Настоятель – ієрей Юрій Ланик
Історія створення храму
Парафія Святої Рівноапостольної Княгині Ольги у місті Старокостянтинові заснована у березні 2005 року. Грамотою, від 15 вересня 2005 року даною владикою Михаїлом Сабригою, адміністратором парафії був призначений отець Юрій Ланик.
Варто сказати, що на території Старокостянтинова парафія УГКЦ виникає не вперше. Історичні джерела свідчать, що греко-католицькі громади на наших землях перебували і раніше. Їх чисельність і діяльність залежала від того, під чиєю владою перебувала Старокостянтинівщина. Найбільших переслідувань греко-католики зазнавали від влади Російської імперії, а Радянська влада знищила ці громади зовсім.
(З відомостей про церкву Успіння Пресвятої Богородиці, яку часто називали
Зеленою, через колір куполів, які вона мала, відомо, що в певні періоди вона була греко-католицькою. Храм стояв у центрі Старокостянтинова, на місці кінотеатру «Мир» — теперішнього районного Центру культури імені Володимира Ножки. Відомостей про точний час, коли церкву знищили, не знайдено. Проте газета «Нове Життя» від 13 грудня 1941 року пише, що до революції Успінська церква існувала як самостійна, а «за часів панування більшовицької влади Успінську церкву розібрано». Це означає, що до війни її вже не було.)
Новопризначеному душпастиреві довелося практично починати з «нуля», з «нічого», тому історія формування громади від початку є досить складною. Але тепер, оглядаючись, можна побачити у всьому Божий провід, Першою, з ким вдалося познайомитися новопризначеному настоятелю, була завідуюча виробництвом ПП «Сидір-хліб» пані Ольга. Перш, ніж було знайдено приміщення для молитви, Божу Службу проводили в її квартирі. Поступово приєднувались нові прихожани, але їх ще була незначна кількість.
Незабаром тимчасове приміщення для молитов було знайдено – парафія орендувала кімнату, котра належала районному центру художньо-естетичного виховання школярів (зараз районний центр дитячої творчості). Кімната розміщувалася на другому поверсі будинку, в якому знаходився історико-краєзнавчий музей. Було виготовлено іконостас (він зараз встановлений у теперішньому приміщенні церкви), здійснено своїми силами незначний ремонт.
25 грудня 2005 року приміщення було освячене Владикою, і в ньому зазвучало Слово Боже. Місцевих прихожан було ще досить мало. Пані Зіна, одна з перших прихожанок, згадує, що на перший Великдень було освячено лише 3 кошики (це пов’язано ще з тим, що майже всі перші прихожани були родом з Галичини, і на великі свята вони від’їжджали до своїх рідних). За рік часу на молитву приходили вже від 8 до 15 людей.
Дякувати Богові, парафіяни не довго затримались у каплиці. Вивчалося питання виділення земельної ділянки під забудову церкви. Розглядалося кілька варіантів, і вибір впав на місце, де саме зараз і знаходиться храм. Вагому допомогу у вирішенні цієї проблеми надали архітектор міської ради Доманська А.В. та міський голова Мельничук М.С.
З Божою поміччю у липні 2006 року розпочалося будівництво. Багато організацій, родин та просто окремих людей вклали свою частку в нього. Спонсорів для надання коштів для будівництва вишукував митрополит Василій, а також з його благословення о.Юрій звертався до галицьких парафій за допомогою у побудові церкви. І вже 2007 року було освячено, хоч і маленький, проте затишний храм.
Важливою також була і залишається підтримка місцевих жертводавців, прихожан і просто добродіїв. В різний спосіб багато організацій, родин чи окремих людей доброї волі вклали і свою частку у будівництво чи прикрашення храму. Тому можна сказати, що цей храм наш – кожного із тих, хто про нього турбується.
З початку відкритя храму на богослужіння приходило від 20 до 35 людей а якщо наступало якесь більше свято і в церкві — “щось посвячувалося”— то могло прийти і більше 60 людей.
Але з часом кількість прихожан почала постійно збільшуватися, особливо це стало помітно після привезення до церкви копії чудотворної ікони Божої Матері Зарваницької.
Приємно те, що порівнюючи кількість проведених Святих Таїнств та обрядів (за роками), можна прослідкувати тенденцію до їх зростання.
З 2016 року в неділю проводиться дві Святі Літургії: одна для дорослих, інша – для дітей, яких у парафії досить багато.
Влітку 2017 року парафія відзначала десятиліття від дня освячення храму.
На сьогоднішній день парафія вже сформована і функціонує як єдиний організм. На парафії діє недільна школа для дітей. Заснований Старокостянтинівський міськрайонний благодійний фонд «Карітас», який у міру своїх можливостей опікується потребуючими людьми. Заснований парафіяльний церковний хор «Глорія». Засноване молитовне братство «Матері молитви». Відбуваються зустрічі на тему вивчення Біблії. Своїми силами декілька років поспіль організовуються публічні коляди та практикується свято Св. Миколая. Парафія співпрацює із реабілітаційним центром для алко-наркозалежних та частково опікується реабілітаційним центром для дітей-інвалідів.
Через благодійний фонд ведеться співпраця із Старокостянтинівським ліцеєм ім. Михайла Рудяка, особливо в організації благодійних акцій. Крім того, настоятель храму є капеланом в одній з військових частин, що дислокуються в місті.
Восени 2019 року розпочалося будівництво адміністративно-
господарського приміщення, в якому вже зараз парафія відчуває велику потребу.
Фотогалереї:
каплиця
будівництво храму
освячення храму
святкування 10-річчя освячення храму
УГКЦ у світі (інтерактивна карта Української Греко-Католицької церкви на сайті УГКЦ)