Второзконня

1 2 3 4 5 6 7
8 9 10 11 12 13 14
15 16 17 18 19 20 21
22 23 24 25 26 27 28
29 30 31 32 33 34  

1. Введення 1-5; Божий наказ вирушати 6-8; повчання для начальників та суддів 9-18; вихід і спротив 19-33; Божа кара 34-46

1Ось слова, що їх промовив Мойсей до всього Ізраїля по той бік Йордану, в пустині, в Араві, проти Суфу, між Параном і Тофелем, Ливаном, Хацеротом і Ді-Загавом;
2одинадцять день ходи від Хорива до Кадеш-Барне, дорогою через Сеїр-гори.
3В сороковому році, в одинадцятому місяці, в перший день місяця Мойсей сказав до синів Ізраїля все, що Господь заповідав йому про них;
4після того, як побив Сихона, аморійського царя, що жив у Хешбоні, та Ога, башанського царя, що жив у Аштароті біля Едреї.
5По тому боці Йордану, в Моав-землі, почав Мойсей викладати цей закон, кажучи:
6«Господь Бог наш промовив до нас на Хориві так: Доволі довго ви побули під цією горою.
7Оберніться й рушайте: ідіть в аморійські гори й у всі сусідні краї; у степ, у гори й у долини, на південь і на берег моря, в край ханаанян і до Ливану, аж до великої ріки, ріки Ефрат.
8Оце даю вам край у ваше посідання; йдіть і займіть землю, про яку клявся Господь батькам вашим, Авраамові, Ісаакові та Яковові, що оддасть їм і потомкам їхнім.
9Того часу промовив я до вас: Не здолаю я один узяти на себе ваші тягарі.
10Господь, Бог ваш, намножив вас так, що ви оце нині численні, як зорі небесні.
11Нехай Господь, Бог батьків ваших, додасть до вас тисячу разів стільки, скільки вас є, і благословить вас, як обіцяв вам.
12Але як же міг би я один нести ваші тягарі, ваші труднощі та ваші свари?
13Виберіть собі, отже, для ваших поколінь людей мудрих, кмітливих, досвідчених, і я поставлю їх головами над вами.
14І ви мені відповідаючи, сказали: Добру річ радиш зробити.
15Отож, я й узяв головних із ваших поколінь, людей мудрих та досвідчених, і настановив їх головами над вами, тисяцькими, соцькими, п’ятдесяцькими й десяцькими та правителями ваших поколінь.
16Того ж самого часу я дав і суддям вашим такий наказ: Вислуховуйте справи ваших братів і судіть справедливо між будь-ким і його братом та чужинцем.
17Коли судите, не зважайте на лице; вислухайте так малого, як і великого; нікого не страхайтеся, бо суд – Божий. А коли справа для вас занадто тяжка, передайте її мені, я її вислухаю.
18І заповідав я вам того часу все, що ви мали чинити.
19Ми рушили від Хориву і перейшли всю оту, що ви бачили, велику й страшну пустиню, по дорозі до аморійських гір, та й прибули, як заповідав нам Господь, Бог наш, аж до Кадеш-Барне.
20І промовив я до вас: Дійшли ви аж до гір аморійських, що їх Господь, Бог наш, хоче нам дати.
21Глянь, Господь, Бог твій, дає тобі в посідання цю землю; іди, займи її, як обіцяв тобі Господь, Бог батьків твоїх; не бійся, не падай духом.
22Та ви всі приступили до мене і сказали: Пошлемо поперед себе людей, щоб вони розгледіли нам ту землю та й дали знати, якою дорогою нам підійматись і на які міста йти нам.
23Подобалася мені ваша рада; і я вибрав з-поміж вас дванадцять чоловік, по чоловіку від покоління.
24Пустились вони в дорогу й зійшли в гори та й дійшли до Ешкол-долини й розвідали її.
25Вони, набравши з собою плодів землі, принесли їх до нас і дали нам таку вістку: Добра земля, що її Господь, Бог наш, хоче нам дати.
26Та ви не схотіли йти і противилися слову Господа, Бога вашого;
27і стали нарікати по ваших наметах та й промовляти: З ненависти до нас вивів нас Господь із Єгипетської землі, щоб віддати нас у руки аморіям та й вигубити нас.
28І куди ж ото ми йдемо? Наші брати відняли в нас відвагу, коли сказали: люд, мовляв, там численніший та дебеліший за нас, міста великі й укріплені під небо, ба – навіть синів Анака ми бачили там!
29А тоді я промовив до вас: Не лякайтесь і не бійтесь їх!
30Господь, Бог ваш, що йде поперед вами, він сам воюватиметься за вас, цілковито, як це він учинив був з вами в Єгипетській землі перед вашими очима;
31та й у пустині, де ти бачив, як Господь, Бог твій, ніс тебе, як чоловік носить свого сина, на всьому шляху, що ви його пройшли, заки дійшли до цього місця.
32Та ви, не зважаючи на те, не хотіли вірити Господеві, Богові вашому,
33який ішов поперед вами в дорозі, щоб піднайти вам місце, де можна вам отаборитись: уночі в полум’ї, щоб показати вам дорогу, якою мали йти, а вдень у хмарі.
34Коли Господь почув голос ваших розмов, розгнівався й поклявся словами:
35Ніхто з цих людей, із цього злого роду не побачить тієї доброї землі, що її я поклявся дати вашим батькам,
36крім Калева, сина Єфунне; він її побачить, і йому дам землю, що по ній ступав він, і його синам, бо він вірно йшов слідами за Господом.
37Та й на мене через вас розгнівався Господь і сказав: І ти туди не ввійдеш!
38Ісус Навин, твій слуга, – той увійде туди; йому додай відваги, бо він саме віддасть її у насліддя Ізраїлеві.
39А ваші немовлятка, про яких ви казали, що стануть здобиччю, і діти ваші, що не вміють ще відрізнити добра від зла, – вони увійдуть туди, їм я дам її, і вони заволодіють нею.
40Ви ж поверніться й рушайте в пустиню, дорогою до Червоного моря.
41А ви відказали мені та й промовили до мене: Згрішили ми проти Господа, ми підемо в гори й битимемся, так, як заповідав нам Господь, Бог наш. І підперезав кожен із вас свою зброю, і вам захотілось необдумано пуститися в гори.
42Але Господь сказав до мене: Промов до них: не йдіть і не бийтесь, бо не буде мене серед вас; то щоб не побили вас вороги ваші!
43Говорив я до вас, а ви не послухали; ви спротивились Господньому слову і, впершись, пустилися в гори.
44От і вийшли проти вас аморії, що живуть у тих горах, і гналися за вами роєм та й сікли вас від Сеїру до Хорми.
45Повернувшися, заходилися ви плакати перед Господом, але Господь не слухав вашого голосу й не зважав на вас.
46І пробули ви, живучи в Кадеші, довгий час.»

2. Едом 1-8; Моав 9-15; Аммон 16-25; Сихон 26-37

1«Потім повернулись ми й рушили в пустиню, шляхом до Червоного моря, як велів мені Господь, і обходили довго гори Сеїр.
2І промовив до мене Господь:
3Годі вам ходити навкруги цих гір, поверніть на північ.
4Ти ж повели людям: Оце маєте перейти край братів ваших, синів Ісава, що живуть у Сеїрі. Вони боятимуться вас, ви однак уважайте.
5Не задирайтеся з ними; бо не дам вам ні п’яді їхньої землі, тому що Сеїр-гори віддав я Ісавові на власність.
6Харчі купите в них за гроші, щоб ви мали що їсти, та й води придбаєте в них за гроші, щоб мали що пити.
7Бо Господь, Бог твій, благословив тебе в усякім ділі рук твоїх, піклувався твоєю мандрівкою по тій великій пустині: ось уже сорок років Господь, Бог твій, був з тобою; нічого не бракувало тобі.
8І пройшли, поодаль від наших братів, синів Ісава, що живуть у Сеїрі; звернувши з шляху на Араву, на Елат і на Еціон-Гевер, ми пустилися дорогою в Моав-пустиню.
9І промовив до мене Господь: Не зачіпай Моава й не починай війни з ним, бо не дам тобі ні клаптика з їхньої землі в посідання; я віддав бо Ар синам Лота в посілість.
10Спершу там жили емії, люд великий, численний і дебелий, як анакії;
11за рефаїв уважали їх, як і анакіїв; моавитяни ж звуть їх еміями.
12А в Сеїрі жили спершу хорії; їх вигнали були сини Ісава й винищили перед собою, оселившись на їхньому місці, так, як це зробив Ізраїль у землі, що її дав йому Господь у посілість.
13Тож вставайте й переправляйтеся через потік Зеред. І ми перейшли потік Зеред.
14Того ж часу, що йшли ми від Кадеш Барне, аж поки перейшли потік Зеред, було 38 років, поки не зник із табору ввесь рід вояків, як поклявсь був їм Господь.
15Сама рука Господня була проти них, щоб вигубити їх із табору дощенту.
16І коли всі придатні до війни люди повимирали з-поміж народу,
17Господь промовив до мене так:
18Ти збираєшся сьогодні перейти через границю Моава, тобто Ар,
19і наблизитися проти синів Аммона; не зачіпай їх, ані не починай війни з ними, бо не дам тобі нічого в посідання з землі синів Аммона: я віддав її синам Лота в посілість.
20Ця земля теж уважалась землею рефаїв, і рефаї жили в ній спершу; аммонії звуть їх замзумміями;
21люд це великий, численний і дебелий, як анакії, та вигубив їх Господь перед аммоніями, які прогнали їх і оселились на їхньому місці.
22Так, як учинив був синам Ісава, що живуть у Сеїрі, знищивши перед ними хоріїв; ті прогнали їх і живуть досі на їх місці.
23Так само, як і аввіїв, що жили хуторами аж до Гази, винищили й оселились на їхніх місцях кафторії, що вийшли з Кафтору.
24Тож уставайте, рушайте в дорогу і переходьте через потік Арнон: ось я віддаю тобі в руки Сихона, царя хешбонського, аморія, разом з його землею; починай підбій, іди війною на нього!
25Нинішнього дня почну наводити твій жах і страх на всі народи під небесами; як тільки почують вістку про тебе, дрижатимуть і тремтітимуть перед тобою.
26Тоді послав я посланців з Кедемот-пустині до Сихона, хешбонського царя, з мирними словами, кажучи:
27Дозволь мені перейти через твою землю; я йтиму тільки по дорозі, не звертаючи, ні праворуч, ні ліворуч.
28Харчі за гроші продаватимеш мені, щоб я мав що їсти, та й воду даватимеш мені за гроші, щоб я мав що пити. – Дай мені тільки перейти,
29як це вчинили мені сини Ісава, що живуть в Сеїрі, і моавитяни, що живуть в Арі, поки не переправлюсь через Йордан у землю, що її Господь, Бог наш, хоче нам дати.
30Але Сихон, цар хешбонський, не захотів перепустити нас через свою землю, бо Господь, Бог твій, зробив його дух запеклим, а серце його твердим, щоб віддати його тобі в руки, як воно і є сьогодні.
31І промовив тоді Господь до мене: Ось я віддаю тобі на поталу Сихона і його землю; починай, займай його землю.
32І виступив Сихон проти нас, він сам і ввесь його люд, до бою під Ягцою.
33Та Господь Бог віддав його на поталу, й ми побили його й синів його та ввесь люд його.
34Ми тоді забрали всі його міста, та й піддали знищенню кожне місто, чоловіцтво, жіноцтво й дітей, та й не зоставили живим нікого.
35Тільки скотину взяли ми для себе як здобич та луп по містах, що їх ми звоювали.
36Від Ароеру, що на берегах Арнон-потоку, та й міста, що в долині, аж до Гілеаду не було міста, яке було б для нас неприступним; все віддав нам Господь, Бог наш.
37Тільки до землі синів Аммона ти не наближався, ані до всієї долини Яббок-потоку, ані до міст у горах: усе так, як Господь, Бог наш, заповідав нам.»

3. Ог 1-7; поділ східньої Йорданії 8-22; Мойсеєві заборонено вступити в Палестину 23-29

1«І повернули ми й почали сходити вгору башанським шляхом; і виступив проти нас Ог, цар башанський, він сам і ввесь його люд, до бою під Едреї.
2Та Господь промовив до мене: Не лякайся його, бо я віддам тобі його в руки, його й увесь люд його та всю землю; і вчиниш з ним те, що вчинив єси з Сихоном, царем аморійським, який жив у Хешбоні.
3І віддав Господь, Бог наш, нам у руки так само Ога, башанського царя, і ввесь його люд, і побили ми його так, що не зісталось нікого живим.
4Зайняли ми тоді всі його міста; не було міста, щоб ми не взяли від них: шістдесят міст, увесь край Аргов, царство Ога у Башані.
5Всі ці міста були укріплені високими мурами, брамами й засувами, крім того ще багато інших неукріплених.
6І піддали ми їх знищенню, як це ми зробили з Сихоном, царем хешбонським, віддавши на смерть по всіх містах чоловіцтво, жіноцтво й дітей,
7а всю скотину й луп по містах забрали як здобич для себе.
8Отак забрали ми тоді з рук обох аморійських царів землю, що по той бік Йордану, від Арнон-потоку до Хермон-гори.
9Сидонії звуть Хермон Сірйоном; аморії ж називають його Сеніром;
10усі міста, що на рівнині, ввесь Гілеад і ввесь Башан до Салхи та й до Едреї, міста в царстві Ога в Башані.
11Тільки Ог, башанський цар, лишився живим з останніх рефаїв; ліжко його, ліжко залізне, можна й досі бачити в Раббі, в синів Аммона; дев’ять ліктів завдовжки й чотири лікті завширш, по звичайному людському ліктю.
12Тож цю землю ми зайняли з того часу. (Полосу) від Ароеру, що над Арнон – потоком і половину Гілеад-гори; їхні міста віддав я рувимлянам та гадіям;
13а що зосталося з Гілеаду й увесь Башан, царство Ога, віддав я половині з покоління Манассії, весь край Аргов. Увесь цей Башан зветься землею рефаїв.
14Яір, син Манассії, зайняв увесь край Аргов до границі гешуріїв та маахатіїв і назвав ті місця башанські, за своїм іменем, «Села Яіра», посьогодні.
15Махірові ж дав я Гілеад.
16А рувимлянам та гадіям я дав (землю) від Гілеаду аж до Арнон-річки разом з її берегами і аж до Яббок – потоку, границі синів Аммона,
17і Араву і Йордан як межу, від Кіннерета аж до Арава-моря, тобто до Соляного моря, що на схилах Пізга – спадів на схід сонця.
18Ще заповідав я вам того часу таке: Господь, Бог ваш, дав вам цю землю в посідання; тож виступайте збройно всі, здатні до війни, попереду своїх братів, синів Ізраїля.
19Тільки ваші жінки й діти ваші та й скотина ваша – знаю, що в вас її багато – залишаться у ваших містах, що їх я дав вам,
20аж поки Господь, Бог ваш, дасть вашим братам спокій, як вам, і вони займуть і собі землю, що Господь, Бог ваш, хоче їм дати по той бік Йордану; тоді вернеться кожен із вас до своєї власности, що її я вам дав.
21А Ісусові заповідав я того часу так: Ти бачив на свої власні очі все, що Господь, Бог ваш, учинив з отими обома царями; так учинить Господь з усіма царствами, куди ти прийдеш.
22Не лякайтесь їх: бо Господь, Бог ваш, він за вас воює.
23Благав я Господа того часу словами:
24Господи, мій Владико, ти почав показувати слузі твоєму твою велич і твою потужну руку: який бо справді бог, чи то на небі, чи на землі, спромігся б здійснити діла, як твої діла, і, як твої, великі вчинки?
25Тож дозволь, молю, перейти та побачити ту гарну землю, що по тім боці Йордану, оті прекрасні гори й Ливан.
26Та Господь розгнівався на мене через вас і не схотів слухати мене, ба навіть і сказав до мене: Буде з тебе. Не говори мені більше про це.
27Зійди на верх Пізга-гори й підведи очі свої на захід і на північ, і на південь, і на схід; і добре подивись, бо за Йордан ти не перейдеш.
28Передай провід Ісусові, підбадьор його, додай йому відваги, бо він перейде на чолі цього люду, й він віддасть їм у насліддя землю, що її ти бачиш.
29Оттак ми перебували в долині напроти Бет-Пеора.»

4. Вірність Божому законові 1-8; божки 9-24; погроза за відступництво 25-31; Бог – єдиний 32-40; три міста для притулку 41-49

1«Послухай же тепер, Ізраїлю, про заповіді й рішення, що їх навчав я вас виконувати, щоб ви жили й увійшли та й заволоділи землею, яку дає вам Господь, Бог батьків ваших.
2Не додавайте нічого до того, що я вам заповідаю, і не віднімайте нічого, пильнуючи заповіді Господа, Бога вашого, які я вам заповідаю.
3Ви ж бачили на власні очі, що Господь сподіяв у Ваал-Пеорі; бо всіх, хто ходив слідом за Ваал-Пеором, вигубив Господь, Бог твій, з-поміж вас.
4А ви, які держалися Господа, Бога вашого, ви всі живі посьогодні.
5Ось (глянь) навчав я вас заповідей і рішень, як це заповідав мені Господь, Бог мій, щоб ви виконували їх точно в землі, до якої прийдете, щоб її зайняти.
6Пильнуйте ж і виконуйте їх, бо це стане немов би ваша мудрість і ваш розум перед очами народів, які чутимуть про всі ці установи, щоб (вони) говорили: справді, мовляв, мудрі й розумні люди – оцей великий народ!
7Бож де на світі такий великий народ, що мав би таких близьких до себе богів, як Господь, Бог наш, коли тільки закликаємо його?
8Де на світі такий великий народ, що мав би такі справедливі установи й рішення, як увесь цей закон, що його я сьогодні даю?
9Тільки бережися та зважай добре, щоб ти не забув усього того, що бачив на власні очі, та й щоб воно кріпко засіло в твоєму серці по всі дні твого життя; ти перекажеш це твоїм синам і синам твоїх синів;
10про той день, як ти стояв перед Господом, Богом твоїм, під Хоривом, коли промовляв до мене Господь: Збери мені люд цей і я проголошу їм свої слова, щоб вони навчились мене боятися по всі дні свого життя на землі та й щоб навчили своїх дітей.
11Ви приступили тоді та й поставали під горою; а гора палала полум’ям аж під саме небо: серед темряви, хмар і мороку.
12І промовив до вас Господь із полум’я; голос його слів чули ви добре, та ніякої постаті не бачили; тільки голос було чути.
13Він об’явив вам свій завіт, якого велів вам дотримуватися, десять заповідей, і написав їх на двох кам’яних таблицях.
14А мені заповідав Господь того часу навчати вас установ і велінь, аби ви їх виконували на землі, в яку оце маєте ввійти, щоб заволодіти нею.
15А що ви не бачили ніякої постаті в той день, коли з полум’я промовляв до вас Господь на Хориві, то вважайте добре,
16щоб ви не зледащіли та не взяли виробляти собі тесаного боввана, подобу якоїсь постаті, як от постаті жіночої або чоловічої,
17подобу тварини, що на землі, подобу якогось крилатого птаха, що літає попід небесами,
18подобу якоїсь тварини, що повзає по землі, подобу якоїсь риби, що в воді під землею;
19та щоб, коли зведеш очі до неба й, побачивши сонце, місяць та зорі, всю оздобу небес, не скортіло тебе припасти лицем до землі перед ними й служити їм, що їх Господь, Бог твій, дав (на послугу) для всіх народів під цілим небом.
20Вас же взяв Господь і вивів із залізного горнила, Єгипту, щоб ви стали його власним народом, як воно й є нині.
21А на мене розгнівався Господь через вас і поклявся, що я не перейду через Йордан і що не ввійду в гарну землю, яку Господь, Бог твій, хоче тобі дати в насліддя.
22Так! Я умру в оцій землі, не доведеться мені перейти Йордану; а ви перейдете й займете ту гарну землю.
23Вважайте, щоб не забули за союз, що його Господь, Бог ваш, заключив з вами, та щоб не витесали собі якогось кумира, подобу чого-небудь, що Господь, Бог твій, заборонив тобі;
24бо Господь, Бог твій, – вогонь жерущий, він – Бог ревнивий!
25Як же ви, зродивши синів та внуків, і постарівшись на землі, зледащієте й витешете собі якогось боввана, подобу будь-чого, та й зробите зло в очах Господа, Бога вашого, і тим розгніваєте його,
26то я кличу сьогодні небеса й землю за свідків проти вас, що ви певно і скоро пропадете з землі, куди, перебрівши Йордан, ви простуєте, щоб зайняти її; недовго поживете в ній, бо будете дощерця вигублені.
27Господь порозсіває вас між народами, й залишиться вас мало серед народів, куди вас приведе Господь.
28Ви служитимете там богам, ділу рук людських, дереву та каменю, що не бачать і не чують, не їдять і не нюхають.
29Але й там шукатимеш Господа, Бога свого; а знайдеш (його), щоб тільки ти шукав його всім серцем і всією своєю душею.
30Коли ж стане тобі скрутно й коли опадуть тебе всі ці лиха, ти при кінці днів повернешся до Господа, Бога твого, і послухаєш його голос.
31Бо Господь, Бог твій, милостивий Бог; він не полишить тебе й не знищить, та й не забуде за союз із твоїми батьками, що про нього клявся їм.
32Спитай лише про давні часи, що були перед тобою, з того дня, коли створив Бог людину на землі, та й від одного краю небес аж до другого, чи сталося колись щось таке велике або чи було колись чути щось подібне!
33Хіба чув якийсь народ голос Божий, що промовляв із полум’я, як ти це чув, а зоставсь живим?
34Або хіба пробував якийсь бог прийти, щоб вибрати собі народ з-поміж іншого народу, досвідом, дивами й чудесами, війною та потужною рукою і простягнутим рам’ям та великими страхіттями, як оце все вчинив для вас Господь, Бог ваш, перед вашими очима в Єгипті?
35Тобі воно було показане, щоб ти знав, що Господь – то Бог, що нема другого, крім нього.
36З небес він дав тобі почути свій голос, щоб тебе навчити, і показав тобі на землі свій великий вогонь і з-посеред полум’я ти чув його слова.
37Тому що він любив твоїх батьків, він вибрав їхнє потомство після них і сам своєю присутністю та своєю великою силою вивів тебе з Єгипту,
38щоб прогнати з-перед тебе народи, куди більші й куди сильніші від тебе, щоб привести тебе й дати тобі у власність їхню землю, як це й є сьогодні.
39Тож затям тепер добре й візьми собі до серця, що Господь – то Бог, на небесах угорі й на землі внизу, та й іншого немає, крім нього.
40Пильнуй же його установи і його заповіді, які заповідаю тобі сьогодні, щоб добре було тобі й твоїм синам та щоб довгий був твій вік на землі, яку Господь, Бог твій, дає тобі навіки.»
41Тоді Мойсей відділив три міста по тім боці Йордану, на схід сонця,
42щоб міг туди втекти убивця, що ненароком убив свого ближнього, на якого раніше не ворогував, і щоб, утікши в одне з тих міст, міг залишитися живим:
43Бецер у пустині, на високорівні, для рувимлян, Рамот у Гілеаді для гадіїв; і Голан у Башані для манассіян.
44Оце закон, що його виклав Мойсей перед синами Ізраїля:
45це приписи, установи й рішення, що їх Мойсей проголосив синам Ізраїля по їхньому виході з Єгипту,
46по тім боці Йордану, в долині, проти Бет-Пеору, в землі Сихона, аморійського царя, що жив у Хешбоні, а якого побили Мойсей та сини Ізраїля по виході з Єгипту.
47Вони зайняли землю його й землю Ога, башанського царя, двох царів аморійських, що по тім боці Йордану, на схід сонця,
48від Ароеру, що на березі Арнон-потоку аж до Сіон-гори, тобто Хермону;
49з усім зайорданським степом на сході, аж ген до Арава-моря біля стіп Пізга-схилів.

5. Повторення десятьох заповідей 1-33

1Скликав Мойсей усього Ізраїля й промовив до нього: «Слухай, Ізраїлю, установи й рішення, що їх оце сьогодні виголошую до твоїх вух, вивчай і пильнуй їх, щоб виконували їх.
2Господь, Бог наш, заключив з нами союз на Хорив-горі.
3Не з нашими батьками заключив союз цей, а з нами, таки з нами, що ось тутечки сьогодні всі живі.
4Віч-на-віч розмовляв Господь з вами на горі з-посеред полум’я.
5Я тоді стояв між Господом та вами, щоб об’явити вам слово Господнє, бо ви злякалися перед вогнем і не зійшли на гору. Він же сказав:
6Я – Господь, Бог твій, що вивів тебе з Єгипетської землі, з дому неволі.
7Нехай не буде в тебе інших богів, крім мене.
8Не робитимеш собі ніякого тесаного боввана, подобину того, що на небі вгорі, ані того, що на землі внизу, ні того, що в водах під землею.
9Не падатимеш ниць перед ними й не служитимеш їм, бо я – Господь, Бог твій, ревнивий Бог, що караю беззаконня батьків на дітях до третього й четвертого покоління, тих, що ненавидять мене,
10і творю милість до тисячного покоління тим, що люблять мене й мої заповіді бережуть.
11Не вимовлятимеш імени Господа, Бога твого, надармо, бо Господь не вважатиме безвинним того, хто закликає ім’я його надармо.
12Додержуй день суботній, святкуючи його, як заповідав тобі Господь, Бог твій.
13Шість день можна тобі працювати й робити всяке твоє діло;
14сьомий же день – відпочинок Господеві, Богові твоєму; не робитимеш ніякого діла сам, ані твій син; ані дочка твоя, ні раб твій, ні рабиня твоя, ані приходень, що у воротях у тебе, щоб твій раб і твоя рабиня спочили, як і ти.
15Пам’ятай; що ти був рабом у Єгипетській землі і що Господь, Бог твій, вивів тебе звідтіля потужною рукою і простягнутим рам’ям; тим і заповідав тобі Господь святкувати день суботній.
16Шануй батька твого й матір твою, як заповідав тобі Господь, Бог твій, щоб довго тобі жити й бути щасливим на землі, що її Господь, Бог твій, дає тобі.
17Не вбивай.
18Не чужолож.
19Не кради.
20Не свідчи неправдиво проти твого ближнього.
21Не пожадай жінки твого ближнього. Не зазіхай на дім твого ближнього, ні на поле його, ні на раба, ні на рабиню його, ні на вола, ні на осла його, ні на будь-що, що належить до твого ближнього.
22Оці слова промовив Господь до всієї вашої громади під горою, з-серед полум’я, з хмар і з темряви, грімким голосом, і не додавав до них нічого. Написав він їх на двох кам’яних таблицях і дав їх мені.
23Якже ви почули голос із-посеред темряви, а гора запалала полум’ям, тоді ви всі приступили до мене, всі родоначальники ваших поколінь і старші ваші,
24і промовили до мене: Ось Господь, Бог наш, показав нам свою славу й свою велич, та й голос його з-посеред полум’я ми чули. Тепер ми впевнилися, що Господь заговорив до людини, й вона може зостатися живою.
25Отже, чого ж би нам вмирати? Таж оце величезне полум’я пожере нас! Коли нам довше доведеться слухати голос Господа, Бога нашого, помремо.
26Хто ж бо, справді, між усіма смертними чув колись, як ми, голос Бога живого, який говорив з-посеред полум’я, і зостався живим?
27Приступи ти і слухай усе, що Господь, Бог наш, говоритиме; а потім ти перекажеш нам усе, що Господь, Бог наш, промовить до тебе, і ми вислухаємо й виконаємо.
28Почув Господь ваші слова, як ви промовляли до мене, і сказав мені: Чув я слова цього народу, який говорив до тебе; все, що вони казали, добре.
29Якби ж то в них та було таке серце, щоб мали острах передо мною та й завжди пильнували всіх моїх заповідей! Вони були б щасливі, вони самі й діти їхні, повіки!
30Піди лишень, скажи їм: Вернітесь до своїх наметів!
31А ти залишися тут коло мене, бо я хочу викласти тобі всі заповіді, установи й рішення, що маєш їх навчити, щоб вони виконували їх на землі, яку даю їм у посілість.
32Пильнуйте ж та робіть, як заповідав вам Господь, Бог ваш; не відступайте ні праворуч, ні ліворуч.
33Ви мусите в усьому ходити дорогою, яку заповідав вам Господь, Бог ваш, щоб жити вам і зазнати щастя та довгого віку на землі, що її займете.»

6. У любові до Бога – суть закону 1-25

1«Ось заповіді, установи й рішення, що їх Господь, Бог ваш, велить навчити вас, щоб ви виконували їх у землі, в яку ви маєте перейти, щоб її зайняти;
2щоб ти боявся Господа, Бога твого, та й пильнував усі установи й заповіді його, що наказую тобі, ти сам і твій син і син твого сина, по всі дні життя твого, щоб довголітнім тобі бути.
3Слухай же, Ізраїлю, і вважай, щоб ти виконував їх, щоб був щасливий та щоб розмножились ви вельми, як обіцяв тобі Господь, Бог твоїх отців, на землі, що тече медом та молоком.
4Слухай, Ізраїлю, Господь Бог наш, Господь єдиний.
5Любитимеш Господа, Бога твого, всім серцем твоїм і всією душею твоєю, і всією силою твоєю.
6Оці слова, що їх я заповідаю тобі сьогодні, мусять бути в твоєму серці.
7Ти накажеш про них твоїм синам і говоритимеш про них, сидівши в хаті й ідучи в дорогу та лягаючи й устаючи;
8і прив’яжеш їх на знак собі на руку та й вони будуть налобником у тебе між очима,
9і напишеш їх на одвірках твого дому й на твоїх воротях.
10Як же приведе тебе Господь, Бог твій, у землю, що про неї клявся батькам твоїм, Авраамові, Ісаакові й Якову, що дасть тобі; великі та гарні міста, що їх ти не будував;
11хати, сповнені всякого добра, якого ти не нагромадив; викопані, та не тобою, копанки; виноградники й оливкові гаї, яких ти не садив, та зможеш їсти з них досита;
12вважай тоді, щоб не забув про Господа, що вивів тебе з Єгипетської землі, з дому неволі.
13Господа, Бога твого, будеш боятися, йому служитимеш і його ім’ям будеш клястися.
14Ви не смієте ходити за іншими богами, за богами народів, що довкруги вас;
15бо Господь, Бог твій, що посеред тебе, ревнивий Бог: щоб не запалав на тебе гнівом Господь, Бог твій, і не винищив тебе з лиця землі.
16Не спокушайте Господа, Бога вашого, як спокушали ви його коло Масси.
17Дотримуйте старанно заповідей Господа, Бога вашого: приписів та установ його, що їх він заповідав тобі.
18Чини те, що праве, й те, що добре перед очима в Господа, щоб було тобі добре та й щоб ти увійшов і зайняв гарну землю, що про неї клявся Господь батькам твоїм,
19прогнавши з-перед тебе всіх твоїх ворогів, як Господь обіцяв тобі.
20Як же колись твій син спитає тебе: Що то за приписи, установи й рішення, що Господь, Бог наш, заповідав вам? –
21Ти скажеш синові твоєму: Рабами були ми в фараона в Єгипті, та Господь вивів нас потужною рукою з Єгипту.
22І зробив Господь перед нашими очима в Єгипті знаки і чудеса великі й злощасні для фараона й для всього дому його;
23а нас вивів на те звідтілля, щоб привести й дати нам землю, що про неї клявся він батькам нашим.
24І повелів нам Господь виконувати всі ці установи з пошани до Господа, Бога нашого, нам надобре по всякий час, і щоб зберегти нас живими, як це (робить) посьогодні.
25І це буде наша праведність супроти Господа, Бога нашого, коли пильно виконаємо всі ці заповіді, як він нам заповідав.»

7. Заборона зв’язків з переможеними народами 1-11; Боже благословення 12-16; великий і страшний Бог 17-26

1«Коли Господь, Бог твій, впровадить тебе в землю, в яку ти йдеш, щоб зайняти її, і прожене перед тобою численні народи: хеттитів, гіргашіїв, аморіїв, ханаанян, перізіїв, хіввіїв і євусіїв, сім народів, більших і сильніших за тебе,
2і як віддасть їх Господь, Бог твій, тобі на поталу, ти їх поб’єш і піддаси цілковитому знищенню; не укладатимеш з ними союзу та не матимеш пощади до них.
3Не будеш своячитися з ними: не віддаси дочки твоєї для його сина, і дочки його не братимеш для свого сина,
4бо вона відхилила б твого сина від мене, й він служив би іншим богам, і тоді гнів Божий запалав би на вас і вигубив би вас притьмом.
5Ви ось що маєте чинити з ними: жертовники їхні зруйнуйте, стовпи їхні порозбивайте, святі їхні палі поторощіте, а тесаних їх бовванів спаліте вогнем.
6Бо ти народ святий у Господа, Бога твого; тебе вибрав Господь, Бог твій, щоб ти був для нього вартісним народом поміж усіма народами, що на землі.
7Не тому, що ви численніші від інших народів, полюбив вас Господь і вибрав вас, ви ж бо найменший з усіх народів, –
8а з любови до вас і щоб здійснити клятву, якою він клявся батькам вашим, вивів вас Господь потужною рукою й визволив вас із дому неволі, з руки фараона, єгипетського царя.
9Знай же, що Господь, Бог твій, то правдивий Бог; Бог вірний, що дотримує союз і ласку по тисячні покоління для тих, що його люблять і пильнують заповіді його;
10а тому, хто ненавидить його, відплачує, гублячи його; не зволікає супроти того, хто його ненавидить, а відплачує незабарно.
11Отож, пильнуй заповіді та установи й рішення, що їх наказую я тобі сьогодні виконувати.
12От тоді й буде: за те, що ви слухатиметеся цих розпоряджень і пильно виконуватимете їх, Господь, Бог твій, додержить тобі союз і ласку, якою клявся твоїм батькам.
13Він полюбить тебе, поблагословить і розмножить тебе; поблагословить плід твого лона й плід твоєї землі, твоє зерно й твоє вино і твою олію, та й приплід твоєї худоби і приріст твоєї отари на землі, про яку він клявся твоїм батькам, що дасть тобі.
14Будеш благословен понад усіма народами; неплідного чи неплідної не буде в тебе, ані в твоєї скотини.
15Господь відверне від тебе всяку недугу, й погубні єгипетські пошесті, що їх знаєш, на тебе не нашле, а напустить їх на тих усіх, що тебе ненавидять.
16Ти вигубиш усі народи, які Господь, Бог твій, віддасть тобі на поталу; твоє око нехай не жалує їх, і їхнім богам не служи, бо це було б петлею для тебе.
17А якби ти в своїм серці намислив: Та ж ці народи багато численніші від мене! Як же де я здолаю прогнати їх?
18– то не бійся їх! Згадай тільки, що зробив Господь, Бог твій, з фараоном і з усіма єгиптянами;
19великі кари, що їх ти бачив власними очима, знаки й чудеса й потужну руку та простягнуте рам’я, якими Господь, Бог твій, вивів тебе. Саме так Господь, Бог твій, зробить з усіма народами, що їх ти боїшся.
20Навіть шершенів Господь, Бог твій, на них нашле, поки не вигубить і тих, що зостались або поховались перед тобою.
21Не лякайся їх! Бо Господь, Бог твій, посеред тебе, великий і страшний Бог.
22Господь, Бог твій, прожене ці народи поволі з-перед тебе; не можна тобі знищити їх нараз, щоб не намножилося проти тебе дикого звіря.
23Господь, Бог твій, віддасть їх тобі на поталу й внесе між ними великий нелад, аж поки не вигубить їх.
24Він віддасть тобі в руки їхніх царів, ти зітреш їх ім’я з-під небес; ніхто з них не встоїться проти тебе, поки їх не знищиш.
25Тесані подоби їхніх богів попалиш вогнем, не зазіхатимеш на срібло й золото, що на них, і не братимеш собі, щоб не потрапити в пастку, бо це гидота перед Господом, Богом твоїм.
26Не вноситимеш гидоти до себе в хату, щоб не стати проклятим, як і вони; будеш мерзитися всіма силами й гидуватимеш ними, бо вони приречені на прокляття.»

8. Коли буде Ізраїлеві добре, нехай не забуває про Бога 1-20

1«Всі заповіді, що їх заповідаю тобі сьогодні, виконуйте пильно, щоб ви були живі й розросталися та щоб увійшли й зайняли землю, про яку Господь клявся вашим батькам.
2Спогадай увесь той шлях, що ним водив тебе Господь, Бог твій, за цих сорок років у пустині, щоб упокорити тебе, щоб випробувати тебе, щоб довідатися, що в твоєму серці, чи додержуватимеш заповіді його, чи ні.
3Він упокоряв тебе, морив тебе голодом та годував манною, про яку не знав ні ти, ні твої батьки; щоб ти пізнав, що не тільки хлібом живе людина, але всім, що виходить з уст Господніх, може жити людина.
4Одежа твоя не зношувалась на тобі і твої ноги не попухли за отих сорок літ.
5Тож признайся в своєму серці, що як чоловік виховує свого сина, так Господь, Бог твій, виховує тебе.
6А ти мусиш додержувати заповіді Господа, Бога твого, ходити дорогами його й боятися його.
7Бо Господь, Бог твій, хоче ввести тебе в гарний край, у край долин з водою, з джерелами та підземними водами, що б’ють по рівнинах та по горах;
8у край пшениці та ячменю й винограду, смоков і ґранат; у край оливкових дерев, олії й меду;
9у край, де їстимеш хліб не серед нужди, і де нічого не бракуватиме тобі; у край, де залізні рудовища, і де з гір добуватимеш мідь;
10там матимеш що їсти і благословитимеш Господа, Бога твого, за добрий край, що його він тобі дав.
11Гляди, щоб ти не забув Господа, Бога твого, не додержуючи його заповідей, його рішень і установ, що оце я заповідаю тобі сьогодні.
12А коли наїсися доволі, коли набудуєш гарних домів і розгосподаришся,
13коли намножиться в тебе високорослого й дрібного скоту та й матимеш багато срібла й золота, і коли стане множитись усе, що тільки є в тебе,
14вважай, щоб не неслось угору твоє серце та щоб не забув ти Господа, Бога твого, який вивів тебе з Єгипетської землі, з дому неволі;
15який водив тебе величезною й страшною пустинею, де гадюки, їдовиті вужі й скорпіони, сухий і безводний степ; який виточив тобі з твердої, як кремінь, скелі воду;
16який годував тебе в пустині манною, про яку не знали твої батьки, щоб упокорити тебе та щоб випробувати тебе й остаточно привести тебе до добра;
17і щоб ти не казав у своєму серці: та це моя власна сила й моя міцна рука здобулася на ті блага.
18Пам’ятай про Господа, Бога твого, бо то він дає тобі силу на здобуття цих благ, щоб Дотримати свій союз, про який він клявся твоїм батькам, як воно сьогодні й сталось.
19Коли ти таки й забудеш за Господа, Бога твого, і потягнеш за іншими богами та й станеш їм служити й падати перед ними лицем до землі, то ось нині я свідчуся вам, що напевно загинете;
20так само, як народи, що їх Господь вигубить перед вами, так згинете й ви за те, що не послухали голосу Господа, Бога вашого.»

9. Не зважаючи на ворохобництво Ізраїля, Бог дотримує обіцянки 1-6; невірність народу – служіння тельцеві 1-29

1«Слухай, Ізраїлю, оце сьогодні маєш перейти через Йордан, щоб іти підбити народи, більші й сильніші за тебе; міста, великі й укріплені під саме небо;
2народ, великий і високорослий, синів Анака, яких ти знаєш, і ти чув, як про них кажуть: Хто встоїть проти синів Анака?
3Знай же сьогодні, що Господь, Бог твій, іде поперед тебе, як вогонь жерущий; він сам їх вигубить, він сам підкорить їх тобі, і ти проженеш і винищиш їх незабаром, як це обіцяв тобі Господь.
4А як Господь, Бог твій, вижене їх перед тобою, ти не кажи в своєму серці: За мою праведність привів мене Господь мій, щоб зайняти цю землю, – тоді, коли насправді за беззаконня тих народів Господь жене їх геть із-перед тебе.
5Не за твою праведність і не за правоту твого серця ти входиш у їхню землю, щоб зайняти її, а за беззаконня тих народів Господь, Бог твій, проганяє їх перед тобою – та й щоб справдити слово, яким Господь клявся твоїм батькам Авраамові, Ісаакові та Якову.
6Тож затям добре: не за твою заслугу Господь, Бог твій, дає тобі цю гарну землю в посідання; ти бо народ тугошиїй.
7Пам’ятай і не забувай, як ти прогнівав Господа, Бога твого, в пустині! Від дня, коли ти вийшов із Єгипетської землі, аж до вашого виходу на це місце були ви бунтівливі супроти Господа;
8і під Хоривом прогнівали ви Господа; та й Господь обурився на вас так, що хотів був вигубити вас.
9Коли я зійшов на гору, щоб прийняти кам’яні таблиці, таблиці союзу, що його Господь уклав з вами, я пробув на ній сорок день і сорок ночей; хліба не їв я і води не пив;
10і дав мені Господь дві кам’яні таблиці, писані Божим пальцем, а на них були всі ті слова, які Господь сказав був до вас на горі, з-серед полум’я, в день зборів.
11Отже, як минуло сорок день і сорок ночей, Господь дав мені дві кам’яні таблиці, таблиці союзу –
12і сказав до мене: Встань, спустись притьмом звідтіля! Бо зіпсувався народ твій, який ти вивів із Єгипту; скоро звернули вони з дороги, що її я заповідав їм; вилили собі боввана.
13І промовив до мене Господь: Придививсь я до цього народу, й ось бачу, що це народ твердолобий.
14Відступись від мене, я вигублю їх і зітру їхнє ім’я з-під небес, а виведу з тебе народ більший і сильніший від цього народу.
15Тоді я повернувся, спустившися з гори, гора ж палала полум’ям, а в обох руках у мене дві кам’яні таблиці союзу.
16Я споглянув і побачив, що ви згрішили проти Господа, Бога вашого, бо ви вилили собі тельця, ви хутко звернули з дороги, що її Господь заповідав вам.
17І вхопив я тоді обидві таблиці та й кинув їх геть із рук від себе та й розбив їх перед вашими очима.
18По тому припадав я до землі перед Господом сорок день і сорок ночей, як раніше – хліба не їв я і води не пив – за всі гріхи ваші, якими ви згрішили, творивши зло перед Господніми очима, щоб прогнівити Бога;
19бо я злякався був обурення й ярости, якою закипів Господь на нас так, що хотів вигубити вас. І вислухав мене Господь і цим разом.
20На Арона теж розгнівався був дуже Господь, так, що хотів був його згубити, та я заступився тоді був і за Арона.
21А ваш гріх, бичка, що його ви собі спорудили, взяв я і спалив огнем, розтовкши його дощенту та розтерши на пил, і кинув той порох до потоку, що тече з гори.
22Та й у Тавері й у Массі й у Ківрот-Гаттаві ви теж прогнівили Господа.
23А як Господь хотів був послати вас із Кадеш-Барне, кажучи: Ідіть, займіть землю, що її даю вам, – то ви збунтувалися проти наказу Господа, Бога вашого, не йняли йому віри та й не послухали його голосу.
24І ворохобилися ви проти Господа з дня, відколи я вас спізнав.
25Отож припадав я ниць перед Господом тих сорок день і сорок ночей, лежавши обличчям до землі, бо Господь погрожував, що вигубить вас,
26але я благав Господа такими словами: Господи, Боже мій! Не погуби свого народу і своєї власности, що її визволив єси потугою своєю, що вивів із Єгипту своєю рукою.
27Згадай слуг твоїх, Авраама, Ісаака, Якова; не бери до уваги запеклість цього народу, його беззаконня й гріхи,
28щоб у землі, що з неї ти нас вивів, не говорили: Тому що Господь не здолав увести їх у землю, що її був обіцяв їм, тому що зненавидів їх, вивів їх, щоб загинули смертю в пустині.
29Все ж бо таки вони твої люди і твоя власність, яких ти вивів своєю великою силою і своїм потужним рам’ям.»

10. Дві нові таблиці 1-5; подорож далі 6-7 покоління Леві та кивот Завіту 8-11; покладання себе на Господа 12-22

1«Того часу промовив Господь до мене: Витеши собі дві кам’яні таблиці, такі, як і перші, і вийди на гору до мене; зроби собі й кивот з дерева.
2Я напишу на таблицях слова, які були на перших таблицях, що їх ти розбив, і ти покладеш їх у кивот.
3Зробив я кивот із акацієвого дерева, витесав дві кам’яні таблиці, такі, як і перші, і вийшов на гору з цими двома таблицями в руках.
4І написав Господь на таблицях те, що було написано на перших, десять слів, які промовив був до нас на горі з-посеред полум’я в день зборів, і дав їх мені.
5І знову пустивсь я з гори та й поклав таблиці до кивоту, що його я зробив; складено їх там, як заповідав мені Господь.
6Рушили сини Ізраїля з Берот-Бне-Якану до Мосери; там умер Арон і там його поховали, і замість нього став священиком Єлеазар, його син.
7Звідтіля вони рушили до Гудгоду, а з Гудгоду до Йотвати, краю, в якому чимало водних потоків.
8Тоді призначив Господь покоління Леві, щоб вони носили кивот Господнього Завіту, щоб стояли перед Господом, йому служили й благословляли його ім’ям по цей день.
9Тим то й немає в Леві ані частки, ані насліддя між його братами; Господь його насліддя, як сказав йому Господь, Бог твій.
10Отак перебув я на горі стільки часу, як і перед тим, сорок день і сорок ночей, і вислухав мене Господь теж цим разом, і ухвалив не губити тебе.
11Потім промовив до мене Господь: Устань, рушай в дорогу на чолі народу; нехай увійдуть і займуть землю, про яку клявсь я батькам їхнім, що дам їм.
12Та й тепер, Ізраїлю, чого Господь, Бог твій, вимагає від тебе, як не того, щоб ти боявся Господа, Бога твого, ходив усіма його дорогами, і служив Господеві, Богу твоєму, усім твоїм серцем і всією твоєю душею,
13додержуючи заповідей Господа та його установ, що їх я сьогодні заповідаю тобі, тобі ж самому на добро?
14Гляди! Небо й небеса небес, земля й усе, що на ній, усе належить до Господа, Бога твого.
15А все ж таки прихилився Господь до твоїх батьків, щоб їх полюбити, і вибрав вас, їхніх пізніших потомків, з-поміж усіх народів, як оце нині й сталося.
16Обріжте ж ваше необрізане серце й ваш карк нехай більше не буде впертим!
17Бо Господь, Бог ваш, Бог над богами й Господь над володарями, Бог великий, могутній і страшний, що не зважає на особу й не бере дарунків,
18що творить суд сироті й удовиці та милує чужинця, даючи йому хліб і одежу.
19А любіть і ви чужинця, бо ви самі були чужинцями в Єгипетській землі.
20Господа, Бога твого, бійся, йому служи, його держись, його ім’ям клянись.
21Він твоя слава, він – Бог твій, який для тебе виконав ті великі і страшні речі, що їх ти бачив на власні очі.
22Сімдесят душ було твоїх батьків, як вони спустились у Єгипет, а тепер Господь, Бог твій, намножив тебе, як зір на небі.»

11. Вірність та послух 1-9; обітована земля 10-25; благословення й прокляття 26-32

1«Люби Господа, Бога твого, і додержуй його приписів, його установ, його рішень та його заповідей по всі дні.
2Визнайте сьогодні, – бо не йдеться про ваших синів, вони бо не знають і не бачили повчань Господа, Бога вашого, – визнайте його велич, його потужну руку і його простягнене рам’я,
3його знаки та його діла, що їх він учинив у Єгипті над фараоном, єгипетським царем, і над усім його краєм;
4що скоїв над його військом, над кіньми й над колісницями, коли Господь хлинув на них водами Червоного моря, як то вони гналися за вами, й вигубив їх по цей день;
5і що вчинив для нас у пустині, аж поки ви не прийшли до цього місця;
6і що зробив з Датаном та Авірамом, синами Еліява, сина Рувима, коли земля роззявила свою пащу й поглинула їх, посеред цілого Ізраїля, з їхніми сім’ями, з їхніми наметами й з усім майном, що до них належало.
7А що ваші очі бачили всі великі діла, які Господь довершив,
8то й додержуйте всі заповіді, що їх сьогодні заповідаю вам, щоб, ставши сильними, ви могли ввійти й зайняти землю, куди саме переходите, щоб заволодіти нею,
9і щоб ви жили довго на землі, яку Господь клявся вашим батькам дати їм самим та їхньому потомству, на землі, що тече медом і молоком.
10Бо земля, в яку ти йдеш, щоб нею заволодіти, не є як Єгипетська земля, звідкіля ви вийшли, де ти сіяв пашню й поливав руками, як городину в городі.
11Земля, в яку оце маєш увійти, щоб заволодіти нею, – земля з горами й долинами, яка п’є воду дощів небесних;
12земля, що про неї дбає Господь, Бог твій; очі Господа, Бога твого, повсякчасно на ній, від початку до кінця року.
13Якщо ви справді слухатимете мої веління, що я вам сьогодні заповідаю: любити Господа, Бога вашого, і служити йому всім вашим серцем і всією вашою душею,
14– то я даватиму дощ вашій землі у свій час, дощ ранній і дощ пізній, і ти збереш хліба свої, своє вино й свою олію;
15і дам для твоєї скотини траву на твоїх полях, і матимеш що їсти до наситу.
16Глядіть, щоб не звело вас ваше серце й щоб ви не збочили й не стали служити іншим богам та бити їм поклони,
17бо Господь запалав би на вас гнівом і замкнув би небеса та й не було б більше дощу, й земля не видала б урожаю і ви зникли б притьмом з плодючої землі, що її Господь хоче вам дати.
18Вкладіть оці мої слова у ваше серце й у вашу душу, прив’яжіть їх як знак собі до рук, і нехай вони будуть вам мов налобник між очима.
19Навчи їх ваших дітей, розмовляючи про них, коли сидітимеш у хаті й будеш у дорозі, лягаючи та й устаючи.
20Напиши їх у себе в хаті на одвірках і на воротях,
21щоб ваші дні й дні ваших дітей були на землі, яку Господь клявся дати вашим батькам, такі численні, як дні небесні над землею.
22Бо як ви кріпко додержуватимете всі ці заповіді, що їх я вам заповідаю виконувати, якщо любитимете Господа, Бога вашого, ходитимете всіма його дорогами і триматиметесь його,
23то Господь прожене перед вами всі ті народи, й ви запануєте над народами, що більші й сильніші від вас.
24Кожне місце, куди ступить ваша нога, буде вашим; від пустині до Ливану, від великої ріки Ефрату аж до західнього моря йтиме ваша границя.
25Ніхто не встоїться перед вами; страх і жах перед вами нашле Господь, Бог ваш, на всю землю, на яку ступите, як він вас запевнив.
26Ось я покладаю сьогодні перед вами благословення й прокляття;
27благословення, коли будете слухатися заповідей Господа, Бога вашого, що заповідаю вам сьогодні;
28прокляття, коли не будете слухатися заповідей Господа, Бога вашого, і звернете з дороги, яку заповідаю вам нині, та підете за іншими богами, яких не знаєте.
29І як приведе тебе Господь, Бог твій, у землю, куди простуєш, щоб заволодіти нею, то проголосиш благословення на Герізім-горі, а прокляття на Евал-горі.
30Вони стоять по тому боці Йордану, за шляхом, що на захід сонця, в краю ханаанян, які живуть у Араві, проти Гілгалу, коло Море-діброви.
31Бо вам треба перейти через Йордан, щоб увійти й зайняти землю, що її Господь, Бог ваш, дає нам; займіть її і осядьтесь на ній,
32та й старайтеся виконувати всі установи й закони, які оце сьогодні викладаю перед вами.»

12. Місця поганського культу 1-3; місце богопочитання – тільки одне 4-14; посвячені та звичайні страви 15-28; поганські богослуження 29-31

1«Ось установи й закони, що їх будете старатися виконувати в землі, яку Господь, Бог ваших батьків, дав вам, щоб ви заволоділи нею по всі дні, що в ній житимете.
2Ви зруйнуєте дощенту всі ті місця, де народи, що їх проженете, служили своїм богам: по високих горах, по горбах і під кожним ряснолистим деревом.
3Ви знищите їхні жертовники, порозбиваєте їхні стовпи, їхні стовбури спалите вогнем, кумирів їхніх богів порубаєте та зітрете з тих місць їхнє ім’я.
4За їхнім прикладом ви не чинитимете Господеві, Богові вашому,
5а вчащатимете до того місця, що його Господь, Бог ваш, вибере поміж усіма вашими поколіннями, щоб поставити там своє ім’я; туди ходитимеш,
6і туди будете носити ваші всепалення, ваші жертви, ваші десятини, офіри рук ваших, ваші обітниці, ваші добровільні пожертви й перваків вашого високорослого та дрібного скоту;
7і їстимете там перед Господом, Богом вашим, і радітимете ви самі й ваші сім’ї кожним здобутком ваших рук, яким Господь, Бог ваш, благословить вас.
8Ви не будете робити, як оце тут сьогодні ми робимо, що видається кому добре,
9бо ви ще не ввійшли до місця спочинку й насліддя, що Господь, Бог твій, дає вам.
10Коли ж перейдете за Йордан та й осядетесь у землі, що її Господь, Бог ваш, хоче вам дати в насліддя, коли він забезпечить вам мир із боку всіх довколишніх ваших ворогів, і ви житимете безпечно,
11тоді буде так: на те місце, що вибере Господь, Бог ваш, щоб там перебувало його ім’я, туди перенесете все, що я заповідаю вам: ваші всепалення, ваші жертви, ваші десятини, офіри рук ваших, і все найліпше, що в своїх обітницях ви прирекли дати Господеві.
12Ви будете веселитися перед Господом, Богом вашим, ви самі й ваші сини та дочки ваші, і ваші слуги та служниці ваші, і левіт, який живе в вашій оселі, бо немає в нього частки, ні насліддя з вами.
13Уважай, щоб ти не приносив своїх усепалень на кожному місці, де яке побачиш,
14тільки на тому місці, що його вибере Господь поміж твоїми поколіннями; там приноситимеш свої всепалення і там чинитимеш усе, що я тобі заповідаю.
15Однак можна буде тобі, скільки схочеш, різати й їсти м’ясо в усіх твоїх містах, за благословенням Господа, Бога твого, що дасть тобі; нечистому й чистому можна буде його їсти, як їдять сарну й оленя;
16тільки крови їхньої не смієте споживати, на землю треба вилити її, як воду.
17Не можна тобі в твоїх містах їсти десятин твого зерна, молодого вина, олії, перваків з високорослої та дрібної скотини, жодних обітуваних жертвоприносів, якими ви приреклися, ні добровільних дарів, ні офір твоїх рук;
18лиш перед Господом, Богом твоїм, на тому місці, що його вибере Господь, Бог твій, – там мусиш їх їсти, ти сам і твій син, і твоя дочка, і слуга твій, і слугиня твоя, і левіт, який перебуває в твоєму обійсті; і радітимеш перед Господом, Богом твоїм, усяким здобутком твоїх рук.
19Уважай, щоб ти не покидав левіта, поки життя твого на своїй землі.
20Коли Господь, Бог твій, як обіцяв був тобі, поширить твої границі, й ти скажеш: Хочу їсти м’яса! – забажалось тобі м’яса, – то можеш його їсти, скільки разів захочеш.
21Коли ж те місце, що його Господь, Бог твій, вибере, щоб на ньому перебувало його ім’я, буде далеко від тебе, ти різатимеш із високорослої й дрібної скотини, що її Господь дав тобі, згідно з моїм велінням і їстимеш на своєму обійсті, скільки душа твоя забажає.
22Тільки що їстимеш його, як їдять сарну та оленя; нечистому й чистому однаково можна його їсти.
23Але мусиш добре собі затямити – не споживати крови, бо кров то життя; не можна тобі споживати життя з м’ясом.
24Не смієш її споживати, виллєш її на землю, як воду.
25Не смієш її споживати, щоб було добре тобі й твоїм дітям по тобі, бо тоді чинитимеш угодне очам Господнім.
26Тільки твої святі приноси, які будуть у тебе, й твої обітниці візьмеш та й прийдеш у те місце, що його вибере Господь.
27Ти приноситимеш свої всепалення, м’ясо й кров на жертовнику Господа, Бога твого; кров твоїх жертв буде вилита на жертовник Господа, Бога твого, а м’ясо можна тобі їсти.
28Пильнуй і слухайся всіх цих наказів, що їх я тобі заповідаю, щоб повіки було добре тобі й дітям твоїм по тобі за те, що чиниш усе, що добре й праве перед очима Господа, Бога твого.
29Коли Господь, Бог твій, винищить перед тобою ті народи, до яких ти йдеш, щоб їх прогнати, і коли, прогнавши їх, осядеш у їхній землі,
30бережися, щоб не дав упійматись у пастку, наслідуючи їх, після того, як вони зникнуть перед тобою, та щоб ти не виявляв охоти до їхніх богів, питаючи: Як ці народи служили своїм богам? Чинитиму й я так!
31Не чинитимеш такого Господеві, Богу твоєму, бо вони чинили перед своїми богами всяку гидоту, що для Господа ненависне; ба навіть власних синів і власних дочок спалювали на вогні для своїх богів.»

13. Сновидця та злий пророк 1-6; відступництво завдяки посвояченню 7-12; зведене з правильної дороги місто 13-19

1«Усе, що заповідаю вам, виконуйте пильно; нічого не додаси й нічого не віднімеш.
2Як між вами з’явиться пророк або сновидця і покаже тобі якийсь знак або чудо,
3і справдиться той знак чи чудо, що про них він сказав до тебе, говоривши: Ходімо слідом за іншими богами, що їх не знаєш, та й служімо їм, –
4то ти не слухай того пророка або сновидцю; бо Господь, Бог ваш, випробовує вас, щоб довідатися чи ви любили Господа, Бога вашого, всім серцем вашим і всією вашою душею.
5За Господом, Богом вашим, ходитимете слідом і його будете боятися; його заповіді будете додержувати, голосу його будете слухатися, йому будете служити і його триматись.
6А пророка того або сновидцю треба вбити, бо він проголошував відступництво від Господа, Бога вашого, який вивів вас із Єгипетської землі й визволив із дому неволі; він хотів звести тебе з дороги, якою заповідав тобі ходити Господь, Бог твій; тим робом ти викоріниш зло з-поміж вас.
7Якщо твій брат (син твого батька) або син твоєї матері, або твій син, чи твоя дочка, чи дорога тобі жінка, чи приятель твій, любий тобі як власна душа, буде потайки підмовляти тебе, кажучи: Ходім і будемо служити іншим богам, яких ти не знаєш, ні ти, ні батьки твої,
8богам народів, що довкола вас, близько до тебе чи далеко від тебе, від одного аж до другого кінця землі, –
9то ти не приставай на його волю і не слухайся його, не жалуй його, ані не милосердься над ним і не скривай його;
10ні, ти мусиш його доконче вбити; твоя рука буде перша, щоб стратити його, а по тому рука всього люду.
11На смерть укаменуєш його, бо він намагався відвернути тебе від Господа, Бога твого, який вивів тебе з Єгипетської землі, з дому неволі.
12І ввесь Ізраїль, почувши те, боятиметься й не чинитиме вже такого злочину серед вас.
13Коли б про якесь місто, що його Господь, Бог твій, дав тобі на поселення, довелось тобі почути таке:
14нікчемні людці появилися серед тебе й підмовили мешканців свого міста, говоривши: Ходім, будемо служити іншим богам, яких ви не знаєте, –
15ти мусиш докладно розвідати та розпитати добре; і коли переконаєшся, що тому правда й це річ зовсім певна, що вчинили таку гидоту серед вас,
16немилосердно вистинаєш вістрям меча мешканців того міста й приречеш на цілковите знищення вістрям меча його й усе, що в ньому, навіть і скотину.
17А здобич, що в ньому, знесеш усю на середину майдану і спалиш Господеві, Богу твоєму, до останнього клаптика – місто й усю здобич. Воно буде навіки руїною, і вже ніколи не відбудується.
18З приреченого нехай ніщо не прилипне тобі до руки, щоб Господь відступив від ярости гніву свого й показав тобі милосердя та й змилувався над тобою і намножив тебе, як про це клявся твоїм батькам, –
19коли послухаєшся голосу Господа, Бога твого, і виконуватимеш усі його заповіді, що оце сьогодні я тобі заповідаю, робивши все, що угодне перед очима Господа, Бога твого.»

14. Жалобні звичаї в поган 1-2; чисті й нечисті тварини 3-21; приписи про десятини 22-29

1«Ви діти Господа, Бога вашого; з-за мерця не робитимете нарізок і не виголюватимете лисини між очима:
2бо ти народ святий у Господа, Бога твого; тебе він вибрав, щоб ти був народом вибраним з усіх народів, що на землі.
3Не їстимеш ніякої гидоти.
4Ось яких тварин можна вам їсти: вола, вівцю й козу;
5оленя, сарну, лань, дику козу, козулю, антилопу й гірську козу;
6всяку скотину, яка має розколене копито й розщеплену ратицю і яка ремиґає, можна вам їсти.
7Однак, ось із яких, що хоч і ремиґають і мають розколене копито й розщеплену ратицю, не можна буде вам їсти: верблюда, зайця і борсука, бо вони, дарма що ремиґають, проте не мають розколених копит; вони будуть для вас нечисті;
8свиню теж, бо хоч вона й має розщеплені ратиці, але не ремиґає; вона буде для вас нечиста. М’яса їхнього не їстимете і до їхньої падлини не доторкатиметесь.
9Ось що можна вам їсти з усього, що в воді: все, що має плавці й луску, можна вам їсти.
10Нічого ж із того, що не має плавців і луски, не їстимете, воно буде для вас нечисте.
11Всяку чисту птицю можна вам їсти.
12Та ось яких з-поміж них не будете їсти: орла, перебийнога, шуліку,
13сокола, коршуна й кобця всякої породи;
14вороння всякої породи;
15струся, сову, морську чайку і яструба з його породою;
16пугача, ібіса, лебедя;
17пелікана, стерв’ятника й рибалку;
18чорногуза й чаплю всякої породи, одуда й кажана.
19Всяка крилата комашня теж буде для вас нечиста, не їстимете її.
20Всяку птицю чисту можна вам їсти.
21Не їстимете ніякого стерва; приходневі, що живе в тебе по містах, його даси, він може це їсти; або продай чужинцеві; ти бо народ святий у Господа, Бога твого. Не варитимеш і козенятка в молоці матері його.
22Даватимеш точно десятину з усього врожаю твого посіву, з того, що виросте в полі щороку.
23І їстимеш перед Господом, Богом твоїм, на місці, яке вибере він, щоб там поставити своє ім’я, десятину твого зерна, твого молодого вина й твоєї олії й перваків твоєї високорослої та дрібної скотини, щоб ти навчавсь, поки життя, боятися Господа, Бога твого.
24А коли дорога буде для тебе занадто далека й буде тобі неможливо туди нести, бо далеко до того місця, що його Господь, Бог твій, вибере, щоб там поставити своє ім’я, коли Господь, Бог твій, поблагословить тебе,
25то ти виміняєш десятину за гроші, і, затиснувши гроші в руку, підеш до того місця, що його вибере Господь, Бог твій.
26І купиш там за гроші, чого тільки забажає душа твоя, чи волів, чи овець, чи вина, чи п’янкого напою, одне слово – усього, чого тобі захочеться, і їстимеш там перед Господом, Богом твоїм, і веселитимешся сам і сім’я твоя;
27та не покинеш і левіта, що живе в твоїх містах, бо нема в нього, як у тебе, ні частки, ні посілости.
28Наприкінці кожного третього року відкладеш набік десятину з усього твого врожаю за той рік і складеш її у своїх оселях.
29І прийде левіт, бо нема в нього, як у тебе, ні частки ні посілости, і приходень, і сирота, і вдова, які живуть у тебе по містах, та й їстимуть досита, щоб Господь, Бог твій, благословив тебе в усякім ділі рук твоїх, за яке б ти тільки взявся.»

15. Відпустний рік 1-6; опіка вбогими 7-11; невільництво наслідком заборгованости 12-18; приписи про первістків тварин 19-23

1«При кінці кожного сьомого року робитимеш відпуст.
2А відпуст полягає ось у чому: кожен, хто позичив своєму ближньому, подарує йому свою позику; не буде вимагати її від свого ближнього, ані від свого брата, відколи об’явлено відпуст на честь Господа.
3Від чужинця можеш собі вимагати; але те, що належиться тобі в твого брата, відпустиш йому.
4Та, зрештою, й не буде в тебе вбогого, бо Господь напевно благословитиме тебе в землі, що її Господь, Бог твій, хоче тобі дати в посідання, –
5але тільки тоді, коли ти слухатимеш голос Господа, Бога твого, і пильно виконуватимеш усі заповіді, що оце я заповідаю тобі сьогодні.
6Господь, Бог твій, поблагословить тебе, як був тобі обіцяв, так що ти позичатимеш багатьом народам, а сам не будеш позичати ні від кого; володітимеш багатьма народами, а вони не володітимуть тобою.
7Коли ж у тебе буде убогий, хто-небудь із твоїх братів, у якомусь твоєму місті на твоїй землі, що її Господь, Бог твій, хоче тобі дати, ти не будеш твердий серцем, ані не буде скудною рука твоя супроти вбогого брата;
8ні – ти радо даси з своєї руки й охоче позичиш йому, скільки в біді, в яку він упав, йому потрібно.
9Гляди, щоб у твоєму серці не зродилась ось така грішна думка: надходить, мовляв, сьомий рік, рік відпусту! – та й станеш споглядати лихим оком на свого рідного брата, й не даси йому нічого; він закликав би тоді Господа проти тебе, й ти взяв би гріх на себе.
10Дай йому щедро й не смутись у своєму серці, що даєш йому, бо за цей учинок Господь, Бог твій, поблагословить тебе у кожній праці й у всіх починах рук твоїх.
11Справді, вбогі ніколи не переведуться на землі, тому то я тобі й заповідаю: щедро розтулюй свою долоню для свого брата, для нужденного й для вбогого в твоїй землі.
12Коли запродасться тобі твій брат, єврей чи єврейка, і прослужить шість років у тебе, в сьомому році відпустиш його від себе на волю.
13Але як відпускатимеш його від себе на волю, то не будеш відпускати його з порожніми руками.
14Обдаруєш його щедро з твоєї кошари та з твого току, й з твоєї винотоки; чим тебе Господь, Бог твій, благословив, з того й даси йому.
15Пам’ятай, що ти був рабом у Єгипетській землі та що Господь, Бог твій, визволив тебе; тому таке я заповідаю тобі сьогодні.
16А коли він скаже до тебе: Не хочу я йти від тебе, тому що люблю тебе й дім твій, – або що добре йому в тебе,
17то ти візьмеш шило і проколеш йому вухо проти дверей, і він буде тобі довіку рабом. Так само зробиш і з рабинею твоєю.
18Не жалуй, що відпускатимеш його на волю, бо за шість років він заробив тобі вдвоє більше, ніж становить наймитова плата; і Господь, Бог твій, поблагословить тебе в усьому, що робитимеш.
19Кожного первака самця, що вродиться тобі з великорослої й дрібної скотини, присвятиш Господеві, Богу твоєму. Не запряжеш до роботи первака твого бугая і не стригтимеш первака з твоєї отари;
20щороку їстимеш його перед Господом, Богом твоїм, на місці, що його вибере Господь, Бог твій, ти сам і твій дім.
21Коли ж у нього буде якась вада, чи кульгаве, чи сліпе воно, чи матиме якийсь інший ґандж, то не приноситимеш його в жертву Господеві, Богу твоєму.
22В своїй оселі їстимеш його, нечистий і чистий однаково, як лань та оленя.
23Тільки крови його не споживатимеш; виллєш її на землю, як воду.»

16. Пасха 1-8; Зелені свята 9-12; свято кучок 13-15; свята з паломництвами 16-17; судді 18-20; поганський культ 21-22

1«Додержуй місяця Авіва й святкуй Пасху на честь Господа, Бога твого; бо в місяці Авіві, вночі, вивів тебе Господь із Єгипту.
2Принесеш Господеві, Богу твоєму, в пасхальну жертву високорослий і дрібний скот на місці, що його вибере Господь, щоб на ньому пробувало його ім’я.
3Не їстимеш з пасхальною жертвою нічого квашеного; сім день їстимеш з нею опрісноки, хліб скрухи, бо втікаючи, ти поквапно вийшов з Єгипетської землі; щоб доки життя твого на світі, ти згадував день оцього виходу з Єгипетської землі.
4Сім днів у всім краю твоїм, щоб не було видно закваски, а й з м’яса, що його принесеш у жертву першого дня ввечорі, щоб нічого не зоставалося до ранку.
5Не можна тобі приносити пасхальну жертву в якому-небудь із твоїх міст, що їх Господь, Бог твій, хоче тобі дати,
6а тільки на місці, що його Господь, Бог твій, вибере, щоб там пробувало його ім’я, мусиш принести свою пасхальну жертву ввечорі, як заходитиме сонце, тієї днини, коли ти виходив з Єгипту.
7Варитимеш і їстимеш її на місці, що його вибере Господь, Бог твій; а ранком ти знову вернешся до твоїх наметів.
8Шість день їстимеш опрісноки, а сьомого дня будуть урочисті збори на честь Господа, Бога твого; нічого не робитимеш.
9Полічиш собі сім тижнів; з того часу, коли почнуть жати серпом хліба, починай одлічувати сім тижнів;
10і святкуватимеш свято седмиць на честь Господа, Бога твого, приносивши щирою рукою те, що даватимеш, як благословить тебе Господь, Бог твій.
11І веселитимешся перед Господом, Богом твоїм, ти і твій син і твоя дочка, і твій слуга, і твоя слугиня, і левіт, що в твоїх містах, і чужинець, і сирота, і вдова, що серед вас, на місці, що його вибере Господь, Бог твій, щоб на ньому пробувало його ім’я.
12Пам’ятай, що ти був рабом у Єгипті, й додержуй пильно цих установ.
13Свято кучок святкуватимеш протягом сімох днів, як збереш урожай з току й винотоки.
14Ти веселитимешся під час того свята, ти і твій син і твоя дочка, твій слуга і твоя слугиня, і левіт, і приходень, і сирота, й удова, які живуть у твоїх містах.
15Сім днів будеш святкувати свято на честь Господа, Бога твого, на місці, що його вибере Господь; бо Господь, Бог твій, благословитиме тебе в кожнім урожаї твоїм і в усякому ділі рук твоїх, і будеш сповнений радости.
16Тричі на рік увесь твій чоловічий рід являтиметься перед Господом, Богом твоїм, на місці, що його він вибере: на празник опрісноків, на свято седмиць і на свято кучок; але не буде показуватись перед Господом з порожніми руками:
17кожен по своїй спромозі з дарами, якими Господь, Бог твій, поблагословить тебе.
18Суддів і урядовців настановиш собі в усіх своїх містах, що їх Господь, Бог твій, хоче тобі дати, за твоїми поколіннями, щоб судили народ справедливим судом.
19Не викривлятимеш законів, не вважатимеш на особу й не братимеш дарунків, бо дарунки засліплюють очі мудрих і викривляють слова справедливих.
20Ти мусиш чинити по щирій правді, щоб жити на світі й безпечно володіти землею, що її Господь, Бог твій, хоче тобі дати.
21Не встромлюй в землю паля ні з якого дерева коло жертовника Господа, Бога твого, що його спорудиш,
22і не став ніякого стояна, що Господеві, Богові твоєму, ненависний.»

17. Якість жертви 1; кара за переступи 2-7; найвищий суд 8-13; закон про царя 14-20

1«Не приноси в жертву Господеві, Богу твоєму, нічого з великорослого й дрібного скоту, що має яку-небудь ваду, будь-який недолік; бо це гидота перед Господом, Богом твоїм.
2Якщо посеред вас у якімсь із твоїх міст, що їх Господь, Бог твій, хоче тобі дати, знайдеться чоловік чи жінка, що чинитиме якесь зло перед очима Господа, Бога твого, переступаючи завіт його,
3і стане служити іншим богам та падати ниць перед ними, чи перед сонцем, чи перед місяцем, чи перед усією окрасою небес, чого я не заповідав,
4і донесуть тобі про це, та й ти про це почуєш, – то мусиш це добре розслідити; а коли виявиться, що це річ незаперечно певна, що таку гидоту зроблено в Ізраїлі,
5то мусиш вивести того чоловіка чи ту жінку, що сподіяли таку погань, за ворота й побити їх камінням на смерть.
6За словом двох або трьох свідків мусить бути скараний на смерть той, хто засуджений на смерть. Не можна стратити його на слово тільки одного свідка.
7Рука свідків нехай буде на ньому перша, щоб стратити його, а по тому рука всього люду; так викорінюватимеш зло з-поміж себе.
8Коли тобі буде занадто важко розсудити справу між душогубством і душогубством, між позивом і позивом, між раною і раною – будь-які спірні справи в ваших містах – ти встанеш і підеш до місця, що його вибере Господь, Бог твій,
9і прийдеш до священиків-левітів і до судді, який буде на ту пору, та й звернешся до них по пораду, а вони об’являть тобі судовий вирок.
10Тоді зробиш згідно з вироком, який об’являть на тому місці, що вибере Господь, і виконаєш точно все, як вони тебе повчать.
11Ти вчиниш згідно з повчанням, яке вони тобі дадуть, і за присудом, який тобі скажуть; ти не відступиш від цього вироку, що його тобі об’являть, ні праворуч, ні ліворуч.
12А хто б у зарозумілості насмілився чинити, не слухаючися священика, який там поставлений, щоб служити Господеві, Богу твоєму, або судді, то такого чоловіка скарати смертю. Так будеш викорінювати зло з-поміж Ізраїля.
13І весь народ, почувши те, боятиметься, і не будуть більше чинити зарозуміло.
14Коли прийдеш у землю, що її Господь, Бог твій, хоче тобі дати, і, зайнявши її та оселившись у ній, ти скажеш: Поставлю над собою царя, як це в усіх народів, які довкола мене, –
15то можна тобі наставити над собою царя, що його вибере Господь, Бог твій; з-поміж твоїх братів поставиш над собою царя. Не управнений ти настановляти над собою якогось чужоземця, що не є з твоїх братів.
16Тільки він нехай не заводить собі багато коней та нехай не повертає людей у Єгипет, щоб дістати звідтіля багато коней, бо Господь наказав вам: Не можна вам більше повертатися вже тією дорогою.
17Жінок теж нехай не заводить собі багато, щоб не відступилося його серце. Так само срібла й золота нехай не нагромаджує собі занадто.
18А коли сяде на царському престолі, то нехай Зробить собі відпис цього закону згідно з книгою, що в священиків-левітів;
19і нехай тримає його в себе та читає його, поки життя йому на світі, щоб учився боятися Господа, Бога свого, та щоб додержував усіх слів цього закону й виконував ці установи,
20щоб його серце не зносилось понад своїми братами й щоб він не відступав від заповіді ні ліворуч, ні праворуч, щоб він довго жив, царювавши, він сам і його сини в Ізраїлі.»

продовження

Попередня книга (“Числа”)  Наступна книга (“Книга Ісуса Навина”)