жертви за гріх не домагався.
8Тоді сказав я: “Ось я приходжу; у сувої книги написано про мене:
9Чинити твою волю, Боже мій, я радий, і твій закон у мене в серці.”
10Я оповів про справедливість на великім зборі, не затуляв я уст моїх, Господи, ти знаєш.
11Не заховав я в моїм серці твою справедливість; я розповів про твою вірність і твоє спасіння. Не затаїв твоєї ласки й вірности твоєї перед великим збором.
12Не зачиняй, о Господи, від мене твого серця; милість твоя і твоя вірність хай мене завжди зберігають.
13Бо злидні мене без кінця обсіли, провини мої мене наздогнали, так що й дивитись вже не можу. Їх більш, ніж волосу на толові у мене, і серце моє зомліло.
14Зволь, Господи, мене урятувати; о Господи, поспіши мені на допомогу!
15Хай осоромляться й почервоніють усі ті, що на мою душу зазіхають, щоб її погубити. Нехай назад відступлять і застидаються ті, що тішаться моїм нещастям!
16Нехай збентежені вкриються стидом ті, що до мене кажуть: “Ага! Ага!”
17Хай радуються й веселяться в тобі всі, що тебе шукають, і нехай завжди кажуть ті, кому люба твоя допомога: “Хай возвеличиться Господь!”
18Я ж бідний та нужденний, але Господь дбає про мене. Ти – моя допомога і мій визволитель, Боже мій, не забарися!

41. (40) Милосердні зазнають милосердя 2-4; не покладатися на людину 5-10; – а на Господа 11-14

1Провідникові хору. Псалом. Давида.
2Блажен, хто дбає про нужденного та вбогого; в лиху годину Господь його врятує.
3Господь хоронитиме його й живитиме його, і зробить його на землі щасливим, і не видасть його в руки ворогам зажерливим.
4Господь підтримає його, недужого, на ложі: увесь біль його відніме в його недузі.
5Я мовив: “Господи, змилуйся надо мною! Вилікуй мою душу, бо згрішив перед тобою.”
6Вороги мої розповідають проти мене лихі речі: “Коли помре він, і загине його ім’я?”
7І хто навідатись приходить, марне виговорює; у серці своїм зло збирає і, вийшовши надвір, розголошує.
8Усі мої ненависники перешіптуються вкупі проти мене, задумують зло на мене:
9«Лиха біда вчепилася до нього! І де раз ліг, то більш уже не встане.»
10Ба навіть друг мій, що я на нього покладався, що жививсь моїм хлібом, і той наставив п’яту на мене.
11Ти ж, Господи, змилуйся надо мною і підведи мене, і я відплачу їм.
12Тоді збагну, що мене любиш, як ворог мій не буде ликувати надо мною.
13У невинності моїй будеш підпорою моєю і поставиш мене перед твоїм обличчям повіки.
14Благословен Господь, Бог Ізраїля від віку й до віку! ‘ Нехай так буде! Нехай так буде!

42. (41) Туга за святинею Бога живого 2-6 висміяний ворогами молиться 7-12

1Провідникові хору. Маскіл. Синів Кораха.
2Як лань прагне до водних потоків так душа моя прагне до тебе, Боже.
3Душа моя жадає Бога, Бога живого, – коли бо прийду й побачу обличчя Боже?
4Сльози мої стали мені хлібом удень і вночі, коли день-у-день мені говорять: «Де Бог твій?»
5Про це я згадую і душу виливаю над собою: як я йшов у громаді, йшов попереду них до дому Божого, посеред гуків радости й хвали, у гурті святковім.
6Чом побиваєшся, душе моя, і тривожишся у мені? Надійсь на Бога, бо я ще буду його прославляти, Спасителя обличчя мого і мого Бога.
7Душа моя пригноблена в мені; тому я згадую тебе в землі Йордану і Хермону і з гори Міцар.
8Безодня кличе до безодні під гуркіт твоїх водоспадів; усі твої буруни й хвилі хлинули на мене.
9Удень хай Господь явить свою милість, вночі ж співатиму і славитиму Бога життя мого.
10Кажу до Бога: «Скеле моя, чом мене забуваєш? Чому смутний ходжу я, ворогом прибитий?
11Кості тріщать у мене, а тут ще й вороги мої кепкують з мене, коли день-у-день до мене кажуть: Де ж Бог твій?»
12Чому пригноблена, душе моя, і тривожишся у мені? Надійсь на Бога, бо знову прославлятиму його, Спасителя обличчя мого та мого Бога.

43. (42) Наполегливе благання священика на вигнанні

1Обстань за мною, Боже; розсуди мою справу проти нечестивого народу; від чоловіка лукавого й несправедливого мене визволь.
2Бо ти, Боже, моя твердиня. Чому мене відкинув? Чому смутний ходжу я, ворогом прибитий?
3Пошли світло твоє і твою правду: вони нехай мене ведуть заберуть на святу гору твою й до твоїх наметів.
4І я прийду до жертовника Бога, до Бога радости й веселости моєї, і прославлятиму тебе на гуслах, Боже, мій Боже!
5Чом побиваєшся, душе моя, і тривожишся в мені? Надійсь на Бога, бо я ще буду його прославляти Спасителя обличчя мого і мого Бога.

44. (43) Ізраїль спогадує про ті часи, коли Бог його провадив 2-9; тепер – він відкинений та пригнічений 10-23; благання 24-27

1Провідникові хору. Синів Кораха. Маскіл.
2Боже, на наші вуха ми чули, наші батьки нам розповіли про діло, що учинив єси за днів їхніх, днів давніх.
3Ти, власною рукою вигнав народи, а їх насадив, порозбивав народи, а їх поширив.
4Бо не мечем своїм вони зайняли землю, і не рамено їхнє дало їм перемогу, а твоя десниця і твоє рамено, і світло обличчя твого, бо ти їх уподобав.
5Ти, царю мій, мій Боже, Яковові вирішував перемоги.
6Тобою ми відбили наших супостатів, ім’ям твоїм ми розтоптали тих, що на нас повстали.
7Я бо не покладавсь на лука мого, і не спас мене меч мій;
8але ти врятував нас від наших ворогів і засоромив ненависників наших.
9Богом ми день-у-день хвалились, і твоє ім’я ми завжди прославляли.
10Тепер же ти нас відкинув і засоромив, і не виходиш із нашими військами.
11Ти завернув нас до втечі перед ворогом нашим, і наші ненависники нас пограбували.
12Ти віддав нас, мов овець, на заріз, і між народи нас розвіяв.
13Спродав єси народ твій за безцінь і не мав великого заробітку, їх спродавши.
14Віддав на посміховище нас сусідам нашим, на погорду й наругу тим, що навкруги нас.
15Учинив єси нас поговором між людьми, народи над нами хитають головою.
16Увесь час передо мною моя ганьба, і сором мені обличчя вкриває
17від голосу ганьбителя й злоріки, від ворога й супостата.
18Усе це на нас нагрянуло, хоч ми тебе й не забули, і не спроневірилися союзові твоєму,
19і не відвернулося серце наше, і не зійшли з твоєї стежки стопи наші,
20коли ти розтер нас на місці шакалів і вкрив нас тінню смерти.
21Коли б ми забули ім’я нашого Бога і простягали руки наші до чужого бога,
22то чи Бог про це не дізнався б? Таж він знає таємниці серця.
23Та ж через тебе нас убивають повсякчасно і, як овець, що на заріз, нас уважають.
24Устань! Чому спиш, Господи? Прокинься! Не відкидай навіки!
25Чому обличчя твоє ховаєш, забуваєш наше горе й гніт наш?
26Душа бо наша у поросі простерта, до землі прилип живіт наш.
27Устань нам на допомогу і визволь нас твого милосердя ради.

45. (44) Велич царя 3-10; краса цариці 11-18

1Провідникові хору. На мелодію «Лілея». Синів Кораха. Маскіл. Пісня любови.
2Із мого серця гарне слово ллється; я мовлю: Цареві моя пісня! Язик мій – тростинка скорописця.
3Найкращий ти на вроду між людськими синами, краса розлита на устах у тебе; тому то Бог благословив тебе повіки.
4Опережи твій стан мечем, витязю, твоєю славою і красою!
5Щасливо їдь верхи за вірність і за правду, і хай навчить тебе преславних діл твоя десниця.
6Стріли твої гострі, народи коряться тобі, і царських ворогів серце вмліває.
7Престол твій, Боже, по віки вічні; берло правоти – берло царства твого.
8Ти любиш справедливість і ненавидиш беззаконня: тому помазав тебе Бог, Бог твій, миром радости над друзями твоїми.
9Миром, алое та касією пахнуть твої шати; з палаців із слонової кости струни тебе звеселяють.
10Царські дочки – тобі назустріч, праворуч тебе стоїть цариця в золоті офірськім.
11Слухай, дочко, глянь, прихили твоє вухо і забудь народ твій і дім батька твого.
12І цар жадатиме краси твоєї, бо він – твій пан, і йому кланяйся.
13І дочка тирська з дарами приходить; твоєї ласки запобігають багатирі народу.
14Уся прибрана пишно входить царівна, золотом ткані її шати.
15У різнобарвно гаптованих шатах, ведуть її до царя; за нею йдуть дівиці, її другині проводять її.
16Серед веселощів і радости їх уводять, і вони входять у царський палац.
17Замість твоїх батьків будуть твої діти; по всій землі ти зробиш їх князями.
18Я буду згадувати твоє ім’я від роду і до роду тим прославлятимуть тебе народи по віки вічні.

46. (45) Бог з нами – чого нам лякатись? 2-4; він – наша сила та прибіжище 5-12

1Провідникові хору. Синів Кораха. На мелодію «Дівиці». Пісня.
2Бог нам прибіжище і сила; у нещастях з’явився з дужою допомогою.
3Тим не злякаємось, хоч би й земля провалилась і гори захиталися серед моря.
4Нехай ревуть, бушують його води, хай дрижать гори від його обурення. (Господь сил з нами, Бог Якова – наша твердиня.)
5Ріка, – її відноги звеселяють місто Боже, святі Всевишнього чертоги.
6Бог серед нього, воно не похитнеться; Бог йому допоможе перед світанком.
7Захвилювалися народи, царства захитались; Господь загримів громом, земля задрижала.
8Господь сил з нами, Бог Якова – наша твердиня.
9Ходіте, гляньте на діла Господні, які страхітливі речі він учинив на землі.
10Він, що припиняє війни по край землі, що ломить лука й торощить списи, і щити вогнем палить.
11Вгамуйтесь і пізнайте, що я – Бог, що я вознісся на землі між народами.
12Господь сил з нами, Бог Якова – наша твердиня.

47. (46) Господь – цар Ізраїля 1-7; і цар усесвіту 8-10

1Провідникові хору. Синів Кораха.Псалом.
2Усі народи, заплещіте в долоні; радісним голосом ликуйте для Господа!
3Бо Господь – Всевишній, страшний, великий цар він на всю землю.
4Він підбиває людей нам, і народи нам під ноги.
5Він вибирає нам спадщину нашу, славу Якова, улюбленого свого.
6Вознісся Бог під оклики веселі, Господь – під голос сурми.
7Співайте Господеві псалми, співайте; співайте нашому цареві, співайте!
8Бо цар усієї землі – Бог, співайте якнайкраще.
9Бог над народами царює, Бог сидить на своїм святім престолі.
10Зібралися князі народів з народом Бога Авраама, бо Богові належать земні захисники. Він вознісся велично.

48. (47) Бог прославився, визволяючи Єрусалим, 2-8; за те побожні у храмі Бога прославляють 9-15

1Пісня. Псалом. Синів Кораха.
2Великий Господь і хвальний вельми у місті нашого Бога.
3Його свята гора, горб прекрасний – землі усієї радість. Гора Сіон, крайня північ, великого царя місто;
4Бог у його палатах явив себе твердинею.
5Ось бо царі зібрались, насунули всі разом.
6Ледве побачили, то й поторопіли, – збентежились, розбіглись.
7Страх їх обняв там, немов біль породіллі
8або східній вітер, який ти посилаєш, щоб торощив кораблі таршішські.
9Так, як ми чули, так і побачили у місті Господа сил, у місті нашого Бога: Бог укріплює його повіки.
10Роздумуєм, о Боже, про твоє милосердя посеред храму твого.
11Твоя хвала, як твоє ім’я, о Боже, -аж по край землі. Справедливости повна твоя десниця.
12Хай веселиться Сіон-гора, хай радуються міста Юди через суди твої.
13Обійдіть Сіон навколо й оточіть його, полічіть його башти.
14Огляньте добре його передмур’я, оббіжіть його палаци, щоб розповісти прийдешньому поколінню,
15що то Господь – наш Бог по віки вічні. Він нас вестиме.

49. (48) Заклик 2-5; всі повмирають 6-13; однак, по смерті доля грішників сумна, побожні ж з Богом житимуть 14-21

1Провідникові хору. Синів Кораха. Псалом.
2Слухайте це, усі народи, уважайте, всі мешканці світу:
3і люди прості, і вельможні, разом багаті й бідні.
4Уста мої казатимуть слова мудрі і думка серця мого – розумні речі.
5Я нахилю до притчі моє вухо, відкрию мою загадку під гусла.
6Чого б то мусів я боятися за лихої години, коли мене оточить несправедливість тих, які на мене засідають,
7вповають на свої достатки, і хваляться своїм багатством превеликим?
8Та ж ніхто не може викупити себе самого, не може дати Богові ціну за себе.
9Занадто дорогий бо його душі викуп, і вистачити він ніколи не може
10так, щоб він жив повіки й не бачив могили ніколи.
11Бо ж бачить він, що мудрі умирають, однаково і дурень і безумний гинуть і свої багатства іншим залишають.
12Могили – домівки їх повік, їхні житла від роду й до роду, хоч вони й називають країни своїми іменами.
13Та ж людина в багатстві не звікує, подібна до скотини, яка гине.
14Така дорога тих, що нерозумно на себе покладаються, і такий кінець тих, що милуються з свого щастя.
15Ведуть їх, як отару, до Шеолу; смерть пасе їх, і справедливі панують над ними. Скоро їхня постать зникне, – Шеол домівкою їм буде.
16Але Бог визволить мою душу з руки Шеолу, він мене прийме до себе.
17Не лякайсь, як хто розбагатіє, коли побільшиться пишність його дому.
18Бо, як помре, нічого не візьме з собою; багатство його з ним не зійде.
19Хоч він і благословляв себе за життя свого. – хвалитимуть тебе, що дбав за себе, –
20та все ж таки він піде до роду батьків своїх, що не побачать світла вже ніколи.
21Чоловік, що живе в багатстві нерозумно, подібний до скотини, яка гине.

50. (49) Вступ 1-6: прослава та подяка Богові 7-15: зберігати закон треба ділами, а не словами 16-23

1Псалом. Асафа. Бог Господь прорік, покликав землю від сходу сонця до його заходу.
2З Сіону, досконалої краси, з’явився Бог у сяйві;
3прийшов наш Бог і не буде мовчати Вогонь перед ним пожирає, навкруги ж нього бушує сильно буря.
4Він кличе згори небо й землю на суд народу свого:
5«Зберіть мені моїх побожних, які над жертвою союз зо мною учинили.»
6І небеса звістять його справедливість, бо сам Бог – дійсний суддя.
7«Слухай, народе мій, я буду говорити; Ізраїлю, я свідчитиму проти тебе: Я Бог, твій Бог.
8Я не за жертви твої буду тобі докоряти. бо всепалення твої передо мною завжди.
9Не прийму я теляти з дому твого, ані козлів із твоєї кошари,
10моя бо вся звірина у лісі, і тисячі тварин на моїх горах.
11Я знаю все небесне птаство, і що метушиться в полі, мені відоме.
12Як зголоднію, не скажу тобі того; бо мій усесвіт і те, що його сповнює.
13Чи ж то я їстиму биків м’ясо, чи кров козячу буду пити?
14Жертвуй Богові хвалу і віддай Всевишньому твої обіти.
15І клич до мене за лихої години, я визволю тебе, і ти мене прославиш!»
16До грішника ж Бог каже: «І чого бо ти говориш про мої закони і союз мій у тебе з уст не сходить, –
17ти, що науку ненавидиш і слова мої геть кинув позад себе?
18Як бачив злодія, то приятелював із ним з перелюбцями водився.
19Губами твоїми пускався на лихе, а язик твій кує підступ.
20Сідав і говорив на брата свого, на сина матері своєї пускав неславу.
21Таке ти коїш, а я б мав мовчати? Гадаєш, що я такий, як ти? Я докорю тобі, появлю це тобі перед очі.
22Збагніть це добре, ви, що забули Бога, щоб я не вхопив, так що нікому й було б рятувати.
23Хто жертвує хвалу, той мене прославляє; і хто по правді ходить, тому явлю я спасіння Боже.»

51. (50) Покаянна молитва 3-4; визнання гріхів 5-8; різні прохання: про благодать 9-11; про витривалість 12-19; за Єрусалим 20-21

1Провідникові хору. Псалом. Давида,
2коли увійшов пророк Натан до нього, після того, як був він з Ветсавією.
3Помилуй м’я, Боже, з милости твоєї; з великого милосердя твого зітри мої провини.
4Обмий мене повнотою від вини моєї, очисть мене від гріха мого.
5Провини бо мої я знаю, і гріх мій завжди передо мною.
6Тобі, тобі єдиному, згрішив я, і зло на очах твоїх учинив я, щоб ти у вироку твоїм був оправданий і правий, коли будеш судити.
7Я ж у беззаконні народився, й у гріху зачала мене моя мати.
8Ти любиш правду в серці і в глибині душі мудрости мене навчаєш.
9Окропи мене іссопом, і я буду чистий, обмий мене, і я над сніг буду біліший.
10Дай мені відчути радість і веселість, нехай радіють кості, які ти покрушив.
11Відверни лице твоє від гріхів моїх і зітри усі мої провини.
12Серце чисте створи мені, Боже, і дух потужний віднови в нутрі моїм.
13Не відкидай мене від обличчя твого, духа твого святого не відбирай від мене.
14Поверни мені радість спасіння твого і зміцни мене духом благородним,
15щоб доріг твоїх навчив я беззаконних, і грішники щоб навернулися до тебе.
16Визволь мене від кровопролиття, Боже, Боже мій, Спасе, і язик мій буде радуватись твоїм милосердям.
17Господи, відчини губи мої, і уста мої возвістять хвалу твою.
18Ти бо не любиш жертви, і всепалення, коли б я й дав, ти не хочеш.
19Жертви Богові – дух сокрушенний: серцем сокрушенним і смиренним ти, Боже, не нехтуєш.
20Щасти Сіонові, о Боже, твоєю благою волею, і відбудуй єрусалимські мури.
21Тоді приймеш прихильно законні жертви, приносини й всепальні жертви; тоді принесуть телят на твій жертовник.

52. (51) Злісний витязь 3-7; праведні радітимуть 8-11

1Провідникові хору. Маскіл. Давида,
2як прийшов був едомій Доег і звістив Саулові, кажучи до нього: «Давид прийшов у дім Авімелеха.»
3Чого ти злобою хвалишся, о витязю безславний?
4Ввесь час ти мислиш про погибель; язик твій – немов гостра бритва, майстер облуди.
5Ти любиш зло більш, ніж добро, брехню більше, ніж правду.
6Погибельні лише любиш речі, язику лукавий.
7Тому і Бог знищить тебе, знівечить тебе навіки; вирве тебе з намету і викорінить тебе з землі живих.
8Побачать праведники й настрашаться і будуть сміятись із нього:
9«Ось чоловік, що не мав Бога за свою твердиню, що покладався на своє багатство превелике, своїми лиходійствами був сильний.»
10Я ж – мов те буйне дерево оливне в домі Божім; надіюсь на ласку Божу повік-віки,
11Я прославлятиму тебе повіки, за те, що вчинив єси, і возвіщатиму ім’я твоє, – воно бо добре, – перед вірними твоїми.

53. (52) Безбожні люди

1Провідникові хору. На мелодію «Махлат». Маскіл. Давида.
2Безумний каже в своїм серці: «Немає Бога.» Зіпсувалися, мерзоту коять, нема нікого, хто добро чинив би.
3Бог з неба поглядає на синів людських, щоб подивитись, чи є розумний, що шукає Бога.
4Усі загалом відвернулися, зледащіли; нема нікого, хто добро чинив би, нема ані одного.
5Невже не схаменуться усі ті лиходії, що поїдають мій народ, начебто хліб їли? Вони не призивають Бога.
6Тим і настрашилися страхом, де страху не було; бо Бог розсипав кості тих, що облогою стали проти тебе. Сором укрив їх, Бог бо їх відкинув.
7Коли б то вже прийшло з Сіону Ізраїля спасіння! Коли Бог поверне долю люду свого, зрадіє Яків, утішиться Ізраїль.

54. (53) Благання та подяка

1Провідникові хору. На струнах. Маскіл. Давида,
2коли прийшли зіфії і сказали Саулові: «Хіба Давид ке ховається між нами?»
3Боже, ім’ям твоїм спаси мене і силою твоєю розсуди мою справу.
4Боже, почуй мою молитву. вислухай слова уст моїх.
5Бо горді піднялись на мене, і насильники на мою душу зазіхають, вони не мають Бога перед собою.
6Та ось Бог – допомога мені; Господь – опорою життя мого.
7Оберни лихо на моїх супостатів, знищ їх по твоїй правді.
8Охоче принесу я тобі жертву, прославлю твоє ім’я, Господи, бо воно добре!
9Бо визволив єси мене від усякої турботи, отож і споглядають очі мої на ворогів моїх.

55. (54) Псалмопівець шукає захисту від ворогів 2-9; жаліється на невірного друга 10-15; у довір’ї здасться на Бога 16-24

1Провідникові хору. На струнах. Маскіл. Давида.
2Вислухай, Боже, мою молитву, і не ховайся від благання мого.
3Прислухайся і вислухай мене. Я мучуся у моїм болі й хвилююся ворожим гуком,
4грішника криком, бо вони наносять мені лихо, і в гніві зо мною ворогують.
5Серце моє тремтить у мені, і страхи смертні налягли на мене.
6Страх і тремтіння надійшли на мене і жах оточив мене навколо.
7І я кажу: Коли б то у мене крила, як у голубки. я полетів би і відпочив би.
8Ось я полинув би далеко, осівся б у пустині.
9Шукав би собі захисту притьмом від буревію та від тучі.
10Знищ, Господи, розділи їхні язики, бо я бачу насильство й розбрат у місті.
11Удень і вночі на мурах вони його обходять, несправедливість і кривда серед нього.
12Загуба серед нього, з його майдану не сходять гніт і лукавство.
13Якби то ворог глузував із мене, я – стерпів би; якби мій ненависник та повстав на мене, від нього я сховався б.
14А то ти, чоловіче, моя рівня, друг мій і мій знайомий,
15з котрим ми собі разом любо розмовляли, до дому Божого ходили собі у святковому гуртку.
16Хай смерть поб’є їх! Нехай зійдуть живими до Шеолу! – бо лиш підлота у їхніх домах і посеред них.
17Я ж візву до Бога, і Господь мене врятує.
18Увечорі й уранці і опівдні я квилитиму й стогнатиму, і мій голос він почує.
19Він визволить у мирі мою душу від тих, що на мене роблять засідки: бо їх багато проти мене.
20Почує Бог і упокорить їх, Бог, що живе одвіку; нема бо каяття у них, вони бо не бояться Бога.
21Кожен підносить свої руки на своїх же друзів, Порушує свою умову.
22Масніші від сметани його губи, серце ж його завжди готове до бійки. Слова його ніжніші від оливи, але вони – мечі вийняті з піхви.
23Залиши на Господа твою турботу, і він тебе підтримає: повіки не допустить, щоб справедливий захитався.
24І ти, о Боже, зведеш у яму тління їх. Кровожерні та лукаві не доживуть до половини віку свого; я ж, Господи, надіюся на тебе.

56. (55) Псалмопівець, оточений ворогами, молиться 2-12; вирятуваний, виконує вдячну обітницю 13-14

1Провідникові хору. На мелодію «Йонат елем рехокім». Давида. Міхтам. Коли філістимляни схопили його в Гаті.
2Помилуй мене, Боже, бо мене напастують, день-у-день воюють проти мене й утискають.
3День-у-день лютують мої противники багато бо тих, що йдуть боєм на мене.
4Коли ж страх мене огорне, на тебе уповаю!
5На Бога, слово котрого славлю, на Бога уповаю, не страхаюся: що може заподіяти мені людина?
6Увесь день мене обмовляють, усі думки їхні мені на лихо.
7Збираються, засівши, за кроками моїми назирають, на душу мою так і чигають.
8За беззаконня їхні воздай їм; у гніві розбий народи, Боже.
9Мої скитання тобі відомі, сльози мої збери в бурдюк твій: чи ж не записані вони у твоїй книзі?
10Тоді вороги мої назад відступлять, як тільки я візву до тебе. Знаю напевне, що Бог зо мною.
11У Бозі я слово прославляю, в Господі прославлю слово.
12На Бога уповаю не боюся; що ж може заподіяти мені людина?
13Обітниці, що зробив я тобі, тяжать на мені, віддам тобі похвальну жертву.
14Бо спас єси життя моє від смерти, та й ноги мої, щоб я не спотикнувся, щоб перед Богом міг ходити у світлі живих.

57. (56) Молитва у довір’ї 2-6; подяка заздалегідь 7-11

1Провідникові хору. На мелодію «Це руйнуй». Давида. Міхтам. Коли він утік від Саула до печері.
2Помилуй мене, Боже, помилуй; до тебе душа моя прибігає. У тінь твоїх крил прибігаю, поки не мине лихо.
3До Бога Всевишнього взиваю, до Бога, що чинить мені благо, –
4нехай пошле з неба й мене врятує, нехай осоромить тих, що мене зневажають; нехай пошле Бог свою ласку й правду.
5Я лежу серед левів, що пожирають синів людських. Зуби їхні – списи й стріли; язик – меч гострий.
6Знесись над небесами, Боже; по всій землі хай буде твоя слава!
7Наставили тенета на мої кроки, гнітили мою душу, копали яму передо мною: самі нехай упадуть до неї.
8Бадьорим стало моє серце, Боже, бадьоре моє серце; буду співати й на гарфі вигравати.
9Проснись, душе моя! Просніться, гарфо й гусла! Я розбуджу світанок.
10Я між людьми, о Господи, буду тебе хвалити і між народами буду тобі співати;
11велика бо, як небо, твоя ласка, і аж до хмар сягає твоя вірність.
12Знесись над небесами, Боже; по всій землі хай буде твоя слава!

58. (57) Псалмопівець ганить несправедливих суддів 2-6; молиться, щоб Бог їх відплатив 7-12

1Провідникові хору. На мелодію «Не руйнуй!» Давида. Міхтам.
2Чи ви по правді творите суд вельможі? Чи справедливо судите, о сини людські?
3Та ж ви у серці творите несправедливість, ви на землі напоготовлюєте насильства рук ваших.
4Збилися з дороги нечестиві вже від материнського лона, від утроби неньки пішли неправдомовні манівцями.
5Отрута у них, немов отрута змія, неначе гаспида глухого, що затуляє вуха,
6щоб голосу не чути заклиначів, чарівника – знавця чарів.
7Розторощи, о Боже, їхні зуби у них у пельці; ікли левенят, Господи, вирви.
8Хай щезнуть, мов вода розлита; як пускають стріли, хай тупими стануть.
9Хай зникнуть, мов слимак, що зслизає; як викидень жінки, що не бачив сонця.
10Раніш ніж забуяють, як ті будяки і глоди, хай їх – зелених чи сухих – розмете буря.
11Зрадіє праведник, коли побачить відплату, скупає свої ноги в крові беззаконних
12І скажуть люди: «Справді для праведника є нагорода, справді є Бог, що на землі судить.»

59. (58) Настирливість ворогів

1Провідникові хору. На мелодію «Не руйнуй». Давида. Міхтам, коли Саул послав стерегти дім, щоб його вбити.
2Визволь мене від ворогів моїх, мій Боже! Оборони мене від тих, що повстають на мене.
3Визволь мене від тих, що чинять беззаконня, і спаси мене від душогубів.
4Вони бо на життя моє чигають, змовляються на мене сильні. Нема ні гріха в мені, о Господи, ані провини;
5без усякої вини моєї збігаються, готуються на мене, устань мені назустріч і подивися!
6Та ти, Господи сил, Бог Ізраїля! Встань на кару всіх народів, не пощади ні одного з віроломних.
7Увечорі повертаються назад, немов пси виють, і бігають навкруги містом.
8Ось вони розпустили уста свої, мечі в губах їхніх: «Хто там почує?»
9Але ти, Господи, з них смієшся, висміюєш усіх поган.
10Сило моя! Тебе я пильнуватиму, бо ти моя безпека, Боже.
11Мій Бог, – моє милосердя! Хай Бог прийде мені назустріч, хай дасть мені натішитись над ворогами моїми.
12Побий їх, Боже, щоб не ввели у гріх народ мій. Присилуй блукати їх, у твоїй силі провали їх, Господи, щите наш.
13Що слово з уст їхніх – то гріх губ їхніх; нехай спіймаються гординею своєю, прокляттям і брехнею, що розповідають.
14Погуби в обуренні, погуби, щоб більше не було їх. щоб знали, що Бог Яковом править аж по землі край.
15Увечорі повертаються назад, немов пси виють і бігають навкруги містом.
16Бродять шукаючи, що їсти, і коли не наситяться, то виють.
17А я співатиму про твою силу, і веселитимусь уранці твоїм милосердям; бо ти став захистом для мене, прибіжищем у скрутну для мене днину.
18О моя сило! Тобі псалом співатиму, бо ти, Боже, – мій захист. Мій Бог – моє милосердя!

60. (59) Молитва в гіркій долі 3-7; спогадує про Божі обітниці 8-10; просить допомоги 11-14

1Провідникові хору. На мелодію «Лілея закону». Міхтам. Давида. Для вивчення.
2Як він рушив був на Арам-Нагараїм, і на Арам-Цову й як Йоав, повернувшись, розгромив Едома у Соляній Долині: 12 000 чоловік.
3Боже ти нас відкинув, ти розбив нас, розгнівався; постав нас знову на ноги!
4Ти потряс землю, розколов її; зціли її щілини вона бо захиталась.
5Ти дав народові твоєму зазнати гіркої долі, вином, що забиває памороки, напоїв нас.
6Тим, що тебе бояться, дав ти знамено, щоб могли втекти від лука.
7Щоб твої улюблені спаслися, допоможи десницею твоєю і вислухай нас.
8Бог мовив у своїй святині: «Возрадуюся, розділю Сихем, розміряю Суккот-долину.
9Мій Гілеад, мій Манассія, і Ефраїм – шолом голови моєї, Юда – моє берло.
10Моав – мій умивальний посуд; на Едома сандалом моїм кину, над Філістимлянською землею я возликую.»
11Хто приведе мене до города твердині? Хто приведе мене аж до Едому?
12Чи ж не ти, Боже, що відкинув нас, і що не виходиш, Боже, з нашими військами?
13Пошли нам допомогу на гнобителя, бо марна людська допомога.
14З Богом учинимо ми подвиг, – він наших гнобителів розтопче.

61. (60) Цар Давид, на вигнанні, молиться 2-5: вислуханий, благає про довголіття 6-9

1Провідникові хору. На струнах. Давида.
2Почуй, Боже, моє благання, вислухай молитву мою!
3З кінців землі взиваю я до тебе, коли умліває моє серце. Ти піднесеш мене на скелю, занадто круту для мене,
4бо ти – моє прибіжище, і міцна вежа проти ворога.
5Якби то я міг жити вічно в твоїм наметі, під крил твоїх покровом знайти захист!
6Бо ти, о Боже, вислухав мої обіти; дав мені спадщину тих, що шанують твоє ім’я.
7Додай днів до днів цареві, літа його – неначе віки вічні.
8Хай сидить вічно перед Богом, ласку пошли йому й правду, щоб його зберігали.
9Тоді співатиму ім’я твоє повіки, виконуватиму день-у-день мої обіти.

62. (61) Тільки у Бозі спасіння 2-9; він бо – сильний та справедливий 10-12


1Провідникові хору. Для Ідутуна. Псалом. Давида.
2Лише у Бозі душа моя має спочинок, в ньому моє спасіння.
3Тільки він моє спасіння й моя скеля, мій захист: не захитаюсь ані трохи.
4Доки ви будете на чоловіка нападати усі вкупі його валити, неначе мур похилений, неначе огорожу, що валиться?
5Вони тільки й гадають, як би мене з висоти зіпхнути; вони люблять брехні. Устами своїми благословляють, а в серці проклинають.
6Лише у Бозі спочивай, душе моя у ньому бо моя надія.
7Лиш він моя скеля й моє спасіння, мій захист, – я не захитаюсь.
8У Бозі моє спасіння й моя слава, міцна моя скеля; прибіжище моє у Бозі.
9Звіряйтеся на нього повсякчас, народи, виливайте перед ним серця ваші! Бог – нам пристановище.
10Лиш подув – людські діти, брехня – сини вельможних; вони на вазі йдуть угору, легші від пари усі разом.
11Не надійтеся на здирство, і грабунком марно не вихваляйтесь; коли зростає багатство, не прив’язуйтесь до нього серцем.
12Одне сказав Бог, оці дві речі чув я: що сила Богові належить
13і що у тебе, Господи, милість; бо ти воздаєш кожному згідно з його ділами.

63. (62) Туга за святинею та Богом

1Псалом, Давида, коли він перебував у пустині Юдейській.
2Боже, ти Бог мій! Тебе шукаю пильно. Тебе душа моя прагне, тебе бажає тіло моє в землі сухій, спраглій і безводній.
3Отак і я у святині тебе виглядаю, -побачити силу твою й твою славу.
4Твоя бо милість ліпша від життя, уста мої славитимуть тебе.
5Отак буду тебе хвалити поки життя мого, у твоїм імені здійматиму мої руки.
6Душа моя насититься, немов туком та оливою уста мої веселим голосом хвалитимуть тебе.
7Коли згадаю на моїй постелі тебе, під час нічних чувань розмишлятиму про тебе.
8Бо ти прийшов мені на допомогу, і в тіні крил твоїх я ликуватиму.
9Душа моя до тебе лине, мене підтримує твоя десниця.
10Ті ж, які чигають на мою душу, зійдуть у безодні підземні.
11Їх віддадуть мечеві на поталу, вони шакалів здобиччю стануть.
12А цар возвеселиться у Бозі, хвалитиметься кожен, хто ним клянеться, уста бо тих, що неправду кажуть, будуть закриті.

64. (63) Зухвалі вороги лютують 2-7; вони загинуть 8-11

1Провідникові хору. Псалом. Давида.
2Боже, почуй мій голос, коли я скаржусь; від страху перед ворогом бережи моє життя.
3Сховай мене від змови лиходіїв, від невгамованої юрби злочинців,
4що гострять, немов меч, язик свій, немов стрілу, пускають гірке слово,
5щоб у безвинного із закутка стріляти. Стріляють несподівано на нього й не бояться.
6Цупко тримаються своїх злих намірів, радяться, як би таємно розставити тенета; кажуть: «Хто нас побачить?»
7Вигадують лихе, продумані замисли приховують, а нутро кожного й серце бездонне.
8Та Бог стрілу на них пускає, і вони притьмом ранами вкриті,
9і власний їхній язик їм готує погибель; хто на них тільки погляне, – похитує головою.
10І всі бачать те й звістують діла Божі, і над його вчинками розважають.
11Радіє праведний у Господі, до нього прибігає; всі праві серцем веселяться.

65. (64) Подяка за відпущення гріхів 2-5; за врожай 10-14; хвала Творцеві 6-9

1Провідникові хору. Псалом. Давида. Пісня.
2Тобі належить хвала, Боже, на Сіоні, і будуть виконані тобі обіти.
3До тебе, що вислухуєш молитву, кожний смертний прийде
4із-за гріхів. На нас тяжіють провини наші, ти їх прощаєш.
5Блажен, кого ти вибереш і приймеш; він буде жити у твоїх дворищах. Коли б то ми наситились добром дому твого, святощами храму твого!
6Предивно, ласкаво нас вислуховуєш, Спасителю наш, Боже, надіє усіх кінців землі і моря далекого.
7Ти, що твоєю силою утвердив єси гори, потугою підперезавшись.
8Ти, що приборкуєш ревіння моря, рев його бурунів, і народів галас.
9Перед твоїми чудесами ті, що живуть на землі краях, наповнюються страхом; сповняєш радістю країни Сходу й Заходу.
10Відвідуєш землю і її зрошуєш; збагачуєш її понад міру. Божий потік води повен, ти їм хліб готуєш. Отак її зготовляєш.
11Ти борозни її зрошуєш, рівняєш її скиби, зм’якшуєш її рясними дощами, благословиш її зело.
12Ти увінчав рік твоєю добротою, сліди твої точать сить.
13І пасовиська у пустині зрошені водою, і оперізуються радістю пагорби.
14Луки вкривають отари, долини поростають збіжжям; усе весело вигукує й співає.

66. (65) Уся земля нехай хвалить Бога 1-4; згадка про Божі доброчинства 5-12; подяка під час жертви 13-20

1Провідникові хору. Пісня. Псалом. Воскликніте Богові, вся земле!
2Співайте славу імени його, воздайте йому хвалу преславну.
3Скажіте Богові: «Які твої діла предивні! Задля великої твоєї сили підлещуються до тебе твої вороги.
4Уся земля нехай поклониться тобі, псалми нехай тобі співає, оспівує твоє ім’я у псалмах.»
5Прийдіте й погляньте на вчинки Божі: діла його предивні над людськими синами!
6Він обернув у сушу море; вони ріку перейшли пішки: тим то й радіймо у ньому!
7Потугою своєю він повік володарює; очі його за народами наглядають: ворохобники хай не бунтуються!
8Благословіть, народи, нашого Бога, і возвістіть всехвальну його славу.
9Він зберіг життя душі нашій, не дав, щоб похитнулися ноги наші.
10Бо ти нас випробував, Боже; перетопив нас, як перетоплюється срібло.
11Завів нас у тенета, поклав тяжкий тягар на наші плечі.
12Ти допустив, щоб люди їздили нам по головах, – ми перейшли вогонь і воду, але ти вивів нас на простір.
13Увійду з усепаленнями в дім твій, виконаю тобі мої обіти,
14що прорекли мої уста, що губи мої обіцяли, коли було мені скрутно.
15Я принесу тобі всепальні жертви з овець тучних, разом із баранячою ситтю, пожертвую волів з козлами.
16Прийдіть, послухайте, усі, що боїтеся Бога; я розповім, що він душі моїй учинив.
17До нього я візвав устами і звеличав його моїм язиком.
18Якби я бачив у серці моїм беззаконня, Господь мій мене не почув би.
19Та Бог почув, він вислухав голос мого моління.
20Благословен Бог, що не відкинув моєї молитви, і ласки своєї від мене.

67. (66) Всенародна подяка за врожай

1Провідникові хору. На струнах. Псалом. Пісня.
2Нехай Бог змилосердиться над нами й благословить нас; нехай засяє лице його над нами,
3щоб знали на землі його дорогу, між усіма народами його спасіння.
4Нехай народи тебе прославляють, Боже, хай прославляють тебе всі народи.
5Нехай радіють племена й веселяться, ти бо правиш народами по правді і племенами на землі керуєш.
6Нехай народи тебе прославляють, Боже, хай прославляють тебе всі народи.
7Земля дала урожай свій, Бог благословив нас, Бог наш.
8Хай Бог благословить нас, і хай усі краї землі його бояться!

68. (67) Тріюмфальний похід (у вигляді ковчега) з Єгипту па гору Сіон

1Провідникові хору. Давида. Псалом. Пісня.
2Устане Бог, і розсипляться вороги його, а ненависники його з-перед його обличчя розбіжуться.
3Як дим щезає, так щезають, як віск від вогню тане, так гинуть грішники від обличчя Божого.
4А праведники веселяться, радіють перед обличчям Божим, у радощах торжествують.
5Співайте Богові, славте ім’я його; рівняйте дорогу тому, що їде в колісниці пустинею, – Господь його ім’я, – і перед ним радійте.
6Сиротам батько він і суддя удовам, Бог у святім своїм житлі.
7Бог оселює покинутих у домі, виводить закутих до щастя-долі, лиш бунтарі живуть в сухій пустині.
8Боже, коли ти йшов перед твоїм народом, коли ти переходив крізь пустиню,
9земля тремтіла, небо топилось перед Богом, дрижав перед Богом Синай, Богом Ізраїля.
10Щедрий дощ послав єси, о Боже, на твою спадщину і стомлене підсилив.
11Твоя отара наситилась на ній, ти приготував її у доброті твоїй Убогому, о Боже.
12Господь мовить слово, і радісних вісниць велика сила:
13«Царі з військами втікають, утікають; а господиня ділить здобич.
14Коли ви лежали собі посеред вівчарень, крила голубки були вкриті сріблом, а її пір’я – золотом жовтим.
15Коли Всемогутній розганяв царів там, сніг випав на Цалмоні!»
16Високі гори – Башан-гори, гори крутії – Башан-гори.
17Чому, круті гори поглядаєте зависно на гору, де Богові вподобалося жити і де він повіки житиме?
18Колісниць Божих – тьма: тисячі й ще раз тисячі; Господь сходить із Синаю до святині.
19Зійшов єси на гору, забрав у неволю бранців, узяв собі людей у подарунок, навіть і тих, що противляться у Господа Бога жити.
20Благословен Господь день-у- день: Бог, наш Спаситель, несе наш тягар!
21Бог наш – Бог спасіння, у Господа Бога – рятунок від смерти.
22Бог безсумнівно розторощить голову своїх ворогів, косматий лоб того, хто закостенів у своїх злочинах.
23Сказав Господь: «Я приведу назад їх із Башану, я приведу назад їх з безодні моря», –
24щоб ти полоскав твої ноги в крові, щоб язик твоїх собак мав від ворогів частку.
25Бачать твій вхід, о Боже, вхід Бога мого, царя мого – у святиню:
26співаки йдуть і попереду, ззаду музики, всередині дівчата, що на бубнах грають.
27«Благословіть Бога на зборах, Господа, о ви, Ізраїля нащадки!»
28Там Веніямин, наймолодший, перед веде, Юди князі, із своїми полками, князі Завулона, князі Нафталі.
29Покажи, Боже, твою силу, силу, о Боже, що для нас ти дієш!
30Ради храму твого, що в Єрусалимі, тобі царі принесуть дари.
31Погрози звіреві, що в очереті, стаду волів з телятами народів! Нехай поклоняться із злитками срібла; народи розвій, що війни бажають.
32Нехай прийдуть вельможі з Єгипту, хай Етіопія простягне руки свої до Бога.
33Царства землі, співайте Богові, славте Господа,
34що верхи їздить небесами, небесами одвічними! Ось він гримить голосом своїм сильним:
35«Визнайте силу Божу!» Над Ізраїлем його велич, а його потуга у хмарах.
36Страшний Бог у своїй святині, Бог Ізраїля; він дає народові потугу й силу. Благословен Бог!

69. (68) Псалмопівець описує своє пригноблення 2-5: його, побожного, переслідують 6-13; просить про допомогу в Бога 14-22; бажає відплати ворогам 23-29; подяка 30-37

1Провідникові хору. На мелодію «Лілеї». Давида.
2Спаси мене, о Боже, бо води сягають мені аж по горло.
3Загруз я в глибокому болоті, й немає де стати. Увійшов я у глибокі води, й пориває мене бистрінь.
4Від крику я знемігся; горло у мене пересохло; втомились мої очі, як я ждав на мого Бога.
5Тих, що без причини мене ненавидять, більше, ніж волосу на голові у мене. Тих, що мене хочуть погубити – ворогів моїх брехливих – сила. Чи ж мушу я те віддати, чого я не загарбав?
6Ти, Боже, знаєш мій нерозум, мої провини не сховані від тебе.
7Не дай, щоб через мене осоромились тії що надіються на тебе, Господи, Боже сил. Не дай, щоб через мене вкрилися ганьбою ті, що тебе шукають, Боже Ізраїля!
8За тебе я терпів зневагу, ганьба лице моє вкрила.
9Чужий я став і братам рідним; сторонній – синам матері моєї.
10Бо ревність до твого дому мене з’їла, зневаги зневажаючих тебе на мене впали.
11Постом смирив я душу мою, але й те було мені на наругу.
12Верету надягнув я замість одежі, і притчею для них зробився.
13Вони говорять проти мене, сівши при брамі, і виспівують ті, що вино жлуктають.
14Але я молюся, Господи, до тебе, у сприятливий час. О Боже, вислухай мене у своїй доброті великій, твоїм спасінням певним.
15Витягни мене з болота, щоб я не загрузнув; коли б то я урятувавсь від тих, що мене ненавидять, і від вод глибоких!
16Водяна бистрінь хай не затопить мене, глибінь хай мене не поглине, хай яма не затулить своєї пащі надо мною.
17Вислухай мене, Господи, бо добра твоя ласка, обернись до мене з великого милосердя твого
18і не ховай твого обличчя від слуги твого, бо я у скруті; вислухай мене притьмом
19Наближся до душі моєї, визволь її; з огляду на ворогів моїх спаси мене!
20Ти знаєш мою ганьбу, мій сором і мою зневагу; усі гнобителі мої перед тобою.
21Ганьба розбила моє серце, і я знемігся; я чекав милосердя, та його не було, і втішителів, – та не знайшов нікого.
22Вони клали полин мені до страви, і в згазі моїй напували мене оцтом.
23Нехай їхній стіл стане петлею на них, і тоді, як вони в мирі, – сіттю.
24Нехай в очах їм потемніє, щоб не бачили, і крижі їхні нехай завжди трясуться.
25Вилий на них гнів твій, і нехай жар твого обурення їх огорне.
26Нехай запустіє їхня оселя і ніхто не мешкає в їхніх наметах.
27Вони бо того, що ти бив, гонили; розповідають про біль тих, що ти їх поранив.
28Додай вину до їхньої вини, нехай не ввійдуть у твою справедливість.
29Нехай із книги живих стерті будуть, і хай не будуть записані з праведними.
30Я ж бідний і страждаю; спасіння твоє, Боже, хай піднесе мене високо.
31Я прославлятиму ім’я Боже в пісні й із подякою його величатиму.
32І це буде миліше Господеві, ніж віл або бичок з рогами й ратицями.
33Побачать те покірні й звеселяться. Хай живе серце ваше. Ви, що шукаєте Бога.
34Бо Господь вислухає нещасних, і в’язнями своїми не погордує.
35Нехай земля й небо його хвалять, моря й усе, що в них кишить.
36Бо Бог Сіон врятує і відбудує міста Юди, і вони житимуть там, і ними заволодіють.
37Потомство слуг його візьме його у спадщину, і ті, що люблять Бога, житимуть у ньому.

70. (69) Молитва пригнобленого

1Провідникові хору. Давида. На спомин.
2О Боже, рятуй мене, о Господи, мені на допомогу поспішися!
3Хай осоромляться й почервоніють ті, що на моє життя чигають; нехай назад відступлять і застидаються ті, що тішаться моїм нещастям.
4Нехай повернуться назад, стидом прибиті, ті, що до мене: «Ага! Ага!» кажуть.
5Хай радуються й веселяться в тобі всі, що тебе шукають, і завжди кажуть: «Хай возвеличиться Господь!» – тії, що люблять твою допомогу.
6Я ж бідний та нужденний; о Боже, поспішись до мене! Ти – моя поміч й мій визволитель; о Господи, не забарися!

 

Далі. Псалми 71-110
 

Попередня книга (“Книга Іова”)  Наступна книга (“Приповідки”)